Причини, що викликають конфлікти в сім'ї

Моделі внутрішньо-сімейних конфліктів

Взаємовідносини між подружжям (чоловіком і дружиною):

- чоловік і дружина наполегливо стараються затвердитися як голова (хазяїн) сім'ї.

Подружні взаємовідносини значною мірою визначаються настановами на верховенство. Їх неузгодженість - один із найбільш конфліктогенних чинників. Відповідно до проведених соціологічних опитувань, понад 69% опитаних були впевнені, що головою сім'ї стане чоловік, приблизно 30% припускали, що керівництво буде здійснюватися обома членами сім'ї, 6% вважали, що головою сім'ї стане дружина, 4% вагалися у відповіді. Для частини опитаних претензії шлюбного партнера на головування виявилися несподіваними, викликала часом негативні емоції. Близько 20% майбутнього подружжя різко розійшлися в думці, хто має керувати їхньою сім'єю, зосередженість чоловіка і дружини на своїх заняттях. Шлейф минулого способу життя;

- дидактична модель;

- готовність до бою;

- "татова донька", "мамин син».

Взаємовідносини між середнім і старшим поколінням:

- старше й молодше покоління живуть окремим житіям;

- різні покоління нав'язують свої погляди і стереотипи;

- взаємовідносини укладаються навколо конфліктних об'єктів (ремонт у квартирі, дитина, один із подружжя)

Взаємовідносини між молодшим і середнім поколінням (батьки й діти):

- бар'єр зайнятості батьків;

- бар'єр дорослості дитини;

- бар'єр старого стереотипу;

- бар'єр виховних традицій;

- дидактичний бар'єр.

Причини, які викликають конфлікт на тому чи іншому рівні, можуть бути досить різноманітними. Але за часом виникнення їх можна розділити на дві великі групи:

- причини, що виникнули безпосередньо під час шлюбу, під час спільного життя і спільного ведення господарства;

- причини, що об'єктивно існують до моменту створення сім'ї.

Групу причин, що об'єктивно існували до моменту створення сім'ї, називають чинниками ризику, тому що наявність їх у період дошлюбного знайомства вже таїть у собі небезпеку майбутнього розлучення.

Чинники ризику:

- різка незгода батьків на обрання шлюбу;

- занадто ранній вік для одруження;

- можливість швидкого народження дитини;

- занадто малий термін знайомства;

- шлюб за примусом, без взаємної згоди;

- велика різниця в освіті й у віці між чоловіком та дружиною;

- схильність до алкоголізму одного з подружжя;

- легковажне ставлення до шлюбу й сім'ї взагалі.

Ці чинники дають про себе знати буквально в перші роки спільного життя й багато в чому обумовлюють ту обставину, що понад третини розлучень припадає на сім'ї, що мають стаж спільного життя від одного до трьох років.

Серед причин розлучення зустрічається така, як розчарування в партнері і втрата на основі цього початкового почуття кохання. Ця небезпека підстерігає в першу чергу те подружжя, термін знайомства якого до весілля був нетривалий (від трьох до шести місяців).

Проте велика частина розлучень відбувається через причини, що витікають безпосередньо в результаті спільного життя. Найбільша кількість розірваних шлюбів припадає на вік 25-30 років, коли подружжя стає досить самостійним в матеріальному: плані, встигло непогано дізнатися про недоліки один одного й переконатися в неможливості жити разом. Також велика кількість розлучень припадає на вік близько 40 років. Це пов'язане з тим, що діти виросли й немає необхідності зберігати сім'ю заради них, а з одного з подружжя фактично є інша сім'я.

Причини, які викликають розлучення:

- побутові причини розлучень (погані побутові умови, матеріальне неблагополуччя сім'ї, незадовільні житлові умови, небажання вести домашнє господарство, змушене роздільне проживання подружжя);

- міжособистісні конфлікти (втрата почуття любові й прихильності, різні погляди на життя, хвороба чоловіка або дружини, ревнощі, поміркованість);

- зовнішні чинники (зрада одного з подружжя, поява нової сім'ї або нового почуття в ініціатора розлучення, втручання батьків або інших осіб).

У сучасних дослідженнях робиться спроба проаналізувати причини подружньої невірності. Надамо одну з класифікацій:

- нове кохання. Ця причина подружньої невірності характерна для шлюбів, де любов була незначною або зовсім була відсутня (розсудливі, раціональні або змушені шлюби, які засновані на вигоді, страху самотності);

- відплата. За допомогою зради реалізується бажання помститися за невірність чоловіка, щоб відновити почуття власної гідності; зганьблене кохання. У шлюбних відносинах відсутня взаємність. Один із подружжя страждає від неприйняття його кохання, нерозділеного почуття. Це спонукає утамувати почуття в іншому партнері, де можлива взаємність. Іноді, той хто зраджує, сам не кохає нового партнера, але відповідає на його почуття, співчуває людині, яка любить його;

- пошук нових любовних переживань, як правило, характерний для подружжя із значним стажем, коли від почуття стихли, або в сім'ях із мораллю, коли від життя береться все можливе. Варіантом може бути імітація "гарного життя" закордонних зразків, сексуальної свободи;

- спогад. За допомогою подружньої невірності людина компенсує нестачу любовних відносин, що виникає через тривалі розлуки, хвороби одного з подружжя та з інших обмежень на повноту кохання в шлюбі;

- тотальний розпад сім'ї. Зрада тут є фактично результатом створення нової сім'ї, коли перша сім'я сприймається нежиттєздатною;

- випадковий зв’язок, коли зрада не характеризується регулярністю і глибокими любовними переживаннями. Звичайно вона буває спровокована певними обставинами (наполегливість «партнера», «зручний випадок» і т. ін.).

Дата добавления: 2014-01-07