План-конспект

лекції № 3 з навчальної дисципліни

“ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ”

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ ПРЦІ

Навчальний потік
Час
Місце

Навчальна та виховна мета: ознайомити з загальними санітарно-гігієнічними вимогами та характером праці на робочих місцях

	Назва розділу або теми	Час
І	Вступ. Перевірка наявності особового складу. Доведення теми, мети, навчальних питань заняття.		хви
ІІ	Основна частина.		хвил
	Види трудової діяльності.		хвил.
	Класифікація умов праці по важкості і напруженні трудового процесу.		хвил.
	Класифікація умов праці по факторам виробничого середовища.		хвил.
	Мікроклімат виробничого середовища.		хвил.
	Методи боротьби і індивідуальні засоби захисту від пилу.		хвил.
	Значення світла для працездатності та здоров’я людини. Види освітлення		хвил.
ІІІ.	Заключна частина. Контроль засвоєння навчального матеріалу. Постановка завдання на самопідготовку. Підведення підсумку заняття.		хвил

Навчально-методичне забезпечення:

Лектор-2000

Слайди № __________

Навчальна література

1. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Л.: Афіша, 2005.

2. Гандзюк М.П. та ін. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004.

3. Основи охорони праці: Навчальний посібник /За ред. проф. В.В. Березуцького.- Х.: Факт, 2005. – 480с

4. Про охорону праці. Закон України; Затв. Верховною Радою України 21.11.2002 р. №229-IV

// Безпека праці.-Рівне.-2003.-№1,-С.2-11.

Завдання на самопідготовку:

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного страхування громадян від нещасного випадку та професійного захворювання. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001р. № 1094.

РОЗРОБИВ: доцент кафедри інформатики та ТЗН

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник М.Г. Русанов

Питання №1 Види трудової діяльності

Виробниче середовище – це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність

Діяльність — специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та, власне, процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.

В історичному аспекті розвитку трудової діяльності людини можна виділити три основні стадії праці: ручна, механізована та автоматизована.

Протягом тривалого часу, майже до початку XX століття, функції людини стосовно техніки залишались в основному енергетичними, тобто для керування технікою людина користувалась своєю мускульною силою. Ця праця характеризувалася складними руховими процесами, які вимагали значних затрат фізичної сили, високої координації рухів, спритності. Узгодження людини з технікою зводилось лише до врахування її анатомічних та фізіологічних особливостей.

З появою на початку XX століття нових видів техніки (автомобіль, літак і т. п.) виникла потреба врахування психологічних можливостей людини, таких як швидкість реакції, особливості пам'яті та уваги, емоційний стан та ін. З, широким впровадженням автоматизованих систем керування, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів виникли зміни у фаховій структурі праці, пов'язані з появою операторської діяльності.

Особливості операторської діяльності значно змінили працю людини. Збільшилась напруженість праці тому, що перед оператором постає завдання керувати все більшою кількістю об'єктів та параметрів. Людина має справу не з прямим спостереженням, а з інформаційним відображенням. Зростають вимоги до точності, швидкості та надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів. Трудова діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.

Комп'ютеризація та роботизація, з одного боку, розширили можливості людини, а з іншого, значним чином змінили вимоги до її діяльності. Вже не потрібна примітивна праця з використанням монотонних фізичних операцій, з шаблонною розумовою діяльністю. Збільшилась потреба у творчій висококваліфікованій праці. Ускладнилась проблема узгодження умов праці, конструкції устаткування з психологічними та фізіологічними можливостями людини.

Таким чином трудову діяльність можна насамперед розділити на фізичну і розумову працю.

Фізична праця характеризується насамперед підвищеним м'язовим навантаженням на опорно-руховий апарат і його функціональні системи - серцево-судинну, нервово-м'язову, дихальну.

^ Розумова праця зв'язана з прийомом і переробкою інформації і вимагає напруги уваги, пам'яті, активізації процесів мислення, зв'язаних з підвищеним емоційним навантаженням. Для розумової праці характерне зниження рухової активності - гипокинезия.

При тривалій розумовій праці - погіршується увага, пам'ять і функції сприйняття навколишнього середовища.

^ Різновиди фізичної праці.

1. Ручна праця: вимагає значній м'язовій активності і великій м'язовій активності і великі енергетичні витрати.

2. Механізована праця: вимагає менших витрат енергії і м'язових навантажень. Однак характеризується більшою швидкістю і монотонністю рухів людини, і приводить до швидкої стомлюваності.

3. Праця на конвеєрі: характеризується ще більшою швидкістю й одноманітністю рухів, це вимагає великої нервової напруги і приводить до швидкого нервового виснаження й утоми.

4. На напівавтоматичному й автоматичному виробництві: витрати енергії і напруженості праці менше, ніж на конвеєрному, тому що робота полягає в періодичному обслуговуванні механізмів.

^ Форми інтелектуального (розумового) праці різноманітні:

1. операторський;

2. управлінський;

3. творчий;

4. праця викладачів, лікарів, учнів.

Праця учнів характеризується напругою основних психічних функцій - пам’яті, уваги, наявністю стресових ситуацій, зв'язаних з контрольними роботами, іспитами, заліками.

Найбільш складна форма розумової діяльності - творча праця (праця науковців, конструкторів, письменників, композиторів, художників), що приводить до підвищення кров'яного тиску, зміні електрокардіограми, підвищенню температури тіла.

Питання №2 Класифікація умов праці по важкості і напруженні трудового процесу

Фактори трудового процесу, що характеризують вагу фізичної праці, -це в основному м'язові зусилля і витрати енергії: фізичне динамічне навантаження, маса що піднімається і переміщуваного вантажу, стереотипні робочі рухи, статичний навантаження, робочі пози, нахили корпуса, переміщення в просторі.

Фактори трудового процесу, що характеризують напруженість праці, - це емоційне й інтелектуальне навантаження, навантаження на аналізатори людини (слуховий, зоровий), монотонність навантажень, режим роботи.

^ Праця по ступені ваги трудового процесу підрозділяється на наступні класи:

легкий - оптимальні по фізичному навантаженню умови праці (масса що піднімаються і переміщуваних ваг для чоловіків - до 15 кг, а для жінок - до 5 кг);

середньої ваги - припустимі умови праці (для чоловіків - до ЗО кг, а для жінок -до 10 кг);

важкий трьох ступенів - шкідливі умови праці (для чоловіків більш 30 кг).

Праця по ступені напруженості трудового процесу підрозділяється на наступні класи:

оптимальний - напруженість праці легкого ступеня;

припустимий - напруженість праці середнього ступеня;

напружена праця трьох ступенів.

Наприклад, праця авіадиспетчера вимагає великого інтелектуального навантаження, зв'язаної зі сприйняттям сигналів з наступною комплексною оцінкою взаємозалежних параметрів умовах дефіциту часу і при підвищеній відповідальності за кінцевий результат. Праця характеризується великою тривалістю зосередженого спостереження за екраном; високий емоційним навантаженням у зв'язку з дуже великою відповідальністю і значущістю помилки для життя великого числа людей. За цими показниками його праця можна віднести до напруженої праці третього ступеня.

Праця студентів середніх спеціальних навчальних закладів вимагає рішення простих задач за відомими правилами й алгоритмам, сприйняття інформації з наступним виконанням завдань, тривалого зосередження спостереження. За цими критеріями їхня праця можна по напруженості віднести до легкого або середнього ступеня.

Таким чином, фізична праця класифікується по вазі праці, розумовий - по напруженості.

Питання №3 Класифікація умов праці по факторам виробничого середовища.

Здоров'я людини в значній мірі залежить не тільки від характеристик трудового процесу - ваги і напруженості, але і від факторів середовища, у якій здійснюється трудовий процес.

Для забезпечення високої продуктивності праці, збереження здоров’я, доброго самопочуття, а також продовження активного довголіття необхідно контролювати та оптимізувати сукупність параметрів виробничого середовища.

Параметрами виробничого середовища, що впливають на стан здоров'я людини, є наступні фактори:

1) фізичні фактори - кліматичні параметри (температура, вологість, рухливість повітря), електромагнітні випромінювання різного хвильового діапазону (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне, теплове, лазерне, мікрохвильове, радіочастотне, низькочастотне, статичне, електричні і магнітне поля, що іонізують і радіаційні випромінювання, шум, вібрація, ультразвук, пил, освітленість (її відсутність і недостатня освітленість));

2) хімічні фактори - шкідливі речовини, у тому числі біологічної природи (антибіотики, вітаміни, гормони, ферменти);

3) біологічні фактори - патогенні мікроорганізми, макроорганізми, білкові препарати.

 Метеорологічні:

 температура,

 вологість,

 швидкість руху повітря.

 Світлотехнічні:

 освітлення,

 кольорове забезпечення,

 інфрачервоне випромінювання,

 ультрафіолетове випромінювання.

 Бароакустичні:

 атмосферний тиск,

 звук,

 шум.

 Механічні:

 прискорення,

 вібрації.

Умови життєдіяльності за впливом факторів на фізіологічні, психічні та інші функції організму людини поділяють на:

 комфортні;

 відносно комфортні;

 дискомфортні;

 екстремальні;

 надекстремальні.

Комфортні умови створюються при оптимальних значеннях факторів існування, що забезпечують високу працездатність людини і добре самопочуття.

Відносно комфортні умови забезпечують задану працездатність та збереження здоров'я людини протягом певного часу, але у процесі життєдіяльності можливі неприємні відчуття та функціональні зміни, які не виходять за межі норм.

Дискомфортні умови характеризуються високою напругою компенсаторних систем організму, що знижує працездатність людини і може впливати на її здоров'я протягом тривалого часу.

Екстремальні умови виникають, коли один чи декілька факторів навколишнього середовища досягають рівня, який є межею витримки людини. В екстремальних умовах працездатність значно знижується, можуть виникати функціональні зміни, які виходять за межі норм, але, як правило, не викликають патологічних порушень.

Надекстремальні умови виникають під час надзвичайних ситуаціях і можуть спричинити загибель людей чи викликати в організмі людини патологічні зміни.

Метеорологічні умови виробничого середовища, або мікроклімат виробничих приміщень - це клімат всередині приміщення, який визначається сукупністю значень температури (t, °С); відносної вологості (j, %); швидкості руху повітря (V, м/с); температури поверхонь обладнання.

Оптимальні метеорологічні умови - сукупність параметрів мікроклімату, які за тривалої дії на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без перенапруження механізму його терморегуляції, створюють відчуття теплового комфорту — забезпечують передумови високого рівня працездатності.

Допустимі метеорологічні умови — сукупність параметрів мікроклімату, за тривалої та систематичної дії яких виникають відхилення в стані працівника, що швидко нормалізується.

По факторах виробничого середовища умови праці класифікуються на чотири класи:

клас - оптимальні умови праці - умови, при яких зберігається не тільки здоров'я працюючих, але і створюються умови для високої працездатності;

клас - припустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів середовища, що не перевищують установлених гігієнічними нормативними для робочих місць, при цьому можливі зміни функціонального стану організму проходять за час перерв на відпочинок або до початку наступної зміни інеї роблять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих;

клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і роблять вплив на організм працюючих;

клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, вплив яких протягом робочої зміни створює загрозу життю, високий ризик важких форм гострих професійних захворювань.

Шкідливі умови праці підрозділяються на 4 ступені шкідливості:

I ступінь - виникає ризик розвитку захворювання;

II ступінь - поява початкових ознак професійних захворювань;

IV ступінь - розвивається професійне захворювання в легких формах;

V ступінь - високий рівень професійної захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

До небезпечним (екстремальним) умовам праці можна віднести працю пожежних, гірноспасателів, ліквідаторів аварії на Чорнобильської АЕС.

При виборі професії людина повинна враховувати всі обставини, зв'язані з майбутньою трудовою діяльністю, уміти правильно співвідносити стан свого здоров'я і негативні фактори професії. Це дозволить йому на більший термін зберегти свої життєві силог і, у кінцевому рахунку, домогтися великих успіхів у житті і кар'єрі.

Питання №4 Мікроклімат виробничого середовища

Головним завданням будь-якої галузі промисловості є збільшення продуктивності праці.Охорона праці може відігравати подвійну роль в інтенсифікації виробництва:а) при ігноруванні принципів охорони праці можуть виникнути різкі порушення в умовах праці з наслідками негативної дії на здоров’я працівників, зниження продуктивності праці;б) охорона праці може стати важливим кроком успішної інтенсифікації виробництва.

Гігієна праці — це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Умови праці - сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Положення, що мають пряме відношення до захисту здоров'я робітників та службовців найбільш повно висвітлені в ст. 7 «Обов'язки підприємств, установ та організацій». Ця стаття передбачає розробку та здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих чинників виробничого середовища; інформування органів та установ державної санепідеміологічної служби при надзвичайній події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров'ю в результаті порушення санітарного законодавства.

У системі заходів із забезпечення безпеки праці важливе місце займають заходи щодо запобіжного і поточного санітарних наглядів, які здійснюються з метою контролю за дотриманням чинних санітарних правил та норм при експлуатації різних об'єктів, у тому числі і в навчально-виховних закладах..

Державний санітарний нагляд (запобіжний і поточний) здійснюють установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України.

Під час виконання трудових обов'язків на людський організм, на інтенсивність витрат енергії впливають не лише зміст і характер праці та її інтенсивність, але й навколишнє повітряне середовище, зокрема параметри мікроклімату (метеорологічних умов).

Санітарні правила та норми поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень підприємств, закладів, установ тощо, незалежно від їх форми власності та підпорядкування

Мікрокліматом називають стан повітря в робочій зоні або в зоні обслуговування та на постійних робочих місцях (або умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням).

температура повітря   відносна вологість повітря, %   рухливість повітря, м/с   теплове випромінювання, Вт/м3

Всі ці параметри нормуються залежно:

* від теплових характеристик виробничого приміщення (характеру робочого місця);

* від категорії робіт за важкістю;

* періоду року (холодний, теплий).

Незважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватись, іноді навіть значно, температура тіла людини залишається постійною (36,6 °С). Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем називаються терморегуляцією.

Віддача тепла організмом людини в навколишнє середовище здійснюється трьома основними способами (шляхами): конвекцією, випромінюванням та випаровуванням вологи з поверхні шкіри.

Нормальне протікання фізіологічних процесів, а отже і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище.

Мікрокліматичні умови, за яких це має місце вважаються найкращими. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини залежить від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі — від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря.

А) Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту (рис. 2.1, б). Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого він обезводнюється, порушується обмін речовин. Тому працівники «гарячих» цехів забезпечуються газованою підсоленою водою.

Б) Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження

вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

В) Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання.

Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протяг), значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов значні, однак не безмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати 30 - 31 °С при відносній вологості 85% чи 40 °С при відносній вологості 30%. При виконанні фізичної роботи ця межа значно нижча. Так, при виконанні важкої роботи теплова рівновага ще зберігається завдяки терморегулятативній функції організму при t_п = 25—26 °С (відносна вологість 40—60%).

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвідношенні.

За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі. (табл. 1).

Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Таблиця 1.

Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура, °С
оптимальна	допустима
верхня межа	нижня межа
на робочих місцях
постійних	непостійних	постійних	непостійних
Холодний	Легка – І а	22-24
Легка – І б	21-23
Середньої важкості – ІІ а	18-20
Середньої важкості – ІІ б	17-19
Важка – ІІІ	16-18
Теплий	Легка – І а	23-25
Легка – І б	22-24
Середньої важкості – ІІ а	21-23
Середньої важкості – ІІ б	20-22
Важка – ІІІ	18-20

Продовження табл. 1.

Період року	Категорія робіт	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
оптимальна	допустима на робочих місцях постійних і непостійних, не більше ніж	оптимальна, не більше ніж	допустима на робочих місцях постійних і непостійних
Холодний	Легка – І а	40-60		0,1	не більше ніж 0,1
Легка – І б	40-60		0,1	не більше ніж 0,2
Середньої важкості – ІІ а	40-60		0,2	не більше ніж 0,3
Середньої важкості – ІІ б	40-60		0,2	не більше ніж 0,4
Важка – ІІІ	40-60		0,3	не більше ніж 0,5
Теплий	Легка – І а	40-60	55 (28°С)	0,1	0,1-0,2
Легка – І б	40-60	60 (27°С)	0,2	0,1-0,3
Середньої важкості – ІІ а	40-60	65 (26°С)	0,3	0,2-0,4
Середньої важкості – ІІ б	40-60	70 (25°С)	0,3	0,2-0,5
Важка – ІІІ	40-60	75 (24°С)	0,4	0,2-0,6

Оптимальні мікрокліматичні умови — умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину забезпечують найвищу працездатність і хороше самопочуття.

Допустимі мікрокліматичні умови - умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину можуть викликати напружену роботу механізму, терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних можливостей організму людини, а також не призводять дискомфортного відчуття.

Допустимі величини мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю. Категорія робіт - це розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму. 1. Легкі фізичні роботи (категорія I) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105-140 Вт (90-120 ккал/год.) - категорія Iа та 141-175 Вт (121-150 ккал/год.) - категорія Iб. До категорії Iа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії Iб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.2. Фізичні роботи середньої важкості (категорія II) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176-232 Вт (151-200 ккал/год.) - категорія IIа та 233 - 290 Вт (201-250 ккал/год.) - категорія IIб. До категорії IIа належать роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження .До категорії IIб належать роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням.3. Важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких виграти енергії становлять 291-349 Вт (251-300 ккал/год.). До категорії III належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль. При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22⁰ – 24⁰ C, відносна вологість 60 - 40%, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/сек.).

^ Температура повітря визначає характер теплообміну тіла людини з оточуючим середовищем. Здатність людського організму підтримувати постійну температуру в межах +36,7 °С зумовлена його терморегулятивною діяльністю.

За температури навколишнього повітря більше +38 °С з'являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршується розумова діяльність, послаблюється опір організму До захворювань. Під час виконання важкої фізичної роботи у приміщенні з температурою понад +30 °С людина протягом зміни втрачає 10...12 літрів вологи, що становить 10% маси тіла людини і є небезпечним, оскільки з потом виділяються вітаміни, настає дегідратація - зневоднення. Плазма крові втрачає здатність утримувати воду. Тому рекомендують пити підсолену воду.

За зниженої температури звужуються судини м'язів та шкіри. Шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та дрібних артерій, виникає припухлість, шкіра синіє та свербить. Зниження температури тіла до 4-35 °С викликає больові відчуття, за температури +27 °С настає втрата свідомості, за температури охолодженого тіла нижче +27 °С настає смерть.

Порушення теплового балансу призводить до підвищення температури тіла, а у важких випадках може настати тепловий удар. Існують нормовані оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, встановлені залежно від категорії важкості робіт, періоду року.

Холодним періодом року вважається період, коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10 °С.

Теплим періодом року вважається період, коли середньодобова температура зовні приміщення становить + 10 °С і вище.

Для визначення температури у виробничих приміщеннях використовуються звичайні ртутні і спиртові термометри, термопари або термоанемометри. Найчастіше температуру повітря в робочій зоні визначають за сухим термометром психрометра (рис. 1). Для більш точного визначення фактичної температури повітря в приміщенні, де є значні джерела променистого тепла, використовують подвійний термометр. Один з них має загорнений термобалон, реагує на променисте тепло і мало реагує на конвектне. А другий містить посріблений термобалон, віддзеркалює променисте тепло і реагує на конвективне.

Фактична температура повітря і за допомогою подвійного термометра розраховується за формулою:

t = t_c – K(t_r - t_c), °С, (3.1)

де t_c - покази термометра з коефіцієнтним термобалоном, °С;

tr - покази термометра з загорненим тромобалоном, °С;

К - константа приладу (наводиться в паспорті або в інструкції до приладу).

Відносна вологість повітря впливає на теплообмін організму, визначає теплові відчуття людини. У повітрі завжди є водяна пара і чим вищий ступінь насичення повітря вологою, тим менше її може випаруватися з поверхні тіла. Випаровування вологи практично не відбувається за відносної вологості більше 80%. Висока відносна вологість за низьких температур погано впливає на терморегуляцію організму, може викликати його переохолодження. Оптимальна відносна вологість -ЗО...60% за температури 18...20 °С.

Відносна вологість - це відношення абсолютної вологості до максимальної за певної температури.

Максимальна вологість - гранична кількість водяної пари, що насичує повітря за певної температури.

Абсолютна вологість - кількість водяної пари, що знаходиться в 1 м3 повітря, виражена в грамах.

Чим вища температура, тим нижча максимальна вологість. Відносна вологість вимірюється психрометрами Августа, Асмана, гігрометрами, гігрографами.

Психрометр Августа складається з сухого та вологого термометрів. Знаючи різницю температур сухого та вологого термометрів, за психрометричними таблицями визначають відносну вологість.

Швидкість руху повітря - один з факторів, що характеризує мікроклімат виробничих приміщень. Щоб уникнути протягів, швидкість руху повітря повинна бути в наступних межах: 0,1...0,5 м/с при загальній вентиляції; 0,7...2,0 м/с - за місцевої вентиляції.

Швидкість руху повітря вимірюється анемометрами крильчастими СО-3 для вимірювання швидкості руху повітря в межах 0,2... 10 м/с та чашковим анемометром МВ-13 - за швидкості руху повітря 1...20 м/с.

Склад повітря. У складі атмосферного повітря міститься 78% азоту, 21% кисню, 0,03% вуглекислого газу, вуглецю, озону тощо. В закритому приміщенні склад повітря змінюється в той чи інший бік.

Коли в приміщенні є не більше 9% кисню (за нормального ба­рометричного тиску), то може настати смерть внаслідок аноксемії - кисневого голодування тканин організму.

За 83% азоту відчувається задуха, а за 93% настає смерть від нестачі кисню (зростання вмісту азоту означає зменшення вмісту кисню).

Допустима норма вуглекислого газу в приміщенні -І 0,1...0,2%, на робочих місцях - до 0,5%.

За вмісту кисню в повітрі робочої зони від 19,5 до 20% забезпечується нормальне самопочуття людського організму. Заходи щодо забезпечення нормального мікроклімату в робочих приміщеннях: * опалення, * вентиляція, * кондиціювання повітря, теплоізоляція поверхонь обладнання. В робочих зонах з підвищеною температурою повітря або в гарячих реактивних зонах обладнання використовують засоби від інфрачервоних випромінювань - каски, спеціальні рукавички, термозахисний одяг, ізолюючі апарати органів дихання тощо.

Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок вжиття таких заходів:

— впровадження раціональних технологічних процесів (на приклад, заміни гарячого способу обробки металу холодним);

— механізації та автоматизації виробничих процесів;

— дистанційного управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадках з несприятливих умов;

— захисту працівників різними видами екранів;

— раціональної теплової ізоляції устаткування;

— раціонального розміщення устаткування;

— ефективного планування і конструкторського рішення виробничих приміщень (гарячі цеха розміщуються в одноповерхових приміщеннях);

— раціональної вентиляції та опалювання;

— раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви;

— спеціального питного режиму (забезпечення білково-вітамінними напоями, хлібним квасом, підсоленою водою). Працівники гарячих цехів отримують газовану підсолену воду (з вмістом від 0,2 до 0,5 % хлористого натрію). Пиття такої води зменшує спрагу, потовиділення, сприяє зниженню температури тіла, покращує самопочуття і працездатність;

застосування спецодягу.

Захист від інфрачервоного випромінювання забезпечують пристрої: огороджу вальні, герметизуючі, теплоізолюючі, знаки безпеки, дистанційне управління.

Зниження інтенсивності теплового випромінювання досягається застосуванням різних екранів (водяних завісів, скла, сітки), теплоізоляційних матеріалів (азбесту, скловати), а також індивідуальними засобами; збільшенням відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем.

Заходи захисту працівників від переохолодження у виробничих умовах передбачають: створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках, застосування пристроїв місцевого опалення на постійних робочих місцях, установлення періодичних перерв у роботі, обладнання спеціальних приміщень для обігріву, використання спецодягу з достатнім тепловим опором. Надійним захистом від холодного повітря є також повітряна завіса.

Дата добавления: 2014-01-07