Кар’єра управлінця

Основні типи службової кар’єри.

Можливість реалізації кар’єри соціологи сьогодні розглядають як один з основних видів винагороди. М. Костера вважає, що службову кар’єру варто розглядати як шлях до професійного вдосконалення й досягнень у житті фахівця. Вона виділяє такі типи службової кар’єри: кар’єру управлінця, фахівця, підприємця, індивідуала.

Це просування керівника службовими сходами, зростання сфери його відповідальності, влади, бажання досягти її вершин у тій або іншій галузі.

Звичайно, відзначає М. Армстронг, значна частина менеджерів коли-небудь підійде до межі, від якої їхня кар’єра перестає розвиватися. Дана ситуація існує на таких робочих місцях, пише він, де управлінці середньої ланки постійно заміняються більш молодими, амбіційними менеджерами, для яких гасло “А, якось там буде” є неприйнятним. Такі люди постійно націлені на крок уперед “Те, що маю сьогодні, має допомогти мені завтра піднятися на сходинку вище”.

Якщо у фірмі зберігається політика слабкої ротації, деякі працівники дійсно наприкінці “перегонів пацюків” (вислів М. Армстронга) відчувають полегшення від того, що їм вдалося утриматися, і будуть працювати під пресом звільнення дуже й дуже продуктивно, але більшість із них будуть відчувати внутрішнє незадоволення: усі місця зайняті – кар’єру зробити неможливо. Особливо такий стан болісний для молодих людей. І не тільки для них, але й суспільства, проголошує М. Армстронг, адже супутникамикар’єри у кращому її розумінні є активізація людини в житті: це й нові отримані знання, перепідготовка, удосконалення фаху, робота над винаходами, уміння концентрувати свої зусилля на досягненні мети, а в результаті виграє не тільки конкретна людина, але й суспільство в цілому. Якщо фірма через якісь причини, пише Армстронг, не може дати можливість реалізувати свої можливості активно налаштованим людям, її моральним обов’язком є дати пораду, де і в якій фірмі вони можуть зробити собі кар’єру.

Кар’єра фахівця.

Її змістом є удосконалення кваліфікації працівника, його професійної майстерності в тій сфері, в якій він вважає себе компетентним. Кар’єра фахівця є типовою: вона може збігатися з кар’єрою менеджера, але може й нічого спільного з нею не мати.

Як відзначають американські соціологи, часто дуже важко загітувати на посаду декана або іншу адміністративну посаду професора, який відомий як вчений. І навпаки, людина, котра має організаційні здібності й наукову працю розглядає як другорядну, із задоволенням прийме пропозицію зайняти керівну посаду. Звичайно, не має бути так, пише Армстронг, коли “ прекрасний фахівець, котрийне може стати менеджером і не прагне цього, отримує меншу винагороду ніж той, хто має талант і покликання не зупинятися на сходинках управлінської кар’єри ”.

Дата добавления: 2014-01-07