Сутність, основні завдання та етапи планування банківської діяльності

ТЕМА 3. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1. Сутність, основні завдання та етапи планування банківської діяльності.

3.2. Стратегічне планування розвитку банку.

3.3. Особливості тактичного і фінансового планування.

Планування банківської діяльності являє собою процес визна­чення цілей на майбутнє та розробку шляхів їх досягнення. Плану­вання слугує основою для розвитку внутрішньої системи банку з урахуванням впливу зовнішніх чинників і є однією з функцій бан­ківського менеджменту. У процесі планування менеджмент банку має сформулювати відповіді на такі запитання: «Де перебуває банк? Де він має перебувати в майбутньому? Як досягти бажаної мети?»

Основні завдання, які необхідно вирішити у процесі розробки плану діяльності, - це:

> визначення перспективи та майбутнього профілю банку;

> визначення та характеристика сегментів ринку, що їх має на­мір обслуговувати банк;

> визначення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення ці­лей, таких, як матеріальні, фінансові та трудові ресурси;

> розробка видів послуг, фінансових продуктів та технологій, завдяки впровадженню яких банк зможе одержати бажані результати;

> визначення цільових рівнів прибутковості банку;

> створення ефективних систем контролю за виконанням планів.

Розробка обґрун­тованого плану неможлива без докладного аналізу фактичного ста­новища банку та прогнозування майбутніх форм діяльності. Аналіз основних аспектів управління з позицій сьогодення та майбутнього включає:

> управління джерелами фінансування - методи та форми за­лучення депозитів; нарощування капіталу; розвиток нових видів бан­ківських послуг та продуктів; пошук надійних джерел запозичення коштів;

> управління комісійними операціями - рівень операційного об­слуговування; консалтинг; технічні послуги; довірчі операції клієнтів;

> управління прибутковістю банку — ефективність операцій­ної діяльності; рівень інформаційних технологій; фінансові резуль­тати діяльності банку в цілому та окремих його підрозділів і спів­робітників;

> розвиток контрольних функцій — системи внутрішнього ау­диту; системи управління інформацією; організація систем контро­лю за ризиком кредитного та інвестиційного портфелів;

> управління персоналом банку — підготовка кадрів; розробка систем набору, утримання та заохочування співробітників; удоскона­лення організаційної структури банку;

> управління ризиком активних операцій банку - кредитних, інвестиційних, позабалансових.

Наступним етапом плану­вання є розробка коригуючих заходів, які змістили б акценти з діяль­ності банку як такої на результати цієї діяльності.

Для розробки ефективного плану необхідно враховувати не лише внутрішні особливості банківської установи, а й зовнішні чинники. Зовнішнє середовище, в якому змушений працювати банк, неодно­рідне, і тому його слід оцінювати з погляду можливості впливу з боку банку.

1. Зовнішнє середовище, на яке банк не може активно впливати і має пристосовуватись — це:

> політико-правова сфера - норми резервування, регулювальні процедури, податкова система, система пільг тощо;

> соціально-культурні особливості, притаманні кожній нації, ре­гіону які необхідно враховувати для успішної діяльності.

2. Зовнішнє середовище, на яке банк може вплинути, пристосу­ватися, змінити або обійти:

> сфера економічних відносин - вибір партнерів, клієнтів, сег­ментів ринку, методів ведення конкурентної боротьби, розвиток банківських послуг та інструментів, які влаштовують банк, вихід на нові ринки тощо;

> комунікаційно-інформаційне середовище — вибір систем та засобів зв'язку, передавання інформації, комп'ютерних систем, форм та рівнів одержання інформації.

Результатом процесу планування є створення плану як докумен­та, що регламентує і спрямовує подальший розвиток банку. За зміс­том і формою подання плани різняться залежно від рівня плануван­ня (банк, структурний підрозділ), масштабів та потреб банку, але кожний план має включати такі компоненти:

1. Докладне відображення стратегічних завдань, що постають пе­ред банком.

2. Повна характеристика банківської установи — її цілі, задачі, стан зовнішнього середовища та можливість впливу на зовнішні чинники.

3. Точний і чіткий опис шляхів вирішення поставлених завдань та відповідальності за отримання результатів.

4. Визначення конкретних значень ряду фінансових показників та опис якісних характеристик, що не мають кількісних параметрів.

5. Визначення проблемних зон, як реальних, так і потенційних, а також сфер підвищеного ризику.

6. Чіткий опис ролі та місця банку в майбутньому; розробку захо­дів, необхідних для підтримання його платоспроможності, надійності та конкурентоздатності.

Якість плану можна оцінити, перевіривши відповідність його розглянутим далі вимогам, що відносяться до науково обґрунтованого і документально зафіксованого плану:

> відповідність обраній стратегії банку;

> об'єктивна оцінка ситуації, що склалася;

> узгодження з можливостями та наявними ресурсами;

> відповідність стилю керівництва банком;

> внутрішня сумісність усіх планів;

> реальність;

> розгорнутий опис заходів та строків їх виконання;

> опис очікуваних результатів;

> наявність великого обсягу фактичного матеріалу, розрахунків, прогнозів.

Планування є складним та багатоступінчастим процесом, тому роз­робка планів здійснюється як на рівні банку, так і на рівні окремих його підрозділів, філій і відділень. Звичайно, такі плани різняться між собою за постановкою завдань, рівнем деталізації та методами реалізації. На практиці виокремлюють три основні види планування:

а) стратегічне планування;

б) тактичне планування;

в) фінансове планування та розробка бюджетів.

Дата добавления: 2014-01-07