Тема 10. Облік власного капіталу

1. Складові власного капіталу.

2. Оцінка та облік власних акцій.

3. Облік нерозподіленого чистого прибутку.

1. Існує кілька міжнародних стандартів, що охоплюють питання обліку капіталу: Концептуальні основи підготовки й подання фінансової звітності, стандарт 5 «Інформація, що повинна бути розкрита у фінансовій звітності», стандарти 32, 39 «Фінансові інструменти» і ін.

Капітал визначають як, що залишилася частку, активів підприємства після відрахування всіх його зобов'язань. Він підрозділяється на трохи тридцятилітніх:

§ акціонерний капітал - це інвестиції, зроблені акціонерами; він складається із вкладеного й заробленого капіталу;

§ додатковий капітал - це капітал, отриманий у результаті переоцінки активів і їхнього безкоштовного одержання;

§ додатковий капітал - це капітал, отриманий понад номінал акцій, або емісійний дохід;

§ резервний капітал, утвориться за рахунок розподілу накопиченого нерозподіленого прибутку. Рішення про розподіл прибутку приймає раду директорів, мети розподілу повинні бути відбиті в примітках до фінансової звітності;

§ резерви, що представляють собою коректування на підтримку капіталу;

§ нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це чистий прибуток, не розподілена між акціонерами, а реінвестована в підприємство і являє собою зароблений капітал. Негативна величина нерозподіленого прибутку являє собою непокритий збиток.

У балансі повинна відображатися вся інформація про вложенном.капітал: вид акцій, їхня номінальна вартість, кількість дозволених до випуску й випущених акцій.

2. Для відбиття акцій в обліку застосовуються наступні види стоимостей:

номінальна- це вартість, зазначена на самій акції; вона становить юридичний капітал підприємства;

§ оголошена- вартість, установлювана радою директорів;

§ емісійна - сукупна вартість, по якій фактично продаються (реалізуються) акції (для цінних паперів, випущених уперше);

§ ринкова - це співвідношення попиту та пропозиції (для бу ^аг, випущених удруге);

§ ліквідаційна - установлюється на акції при ліквідації підприємства;

§ викупна - це вартість, по якій викупляються собствен акції в акціонерів;

§ балансова - це облікова вартість, певна власним акціонерним капіталом.

Акції можуть поширюватися за ціною, що не збігається з їх номінальною або оголошеною вартістю. При продажі акцій може виникати дисконт або премія.

Акції можуть випускатися в обмін на негрошові активи. Під негрошовими активами маються на увазі основні кошти, нематеріальні активи, послуги й ін.

Звичайно акціями оплачуються земля, будинки й послуги адвокатів. Загальне правило для запису таких операцій наступне: вони відображаються по ринковій вартості того, що віддається (акції), або ринкової вартості того, що виходить (негрошові активи), залежно від того, яка з оцінок більше очевидна. Тобто якщо ринкова вартість акцій не може бути визначена, для запису операції використовується ринкова вартість одержуваних активів або послуг. Якщо жодна з ринкових оцінок не може бути отримана з достатнім ступенем вірогідності, вартість акцій і відповідних активів (послуг) визначається радою директорів компанії. Поминальна й оголошена вартості акцій не можуть служити базою для визначення суми операції.

По різних причинах компанія може викуповувати раніше выпу денные в продаж власні акції з наступним погашенням _йли без погашення з метою випустити їх у продаж через якийсь час. Такі викуплені акції, які не були погашені або заново випущені в обіг, називаються, як ми вже відзначали, відповідними акціями в портфелі, або викупленими акціями. Такі акції не є активом і по суті аналогічні невипущеним акціям. Рахунок «Власні акції в портфелі» є контр пасивним і його величиною віднімається при відбитті собст венного капіталу компанії в балансі. Причинами викупу власних акцій можуть бути: необхідність у власних акціях для продажу працівникам (відповідно до компенсаційного плану або для потенційного злиття компаній); необхідність збільшення показника чистого прибутку на одну акцію; прагнення зменшити число акціонерів для придбання більшого контролю; бажання збільшити ринкову вартість акцій і ін.

Існують два основних методи для відбиття викупу акцій: перший - по фактичній вартості придбання або викупній ціні (метод вартості); другий - по номінальній вартості.

Метод вартості в основному використовується при обліку власних викуплених акцій. Метод одержав таку назву тому, що облік власних викуплених акцій ведеться але вартості їхнього викупу. При використанні цього методу рахунок власних викуплених акцій дебетується за вартістю придбаних акцій і кредитується по такій же вартості по повторному випуску акцій. Якщо акція випускається вперше, ціна на неї не впливає на проведення, які відображають придбання або повторний випуск пайових Цінних паперів.

3. Нерозподілений прибуток компанії - це чистий прибуток, не розподілена між акціонерами, а реінвестована в підприємство й представляющая собою зароблений капітал. Вона відображається на рахунку «Накопичений нерозподілений чистий прибуток», що звичайно має кредитове сальдо. Дебетове сальдо по цьому рахунку означає непокритий збиток.

Основна зміна по кредиту відбувається в результаті нарахування чистого прибутку за період (закриття зведеного рахунку прибутків і збитків), а основна зміна по дебету - у результаті виплати дивідендів.

Компанія може виплачувати дивіденди у вигляді:

§ коштів,

§ інших активів,

§ боргових зобов'язань,

§ власних акцій.

Дивіденди у вигляді коштів - найпоширеніша форма виплат. Зобов'язання по виплаті дивідендів виникає в підприємства з моменту їхнього оголошення. Тому з дивідендами зв'язано три дати (дата оголошення, дата реєстрації й дата виплати).

На дату оголошення складається проведення:

Д-Т Оголошені дивіденди

(Накопичений нерозподілений прибуток)

К-Т Дивіденди до виплати.

На дату реєстрації не робиться ніякого запису.

На дату виплати складається проведення:

Д-Т Заборгованість по дивідендах

(Дивіденди до виплати)

К-Т Кошти.

Наприкінці періоду рахунок «Оголошені дивіденди» закривається на рахунок «Накопичений нерозподілений чистий прибуток».

Дивіденди, виплачувані іншими активами (товарами, Цінними паперами власної емісії й т.д.), називаються майновими дивідендами. Облік таких дивідендів провадиться по ринковій вартості переданих активів з одночасним відбиттям прибутку або збитку (класифікуються як випадкові прибутки та збитки), що виникають із різниці між ринковою й облікової стоимостями. Ринкова вартість визначається виходячи з ринкових котирувань акцій, незалежних експертних оцінок і т.д.

Дивіденди у вигляді власних акцій фактично означають перекласифікацію розділу власного капіталу шляхом перекладу частини накопиченого нерозподіленого чистого прибутку у вкладений капітал. Такі виплати вигідні для акціонерів, тому що вони одержують неоподатковуваний податком дохід (акції згодом можуть бути продані). Такий переклад здійснюється або по ринковій вартості (якщо розмір дивідендів у вигляді власних не перевищує 20 - 25% звичайних акцій, що перебувають в обігу), або по номінальній вартості (якщо він більше 20 - 25%).

Різниця між ринковою та номінальною вартістю відображається як додатковий капітал.

Якщо дата складання звітності перебуває між цими датами, дивіденди у вигляді акцій до розподілу відображаються як частина вкладеного капіталу, а не як накопичений нерозподілений прибуток і не як зобов'язання компанії (випадок з дивідендами в грошовій або майновій формі).

Очевидно, що у випадку виплат більших дивідендів у вигляді акцій (більше 20 - 25%) рахунок додаткового капіталу понад номінал не бере участь у проведеннях, оскільки переклад ураховується по номіналі. Відзначимо, що, коли дивіденди виплачуються власними акціями, загальна величина капіталу компанії не змінюється, активи не зменшуються й частка власності кожного акціонера залишається незмінної (при зменшенні загальної величини капіталу на акцію - book value per share).

Рекомендована література:

1) Малькова Т.М. Теорія й практика міжнародного бухгалтерського обліку. - «Бізнес-Преса», 2001. - 336 с.

2) Бутынец Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: учбовий посібник. - Житомир: Рута, 2002. - 660 с.

3) Реформування бухгалтерського обліку України йз застосуванням міжнародних стандартів: Методичні рекомендації / Укладачі О.І. Олійник, С.І. Юр'єва, Л.І. Рибальченко. - Х.: Основа, 2000. - 680 с.

4) Єфименко В.І., Лук'яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Навч.- метод. Посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. - 211 с.

5) Лучко М.Р., Бенько Й.Д. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посібник. - К.: „Знання”, 2006. - 311 с.

Дата добавления: 2014-01-07