Колективне страхування

Колективне страхування здійснюється по відношенню до колективу або групи осіб, об'єднаних загальними інтересами. Страхувальниками можуть виступати підприємства й організації, а застрахованими - працівники цих підприємств.

До договору страхування звичайно додається список застрахованих з переліком страхових сум, на які застрахований кожний.

Окремих правил страхування, у принципі, не потрібно. Колективне страхування може здійснюватися в рамках будь-якого виду особистого страхування і навіть містити кілька різновидів.

При настанні страхового випадку виплати здійснюються в тих же розмірах і порядку, які передбачені відповідними правилами страхування. При колективному страхуванні можуть бути передбачені знижки ціни страхування.

Загалом може бути стільки видів колективного страхування, скільки існує виглядів особистого страхування для фізичних осіб. На практиці найбільш поширені такі:

♦ колективне страхування від нещасного випадку;

♦ колективне медичне страхування;

♦ різні «комплексні» види страхування, за яких, крім страхування життя і здоров'я працівників підприємства, з метою підвищення привабливості страхування, вводяться додаткові ризики, наприклад, страхування особистого майна застрахованих, страхування членів родин і т.ін.

6. Обов'язкові види особистого страхування

Обов'язковими називаються види страхування, умови проведення яких встановлені законодавчо, а саме: щодо порядку і правил проведення яких прийняті постанови Кабінету Міністрів України або інші нормативно-правові акти, встановлені форми типового договору, особливі умови ліцензування, розміри страхових сум, максимальні розміри страхових тарифів або методика актуальних розрахунків.

Відповідно до Закону України «Про страхування», розділ 1, стаття 7, на грудень 2003 року передбачено 33 види обов'язкового страхування, з них 9 - види особистого страхування. Обов'язкові види відносяться до численних категорій громадян країни, наприклад страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, при якому застрахованими є будь-які особи, що перебувають на території України, інші - до незначної в кількісному відношенні частини громадян, наприклад страхування спортсменів вищих категорій.

На практиці здійснюються не всі види страхування, що пояснюється відсутністю для деяких з них спеціальних державних постанов.

Туристична діяльність найбільш тісно пов'язана зі страхуванням пасажирів громадського транспорту.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

Об'єкт страхування: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям і працездатністю страхувальника (застрахованої особи):

1. пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, у порту, на станції, пристані;

2. працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності і видів діяльності, що безпосередньо задіяні в транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме:

♦ водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів потягів (електровозів, тепловозів, дизель-потягів);

♦ машиністів потягів метрополітену, провідників пасажирських вагонів, начальників (бригадирів) потягів;

♦ електромонтерів;

♦ кондукторів;

♦ працівників вагонів-ресторанів, водіїв дрезин та інших

♦ одиниць рухомого складу;

♦ механіків (начальників) рефрижераторних секцій (потягів);

♦ працівників бригад медичної допомоги.

Обов'язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів:

♦ морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

♦ внутрішнього водного транспорту внутрішнього сполучення і переправ;

♦ автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.

Застрахованими вважаються:

Ø пасажири з моменту оголошення посадки на морське або річкове судно, потяг, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки;

Ø водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страховий випадок:

1. загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

2. одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

3. тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо зазначені випадки сталися внаслідок неправомірних або злочинних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.

Страхове відшкодування виплачується:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті - родині погиблого або його спадкоємцю врозмірі 100% страхової суми;

б) у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:

I групи - 90% страхової суми;

II групи - 75% страхової суми;

III групи - 50% страхової суми;

в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

У разі смерті або встановлення інвалідності застрахованому після тимчасової втрати працездатності й одержання ним страхового відшкодування потерпілому або його спадкоємцю виплачується різниця між максимальною страховою сумою, передбаченою підпунктами „а" і „б" даного пункту, і вже отриманим відшкодуванням.

Дата добавления: 2014-01-07