Зведений баланс трудових ресурсів в Україні

Регулювання ринку праці представляє особливу сферу й форму регулюючого впливу держави на соціально - економічні процеси. Вивчення цієї сфери державного регулювання дозволяє повніше представити багатогранність його засобів і підходів. Державне регулювання ринку праці спрямовано для досягнення раціонального в конкретні соціально - економічних умовах рівня зайнятості, найбільшої відповідності професійної структури зайнятих професійній структурі займаних робочих місць, зм'якшення наслідків безробіття.

Зведений баланс трудових ресурсів, методика його розробки. Склад трудових ресурсів і їх розподіл відповідно до потреб представлені в зведеному балансі трудових ресурсів. Такий баланс розробляється в розрізі 5 років на загальнодержавному рівні, у тому числі в розрізі міського і сільського населення. Найбільш достовірною інформацією для складання цього балансу є дані переписи населення, яка здійснюється один раз на десять років.

Регулювання ринку праці, баланси ринку праці.

Одним з інструментів регулювання використання трудових ресурсів в Україні є розробка різних видів трудових балансів, які розробляються при складанні програм соціально-економічного розвитку країни.

До найважливіших видів трудових балансів відносяться:

- Зведений баланс трудових ресурсів.

- Баланс ринку праці.

- Баланс робочої сили.

Зведений баланс трудових ресурсів, відображає тенденції, які спостерігаються в процесі їх відтворення. Його дані використовуються при розробці програм соціально-економічного розвитку.

Розрахунки наявності трудових ресурсів в балансі виконуються за такою послідовністю:

- обґрунтовується чисельність населення працездатного віку;

- оцінюється чисельність працюючих пенсіонерів в прогнозному періоді;

- визначається чисельність зайнятих в особистому підсобному господарстві.

Прогнозний баланс трудових ресурсів розробляється на базі даних звітного періоду з урахуванням чинників, які впливають на ресурсну частину і їх розподілу в плановому періоді.

Таблиця 13.1.

Показники	Всього тис. чол.//%	Зокрема
І. Населення–всього		Міське	Сільське
ІІ. Трудові ресурси, всього
У тому числі:
- Працездатне населення в працездатному віці;
- Особи старші за працездатний вік, але зайняті в народному господарстві;
- Особи, що не досягли працездатного віку (підлітки до 16 років, що працюють).
ІІІ. Розподіл трудових ресурсів:
1. За видами зайнятості:
- зайняті в народному господарстві;
- ті, що навчаються з відривом від виробництва;
- безробітні.
2. За формами власності:
• у державній
• у колективній
• у приватній
3. Зайняті в сферах економічної діяльності (млн. чол.):
• у галузях економіки: - промисловість; - сільське господарство; - будівництво; - транспорт і зв’язок; - торгівля і громадське харчування; - охорона здоров’я і спорт, соціальне забезпечення; - культура і мистецтво, ін. галузі. • у інших сферах економічного життя.

Державні міри, що впливають на величину й структуру попиту на робочу силу - це створення нових робочих місць за рахунок скорочення робочого дня на вже існуючих робочих місцях. Адміністративні міри загальної спрямованості зводяться до регулювання режиму роботи й відпочинку. Державні органи країни законодавчо встановлюють максимальну тривалість робочого тижня. Ця величина впливає на число робочих місць: скорочення максимальної тривалості тижня приведе до утворення додаткових робочих місць.

Така міра в умовах України вимагає певної обережності. З одного боку, вона дозволяє знизити рівень безробіття для ще працюючих і зменшити існуюче безробіття, з іншого боку, може негативно позначитися на ефективності економіки в цілому.

Серед спеціалізованих адміністративних мір регулювання, що поширюють свій вплив на окремі групи населення, варто виділити квотування робочих місць для інвалідів. Це викликає негативне відношення роботодавців, тому така захисна адміністративна міра звичайно доповнюється економічним заохочувальним впливом на підприємців, що надають роботу даним групам людей. Це насамперед податкові пільги, виплата субсидій.

Серед загальних економічних заходів державного регулювання виділяються: допомога у відкритті підприємств, державні субсидії на розширення виробництва, відкриття нових державних підприємств, надання державних законів промисловості в період спадів, організацію суспільних робіт.

У числі економічних спеціалізованих заходів особлива увага виявляється створенню підприємств для інвалідів. Такі підприємства менш конкурентноздатні, тому вимагають фінансової підтримки з боку держави. Організація суспільних робіт - спосіб створення тимчасових робочих місць для тих, хто не знайшов собі застосування на ринку праці.

Держава має економічні засоби регулювання величини й структури пропозиції робочої сили. Податкові важелі, що дозволяють стимулювати або обмежувати пропозиція робочої сили. Податкові важелі, що дозволяють стимулювати або обмежувати пропозиція робочої сили, являє собою групу, яку можна охарактеризувати і як економічну і як адміністративну. Ставки прибуткового податку, що істотно зростають залежно від числа місць роботи людини, дозволяє знизити попит на робочі місця з боку тих, хто вже має роботу.

До економічних заходів, що регулюють структуру пропозиції, відноситься організація перепідготовки населення за рахунок фонду зайнятості.

Вплив на зароблену плату можна розглядати як загальний економічний спосіб певного регулювання попиту та пропозиції. Вплив на пропозицію робочої сили очевидно, оскільки величина заробітку багато в чому визначає й сферу додатка праці, і прагнення працювати в декількох місцях. З іншого боку, держава, проводячи або підтримуючи певну політику в області заробітної плати, може впливати на величину й структуру попиту на робочу силу. Його втручання може бути адміністративним або економічним. Вплив на тривалість робочого часу й оплату одиниці робочого часу звичайно носить адміністративний характер, у більшості розвинених країн держава регламентує максимальну тривалість робочого тижня й мінімальну заробітну плату. Ці норми є орієнтиром при висновку трудового договору між підприємцями й працівниками.

Таким чином, державна політика в області зайнятості в Україні покликана охоплювати регулювання заробітної плати, стимулювання створення нових робочих місць

Правовою основою державного регулювання зайнятості населення є прийнятий в 1991 р. Закон України «Про зайнятість населення». У ньому визначені: категорія безробітного, принципи державної політики зайнятості, організована державна служба зайнятості, що має регіональні відділення (область, місто, район), визначені джерела фінансування здійснення політики зайнятості населення у вигляді засобів, що відраховуються фізичними і юридичними особами із заробітної платні. Для характеристики ринку праці складаються розрахункові баланси ринку праці. Вони складаються обласними службами зайнятості. У них визначається очікувана чисельність незайнятого населення, розраховуються наявні вакансії, визначається чисельність населення, яка проходитиме перепідготовку.

Таблиця 13.2.

Дата добавления: 2014-01-07