Забруднення пестицидами

Світовий асортимент пестицидів, що випускалися в промисло­вому масштабі, за станом на 1989 р., нараховував близько 700 найменувань хімічних сполук, на базі яких виготовлялося понад 12 000 препаратів. Забруднення грунтів пестицидами в світі з року в рік зростає.

В цілому по Україні у 1986—1987 рр., коли постачання агро-хімікатів було максимальним, пестицидне навантаження стано­вило 5,5 кг/га (Майстренко, 1998). До 1991 р. цей показник зменшився до 2,8, в 1995 р. — до 1,1 кг/га. Одночасно відбува­ються якісні зміни пестицидів, що постачаються господарствам. У 1987—1990 рр. зменшилася частка хлорорганічних сполук, зросло використання фосфорорганічних сполук і гербіцидів. Зменшення використання пестицидів пов'язане з економічною кризою та відсутністю достатніх коштів у господарствах. Однак це не означає, що вони відмовились від застосування пестици­дів і що воно не буде зростати в майбутньому. Надмірне засто­сування пестицидів завдає шкоди довкіллю, включаючи тварин та людину. Не шкідливих для людини пестицидів не існує. Бага­то з них завдають вираженої канцерогенної та мутагенної дії. Потрапляючи з продуктами харчування до організму людини, пестицидні препарати можуть спричинити низку захворювань: алергію (ГХЦГ, цінеб); дерматит (гранозан); бронхіальну астму (фосфорорганічні сполуки). Деякі фосфор- та хлорорганічні пе­стициди характеризуються ендокринною, гонадотоксичною, ка-тарактогенною та канцерогенною дією.

Деякі пестициди здатні до міграції в природному середови­щі: з Грунту вони потрапляють у води поверхневого та підґрун­тового стоку, донні відклади водойм, атмосферу, а через про­дукти рослинного і тваринного походження — в організм люди­ни (рис. 39).

У районах з інтенсивним застосуванням пестицидів відбува­ється зміна чисельності та видового складу комах, птахів, ссав­ців, особливо мешканців Грунту. Вже зараз відомо понад 800 видів комах, нечутливих до інсектицидів. Швидко зростає стійкість бур'янів до гербіцидів, грибкових захворювань, що поширюються, — до фунгіцидів.

За наявними даними, лише 1—3 % фунгіцидів та інсектици­дів досягають мети, лише 5—40 % гербіцидів знищують бур'яни. Залишки пестицидів потрапляють у грунт, водойми, атмосферу.

Хімічна промисловість продовжує виготовляти морально заста­рілі та малоефективні пестициди, що характеризуються трива­лою токсичною дією. Іноземні компанії завозять і ре­алізують в Україні значну кількість пестицидів, не завжди най­кращої якості. До того ж методи визначення залишкової кілько­сті цих засобів захисту рослин в грунтах, рослинах і продукції відстають від впровадження нових методів їх хімічного синтезу. Нез'ясованими залишаються і віддалені наслідки застосування препаратів нових поколінь для грунтів, біоценозів, живих орга­нізмів.

Залишкові їх кількості потрапляють як до рослинницької продукції, так і до питної води. Пестициди здатні накопичува­тися в живих тканинах. Інтенсивне застосування гербіцидів у агроценозах Литви призвело до скорочення видового складу тварин ґрунту з 150 до 5 домінуючих видів, стійких до отрутохі­мікатів.

Застосування далапону зменшує чисельність дощових черв'яків у 5—8 разів, а у деяких випадках спричинює зникнен­ня окремих видів. Гербіциди атразин, симазин, монурон діють як інгібітори фотосинтезу, пригнічують ріст водоростей в агро-екосистемах. Всі пестициди уповільнюють розчинення фосфатів у ґрунті. Використання гербіцидів під попередні культури та на­копичення їх у ґрунтах супроводжуються ще одним негативним явищем — пригніченням, а нерідко і загибеллю чутливих куль­тур, що вирощуються наступними в сівозміні. Це найчастіше проявляється у разі внесення гербіцидів під кукурудзу (атразину, симазину, ТХАН, 2,4 Д, ленацилу) в концентраціях від 0,0085 до 13,0 млн^-1 (Майстренко, 1998).

Відомо, що пестициди піддаються біодеградації, якщо хіміч­ні препарати не пригнічують активності ґрунтової біоти і не по­рушують її функцій.

Мікроорганізми грунту розкладають від 10 до 70 % пестици­дів, але вони спричинюють і накопичення в природі деяких продуктів розкладу, що є більш токсичними, ніж вихідний пре­парат.

Таким чином, пестициди забруднюють ґрунт не властивими йому сполуками, пригнічують його біологічну активність, поро­джують небезпеку порушення складу популяцій біоценозів і пригнічення корисної фауни Грунту, виникнення популяцій шкідників, стійких до пестицидів; спричинюють небезпеку ма­сової появи мутацій, що порушують генетичну чистоту високо­продуктивних сортів, погіршують якість сільськогосподарської продукції, породжуючи небезпеку інтоксикації тварин і людини.

6. Забруднення стічними водами.

Безперервний ріст кількості міст, населених пунктів, промисло­вих підприємств і створення великих тваринницьких комплексів супроводжуються збільшенням обсягу побутових, промислових і сільськогосподарських стічних вод, стік яких призводить до знач­ного забруднення довкілля. Речовини, що містяться в стічних водах, потрапляючи у водойми, істотно змінюють хімічний склад природних вод, як правило, погіршуючи якість (табл. 24).

Сильно мінералізовані води, що містять токсичні речовини і патогенну мікрофлору, потрапляють на зрошувальні поля. Тут забруднювачі поглинаються грунтом і рослинами, мігрують у підґрунтові води, частково повертаються у водойми з поверхне­вим стоком. Таким чином, стічні води спричинюють забруднен­ня вод, грунту та рослин.

Найнебезпечнішими для ґрунтового покриву є стічні води хімічної промисловості, що містять цинк, хром, ртутні сполуки, свинець, фтор, формальдегіди, метанол, бутан, меланін та інші речовини. Мінералізація цих вод досягає 10—18 г/л.

Стоки коксохімічних заводів містять феноли, роданіди, різні масла. Для шахтних і кар'єрних вод характерний високий вміст суспендованих речовин та мікроелементів. Стоки підприємств харчової промисловості містять біогенні речовини. Міські стоки, а також стічні води тваринницьких комплексів і птахофабрик нерідко забруднені яйцями гельмінтів, кишковою паличкою та іншими збудниками інфекційних захворювань.

Застосування радіонуклідів у промисловості, теплоенергети­ці та інших галузях народного господарства створює небезпеку радіоактивного забруднення. Основними джерелами радіоактив­них відходів у водних об'єктах та ґрунтах є підприємства, що видобувають радіоактивну сировину, збагачувальні фабрики ра­діоактивних руд, атомні електростанції та інші підприємства, що використовують у своїй роботі радіонукліди.

Внаслідок стікання вод і змиву мінеральних добрив вміст солей у ріках Дністер та Південний Буг зріс удвічі, в Дніпрі — в 1,5 раза. У басейні Дунаю зареєстровано забруднення води амо­нійним азотом, нафтопродуктами, солями міді та цинку, у ба­сейні Дністра — амонійним, нітратним і нітритним азотом, наф­топродуктами, фенолами.

Особливу тривогу викликає радіоактивне забруднення при­родних вод, що є наслідком аварії на Чорнобильській АЕС. На­самперед це ріки Дніпро, Прип'ять, їхні численні притоки, озе­ра, ставки.

В Україні зони надзвичайно високої небезпеки та екологіч­них бід займають майже 15 % всієї території. До зони екологіч­ного лиха віднесено 30-кілометрову зону відчуження навколо Чорнобильської АЕС, південь Херсонської обл. і північ Респуб­ліки Крим (близько 5 тис. км²), до зони надзвичайної небезпе­ки — Донецьку та південь Луганської обл. (близько 16 тис. км²), схід Республіки Крим (близько 83 тис. км²). Значні екологічні проблеми, пов'язані із забрудненням стічними водами, характер­ні для територій, які прилягають до Азовського моря.

Дата добавления: 2014-01-07