Рекомендації парламентських слухань

ДОДАТОК Є

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

ДОДАТОК Е

ІЗ ЗВІТУ ПРО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ ЗА ПРОЕКТОМ ООН «ПРОГРАМА РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

ДОДАТОК Д

ТА ПРАВ ЖІНОК»

Державний звіт «Ґендерна освіта та просвіта в Україні», який входить в Державну програму з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. Міністерство України з питань сім’ї, молоді і спорту та Міністерство освіти і науки України звернулися до Програми рівних можливостей і прав жінок ПРООН за підтримкою у підготовці звіту.

Цей звіт мав на меті аналіз системи вищої освіти в Україні в контексті ґендерної політики та впровадження ґендерних компонентів на державному рівні. Звіт допоміг встановити ґендерну диспропорцію в освітній сфері (кадри, освітня програма, доступ до вищої освіти), проаналізувати рівень готовності державних наукових закладів включити ґендерні дослідження в свої програми, вивчити поточний стан ґендерної освіти в Україні (кількість учбових закладів, які мають ґендерні програми, зміст ґендерної освітньої програми, рівень їх впровадження, фінансування) та розробити рекомендації задля підвищення ефективності ґендерної політики в освітній сфері.

Цей звіт може також посприяти розробці довгострокової стратегії впровадження ґендерних змін в освітній сфері. Програма рівних можливостей і прав жінок ПРООН розробила систему складання звіту аби забезпечити відповідний якісний моніторинг: було складено робочу группу, також були залучені національний експерт і асистенти…, щоб документ був складений у відповідності з міжнародними стандартами (індикатори, цільові групи, система моніторингу, аналіз проблем, рекомендації).

Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи»

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: «Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи» (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 травня 2008 року проінформувати Верховну Раду України про стан виконання Рекомендацій за підсумками парламентських слухань «Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи».

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Голова Верховної Ради України

О. Мороз м. Київ, 27 червня 2007 року

N 1241-V

«Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи»

Учасниці та учасники парламентських слухань на тему: “Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи”, які відбулися 21 листопада 2006 р. (далі – учасниці та учасники парламентських слухань), відзначили, що за останні роки в Україні було досягнуто помітних зрушень у сфері ґендерної політики. 26 липня 2005 року був виданий Указ Президента України “Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (1135/2005), а 8 вересня 2005 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (2866-15), які визначили інституційно-правові засади ґендерних взаємовідносин у суспільстві.

Розпочато ґендерну експертизу чинного законодавства, впроваджується ґендерний компонент в науку, освіту та інформаційно-просвітницьку діяльність, здійснюються розробка і формування механізму управління ґендерними процесами в системі законодавчої та виконавчої влади, національне законодавство у сфері ґендерної рівності дедалі більше гармонізується з міжнародними правовими стандартами.

Разом з тим темпи і якість впровадження ґендерної політики не відповідають потребам часу, що перешкоджає подальшій демократизації та соціальному розвитку.

Учасниці та учасники парламентських слухань вважають, що діяльність у сфері ґендерних перетворень потребує ґрунтовного аналізу державної політики у всіх сферах життя суспільства із застосуванням ґендерних показників. Потрібно з’ясувати, яким чином державні стратегії, програми та заходи у всіх галузях впливають на становище чоловіків та жінок, як враховуються інтереси обох груп при формуванні державних інститутів, чи дотримується принцип рівних прав та можливостей при визначенні тих чи інших державних пріоритетів.

Не менш важливою є потреба ґендерного аналізу Державного бюджету України, що дозволить, зокрема, виявити і попередити ті підходи, які поляризують відмінності між статями та ведуть до ґендерного дисбалансу і дискримінації.

Учасниці та учасники парламентських слухань наголосили, що незважаючи на відсутність комплексної картини щодо стану забезпечення ґендерної рівності в Україні, існує кілька пріоритетних завдань, які повинні бути реалізовані.

Насамперед це сприяння реалізації прав жінок, зокрема виконання рекомендацій парламентських слухань 2004 року “Становище жінок в Україні: реалії та перспективи” та Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (2866-15), щодо ліквідації проявів ґендерної дискримінації та розширення можливостей жінок у політичній, економічній та соціальній сферах.

Ґендерний дисбаланс виражений, зокрема, в такому – представництво жінок у законодавчій владі становить 8,5 відсотка, у складі Кабінету Міністрів України немає жодної жінки. В економічній сфері вся велика власність перебуває в руках чоловіків, які контролюють 90-95 відсотків економічних ресурсів. Жінки становлять 38 відсотків усіх підприємців, які займаються індивідуальною діяльністю. Вони очолюють 26 відсотків малих підприємств, 15 відсотків – середніх, 12 відсотків – великих. У промисловому бізнесі жінки обіймають 2 відсотки керівних посад. Жіноча заробітна плата є меншою від чоловічої на третину. У соціальній сфері в найближчі 20-30 років передбачається постійне зниження пенсій жінок порівняно з пенсіями чоловіків. Наявний глибокий ґендерний розрив у системі міграції: переважну більшість емігрантів становлять жінки. Ескалація такого процесу призведе до багатьох непередбачуваних ситуацій економічного, соціального та культурного характеру.

Беручи до уваги вищезазначені показники, бажано було б вдатися до вжиття тимчасових позитивних заходів у сферах, де ґендерний дисбаланс є найбільш відчутним.

Не менш важливим пріоритетом, який досі не обговорювався окремо, є захист прав чоловіків. Неврахування потреби активізації зусиль, спрямованих на захист прав чоловіків, дискредитує ідею ґендерної рівності та сприяє формуванню стереотипу, що питання ґендерної рівності є “жіночими питаннями”.

Найбільш гостро в даному аспекті постають проблеми зниження рівня психологічного та фізичного насильства у житті чоловіків, захисту їхнього здоров’я, боротьби зі шкідливими звичками, що негативно впливають на якість життя і здоров’я чоловіків.

В Україні середня тривалість життя чоловіків на 10-12 років менша від тривалості життя жінок, у 4 рази більша порівняно з жінками смертність чоловіків працездатного віку (28-45 років). Різниця у тривалості життя жінок та чоловіків пов’язана насамперед із недостатньою увагою до охорони здоров’я чоловіків та до профілактики негативних впливів. Наприклад, українські чоловіки мають проблем з репродуктивним здоров’ям не менше, а в деяких випадках навіть більше від жінок. Чоловіки психологічно важче переносять економічні негаразди, а саме: безробіття, яке тривалий час в Україні сягає 8-10 відсотків, невдале кар’єрне просування й низьку заробітну плату тощо. Суттєве погіршення екологічної ситуації, з урахуванням наслідків аварії на ЧАЕС, високі темпи поширення епідемій ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, інфекцій, які передаються статевим шляхом, також відобразилися на здоров’ї чоловіків, включаючи його репродуктивну складову. У Національній програмі “Репродуктивне здоров’я 2001-2005”, схваленій Указом Президента України від 26 березня 2001 року, N 203/2001 (203/2001), фактично не передбачалося окремих цільових заходів, спрямованих на наукове вивчення та розробку конкретних державних механізмів з охорони репродуктивного здоров’я чоловіків. За результатами соціологічних досліджень в Україні з 868 тисяч безплідних подружніх пар 40-50 відсотків є безплідними через безплідність чоловіків. Чоловіки становлять 60 відсотків хворих на захворювання, які передаються статевим шляхом, зокрема 6 з 10 ВІЛ-позитивних в Україні – чоловіки.

Чоловіки частіше за жінок вдаються до фізичного насильства та здійснюють кримінальні злочини, що впливає як на психологічне, так і на фізичне здоров’я та скорочує тривалість життя, ведуть ризикований спосіб життя, який часто призводить до травм, каліцтва або загибелі, вживають спиртні напої та наркотики.

Реформування української армії також тісно пов’язане із захистом прав чоловіків. Поза належною увагою залишаються проблема самогубства у війську, застосування насильства (так звана “дідівщина”), що призводять до психічних, моральних та фізичних травм молодих чоловіків.

Існує також проблема маргіналізації чоловіків внаслідок припинення їх професійної діяльності через обставини, що від них не залежать. В Україні до таких категорій чоловіків можна віднести військовослужбовців, звільнених у зв’язку із скороченням Збройних Сил України, шахтарів, які втратили роботу через закриття шахт, та інші категорії.

Наведені вище пріоритетні аспекти захисту прав чоловіків потребують урахування їх у діяльності органів влади, спрямованої на реалізацію політики рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема щодо розробки і реалізації відповідних цільових програм.

У виступах учасниці та учасники парламентських слухань зазначали, що в Україні існує відчутний ґендерний дисбаланс у процесі виховання дітей. Майже третина дітей в Україні виховується самотніми матерями, ці діти не відчувають турботи і присутності батька у своєму житті. Питома вага власне “батьківських” сімей – близько 1 відсотка.

Право батька опікуватися дитиною, гарантоване Конституцією (254к/96-ВР), Сімейним кодексом України (2947-14), на практиці часто порушується. Так, 95-97 відсотків дітей після розлучення батьків живуть з матір’ю. При цьому побажання батьків, котрі мають задекларовані рівні права, до уваги беруться досить рідко. Діти залишаються з батьком найчастіше лише тоді, коли матері самі від них відмовляються.

Незалежно від типу сім’ї для матерів та батьків складно поєднувати продуктивну працю з материнськими чи батьківськими обов’язками. Учасниці та учасники парламентських слухань вважають доцільним через державні програми підтримки, адаптації, підвищення кваліфікації, кредитування, надання пільг при прийнятті на роботу для осіб, які перебували у відпустці по догляду за дитиною, сприяти залученню обох батьків до виховання дитини та формуванню ефективних механізмів захисту професійних інтересів батьків та матерів, у яких є малолітні діти.

Ще однією важливою сферою, що потребує уваги та урахування ґендерних підходів, є освіта. Незважаючи на наявний позитивний досвід впровадження ґендерного компонента в науку та освіту, ще досить часто в системі освіти побутують стереотипи дискримінаційного характеру, які впливають на формування світогляду юнаків та дівчат. Донині школи вдаються до ґендерної сегрегації, зокрема на курсах трудового навчання. Шкільні підручники практично з усіх дисциплін містять ґендерні стереотипи, що призводить до узвичаєння практик ґендерної дискримінації.

Окремої уваги заслуговує сфера інформації. Тиражування засобами масової інформації порнографії, сцен відвертого насильства над жінками, реклами, що містить дискримінаційні твердження, призводить до негативних тенденцій у суспільстві. Усвідомлюючи цінність свободи слова, учасниці та учасники парламентських слухань наголосили, що держава має виробити демократичні механізми подолання дискримінації за ознакою статі в інформаційній сфері та впливу на формування ґендерної культури.

Таким чином, учасниці та учасники парламентських слухань підтвердили, що в Україні є прояви ґендерної дискримінації у відкритій чи прихованій формі, спрямованої на обмеження у правах та можливостях тієї чи іншої статі. Вони наголосили, що ґендерна ситуація в країні потребує активізації ґендерної політики, поглиблення ґендерних перетворень, спрямованих на подолання ґендерної нерівності у соціально-статевому розвитку українського суспільства, відмінності у становищі жінок та чоловіків у різних галузях та регіонах, подолання ґендерного розриву у всіх сферах життя, в усуненні розбіжностей у рівності статей перед законом, у доступі чоловіків і жінок до матеріальних, економічних, соціальних та інших ресурсів.

Учасниці та учасники парламентських слухань рекомендують органам державної влади в межах повноважень:

1. Верховній Раді України:

1) передбачити у новому Трудовому кодексі України положення щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (реєстр. N 0913);

2) внести зміни до деяких законодавчих актів у зв’язку з прийняттям Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (2866-15);

3) при формуванні складу делегацій на міжнародні заходи враховувати ґендерний чинник.

2. Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини:

здійснювати контроль за дотриманням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

3. Кабінету Міністрів України:

1) під час розробки проектів законів про Державний бюджет України на 2008 рік та на наступні роки в установленому порядку передбачати виділення коштів на фінансування заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

2) ініціювати зміни до чинного законодавства України відповідно до результатів ґендерно-правової експертизи чинного законодавства України;

3) вивчити ґендерні аспекти міграції за кордон громадян України та розробити пропозиції щодо демографічної стабільності та попередження еміграції;

4) розробити механізм економічного стимулювання роботодавців на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у всіх сферах трудової діяльності;

5) дотримуватися принципу забезпечення ґендерної рівності при призначенні, формуванні кадрового резерву на заміщення посад державних службовців, а також здійснювати просування їх по службі із забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

6) спрямувати діяльність відповідних органів виконавчої влади на виконання заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема:

Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту –

• сприяти розробці державних цільових програм та регіональних програм щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у різних сферах життя суспільства;

• проводити моніторинг виконання заходів Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року N 1834 (1834-2006-п);

• узагальнювати позитивний досвід впровадження ґендерної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади та поширювати його в регіонах;

• забезпечити розгляд звернень громадян з питань дискримінації за ознакою статі та узагальнення порушених у них проблем;

• залучати громадські організації до реалізації ґендерної політики;

• проводити навчання працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань ґендерної рівності;

• організувати проведення у засобах масової інформації інформаційної кампанії, спрямованої на попередження ризикованої поведінки чоловіків, залучення їх до збереження здоров’я та на формування здорового та безпечного способу життя;

Міністерству охорони здоров’я України –

• забезпечити реалізацію положень Державної програми “Репродуктивне здоров’я нації” на період до 2015 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року N 1849 (1849-2006-п);

• сприяти створенню центрів репродуктивного здоров’я чоловіків та жінок в Автономній Республіці Крим та у всіх областях України;

• провести дослідження щодо чинників, які негативно впливають на репродуктивне здоров’я чоловіків;

• забезпечити урахування ґендерної складової у програмах профілактики ВІЛ та інших хвороб, що передаються статевим шляхом, зокрема у програмах для ВІЛ-позитивних вагітних жінок та для ув’язнених;

Міністерству культури і туризму України –

• з метою сприяння формуванню ґендерної культури в Україні підтримати (ініціювати) створення національних документальних та художніх фільмів, проведення мистецьких конкурсів та виставок, присвячених питанням забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, формуванню відповідального ставлення до материнства та батьківства, профілактиці ризикованого способу життя чоловіків, підвищенню соціального статусу жінок;

Міністерству закордонних справ України –

• інформувати українське суспільство про діяльність міжнародних організацій, спрямовану на утвердження ґендерної рівності;

• сприяти вивченню міжнародного досвіду у сфері прийняття ґендерного законодавства та впровадження його в життя;

Міністерству юстиції України –

• розробити заходи, спрямовані на зростання правової культури населення щодо ґендерної рівності;

• забезпечувати проведення ґендерно-правової експертизи проектів нормативно-правових актів;

Міністерству освіти і науки України –

• забезпечити проведення експертизи навчальних програм, підручників та навчальних посібників для навчальних закладів щодо відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

• збільшити обсяг видань, зокрема наукових, з питань ґендерної рівності;

• включити до навчальних програм вищих навчальних закладів, курсів перепідготовки кадрів дисципліни з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

• розпочати підготовку фахівців для здійснення ґендерного аналізу в соціально-економічній сфері;

Міністерству праці та соціальної політики України –

• сприяти включенню до генеральної, регіональних, галузевих угод та колективних договорів положень, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків;

Державному комітету статистики України –

• забезпечити збір, опрацювання, аналіз, збереження, захист та використання статистичних даних щодо показників становища жінок та чоловіків у всіх сферах життя суспільства, групуючи їх за статями, зокрема за показниками рівня доходів, розподілу бюджетних коштів, участі у прийнятті політичних рішень, доступу до охорони здоров’я, освіти, культури, житла, транспорту, побутового обслуговування, дотримання прав і свобод;

Державному комітету телебачення і радіомовлення України –

• розробити систему ефективних засобів щодо залучення засобів масової інформації до висвітлення ґендерної проблематики;

• створити, забезпечити показ та трансляцію на умовах державного замовлення тематичних теле- і радіопередач щодо рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

• забезпечити поширення соціальної реклами, спрямованої на реалізацію рівних прав та рівних можливостей жінок і чоловіків;

• здійснювати моніторинг щодо відповідності змісту телерадіопрограм Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (2866-15).

СХВАЛЕНО Постановою Верховної Ради України

від 27 червня 2007 року N 1241-V

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ (ГЛОСАРІЙ)

Ґендер (від англ. gender) – поняття, яке увійшло у вжиток із соціології, визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі (sex). Тобто ґендер – це соціально-рольовий статус щодо визначення соціальних можливостей в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці.

Ґендерна асиметрія – нерівність шансів чоловіків і жінок у різних соціальних сферах, обумовлена традиційними уявленнями щодо їх призначення.

Ґендерна демократія – це система волевиявлення жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені й реально забезпечені у політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням ґендерних інтересів, потреб.

Ґендерна дискримінація на ринку праці – нерівне (в залежності від статі) ставлення до окремих працівників, які мають однакові кваліфікацію та показники продуктивності праці; відмова у наймі на роботу, у просуванні на посадах, у підвищенні кваліфікації; надання гірших робочих місць; упереджене ставлення у визначенні нерівної оплати за однакову працю тощо.

Ґендерна диференціація є процесом, у якому біологічні особливості жінок та чоловіків наділяються соціальним значенням і сприймаються як засіб соціальної класифікації.

Ґендерна діяльність – 1) діяльність щодо реалізації ґендерних принципів; 2) діяльність щодо забезпечення рівних прав і рівних можливостей чоловіків і жінок з метою їх самореалізації.

Ґендерна збалансованість – рівновага у представництві чоловіків і жінок у вищих органах влади та інших сферах життєдіяльності суспільства.

Ґендерна експертиза - 1) аналіз документів, текстів, програм, політики з позицій ґендерних принципів;

2) розгляд соціальних, законодавчих, економічних та інших питань з позиції ґендерних досліджень;

3) порівняльна оцінка на основі ґендерного підходу.

Ґендерна ідентичність – усвідомлення своєї належності до певної статі, готовність дотримуватись відповідних суспільних ґендерних норм. Ґендерна ідентичність є одним з важливих чинників у формуванні соціальних відносин.

Ґендерна культура - це сукупність статево-рольових цінностей у суспільних сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності обумовлена демократичним устроєм і пов’язаними з ним демократичними інституціями.

Ґендерна парадигма – теоретичний зразок (тип) розподілу ролей між статями в суспільстві з усіма економічними, політичними, соціальними, культурними та психологічними наслідками

Ґендерна перспектива – подальший розвиток людства на основі ґендерної ідеології.

Ґендерна політика – це утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей, завдань та методів їх досягнення у діяльності політичних структур – держави, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань.

Ґендерна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності формування та розвитку характеристик особистості як представника визначеної статі, обумовлені статевою диференціацією, стратифікацією та ієрархієзацією. У структурі ґендерної психології виділяють наступні розділи: психологія ґендерних відмінностей; ґендерна соціалізація; ґендерні характеристики особистості; психологія ґендерних відносин.

Ґендерна рівність – категорія, що існує для означення процесу справедливого ставлення до жінок та чоловіків. Для забезпечення справедливості критерії часто повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам та чоловікам існувати в рівних умовах. Справедливість веде до рівноправності.

Ґендерна рівноправність – це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.

Ґендерна соціалізація – процес засвоєння людиною соціально-статевої ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком чи жінкою вона народилась.

Ґендерна статистика – наука, яка вивчає та відображає співвідношення чоловіків і жінок у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Ґендерна стратифікація – це процес, в якомуґендер є основою соціальної стратифікації.

Ґендер як стратифікаційна категорія розглядається в сукупності інших стратифікаційних категорій (клас, раса, національність, вік).

Ґендерні стратегії – це визначення суспільно значимих ґендерних спрямувань в діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження ґендерної демократії в суспільстві з метою розвитку ґендерної культури.

Ґендерна тенденційність – схильність до ґендерних ідей, поглядів, намірів, нав'язування їх та просування без врахування сучасних особливостей стану соціуму.

Ґендерна чутливість (gender sensitivity) – один із критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження й аналізу. Чутливість у ґендерному відношенні – це врахування існуючого становища жінок і чоловіків при плануванні певних дій, що сприяють встановленню ґендерного балансу, не погіршуючи становища жінок і чоловіків.

Ґендерне право – 1) система законодавчих актів і механізмів шодо реалізації рівних прав і однакових можливостей чоловіків і жінок у суспільстві; 2) можливість діяти відповідно до ґендерних принципів.

Ґендерний аналіз – якісний та кількісний аналіз будь-якої інформації, що має ґендерну цінність, мета якого – визначити наявність у відносинах, що вивчаються, невідповідності, нерівності та встановити межі ґендерної дискримінації. Він охоплює збирання деталізованої ґендерної інформації, яка стає основою політичного планування, встановлення міри впливу ґендерних програм на ґендерну нерівність. Ґендерний аналіз сприяє глибшому розумінню відмінностей у впливі жінок і чоловіків на політику розвитку, а також засвідчує як ґендерно нерівні відносини можуть впливати на досягнення та цілі ґендерної політики, зокрема на ґендерну рівність.

Ґендерний індекс людського розвитку – це встановлені Організацією Об’єднаних Націй показники, що відображають становище в країні чоловіка і жінки в таких базових напрямах людського розвитку: можливість вести здоровий спосіб життя та довго жити; доступність якісної освіти; рівень матеріального добробуту.

Ґендерний моніторинг – систематичне дослідження ролей, відносин і процесів з акцентом на рівність чоловіків і жінок та наданні однакових можливостей у їх самореалізації (наприклад, в органах влади, розподілі праці тощо).

Ґендерний розрив (gender gap) – різниця між чоловіками і жінками у будь-якій сфері у контексті участі, доступу до ресурсів, прав, влади, впливу, винагороди і виплат. Особливе відношення до жінок має «ґендерний розрив в оплаті праці», який пов'язаний із різницею середнього розміру заробітку жінок і чоловіків.

Дискримінація жінок (сексизм) означає будь-яку відмінність, виключення або обмеження за ознакою статі, яке спрямоване на ослаблення або зводить нанівець визнання, використання або здійснення жінками (незалежно від їх родинного стану) прав людини і основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадянській або будь-якій іншій галузі.

Жіноча конвенція – термін, що використовується як синонім до Конвенції про заборону усіх видів дискримінації щодо жінок.

Жіночі дослідження (women’s studies) виникли під впливом феміністської теорії у 70-х рр. XX ст. у США як напрямок у соціальних і гуманітарних науках. Метою жіночих досліджень було переосмислення культури, суспільства та самої науки з точки зору жінок («очима жінок») – на відміну від попередньої наукової традиції все оцінювати й аналізувати з «чоловічої точки зору». Історично передували ґендерним дослідженням.

Квотування представництва жінок у владних структурах – тимчасовий спеціальний захід, який може бути використаний для усунення фактичної нерівності та повинен бути скасований при досягненні такої рівності.

Маскулінізм (від лат. masculinus – чоловічий) – світогляд, що приписує та утверджує природність чоловічого домінування в суспільстві.

Маскулінність – 1) система властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими; 2) сукупність ознак, які відрізняють чоловіка від жінки. Вони передбачають відповідність власній статевій приналежності, прийняття статево-рольових стереотипів, дотримання чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм поведінки, способів самореалізації.

Паритет (від лат. paritas – рівність) – однакове становище сторін, рівність можливостей і потенціалу політичних сил, що протистоять одна одній.

Паритетна демократія – форма суспільних відносин у політико-правовій сфері, за якої жінкам гарантується рівний з чоловіками статус на підставі практичного представництва на всіх рівнях і у всіх владних структурах. Паритетна демократія передбачає фактично рівний розподіл ресурсів влади та відповідальності у всіх сферах суспільного життя, зокрема сфери публічної влади.

Патерналістська політика держави – напрям державної діяльності щодо жінок, змістом якої є проголошення та захист прав і свобод нарівні з чоловіками, організоване залучення жінок до державних форм організації влади і управління, створення системи пільг і захисту материнства і дитинства, регулювання участі жінок у системі виробництва, пропаганда образу жінки як рівної з чоловіком.

Патріархальна політика держави – діяльність, метою і змістом якої є зосередження основного місця і ролі жінки на виконанні природної функції (материнства, ведення домашнього господарства), усунення її від участі в публічній сфері життя й обмеження в професійній діяльності, визнання залежності жінки від влади, власності й ідеології, сформованої чоловіками.

Скляна стеля (glass ceiling) – невидимі штучні бар'єри, які перешкоджають жінкам займати високі керівні посади у різних сферах життя. Наявність цих бар'єрів зумовлена упередженим ставленням до ролі жінок окремих індивідуумів та реальних форм організації суспільства. Ця метафора виражає той факт, що у багатьох організаціях існує мовби невидима стеля, вище якої жінки не можуть просунутися. «Скляна стеля» є результатом постійної дискримінації жінок на роботі.

Стереотипи – упереджені думки про предмет чи феномен, що керують усім процесом їх сприйняття і характеризуються усталеністю та незмінністю.

Стигматизація – соціально-психологічна дискримінація певної групи людей, яку виокремлено за різними ознаками – національними, статевими, поведінковими. Процес, внаслідок якого група людей отримує стійке негативне маркування, яке визначає ставлення до неї оточення, а інколи і власну самооцінку.

Суфражизм (від лат. suffragium – виборче право) – жіночий рух, основною метою якого було досягнення рівних виборчих прав для жінок. Зародився цей рух у Північній Америці. У 1848 р. в Сенека-Фолсі (штат Нью-Йорк) відбувся з'їзд жінок, які виступили з вимогами рівноправності в сім'ї, освіті, професійній діяльності, політиці. Внаслідок цього руху американки досягли права на: працю, власність (1848 р.), участь у роботі профспілок, і, найголовніше, - участь у виборах (1920 р.). Був поширений в Англії, Німеччині і припинився після Першої світової війни з остаточним допущенням жінок до участі у виборах.

Фемінізм (feminism) – соціально-політичний, культурний та інтелектуальний рух. спрямований як на досягнення рівних прав жінок, так і на встановлення нового порядку, в якому стандарти і система цінностей не визначалися б чоловічими мірками. У сучасній, особливо західній, культурі, фемінізм досяг значної популярності та впливу на суспільство.

Фемінологія – наука про становище та функціональні ролі жінки у суспільстві.

Чоловічий шовінізм – форма прояву дискримінації щодо жінок, що виявляється в недооцінюванні жіночого потенціалу та досвіду у суспільстві.

ЛІТЕРАТУРА

1. Декларація про загальні засади державної політики стосовно сім'ї та жінок // Відомості ВРУ, 1999, № 17. – С. 368–369.

2.Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» // Відомості ВР України – 2005. – № 52.

3. Конституція України. – К., 2004.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» від 27.12.06 № 1834// Офіц. вісн. України – 2007. – №1.

5. Про проведення гендерно-правової експертизи: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.06 № 504 // Офіц. вісн. України – 2006. – № 15.

6. Про схвалення Концепції Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на 2006–2010 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5.07.06 № 384,р // Офіц. вісн. України – 2006. – № 27. – С. 109.

7. Про Рекомендації парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження гендерного насильства: Постанова Верховної Ради України // Відомості ВР України – 2007. – № 18–19.

8. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884 – 1939. – К.: Либідь, 1995.

9. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. – Управління трудовим потенціалом. Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005.

10. Введение в гендерные исследования. – Харьков: ХЦГИ, 2001.

11. Ґендерна статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення / / За ред. О. Мінакової-Гончаренко – Запоріжжя: Друкарський світ, 2011.

12. Ґендерні стандарти сучасної освіти. К.: ПРООН, 2010.

13. Ґендерні перетворення в Україні. – Київ: «АДЕФ-Україна», 2007.

14.Грабовська І., Кобелянська Л. Ladies first: Феномен жіночого політичного лідерства в Україні. – К.: К.І.С., 2007.

15. Жінки в політиці: міжнародний досвід для України / За заг. ред. Я. Свердлюк та С. Оксамитної.- К., 2006.

16. Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогоденні. /За загальн. ред. Смоляр Л.О.- Одеса: Астропринт, 1999. – 440 с.

17. Кормич Л.І Права жінок в Україні: правотворчість і правозастосування в історії і сучасності // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. Вип. 8.- Одеса: Астропринт, 2000.- С. 23 – 27.

18. Луговий О. Визначне жіноцтво України. – Київ: Дніпро, 1994.

19.Марценюк Т. Ґендерна дискримінація на ринку праці в Україні: соціологічний аналіз // Праця і закон. – 2008. – № 2 (98). – С.16-19.

20. Мельник Т. Ґендерна політика в Україні. К.: ПРООН, 1999.

21. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. – К.: «К.І.С.», 2004.

22. Петришина Л.В. Політико-правовий статус жінки в сфері освіти та науки. В кн.: Соціальне партнерство – механізм реалізації прав людини, розбудови правової держави, громадянського суспільства. – Міжвідомчий науковий збірник. Т.24. – Київ, 2001. – С.258 – 264.

23. Петришина Л.В. До історії розвитку вищої жіночої освіти в Одесі // Актуальні проблеми політики. – Зб. Наук. Праць. Вип.10-11.-Одеса: Юрид. література, 2001. – С.726 – 732.

24. Петришина Л.В. Ґендерний підхід – важливий чинник демократизації освіти. В кн.: Розвиток демократії та демократична освіта в Україні. Канадсько-український проект “Демократична освіта”. 2002. – С. 35- 49.

25. Петришина Л.В. М.С. Грушевський про роль жінки в історії України. В кн.: Михайло Грушевський – науковець і політик у контексті сучасності. За загальною ред. В.І. Сергійчука.- К: Українська видавнича спілка. - 2002.- С. 318 – 328.

26. Петришина Л.В. Попередження насильства в сім΄ї як важливий аспект ґендерної політики // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип. 24. – Одеса, 2005.

27. Петришина Л.В. Жінка і влада в Україні: ґендерний вимір // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. – 2006. – № 16 (36).– С.5-12.

28. Петришина Л.В. Перший Всеросійський жіночий з'їзд (1908 р.) в історії жіночого руху України // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. – 2007. – № 19 (56).– С.177-187.

29. Петришина Л.В. Український образ світу в культурно-просвітницькій діяльності жінок України на початку ХХ ст. // Українознавчий альманах. – Вип. 1: Український образ світу: Особливість у світовому контексті. – К., 2009. – С.149-152.

30. Петришина Л.В. Ґендерознавство. Конспект лекцій. Матеріали для самостійної роботи студентів. – Одеса, 2009.

31. Петришина Л.В. «Жіноче питання» в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип. 40 – Одеса: “Фенікс”.- 2010. – С. 498-506.

32. Петришина Л.В. Ґендерна освіта у вищій школі: до проблеми впровадження і викладання // Українознавчий альманах. Випуск 4 – К., 2010, С. 163-167.

33. Пошуки ґендерної паритетності: український контекст. Монографія /Упорядник та загальна редакція Грабовська І. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, ДС Міланік, 2007. – 204 с.

34. Пушкарева Н. Гендерная теория и историческое знание. – СПб.: Алетейя, 2007. – 496 с. Теория и методология ґендерных исследований. Курс лекций / Под общей ред. Ворониной О.А. – М., 2001.

35. Femina Postsovetica/ Украинская женщина в переходный период: от социальных движений к политике/ Под редакцией Ирины Жеребкиной. Харьков: ХЦГИ, 1999. - 335 с.

36. Чухим Н.Д. Ґендерна освіта в Україні // www.vidnokola.kiev.ua

37. http://gender.undp.org.ua – Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні.

ЗМІСТ

Передмова 3

Тематичний план курсу «Ґендерознавство» 4

Тема 1: Вступ до вивчення курсу «Ґендерознавство» 5

Тема 2: Світова суспільно-політична думка про роль жінки та чоловіка у суспільстві

в історичному вимірі 17

Тема 3: Ґендерні тенденції в історії української суспільно-політичної

думки 36

Тема 4. Жіночий рух як ідеологія і практика суспільних змін 51

Тема 5. Рівноправність жінок і чоловіків у міжнародному та національному праві України 67

Тема 6. Державний механізм забезпечення політики рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків 85

Тема 7. Ґендерна ситуація в умовах економічних перетворень 97

Тема 8. Ґендерна політика у соціальній сфері українського суспільства 110

Тема 9. Ґендерні особливості сучасної сім’ї 116

Тема 10. Ґендерний підхід – важливий чинник демократизації освіти та науки 123

Додатки 137

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 138

Пекінська платформа дій 153

З Конституції України 165

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і

чоловіків» 169

З Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві 183

Із звіту про виконання Державної програми за проектом ООН «Программа рівних

можливостей та прав жінок» 189

Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему:

«Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи» 188

Рекомендації парламентських слухань «Рівні права та рівні можливості в Україні:

реалії та перспективи» 188

Основні терміни (глосарій) 198

Література 204

Ґендерознавство. Курс лекцій для студентів ІІ курсу

всіх форм навчання всіх спеціальностей.

Дата добавления: 2014-01-07