Види пам'яті

План

Темперамент.Важливою характеристикою особистості є її темперамент (лат. „мішанина”). Темперамент – особливості людини від народження, які визначають характер її психіки, - ступінь врівноваженості, емоційної рухливості. Темпераментне слід плутати з характером, який являє собою єдність найбільш усталених, суттєвих особливостей людини. Він виявляється в поведінці людини, її ставленні до себе і світу. Доброта і жорстокість, лінощі і працелюбність – все це риси характеру. В його основі лежить темперамент. Психологи виділяють 4 типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік.

3.4. Характер. Добре відоме таке висловлювання: „Посієш вчинок – отримаєш звичку, посієш звичку – отримаєш характер, посієш характер – отримаєш долю”. Психологи систематизували особливості мислення людей, емоційних проявів та мотиви поведінки. В результаті отримали декілька класифікаційних систем, які більш-менш точно відображають різноманітність людських характерів. Одна з них складається з 8 основних психологічних типів: лідер (домінуючий) (Д), логік (Л), естет (Е), боєць (Б), пасивний (П), надійний (Н), мрійник (М), спринтер (С).

Всім нам добре відомо, що в житті часто не все складається так, як гадалося. Чому? Питання принципове, оскільки йдеться про співвідношення волі і гнучкості в характері людини, вмінні підпорядковувати собі обставини та підкорятися їм. Хто ви – корабель зі своїм курсом чи лист, який пливе за течією? Іншими словами – інтернал, тобто активна, впевнена у собі людина, яка вважає, що бажані зміни в житті залежать від її власних зусиль, або екстернал, який сподівається на вдачу і покладається на природний хід подій.

Це можна визначити, скориставшись методикою, згідно якої люди поділяються на 4 типи: фаталіст, авантюрист, раціоналіст та інфант.

Фаталіст вірить тільки в удачу. Кращі ліки від цього – активні дії. Це допоможе відчути свої сили і повірити в них. Але завдання, які при цьому висуваються мають бути реальними.

Авантюрист. Діє на вдачу, часто переоцінюючи себе. Він кидається до бою, не думаючи про наслідки, але надмірна самовпевненість нерідко веде до невдач, які дають авантюристу корисні уроки.

Раціоналіст. Поруч із ним іде вдача, оскільки він добре розуміє, що саме залежить від нього, а що – від інших, і діє у залежності від розподілу сил.

Інфант (Паганель з жюльвернівських „Дітей капітана Гранта”). Йому бракує віри у власні сили, вміння реально оцінювати ситуацію. Інколи їх біда – в наявності знань, які не підкріплені твердими уявленнями про те, навіщо й як ці знання здобувати. В результаті виростають люди, не здатні самостійно мислити, приймати рішення. Незважаючи на свою дитячу несамостійність, психологічно вони вже не молоді.

3.5. Спілкування. У вчительській професії не обійтися без спілкування з людьми (учнями, колегами, батьками тощо). Тому для вчителя дуже важливі такі якості, як контактність, потреба у спілкуванні, оскільки мовлення вчителя є його професійним інструментом. Тому важливо визначити, на кого спрямоване ваше бажання спілкуватися – на самого себе або на інших. За цією ознакою психологи поділяють людей на: інтровертів, амбавертів та екстравертів.

Інтроверт. Звернений до себе, він важко контактує з іншими. Він орієнтований на власні почуття, стриманий, сором’язливий, у спілкуванні віддає перевагу книзі. В своїх рішеннях він серйозний, емоціям не довіряє, прихильник порядку. Песимістичний, і тому навряд чи з нього вийде хороший педагог чи організатор. За темпераментом він зазвичай флегматик або меланхолік.

Амбаверт. Для нього характерні спокійні, рівні стосунки з людьми, відповідальність за свої вчинки. Саме такі якості притаманні кращим керівникам, педагогам – тим, чия робота вимагає вміння спілкуватися з оточуючими.

Ектраверт. Оптиміст, схильний до спілкування, йому подобається ставити непрості запитання, гострі жарти. Спілкування з будь-ким для нього не проблема, тут він прекрасний імпровізатор. Все у нього виходить легко й невимушено. Але не менш легко він ставиться до своїх зобов’язань, тому навряд чи його можна назвати хазяїном свого слова. Нестриманий, тому що не вважає за потрібне контролювати свої емоції і почуття. Така людина зазвичай холерик або сангвінік.

3.6. Соціально-психологічна зрілість особистості. Колись атестат про середню освіту називали атестатом зрілості. Але ні атестат, ні навіть інститутський диплом ще не гарантують соціально-психологічної зрілості особистості. Перелічимо і детально розглянемо критерії соціально-психологічної зрілості:

· Громадянська позиція;

· Професіоналізм;

· Діловитість;

· Рівень мислення;

· Психологічні якості;

· Етична грамотність;

· Ставлення до здоров’я;

· Естетична культура;

· Активність;

· Самовдосконалення.

Громадянська позиція передбачає, що зріла особистість зобов’язана:

· Добре розуміти, що відбувається в суспільстві;

· Мати свою точку зору з цього приводу та уявляти, що саме вона особисто має робити;

· Знати, які якості потрібні, щоб активно відстоювати свою позицію, і виховувати їх у собі.

Професіоналізм. Його не треба плутати з ерудицією, начитаністю та іншими корисними речами, які можуть і не мати відношення до конкретної справи. Робота (справа) потребує певних знань, умінь, навичок і – результату. Людину без професії або невмілого професіонала неможливо вважати зрілою особистістю.

Діловитість. Від симуляції бурхливої діяльності вона відрізняється ступенем організації. Активна людина поспішає діяти, а діловита спершу поміркує. Де активній людині потрібен день, діловитій достатньо години. Такий підхід дозволяє не залежати від інструкцій та готових рецептів, яких все одно не має на всі випадки.

Діловита людина налаштована шукати і знаходити все, що можна застосувати з певною користю. Навіть прослухавши довгу та нудну лекцію, вона не жалітиме згаяний час, тому що зможе виділити в потоці загальних фраз щось корисне. Наприклад, декілька корисних висновків про те, яким чином не треба читати лекції.

Рівень мислення. Ф. Ларошфуко зазначав: „Всі скаржаться на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум”. На вдосконалення розуму, на підйом на новий рівень мислення спрямована будь-яка освіта. Життя доводить, що з будь-якою складною проблемою швидше впорається той, хто вміє мислити:

· Послідовно, не відхиляючись від мети;

· Гнучко, знаходячи вихід з „безвихідних” ситуацій;

· Випереджаючи, передбачаючи наслідки своїх дій.

Психологічні якості. З часом вони змінюються, але є такі, які притаманні будь-якій зрілій людині. Найголовніші з них:

· Воля, яка дозволяє долати перепони і досягати мети;

· Твереза оцінка своїх переваг і недоліків;

· Вміння керувати собою в складній ситуації.

Етична грамотність. Етику, одну з найдавніших наук, називали практичною філософією. Вона навчала людей, як слід чинити, що вважати добром, а що злом: бо навчання без роздумів шкідливе, роздуми без навчання небезпечні, вважав Конфуцій. Зріла людина не обмежується елементарними правилами поведінки – не переносити своє роздратування на інших, якщо сама винна, вміти посміятися над собою тощо. Найголовніше ж правило полягає у вимозі ставитися однаково поважливо до тих, хто стоїть вище і нижче на соціальній сходинці. Треба добре розуміти, де закінчується необхідна субординація і починається ділове партнерство. В таких рівноправних стосунках є практичний бік: тільки вільна, поважаюча свою і чужу гідність людина здатна працювати творчо, на повну силу.

Ставлення до здоров’я. Кращий лікар той, хто знає марність більшості ліків – вважав Б. Франклін, американський вчений і політик. Не бувши лікарем, він зрозумів головне: здоров’я ліками не замінити. Щоб уміти зберігати здоров’я, треба знати немедичні засоби мобілізації його захисних сил – прийоми стресостійкості, аутотренінг тощо.

Естетична культура. Вона залишає свій відбиток на всьому, що робить людина. Часто естетичним є результат діяльності, де поєднуються простота пояснення і складність явища, логічна послідовність і найсміливіші ідеї, оригінальність підходу і спадкоємність знань. Естетична культура є цінною не лише своїми прикладними аспектами.

Активність. Зрілість без практичних дій – не зрілість. Активність – це контрольна ознака, в якій відображуються всі попередні. Поглянувши на активність людини, інколи можна переконатися в розриві між словом і ділом, моральністю, яка декларується, і пануючими нормами. Соціологічні опитування свідчать: 98% респондентів позитивно сприймають заклики добре працювати. Реально ж добре працює кожна третя людина. Ще третина працює погано, а третина – від дзвоника до дзвоника.

Самовдосконалення. Ця ознака рівною мірою належить до всіх інших, тому що гармонічне самовдосконалення – опора, яка допомагає людині встигати за новими вимогами життя. Навчатися – все одно, що пливти проти течії, вважали стародавні мислителі. Тільки припиниш гребти – і тебе відносить назад. Зріла людина замислюється над легковажним ставленням до своїх планів, до свого часу, не допускаючи подібних явищ.

Література:

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.- 374 с.

2. Жариков Е., Крушельницкий Е. Для тебя и о тебе: Книга для учащихся. – М.: Просвещение, 1991. – 224 с.

3. Кочетов А.И. Педагогическая диагностика в школе.- М.

4. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І.А. Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – 349 с.

5. Педагогическая энциклопедия. В 4-х т.

1. Культура розумової праці.

1.2. Пам’ять. Її види. Закони пам’яті.

1.3. Прийоми запам’ятовування.

1.4. Тренування пам’яті.

1.5. Тренування мислення.

1.6. Читання – спосіб засвоєння нової інформації, його види.

2. Раціональна організація навчальної діяльності.

2.1. Раціональне використання часу.

2.2. Прийоми раціональної організації діяльності.

3. Участь в дискусіях.

4. Спілкування.

1. Культура розумової праці. Психологічні дослідження дозволили науковцям зробити висновок про те, що більшість емоційних навантажень виникає внаслідок двох причин: невміння працювати і невміння спілкуватися. Значний обсяг різноманітних вправ, брак часу викликають руйнівні для здоров’я стреси. Тобто для збереження власного здоров’я людина має навчитися правильно поводитися в стресових ситуаціях, а також упереджувати їх появу. Один з ефективних засобів цього полягає в тому, щоб навчитися працювати таким чином, щоб за той самий час зробити якомога більше. На перший погляд, якщо більше працюєш, то й більше втомлюєшся. Це твердження справедливе для фізичної праці.

Розумова праця підпорядковується іншим законам. Ті, наприклад, хто опанував метод прискореного читання, стверджують, що навантаження зменшились, покращилося самопочуття, пам’ять.

Наука пояснює цей феномен тим, що кількість інформації, яку переробляє мозок, залишилася незмінною, оскільки для людини це величина постійна (константна). Але менше часу витрачається на пусті спроби щось запам’ятати, осмислити. Інтенсивна праця – ось шлях уникнути перенавантажень, на які скаржаться учні в школі, студенти в інституті, дорослі на роботі. Тільки ефективні прийоми саморганізації допоможуть здійснити одвічну людську мрію – навчитися працювати швидко і якісно, завжди бути у робочій формі.

Для цього потрібно таким чином організувати своє мислення, щоб найкраще вирішувати будь-які завдання. Потрібно так організувати свої знання, щоб вони активно працювали на вас, а не лежали мертвим тягарем у далеких куточках пам’яті. Потрібно також організувати свої почуття, навчитися співпрацювати з іншими, враховуючи їх особливості. Це не тільки допоможе уникнути небажаних конфліктів, але і зробить вашу працю більш плідною.

Час, витрачений на вивчення методів самоорганізації, обов’язково повернеться хорошим самопочуттям і високою працездатністю, причому не в далекому майбутньому, а сьогодні. Тож починаймо працювати!

Ви свідомо обрали професію вчителя, а це передбачає наявність певного інтересу до справи та мотивації до діяльності. Цікава справа створює основу для активного довголіття – це знав ще батько медицини Гіппократ. Не випадково, що ті, хто спромігся багато зробити, довго і живуть. Фізіолог І. Павлов жив і працював до 87 років, Л. Толстой – до 82. Шлях до обраної справи лежить через наполегливу продуктивну працю. Тож треба опанувати певні прийоми самоорганізації, які допоможуть у повсякденній діяльності.

Американський дослідник С. Коен стверджує, що ми ніколи близько не підходимо до меж наших можливостей, а мозок працює на незначну частку своєї потужності. Все частіше науковці висловлюють думку про те, що здібності людей, кого ми називаємо геніями, талантами, - це не аномалія, це норма. Завдання полягає у підвищенні коефіцієнта корисної дії мозку кожної людини, у залученні до діяльності тих потужних можливостей, які нам надала природа.

Щоб реалізувати це завдання потрібна перш за все хороша пам’ять.

1.2. Пам’ять. Її види.

Пам’ять – основа особистості. За уявленнями стародавніх греків, богиня пам’яті Мнемозіна – мати дев’яти муз, покровительок усіх відомих тоді наук і мистецтв. Людина, позбавлена пам’яті припиняє бути людиною. Але відомі випадки, коли окремі люди мали надзвичайну пам’ять. Наприклад, Олександр Македонський знав в обличчя всіх своїх вояків. Академік О. Йоффе по пам’яті користувався таблицями логарифмів. Але хороша пам’ять не завжди гарантує її володарю хороший інтелект. Історія не знає людей, які рівною мірою можуть запам’ятовувати абсолютно все. Хтось відзначається пам’яттю на обличчя, але важко запам’ятовує хронологічні дати, хтось краще запам’ятовує числа або слова. Є специфічна пам’ять на колір, на смак, емоції, шахові партії. Відомий О. Альохін, наприклад, грав у шахи всліпу водночас на 32 дошках. Англійський художник Дж. Рейнолдс малював портрети по пам’яті.

Зазвичай виділяють три типи пам’яті:

· Наочно-образна. Вона допомагає добре запам’ятовувати обличчя, звуки, предмети, їх колір тощо.

· Словесно-логічна краще запам’ятовує абстрактні поняття – формули, схеми, поняття.

· Емоційна. Цей тип пам’яті краще зберігає пережиті почуття.

У залежності від тривалості збереження інформації розрізняють:

· Тимчасову пам’ять, коли матеріал запам’ятовується швидко, але не надовго;

· Довгострокову, яка вимагає набагато більше зусиль, але дає результат на багато років.

Різна у людей і швидкість запам’ятовування: є люди, які запам’ятовують швидко, і є – які повільно. Другим потрібно втричі більше часу, але і пам’ятають вони зазвичай довше. Частина людей схильна до механічного заучування, частина – до свідомого запам’ятовування. Але добре і надовго запам’ятовується та інформація, яка зрозуміла. Дослідження показали, що продуктивність такого запам’ятовування у 22 рази вище. Головна розбіжність між людьми з хорошою і поганою пам’яттю полягає в тому, що перші вміють нею користуватися, тренують її, а інші – ні. За визначенням Е. Канта, в пам’яті важливі три якості:

· Швидкість запам’ятовування;

· Його міцність;

· Швидкість пригадування.

Існує три види пам'яті: зорова, слухова, моторна.

Зорова пам'ять зберігає ту інформацію, яку ми отримали шляхом спостережень, тобто запам'ятали побачене.

Слухова пам'ять відповідає за всі звукові відчуття, коли-небудь випробувані нашим організмом.

Моторна пам’ять коли наш організм робить щось, він автоматично запам'ятовує цей процес. Так ми вчилися ходити, їсти, так ми пишемо букви, не зациклюючись на самому процесі.

Щоб знати, як тренувати пам’ять, треба знати її закони. Їх всього сім.

1. Думайте! Люди мало запам’ятовують з прочитаного, тому що мало думають самі. Тому завжди у тексті слід шукати певний сенс. Результат буде кращим, якщо знайти в тексті головну думку, ідею, виділити її аргументацію, виявити перехід до наступної думки – тобто зробити конспект. Важливо не тільки відповідати на запитання, треба вміти їх ставити. Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи власні аргументи. Якщо відповіді на ваші запитання є в книзі – ви проконтролюєте себе, якщо ні – спробуйте відповісти самі, перевіривши переконливість позиції автора.

2. Цікавтеся! Все, що ви читаєте, вам для чогось потрібне (для формування спеціаліста-професіонала). Тобто треба завжди пам’ятати про цю головну мету, бо ваше навчання – заради її досягнення. Оцініть, що надасть отримана інформація, і якщо з’ясуєте її корисність, читати стане цікавіше. Якщо ж ні, то поміркуйте над словами англійського філософа Б. Стюарда: „Не читай нічого, що не хочеш запам’ятати, і не запам’ятовуй нічого, що не маєш на увазі застосовувати”. Інакше кажучи, щоб їжа була корисною, їжте з апетитом. Ця гастрономічна аналогія підводить до наступного закону.

3. „Їжте слона частинами”. Якщо завтра екзамен, студент може впоратися з підручником за добу, але він пам’ятатиме його зміст тільки до обіду, щоб відповісти на декілька запитань екзаменатора. А щоб не скаржитися потім на погану пам’ять, подумайте: чому сім бід – одна відповідь, а не 5 або 10? Чому перш, ніж відрізати, треба сім разів відміряти? Чому семеро одного не чекають? А ще були сім древньогрецьких мудреців, сім див світу, мабуть, сім днів у тижні теж не випадковість. Психологи відкрили таємницю магічної сімки, з’ясувавши, що такий середній обсяг нашої оперативної пам’яті – в процесі одночасного сприйняття вона здатна утримувати в середньому сім об’єктів (облич, предметів, слів, фраз, параграфів тощо). Легше запам’ятовується перший і останній елемент рядка. Недарма під час дискусії кожен намагається залишити останнє слово за собою: бо саме воно ймовірніше залишиться в пам’яті, ніж довгі попередні дебати. Якщо порція для запам’ятовування буде більша цієї норми, то на неї доведеться витратити більше часу, ніж в процесі посильної і ритмічної роботи.

4. Будьте напоготові. Книга вимагає певного настрою на роботу з нею, і не тільки настрою, а й готовності до справи, яка значною мірою залежить від вашої ерудиції. Нове легше розкладається на вже готові полички, міцніше утримується завдяки зв’язкам з попередньою інформацією. Тому поміркуйте про те, що ви вже знаєте з означеної теми, оцініть, наскільки нова інформація поповнить ваші знання. До роботи зі складним матеріалом краще підготуватися, прочитавши щось більш популярне.

5. „Не затоптуйте сліди”. Люди давно помітили, що кращий спосіб забути те, що тільки-но вивчив – спромогтися одразу ж запам’ятати щось схоже. Пам’ятаючи про це не вивчайте ПУПМ після граматики, історію після літератури. Тобто виконуючи домашнє завдання, чергуйте різнорідні предмети.

6. Погляньте навкруги. Це дійовий спосіб боротьби з забуванням. Уявивши ситуацію, обставини, які супроводжували подію, ви зможете все пригадати, тому що одночасні враження мають властивість викликати одне одного. Недарма існує широко відомий вислів „вузлик на пам’ять”, який допомагає пригадати привід, з якого він з’явився.

7. Вчить від А до Я. Це означає, що вся інформація повинна сприйматися як єдине ціле, а не окремі частини. Вчить все одразу, а не частинами, що дозволить швидко відтворити в пам’яті все потрібне, для чого пригадайте все спочатку. Цей закон не суперечить третьому, як може здаватися. Треба лише збільшити вихідні інформаційні одиниці, розділивши їх потім на менші групи. Не намагайтеся швидко впоратися з великим обсягом матеріалу. Краще повторювати його протягом кількох днів, ніж вивчивши одразу все, забути інформацію наступного ранку.

Йшлося головним чином про вимушене запам’ятовування. Але не слід нехтувати невимушеним запам’ятовуванням. Воно спрацьовує, якщо події пов’язані з яскравими враженнями, цікаві. Це означає, що їх слід зробити такими.

Наприклад, нудне розглядання географічної карти можна перетворити на захоплюючу гру – знайомство з материками, прокладаючи маршрут подорожі навколо світу і дотримуючись певних вимог: відвідати якомога більше країн, зробити маршрут максимально прямим, триматися поближче до суші тощо. Корисно пам’ятати принцип, яким керувався один малий вундеркінд:

Чтобы что-нибудь узнать, надо что-нибудь придумать,

Чтобы что-нибудь придумать, надо что-нибудь узнать.

Хобі – чудовий спосіб переконатися у можливостях власної пам’яті, коли більшість знань засвоюється, граючи.

1.3. Прийоми запам’ятовування. Спершу, ніж познайомитися з прийомами запам’ятовування, звернемо увагу на те, чого запам’ятовувати не треба.

1. Не намагайтеся тренувати пам’ять на запам’ятовуванні телефонів друзів або іншої такої ж „корисної” інформації. Краще заведіть записник. Дайте пам’яті прагнути завжди нових вражень.
2. Не напружуйте пам’ять, пригадуючи, де ваш олівець або ручка. Все має бути на своєму місці. Якщо його немає, поміркуйте саме над цим. Користуйтеся кількома ручками.

Якщо ви намагаєтесь щось свідомо запам’ятати, треба спочатку чітко усвідомити: навіщо запам’ятовувати і що запам’ятовувати. А далі:

1. Проаналізуйте матеріал, виявіть зв’язки;
2. Визначте його сутність;
3. Узагальніть зміст;
4. Запам’ятайте це узагальнення.

Найбільш відомі прийоми запам’ятовування.

1. Прогноз. Уявіть негативні наслідки того, що станеться, якщо ви не запам’ятаєте потрібний матеріал. Можна прогнозувати і позитивні наслідки, якщо вони достатньо значущі.
2. Парадокс – це „чудернацька думка, висловлювання, яке не збігається з загальноприйнятими нормами, положеннями і, інколи на перший погляд, суперечить здоровому глузду”. Таке тлумачення парадоксу дає словник. Навряд чи його можна легко запам’ятати. А якщо ми скажемо, що парадокс – це чотирикутний трикутник, то ви легко запам’ятаєте його сутність.

Вчиться переводити нудну словесну інформацію в принадну для вас форму. Такий прийом дає простір емоціям, що дуже важливо для запам’ятовування. Яскраве перше враження у більшості випадків гарантує успіх. У власній книжці корисно робити нотатки, висловлюючи своє ставлення до змісту.

3. Менше слів. Скорочуйте інформацію, яку треба запам’ятати до мінімуму. Краще залишити поза увагою певні деталі, ніж втратити головне. Для цього треба творчо попрацювати з матеріалом. Можна перегрупувати його частини, щоб підкреслити зв’язки. Можна вигадати абревіатуру ключових (найважливіших) слів. Коротко сформулюйте головні думки та саме їх запам’ятовуйте. Від якості формулювань залежить результат запам’ятовування.

4. Шукайте зв’язки. Серед другорядного слід виділити найважливіше. Тому не треба квапитися запам’ятати складний текст, не розібравшись у його внутрішніх зв’язках, не зрозумівши хід розмірковувань автора. В матеріалі можуть бути наступні зв’язки:

· Смислові. Відомо, що слова, поєднані свідомою фразою, запам’ятовуються швидше, ніж нічим не зв’язані (наприклад, смислом). Одразу ж спробуйте зрозуміти смисл тексту і визначити логічні зв’язки між абзацами, параграфами, розділами;

· Структурні. При запам’ятовуванні групи об’єктів, у поєднанні яких немає ніякого сенсу, важливе значення має їх розташування на аркуші, поєднання у групи, фігури. Наприклад, щоб запам’ятати число 2572463, угрупуйте його таким чином: 257-24-63. Тобто підкреслюйте, беріть у дужки, лапки, квадрати тощо те, що потрібно, застосовуйте абревіатури. Намагайтеся навіть у прозаїчному формулюванні угледіти ритмічну основу. Так, наприклад, у Б. Окуджави вийшла пісня з доволі прозаїчного тексту:

Антон Палыч Чехов однажды заметил,

Что умный любит учиться, а дурак учить.

Скольких дураков в своей жизни я встретил,

Мне давно пора уже орден получить.

Осмислюючи текст, образно уявіть його зміст. Прочитайте його вголос, намагаючись внести до нього свої емоції, надати відповідний ритм. Випишіть найважливіші думки.

· Асоціативні. (Всему дана двойная честь быть тем и тем: предмет бывает

тем, что он в самом деле есть,

И тем, что он напоминает.)

5. Асоціації. Є люди, які мають яскраву образну пам’ять. Цей феномен називають ейдетизмом (eidos –образ). У них запам’ятовування іноземних слів, фраз супроводжується яскравими кольоровими образами, пахощами тощо, навіть коли вони не знають значення означених слів. Сьогодні фахівці використовують ейдетизм для лікування певних хвороб. У Києві діє школа, де дітей навчають ейдетичним методом. Але навряд чи можна усім рекомендувати даний спосіб.

Існує інший прийом. Треба напружитися і запам’ятати сто базових слів у певному порядку. Потім, слухаючи завдання, слід пов’язати нові слова зі старими, створюючи певні образи. Чим більш парадоксальними вони будуть, тим краще. Наприклад, книга – лижі. Лижник плигнув з трампліну і в польоті читає книжку. Так не буває? Значить, краще запам’ятається. Промінь – ковбаса. Промінь кольору вареного м’яса проходить над колодою, де рубають м’ясо. А там робітник вправно ріже його на акуратні ковбасні батони. Таким чином до вже знайомого ряду добавився новий, асоціативний. Щоб пригадати нові слова, достатньо відтворити базові.

Успішність спрацьовування асоціацій залежить від тренувань, тобто слід покладатися на власну наполегливість. Чим більше асоціативних зв’язків в інформації, яку потрібно запам’ятати, тим краще. У цьому – одна з таємниць хорошої пам’яті.

6. Опорні сигнали. Методику викладання математики і фізики, побудовану на опорних сигналах, успішно застосовував учитель В.Ф. Шаталов. Вона дозволяє згорнути велику за обсягом інформацію до незначної кількості сигналів – опор, які надалі допомагають розгорнути потрібну інформацію за необхідності. Детально з цією методикою можна ознайомитися в книзі В. Шаталова „Педагогічна проза”.

Щоб пам’ятати про метод ефективного запам’ятовування, німецький вчений Ф. Лезер радить користуватися такою абревіатурою (опорним сигналом) – ОЧОГ, яка означає:

· О – орієнтування. Текст читають, щоб запам’ятати головні думки. Якщо треба, підкресліть їх, випишіть, мислено повторіть.

· Ч – читання. Цього разу читати треба дуже уважно, щоб виділити другорядні деталі, встановити їх зв’язок з головними. Потім треба повторити декілька разів у пам’яті ці зв’язки.

· О – огляд. Для цього текст достатньо лише швидко переглянути. Водночас перевірте правильність виявлених зв’язків, поставте запитання до головних думок.

· Г – головне. Перекажіть текст, пригадуючи головні думки та відповідаючи на запитання до них. Намагайтеся перечитувати текст якомога менше, а переказувати стільки, скільки треба.

Головна особливість опор – здатність за допомогою асоціативного ланцюжка витягнути всю сутність питання.

7. Шпаргалка. Головна вимога до неї – мінімум обсягу і максимум інформації.

Що саме застосовувати для успішного запам’ятовування (опорні сигнали, короткі тези, стислий план, таблицю), залежатиме від мети діяльності. Якщо ви добре попрацюєте з подібними шпаргалками напередодні екзамену, то під час іспитів шпаргалки вам не знадобляться.

8. Мнемотехніка (мистецтво запам’ятовування). Вона допомагає осмислити те, що не має сенсу. Всі знають вислів стосовно мисливця і фазанів, який допомагає запам’ятати порядок кольорів у спектрі. Радисти, які освоюють азбуку Морзе, мають свої прийоми. Запам’ятати букву „Э” (..-..) допомагає ритм вислову: „я на горку шла”, число „7” (- -…) – „дай, дай закурить” тощо.

9. Як повторювати. Якщо ви повторюватиме текст разів 20, то подолавши відразу, кінець кінцем його запам’ятаєте. Але вранці переконаєтеся в тому, що багато чого забули. Через півгодини забувається 40% нової інформації, наступного дня -–34%, через місяць – 21%. Повторювати треба, враховуючи ці дані. Перший раз – одразу ж після запам’ятовування, другий – приблизно через півгодини, третій – через день, четвертий – через 2-3 тижні. Повторювати матеріал краще перед нічним сном, тоді вранці ви пам’ятатимете майже все. Це діє в тому випадку, коли ви розраховуєте на довготривалий результат. Краще запам’ятовує той, хто не квапиться. Повторюйте текст активно: осмислюйте, робіть записи. Стародавній мудрець Сенека, вихователь Нерона, вважав, те, що набувається в процесі читання завдяки записам, входить у кров і плоть. Використовуйте різні види пам’яті. Якщо, наприклад, ви не тільки побачите іноземне слово, але й почуєте, промовите і напишете його самостійно, і все це відбудеться в ситуації, коли без цього слова не обійтися, то робота ваша буде ефективнішою.

10. Як забувати. Німецький психолог Ф. Лезер радить додавати потрібній інформації певний ярлик з відповідями на 3 запитання:

· Що зберігається? Коротка сутність інформації.

· Де зберігається? З якої галузі означена інформація.

· Як пригадати? Опорний сигнал допоможе встановити зв’язок з потрібною інформацією.

Якщо треба запам’ятати великий за обсягом текст, то розбийте його на частини і виберіть опору для кожної з них. Опор має не бути мало, щоб не пропустити головне, і має не бути забагато, щоб не важко було запам’ятати. Далі зв’яжіть за допомогою запитань кожну опору з відповідним фрагментом тексту та з наступною опорою. Повторюйте ці зв’язки, доки не запам’ятаєте весь текст, після цього достатньо пам’ятати тільки опори. Їх можна занотувати і переглянувши записи можна швидко все пригадати.

11. Як пригадувати. Якщо виникають труднощі, намагайтеся пригадати враження, пов’язані із запам’ятовуванням. Якщо є можливість, повторіть попередній маршрут, поверніться на те ж місце, сядьте на той же стілець тощо. Поміркуйте над подібною інформацією, і може вона допоможе пригадати те, що необхідно. Або навпаки, можна переключитися на щось інше, і часто те, що потрібно, пригадується само собою. Якщо ж і це не спрацьовує, добре розізлившись на себе, скористайтеся підказкою. в даному випадку вона спрацює, оскільки підкріплена емоціями.

Набутими знаннями треба користуватися. Чим частіше, тим краще. Всі прийоми запам’ятовування діють краще, коли вони індивідуальні і підібрані самостійно.

1.4. Тренування пам’яті. Щоб досягти успіхів у навчанні, треба знати особливості пам’яті і мету, заради якої необхідно вдосконалювати, розвивати пам’ять. Існують певні загальні положення, знання яких корисно для всіх.

1. Не слід скаржитися на пам’ять. якщо у здорової людини є проблеми з пам’яттю, то вона може скаржитися тільки на себе.

2. Доцільно дотримуватися умов успіху.

· Негативні емоції – ворог пам’яті. Спочатку слід заспокоїтися і тільки тоді братися до справи.

· Виявляйте волю і доводьте справу до кінця. Хронічні лінощі означають нехтування законами пам’яті (відсутність інтересу і готовності до сприйняття).

· Добра пам’ять – це хороше здоров’я, перш за все. Необхідно дотримуватися здорового способу життя, мати раціональний режим роботи і відпочинку. Для вдосконалення пам’яті дуже важливі увага, спостережливість, воля. Вони допомагають, спираючись на закони пам’яті, виробити власні індивідуальні прийоми заучування і повторення матеріалу. Тренувати пам’ять треба регулярно протягом півгодини щодня. Протягом дня пам’ять працює нерегулярно. Кращі результати між 8 і 12 годинами дня. Потім спостерігається спад до 17 години, після якої пам’ять знов поліпшується і десь о 19 годині настає вечірній пік пам’яті. Добре активізує пам’ять чашка чаю або кави, тютюн знижує продуктивність запам’ятовування. Психолог Ф. Лезер пропонує вправи для тренування пам’яті, з якими можна ознайомитися в книзі Є.Жарікова і Є. Крушельницького „Для тебе і про тебе” (с.90-92).

1.5. Тренування мислення. Один з найкращих шляхів – розв’язання задач, які тренують творчий підхід до проблеми. Здатність успішно вирішувати творчі завдання часто пов’язана з вмінням пристосовуватися до нової ситуації. А адаптація багато в чому залежить від здатності людини помічати взаємозв’язки між різноманітними елементами. Ось декілька порад тим, хто прагне розвинути свої творчі здібності.

· Розширюйте кругозір. Для серйозної роботи підручників замало, треба збирати інформацію за певними темами, робити нотатки, обговорювати свої і чужі ідеї, вибирати все цікаве і корисне з інших галузей знань тощо.

· Треба бути активним і не лякатися невдач. Саме вони дають нам досвід. Невдалу справу можна зробити ще раз вже по-новому.

· Шукайте оригінальні ідеї, не покладаючись на відоме і навіть на логіку.

· Беріться до справи в бадьорому настрої, будьте впевнені в собі. Це добрий початок для будь-якої справи.

· Якщо для реалізації вашої ідеї потрібна допомога, то треба уміти цю ідею відшліфувати і подати якнайкраще – тобто обґрунтувати, порівняти з аналогами, передбачити можливі заперечення опонентів.

Дата добавления: 2014-01-07