Еволюція фінансів у процесі розвитку товарно-грошових відносин

Тема 1. Сутність фінансів, їх функції та роль

1. Еволюція фінансів у процесі розвитку товарно-грошових відносин.

2. Соціально-економічна сутність фінансів.

3. Функції фінансів.

4. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру (самостійно).

Термін фінанси використовується доволі часто у сучасному житті. Наприклад, державні фінанси, фінанси підприємств, фінансовий ринок, фінансова діяльність тощо. Давайте розглянемо термін «фінанси» з категоріальної точки зору. Слід зазначити, що у світовій науці єдиної думки з цього приводу немає. Можна зустріти думку щодо пов’язування «фінансів» з латинськими термінами finatio, financia, financia pecuniaria які вживалися у ХІІІ-ХІV ст. у значеннях «обов’язкова сплата грошей», грошово-боргове зобов’язання».

Вже у Франції «фінанси» як слово вживаються у значенні «державні доходи», «грошові суми», причім у якщо це слово вживалося у множені (les finanances) визначало усе державне надбання та стан урядового господарства. Вочевидь саме це слугувало виділення фінансів в окрему науку саме у Франції ХVІІІ.

Однак усі науковці єдині у тому, що поняття фінанси в історичному аспекті пов’язано з державою та з’явилося у процесі розвитку товарно-грошових відносин.

З розвитком товарно-грошових відносин натуральні виплати не забезпечують потреби держави. Це спричиняє необхідність у формуванні нових загальнодержавних фондів. Тому на свої потреби держава вилучає частину доходів членів суспільства у грошовій формі, формуючи у такий спосіб державні доходи, форму утворення котрих диктує рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Отже, з появою держави виникають економічні відносини, які носять примусовий характер. Метою цих відносин є забезпечення виконання державою своїх функцій, а відтак ці відносини набувають форму фінансів. Відомий економіст Е. Вознесенський з цього приводу писав: «Держава "одягає" фінансові відносини в правову форму, надає їм відповідну державно-владну форму при збереженні їх об'єктивно економічного характеру»[1].

Завжди стояло питання про ступень втручання держави в економіку, що, безумовно, позначалося й на розвитку фінансових відносин.

У 17 ст. з розвитком теорії меркантелизму Вілям Стаффорд, Томас Мен, які були засновниками нормативної економіки писали, що тільки скрупульозне керівництво з боку уряду сприяє забезпеченню господарчого порядку та соціальної справедливості Меркантелісти призивали до прирощення власного багатства у грошовій формі шляхом збільшення експорту та забороні або скороченню імпорту.

У 18 ст. поширилися думки представників класичної політекономії, які засновувалися на тому, що держава має мати обмежений вплив у господарчу діяльність. Такі зміни були закономірними, оскільки набули стійкого розвитку ринкові відносини та свобода вибору, яка передбачає захищене законом право приватної власності та самостійність прийняття рішень.

У 19 ст. ст. економічна роль держави зводилася саме до охорони цих первинних прав. Звідки й вийшло поняття «нічний сторож приватної власності» або «laissez-faire+констебль» (свобода дії + поліція).

Як видно значимість держави з часом змінювалася.

На початковому етапі розвитку суспільства державні доходи забезпечували затрати на ведення війн, утриманню двору монарху, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храми, дороги тощо) Саме з формуванням доходів та видатків держави історично пов’язана поява фінансів.

Історичний розвиток фінансів являє собою необоротну, спрямовану, закономірну зміну, в ході якої досягається нова якість фінансових відносин.

Отже, виникнення фінансів обумовлюється низкою чинників, рис 1.

Рис. 1. Соціально-економічні умови виникнення фінансів

З’ясуємо основні історичні характеристики «фінансів»:

1. Фінанси формувалися або у вигляді натуральних повинностей та зборів на користь держави, або у формі податкових надходжень, за рахунок яких утримувалася держава. Отже, за допомогою фінансів реалізовувалися доходи та видатки держави.

2. Спосіб перерозподілу доходів на користь держави носив імперативний (обов’язковий) характер.

3. Через механізм фінансів перерозподіляється значна частина доходів суспільства для забезпечення функцій держави, саме такий спосіб є найбільш ефективним для використання частини грошових доходів суспільства на користь держави.

На рубежі ХХ-ХХІ ст. товарні ринки та ринки факторів виробництва відходять на другий план, уступаючи місце ринку грошових фондів – фінансових активів, обіг котрих базується на формуванні боргових зобов’язань в умовах невизначеності та ризиків. Саме це характеризує боргову природу фінансів, функціонування котрих відбувається з огляду на час та ризики. Це привело до появи й інших суб’єктів фінансових відносин, учасниками котрих, окрім держави, стають звичайні господарські суб’єкти – домогосподарства, фірми, підприємства, організації.

Висновок:

Розвиваючись у якості відособленого розділу макроекономічної теорії, фінанси (спочатку як державні, потім корпорацій та домогосподарств) у кінці-кінці набули достатньо відмінних рис, щоб виокремитися у самостійну науку.

Дата добавления: 2014-01-07