Організація документації по руху нематеріальних активів

Тема 6 Організація обліку та аналізу довгострокових активів

Лекція 7

Мета: вивчення питань організації обліку нематеріальних необоротних активів. Організація обліку нарахування амортизації нематеріальних та інших необоротних активів.

План

7.1 Організація документації по руху нематеріальних активів

7.2 Організація обліку амортизації нематеріальних та інших необоротних активів

7.3 Організація обліку витрат для ремонту основних засобів

Час: 2 год.

Література: [1], [2], [3], [5], [7], [12], [13].

Останнім часом все більших обсягів набирають операції з нематеріальним активами. До нематеріальних активів відносять об’єкти інтелектуальної, в т. ч. пр мислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановлені му відповідним законодавством, об’єктом права власності підприємств.

Суб’єктами права інтелектуальної власності ЦКУ вважає творця та інших осіб яким належать особисті немайнові або майнові права на підставі закону, договс ру. Перші закріплюються за творцем, мають безтерміновий характер, не залежать від майнових прав і не відчужуються. Це, наприклад, право на визнання людини творцем об’єкта інтелектуальної власності (право авторства). До майнових прав ін телектуальної власності відносять: права на використання об’єкта інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об’єкта інтелектуальної власності; право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта інтелектуально» власності. Майнові права на створений об’єкт інтелектуальної власності, якщо інші не передбачено договором, належать спільно роботодавцю і працівнику (творцю).

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше 1 року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

До немонетарних активів відносять усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей До них належать запаси, устаткування, будівлі тощо, але вони не є нематеріальними активами, оскільки мають певну фізичну субстанцію.

Особливістю нематеріальних активів є відсутність фізичної субстанції. Однак зони можуть мати певний матеріальний носій (папір, дискета тощо). Типовими прикладами таких активів є ліцензії, товарні знаки, патенти, комп’ютерне програмне забезпечення та ін.

Усі нематеріальні активи в бухгалтерському обліку поділяють на групи. Група нематеріальних активів — сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів. Розрізняють такі групи нематеріальних активів в бухгалтерському обліку:

1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

2) права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

3) право на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

4) права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау (комерційний або науковий досвід), захист від недобросовісної конкуренції тощо);

5) авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

6) незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи — капітальні інвестиції у придбання, створення й модернізацію нематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося.

Нематеріальний актив визнається активом, тобто відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

• намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

• можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

• інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

• витрати на дослідження;

• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

• витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

• витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

• витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (торгових знаків).

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинна вартість придбаного нематеріального активу складається з цієї (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямі податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо; пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первинної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.

Первинна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін ні подібний об’єкт, є його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первинна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первинною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання, з урахуванням витрат, пов’язаних з їх придбанням і доведенням до стану, в якому вони придатні до використання за призначенням.

Первинною вартістю нематеріальних активів, внесених до статутного капітал) підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, з урахуванням витрат, пов’язаних з їх придбанням і доведенням до стану, в якому вони придатні до використання за призначенням.

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об’єднання підприємств, оцінюються за їх справедливою вартістю.

Первинна вартість окремого об’єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об’єктів.

Первинна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первинна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів та підвищенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприятимуть збільшенню первинно очікуваних майбутніх економічних вигод. Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта у придатному для використання стані та одержання первинно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. Активний ринок — ринок, якому притаманні такі умови:

· предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;

· у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;

· інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

У разі переоцінки окремого об’єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо підприємством проведено переоцінку об’єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці. Переоцінена первинна вартість та накопичена амортизація об’єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первинної вартості або накопиченої амортизації й індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо залишкова вартість об’єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первинної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об’єкта.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі витрат звітного періоду. У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об’єкта нематеріальних активів) перевищення суми попередніх уцінок об’єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об’єкта й відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, різниця ж (якщо сума чергової — останньої — дооцінки більша від зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу

У разі наявності (на дату проведення чергової — останньої — уцінки об’єкті нематеріальних активів) перевищення суми попередніх дооцінок об’єкта й відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього: об’єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової — останньої — уцінки більша віл зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

При вибутті об’єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку, з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Втрати від зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням суми накопиченої амортизації об’єкта нематеріальних активів.

Якщо причини зменшення корисності об’єкта нематеріальних активів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше суми попереднього зменшення корисності, відображається визнанням доходу, з одночасним зменшенням суми накопиченої амортизації об’єкта нематеріальних активів.

Однією з основних підстав віднесення об’єкта інтелектуальної власності до нематеріального активу є документ, що засвідчує право власності на такий об’єкт чи право користування ним.

Відносини, пов’язані зі знаками для товарів і послуг, регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-ХІІ. Знаком визнається позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Товарним знаком (торговельною маркою) можуть бути слова (фірмове найменування підприємства, рекламне гасло, будь-які інші слова та набори слів), літери і цифри або їх сполучення, плоске зображення або об’ємне позначення, кольорове зображення тощо. Реєстрацію торгового знака законодавство не передбачає. Однак реєстрація забезпечує охорону прав на товарний знак державою. Право власності на знак може бути засвідчене свідоцтвом.

Придбання прав на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію, не вимагає посвідчення свідоцтвом. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за міжнародною реєстрацією належать власникам таких реєстрацій у тому самому обсязі, що і власникам свідоцтв України на зазначений об’єкт інтелектуальної власності.

Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері його діяльності. Об’єкт рацпропозиції — матеріальний об’єкт або процес. Обсяг правової охорони рацпропозиції визначають її описом і кресленнями, якщо вони є. Право власності на цей об’єкт засвідчується свідоцтвом або іншим подібним документом.

Право на одержання патенту має автор (людина, творчою працею якої створено промисловий зразок) або його спадкоємець. Але із цього правила існує виняток, який стосується роботодавця: останній може одержати патент, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням автором службових обов’язків чи за дорученням роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше.

Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати автору винагороду відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від нього. Далі автор промислового зразка подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним промисловий зразок та матеріали, що розкривають його сутність досить ясно і повно.

Проте якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання такого повідомлення не подасть заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності, право на одержання патенту перейде до автора. Термін дії виключних майнових прав на промисловий зразок від дати подання заявки становить 15 років.

Згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. № 3687-ХП, винахід — це технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню та промисловій придатності), корисна модель — це нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Подібно до знаків для товарів та послуг і промислових зразків, пріоритет, авторство і право власності на винахід та корисну модель засвідчуються патентом. Право на його одержання, якщо інше не передбачено законодавством, має винахідник. Йому також належить право авторства, яке є невід’ємним особистим правом і охороняється безтерміново.

Право на одержання патенту на службовий винахід чи корисну модель (винахід чи корисна модель, створені працівником) має роботодавець винахідника. У такому разі винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває його сутність достатньо ясно і повно.

Протягом чотирьох місяців від дати одержання такого повідомлення роботодавець повинен:

1) подати до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності заявку на одержання патента чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації;

2) укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.

Якщо роботодавець не зробить цього у встановлений термін, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому разі за роботодавцем залишається лише переважне право на придбання ліцензії.

Патент на винахід (корисну модель) одержують виключно після результатів кваліфікаційної експертизи, яка визначає відповідність винаходу умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності). Патент діє 20 років від дати подання заявки на винахід (корисну модель).

Головним нормативним актом, який охороняє особисті (немайнові) й майнові права авторів та їхніх правонаступників, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права), є Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993 р. № 3792-ХН. Документом, на підставі якого здійснюється передача авторських прав на твір чи прав на його використання, є авторський договір.

Власник патенту (свідоцтва) може на підставі договору (купівлі-продажу, дарування чи іншого цивільно-правового договору, що передбачає перехід права власності) передавати право власності на об’єкти будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту. До об’єктів права інтелектуальної власності може належати й комерційна таємниця. Інформація, яка становить комерційну таємницю, має відповідати сукупності наступних ознак:

· бути секретною (невідомою й нелегкодоступною для тих, хто зазвичай має

· справу із зазначеним видом інформації);

· мати комерційну цінність (що зумовлено її секретністю);

· зберігатися у секретності особою, яка її законно контролює.

Підприємство затверджує Положення про охорону комерційної таємниці, тому доступ до неї суворо контролюється і можливий тільки через укладення відповідного договору. До порушення комерційної таємниці відносять розголошення, неправомірний збір інформації щодо неї, використання, а також схиляння до її розголошення.

Якщо одна із згаданих ознак перестає існувати, то припиняється і право інтелектуальної власності на комерційну таємницю, а отже — подібні відомості вже не охороняються.

При цьому порушене право на неї підлягає захисту. Оприбуткування нематеріальних активів на підприємстві здійснюється на підставі акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № 03-1), а списання — на підставі акту на списання основних засобів (ф. № 03-3).

Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів призначено активний, балансовий, основний рахунок 12 «Нематеріальні активи». За дебетом рахунку 12 «Нематеріальні активи» відображається придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, що обліковуються за первинною вартістю, та сума дооцінки таких активів, за кредитом — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Рахунок 12 «Нематеріальні активи» має субрахунки:

• 121 «Права користування природними ресурсами»;

• 122 «Права користування майном»;

• 123 «Права на знаки для товарів і послуг»;

• 124 «Права на об’єкти промислової власності;

• 125 «Авторські та суміжні з ними права»;

• 127 «Інші нематеріальні активи».

На субрахунку 121 «Права користування природними ресурсами» ведеться облік наявності об’єктів права користування ресурсами природного середовища. До них належать: права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище.

Таблиця 7.1

Групи нематеріальних активів та об’єкти обліку, які не включаються до складу нематеріальних активів

Групи нематеріальних активів	Витрати, які не визначаються нематеріальними активами^*
1. Права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище)	1. Витрати на дослідження
2. Права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень)	2. Витрати на підготовку і перепідготовку кадрів
3. Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, товарні марки, фірмові назви)	3. Витрати на рекламу та просування продукції на ринку
4. Права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції)	4. Витрати на створення, реорганізацію та приміщення підприємства або його частини
5. Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних)	5. Витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань
6. Гудвіл	^* підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені
7. Інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв)

Нематеріальні активи – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відділений від підприємства) і утримується підприємством з метою використання понад один рік (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим особам.

Гудвіл – перевищення вартості придбання над часткою покупця в справедливій оцінці придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань на дату придбання. Придбаний чи отриманий нематеріальний актив відображується в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічний вигод, зв’язаних з його використанням, і його вартість може бути визначена.

Дата добавления: 2014-01-07