Основні поняття надійності систем

Висновок

Ще раз відзначимо ключові елементи, що визначають відмінність операційних систем загального призначення від операційних систем реального часу.

Найважливішою властивістю систем реального часу є передбачуваність часових реакцій системи на зовнішні події. Тільки виходячи з цієї властивості можна говорити про вірність і обґрунтованість рішень, закладених у конкретній СРЧ. І саме з погляду часової передбачуваності треба розглядати можливості вибору конкретної операційної системи під конкретну задачу реального часу.

Також необхідно відзначити, що при аналізі систем реального часу важливим є вибір моделі диспетчеризації потоків у рамках конкретної задачі. Визначення методу розподілу пріоритетів, обґрунтування диспетчерованості усіх потоків жорсткого реального часу – усе це є найважливішими діями при проектуванні систем реального часу. Додаткові складності створює відсутність строгих математичних методів в оцінці диспетчерованості неперіодичних, динамічних потоків.

У зв’язку з цими вимогами вибір операційної систем для реалізації конкретної системи жорсткого реального часу є відповідальним кроком, що може визначити успіх або невдачу розробки системи в цілому.

1.2. Надійність програмних засобів

За визначенням, встановленим у ГОСТ 13377-75 надійність – це властивість об’єкта виконувати задані функції, зберігаючи в часі значення встановлених експлуатаційних показників у заданих межах, що відповідають заданим режимам і умовам використання, технічного обслуговування, ремонту, збереження і транспортування. Таким чином, надійність є внутрішньою властивістю системи, закладеною при її створенні і яка проявляється в часі при функціонуванні та експлуатації [2].

Надійність технічних систем визначається в основному двома факторами: надійністю компонент і дефектами в конструкції, допущеними при проектуванні або виготовленні. Відносно невисока фізична надійність компонент, їхня здатність до руйнування, старіння або зниження надійності в процесі експлуатації призвели до того, що цей фактор виявився домінуючим для більшості комплексів апаратури. Цьому сприяла також невисока складність багатьох технічних систем, унаслідок чого дефекти проектування виявлялися відносно рідко і вуалювалися фізичними відмовленнями компонентів.

Надійність складних програмних засобів (ПЗ) визначається цими ж факторами, однак домінуючими є дефекти і помилки проектування, тому що фізичне збереження програм на магнітних носіях характеризується дуже високою надійністю. Програма будь-якої складності і призначення при строго фіксованих початкових даних і абсолютно надійній апаратурі виконується за однозначно визначеним маршрутом і дає на виході строго визначений результат. Однак випадкова зміна початкових даних і інформації, яка накопичена при обробці, а також безліч умовних переходів у програмі створюють величезне число різних маршрутів виконання кожного складного ПЗ. Джерелами ненадійності є неперевірені сполучення початкових даних, при яких функціонуюче ПЗ дає невірні результати або відмови. У результаті комплекс програм не відповідає вимогам функціональної придатності і працездатності.

Дата добавления: 2014-01-07