Тема 7. Облік розрахунків з дебіторами

1. Кредитна політика та безнадійна заборгованість

2. Приведення збитків по сумнівних боргах у відповідність з обсягом

реалізації

3. Обчислення величини видатків по сумнівних боргах

4. Списання сумнівної заборгованості

5. Облік відновлення списаної дебіторської заборгованості

1. Здійснюючи продаж продукції, підприємство, як пра­вило, надає кредит своїм покупцям. Якби продукція завжди про­давалася за готівку, надходження грошових коштів було б по-

стійним, але обмеженим. При продажу в кредит активізується ре­алізація товарів, робіт, послуг, але грошові надходження за раху­нками відкладаються на час погашення дебіторської заборгова­ності.

Дебіторська заборгованість (receivables— амер.; debt, debtors — англ.) містить у собі всі вимоги підприємства до інших юридичних чи фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. Це заборгованість перед підприємством за відвантажені, але не оплачені товари, надані послуги та з інших операцій. Вона буває двох видів: торговельна {операційна) і особлива (неопе-раційна). Залежно від терміну погашення дебіторська заборго­ваність може бути:

• короткостроковою — поточною (current receivables), яка має бути погашена впродовж одного року або операційного цик­лу, якщо він довший за рік;

• довгостроковою — непоточною (noncurrent receivables).

Торговельна {операційна) дебіторська заборгованість вини­кає в процесі звичайної операційної діяльності компанії за умови продажу товарів чи надання послуг в кредит. Такий кредит нази­вають комерційним кредитом. На відміну від попередньої опла­ти, ця форма є поширеною у міжнародній практиці. Відповідно до умов договору, клієнт сплачує заборгованість через 15, 30, 45 або 60 і більше днів, що сприяє розвитку торгівлі. Заборгованість по торговельних операціях відображається на рахунках «Рахунки до отримання», які підтверджуються рахунками-фактурами, та «Векселі отримані», які підтверджуються офіційними борговими зобов'язаннями. Облік торговельних операцій з використанням «Рахунків до отримання» докладно розглядається у розділі 4 «Облік матеріально-виробничих запасів».

Особлива (неопераційна) дебіторська заборгованість вини­кає від операцій, не пов'язаних з операційною діяльністю підпри­ємства. До неї відносяться позики та аванси, видані працівникам або філіям компанії, депозити для покриття потенційних збитків, депозити, як гарантія платежу, дивіденди і відсотки до отримання тощо. Вона відображається в обліку під відповідними назвами і не включається до торговельної дебіторської заборгованості.

2. При складанні фінансової звітності постає проблема реальної оцінки дебіторської заборгованості. Для визначення чи­стої вартості реалізації (net realisable value) необхідно оцінити чисту суму надходжень, яку очікується отримати в результаті по­гашення дебіторської заборгованості. Для цього валова сума реа­лізації має бути скоригована не тільки на суму наданих покупцеві знижок, повернень товарів та їх уцінки, а и на можливу сумнівну (безнадійну) заборгованість.

Здійснюючи продаж у кредит, підприємство бере на себе ри­зик того, що деякі покупці ніколи не сплатять своєї заборгова­ності. Фірми, які продають товари і надають послуги в кредит, розробляють систему контролю платоспроможності клієнта і на­магаються підвищувати її ефективність. Разом з тим, їм відомо, що реалізація в кредит створює ризик неотримання частини пла­тежу. Це звичайний підприємницький ризик, тому сумнівні (без­надійні) борги розцінюються як необхідні витрати підприємства, пов'язані з реалізацією в кредит.

Таким чином, борги, які не будуть сплачені дебіторами внаслідок їх неплатоспроможності (безнадійні борги), вже врахо­вані в сумі доходу і необгрунтовано збільшили його. Тому нео­бхідно його відкоригувати, списавши безнадійну заборгованість на зменшення доходу або на збільшення витрат. Пряме списання непогашеної дебіторської заборгованості на зменшення прибутку звітного періоду не має теоретичного обґрунтування. Згідно з принципом відповідності, витрати на безнадійну заборгованість мають бути узгоджені з доходами від реалізації, які викликали ці витрати. Вони повинні відображатися у тому обліковому періоді, коли мала місце реалізація, що спричинила ці витрати, а не в то­му, в якому клієнт не зміг заплатити. Цю вимогу важко виконати, бо наперед невідомо, що борг не буде сплачено. Але збитки від сумнівної заборгованості повинні прогнозуватися на звітний пе­ріод, а такі оціночні дані — визнаватися витратами поточного фінансового року.

3. Розрахунок суми резерву сумнівних боргів (його ще назива­ють «поправкою на сумнівні борги») здійснюється, виходячи з досвіду вивчення платоспроможності клієнтів та економічного стану країни. Перелік дебіторів постійно перевіряється і склада­ється список сумнівних боргів.

Для оцінки сумнівної заборгованості у звітному періоді вико­ристовуються два загальноприйняті методи:

1) метод процента від чистої реалізації в кредит (percentage of net sales method);

2)залежно від терміну давності дебіторської заборгованості (accounts receivable aging method).

Метою цього метода є вимірювання витрат, що виник­ли в результаті сумнівної дебіторської заборгованості.

При використанні методу процента від чистої реалізації ста­виться питання: «Яку частину чистої реалізації поточного року не буде отриманої»

Сума витрат на сумнівну заборгованість за поточний рік ви­значається за цим методом, виходячи із обсягів чистої реалізації в кредит та питомої ваги збитків від сумнівної заборгованості, взя­тих не менше ніж за три минулих роки.

Метод процента від чистої реалізації базується на даних Звіту про прибутки та збитки. Відповідно до принципу обачності, за­побігаючи завищенню доходів, встановлюється сума нереальної частина виручки від продажу, яка й визнається витратами на сумнівну заборгованість за рік.

Даний метод приводить витрати у відповідність з доходами, от­же він не порушує принцип відповідності, однак його використання потребує проведення висококваліфікованої кредитної політики.

Метод оцінки рахунків залежно від терміну давності дебіторської заборгованості вважається більш науково обґрун­тованим, оскільки чим старішою є дебіторська заборгованість, тим більша вірогідність перетворення її в безнадійну. При вико­ристанні цього методу ставиться запитання: «Яка частина дебі­торської заборгованості не буде оплачена»

Метод ранжування рахунків дебіторів залежно від їхньої дав­нини базується на даних Балансу. Відповідно до принципу обач­ності, запобігаючи завищенню активів, встановлюється сума не­реальної частини дебіторської заборгованості, яка визнається сумнівною і уточнює показник дебіторської заборгованості у Ба­лансі.

4. Коли безнадійність погашення дебіторської заборгованості клієнта вже не викликає сумніву, така заборгованість списується записом:

Дебет рахунку «Резерв сумнівних боргів»

Кредит рахунку «Рахунки до отримання»

Існує також інший метод списання безнадійних боргів — ме­тод прямого списання {direct charge-off method). При викорис­танні цього методу компанії поділяють дебіторську заборгова­ність, за якою можуть виникнути труднощі з оплатою, на сумнівну і безнадійну. Для оцінки сумнівної заборгованості ство­рюється резерв одним із розглянутих способів, а безнадійна забо­ргованість списується на витрати (збитки) періоду, в якому вона визнана безнадійною:

Дебет рахунку «Витрати на безнадійну {сумнівну) заборго­ваність»

Кредит рахунку «Рахунки до отримання»

Метод прямого списання, незважаючи на свою простоту, при­зводить до порушення принципу відповідності: оскільки безна­дійну заборгованість відносять на збитки того звітного періоду, в якому її було виявлено, а не в якому була реалізована відповідна партія товарів. Тому даний метод може застосовуватися лише у випадках, коли сума безнадійної заборгованості, що списується, не є суттєвою.

5. Якщо у подальшому цю заборгованість все ж таки буде пога­шено, вона спочатку відновлюється у бухгалтерському обліку, на що дається зворотна проводка:

Дебет рахунку «Рахунки до отримання»

Кредит рахунку «Резерв сумнівних боргів», а потім відображається погашення цієї заборгованості:

Дебет рахунку «Грошові кошти»

Кредит рахунку «Рахунки до отримання».

Рекомендована література:

1) Малькова Т.М. Теорія й практика міжнародного бухгалтерського обліку. - «Бізнес-Преса», 2001. - 336 с.

2) Бутынец Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: учбовий посібник. - Житомир: Рута, 2002. - 660 с.

3) Реформування бухгалтерського обліку України йз застосуванням міжнародних стандартів: Методичні рекомендації / Укладачі О.І. Олійник, С.І. Юр'єва, Л.І. Рибальченко. - Х.: Основа, 2000. - 680 с.

4) Єфименко В.І., Лук'яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Навч.- метод. Посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. - 211 с.

5) Лучко М.Р., Бенько Й.Д. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посібник. - К.: „Знання”, 2006. - 311 с.

Дата добавления: 2014-01-07