Правове становище власності України за кордоном

Правове регулювання іноземних інвестицій у міжнародному приватному праві.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно, що перебуває в дорозі.

Колізійні питання права власності. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав.

Особливості правового регулювання відносин власності у міжнародному приватному праві.

Тема 5. «Колізійні питання права власності.

1. Особливості правового регулювання відносин власності у міжнародному приватному праві.

Інститут права власності посідає центральне місце в будь-якій галузі національного права, адже відносини власності визначають характер інших правових інститутів та економічний устрій держав у цілому. В міжнародних приватних відносинах цей інститут також відіграє значну роль, особливо у наш час, коли процес переміщення осіб, капіталів та послуг з однієї країни до іншої постійно зростає.

Матеріально-правове регулювання відносин права власності в різних державах та правових системах настільки розрізняється, що подолати такі відмінності або уніфікувати чи гармонізувати законодавство в цій галузі на сьогодні неможливо. Так, на відміну від класичної «тріади» повноважень власника М. М. Сперанського (володіння,користування, розпорядження), котра відома законодавству як України (ст. 317 ЦК України), так і деяких іноземних країн (ст. 1305 ЦК Португалії), у законодавстві окремих держав передбачається право віндикації (без права володіння) (ст.. 923 ЦК Перу) чи власникові дається право тільки розпорядження річчю. Англо-саксонська система права не тільки не знає законодавчого визначення права власності, а й виділяє більше десятка різних правомочностей, якими може бути наділена особа, причому одночасно в різних поєднаннях.

У країнах романо-германської системи права, у тому числі в сучасному законодавстві України, проводиться розмежування між правом на нерухоме та рухоме майно (ст.181 ЦК України). Під нерухомістю прийнято розуміти земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Разом з цим категорія нерухомих речей не є однаковою за своїм змістом у різних правопорядках. Так, до цієї категорії іноді відносяться знаряддя та інструменти для землеробства або розроблення надр, рослини, тварини, які використовуються для оброблення землі або утримуються в крільчатниках.пташниках, ставках, вуликах та інших подібних спорудженнях (статті 522-524 ЦК Франції), а також державні кредитні зобов’язання і право на відкриту спадщину (ст.44 ЦК Бразилії). Крім того правовий режим нерухомої речі може бути поширено законом і на рухомі речі, а саме: на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Усі інші речі, які можна вільно переміщувати у просторі, в тому числі гроші й цінні папери, вважаються рухомими речами.

Як правило, правові системи передбачають і різні підстави набуття та припинення права власності. Так, до первісних способів виникнення права власності, як правило, відносять: створення (виготовлення) нової речі; набуття права власності на підставі угоди купівля-продаж, міна, дарування та ін.); набуття права власності на безхазяйну чи загублену річ, на скарб або за набувальною давністю. Підстави припинення права власності можуть як залежати (відчуження чи відмова), так і не залежати від волі власника (припинення права власності на майно, яке за кордоном не може належати цій особі; викуп пам’яток історії та культури; викуп земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю; викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерть власника (ст. 346 ЦК України). Цей перелік також є неповним, іноземним правовим системам відомі й інші підстави припинення права власності: втрата майна, abandonо - у зв’язку із залишенням майна без наміру здійснювати володіння. Націоналізація, експропріація (експропріа́ція (лат. expropriatio, від лат. exproprio — позбавляю власності) — примусове (без відшкодування чи оплачуване) позбавлення власності.Зазвичай термін експропріація використовується у випадках вилучення майна державою чи громадою. Як правило така експропріація здійснюється на основі певних законодавчих актів, указів тощо. Експропріація без відшкодування називається конфіскацією. Експропріації — головний спосіб перерозподілу власності в часи соціальних потрясінь та революцій.На сучасному етапі експропріація в законодавстві європейських країн розглядається виключно як прерогатива державної влади і використовується майже виключно щодо нерухомої власності, у випадку коли вона необхідна для здійснення певних суспільних чи суспільно корисних робіт. Прикладом може бути земельна ділянка, необхідна для будівництва моста чи дороги.) та ін.

Законодавство України, крім права власності, передбачає і деякі інші речові права на майно. Такі як право володіння чужим майном (ст.ст. 397-400 ЦК України), (сервітут) право користування чужим майном (ст.ст. 401-406 ЦК України), емфітевзис право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ст.ст. 407-412 ЦК України ), суперфіцій право користування чужою земельною ділянкою для забудови, узуфрукт -право користування чужим майном з правом привласнення прибутків від нього, але з умовою збереження його цілісності, цінності й господарського призначення. Предметом узуфрукта можуть бути споживання яких можливе без їх знищення, наприклад тварини, земельні ділянки, деякі рослини (в Римському праві раби).

Іноземні правові системи також містять положення щодо правової регламентації інших речових прав, окрім права власності. Деякі з них також відомі національній правовій системі. Так, російське законодавство, крім сервітутів та права господарського відання і оперативного управління майном, до інших речових прав поряд із правом власності відносить: право довічного наслідуваного володіння земельною ділянкою, право постійного користування земельною ділянкою та право користування приміщенням членами родини власника, які проживають у належному йому житловому приміщенні.

Зважаючи на обігоздатність речей, їх поділяють на такі, що можуть знаходитись у вільному обігу (вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином), вилучені з обігу (перебування таких речей у цивільному обороті не допускається і їх перелік має бути прямо встановлений законом) або обмежені в обігу (ці речі можуть належати лише певним учасникам або перебувати у цивільному обігу на підставі спеціального дозволу).

Таким чином, головну роль у регулюванні права власності та інших речових прав, ускладнених іноземним елементом. Відіграє колізійний метод. Але деякі питання у цій сфері потребують аналізу матеріально-правового регулювання - це насамперед проблеми міжнародного регулювання іноземних інвестицій, захисту національної культурної спадщини тощо.

Дата добавления: 2014-01-07