Організація тилового забезпечення бригади (полку) при розташуванні на місці

ВСТУП.

Організація польового побуту.

Організація тилового забезпечення бригади при розташуванні на місці.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ЛІТЕРАТУРА

1. Воєнна доктрина України. - Київ, 1993.

2. Боевой устав Сухопутных войск, часть 1. (Дивизия, бригада, полк) - М.: Воениздат, 1989, ст.40, 608-614, 625, 626.

3. Наставление по войсковому тылу (дивизия - полк) – М.: Воениздат, 1982, раздел І.

4. Наставление по войсковому тылу (Дивизия-бригада) - М.: Воениздат,1988, раздел І.

Наставление по войсковому тылу (дивизия, бригада, полк), проект. –

НАОЧНЕ ПРИЛАДДЯ ТА ЗАСОБИ НАВЧАННЯ

Слайди по темі заняття.

Графопроектор.

Бригада (полк) в районі зосередження, вихідному районі, районі відпочинку та інших районах розміщується, як правило, у місцях, які сприяють організації захисту від всіх видів зброї, мають природні маски і допускають швидке проведення необхідного маневру при виході з району.

Практично необмежені дальності сучасних засобів ураження, а також наявність реальної можливості застосування противником повітряних десантів та аеромобільних тактичних груп змушують війська, які розміщуються на місці, знаходитись у постійній готовності до відбиття нападу повітряного і наземного противника.

Бригаді (полку) призначається основний і запасний райони розташування. Запасний район бригада (полк) займає у тому випадку, коли за умовами обстановки вихід її в основний район недоцільний, або виникає необхідність вивести її з основного району з-під удару, який готовиться противником, чи залишити основний район через сильне зараження його радіоактивними або отруйними речовинами.

З метою введення противника в оману відносно реального розташування військ згідно з розпорядженням старшого начальника можуть створюватись фальшиві райони розташування.

Бригада (полк) розміщується у призначеному районі розосереджено з урахуванням побудови бойового (похідного) порядку, який створюється для наступних дій, забезпечення маневру і швидкого розгортання. У зв’язку з тим, що з району розташування бригади (полку) підрозділи, як правило, здійснюють марш чи висуваються, вони розміщуються з урахуванням зручності формування і витягування похідних колон. При цьому підрозділи розміщуються, як правило, вздовж маршрутів руху, але в стороні від них, з дотриманням дистанцій та інтервалів, які забезпечують необхідний ступінь розосередження.

В районі розташування з прибуттям в нього бригади (полку) обмежується рух, установлюється суворий контроль за дотриманням правил маскування, організовується і безперервно ведеться розвідка повітряного і наземного противника та сповіщення про нього, інженерна, радіаційна, хімічна і бактеріологічна розвідка основних і запасних районів та маршрутів висування до них, організовується виконання заходів захисту, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів.

Для забезпечення прихованого розміщення підрозділів і пунктів управління в районі розташування, здійснення контролю за виконанням та дотриманням заходів маскування, підтримання установленого порядку, регулювання руху, а також для охорони районів розташування від проникнення сторонніх осіб і диверсійно-розвідувальних груп противника штаб бригади (полку) організовує комендантську службу. Вона ведеться в межах району розташування, на дорогах і під’їзних шляхах, які безпосередньо ведуть до району, біля джерел води та в проходах між загородженнями.

Для безпосереднього керівництва комендантською службою призначається комендант. Кількість рухомих та нерухомих комендантських постів, що виставляються в районі розташування, залежить від величини району та характеру місцевості. Як правило, у склад комендантського поста призначається сержант і один-два солдата. На найважливіші ділянки можуть виставлятись офіцерські комендантські пости у складі офіцера і двох-трьох солдат. Ці пости, як правило, забезпечуються зв’язком безпосередньо із штабом бригади (полку).

При розташуванні бригади (полку) в районі зосередження (вихідному районі, районі відпочинку та інших) її підрозділам тилу призначаються основні і запасні райони розміщення в середині основного та запасного районів розташування; підрозділи батальйонного тилу і тилу дивізіонів розміщуються в районах розташування відповідних батальйонів (дивізіонів). Призначені підрозділам тилу райони повинні забезпечувати: розосереджене і приховане їх розміщення, можливість швидкого збору за тривогою та висування в потрібних напрямках; зручність роботи і відпочинку особового складу; сприятливі умови в санітарно-епідемічному відношенні; наявність достатньої кількості джерел води, а також доріг та під`їзних шляхів, призначених для руху техніки тилу. Розміри районів розміщення бригадного (полкового) тилу залежить від характеру місцевості, розміру районів розташування бригади (полку), складу підрозділів тилу, ступеня впливу противника та інших умов обстановки.

Вибір (уточнення) районів розміщення бригадного (полкового) тилу і під`їзних шляхів до них здійснюється офіцерами служб та представниками підрозділів тилу, призначеними заступником командира з тилу до складу групи, яка проводить рекогносцировку районів бригади (полку). На території, яку раніше займав противник, особлива увага приділяється виявленню заражених, замінованих ділянок місцевості і джерел води, а також визначенню придатності води до вживання.

Займання підрозділами тилу призначених районів здійснюється у міру їх підходу. Зупинка колон на дорогах в очікуванні виходу в ці райони не допускається. Підрозділи тилу розміщуються розосереджено, на відстанях, які забезпечують зниження ступеня ураження їх високоточною зброєю, ударами авіації та вогнем противника, з урахуванням швидкого виходу на

маршрути для переміщення за своєю бригадою (полком) в готовності до виконання завдань щодо забезпечення її наступних дій.

Зимою для розташування підрозділів тилу вибираються райони, які мають запаси палива та захищені від вітру. Цим вимогам найкраще відповідають райони з лісовими масивами, гаями, перелісками. Особлива увага приділяється підтриманню у проїжджому стані доріг, працездатності техніки за умов низьких температур, а також проведенню заходів щодо запобігання переохолодження та обмороження особового складу, отруєння його відпрацьованими газами. При наявності в районі розташування населених пунктів утеплені приміщення відводяться передусім для медичних пунктів, а також для почергового обігріву особового складу.

В лісі підрозділи тилу розташовуються вздовж доріг і просік, що сприяє швидкому виходу із району. На випадок виникнення лісової пожежі готується можливо більша кількість шляхів, просік та визначається кілька варіантів використання їх підрозділами при виході у запасні райони. Рятівні роботи і тушіння пожеж здійснюються спеціально виділеними підрозділами, які забезпечені засобами тушіння пожеж та технікою, а за необхідності – всім особовим складом.

При розташуванні підрозділів тилу в горах доцільно вибирати для них райони, характер місцевості та дорожня мережа яких забезпечують укрите і розосереджене їх розміщення, швидке висування на необхідні напрямки. Для укриття підрозділів використовують складки гірської місцевості, тунелі, гірські виробки та печери. Не допускається розташування підрозділів у місцях, де можливі обвали, снігові лавини та паводки.

При розташуванні бригади (полку) в степовій місцевості підрозділи тилу розміщуються, використовуючи для укриття та маскування зниження між грядами, пагорби, чагарники та інші природні укриття. На місцевості, яка не має природних масок, широко застосовуються табельні маскувальні засоби, а також маски, які виготовляються із місцевих матеріалів. Крім того, техніка фарбується під колір місцевості.

Для підвезення матеріальних засобів та евакуації несправного і непотрібного озброєння, техніки і майна використовуються наявні автомобільні дороги, найближчі військово-автомобільні дороги оперативних об’єднань, а також шляхи підвезення та евакуації, які обладнуються у межах району розташування.

Дата добавления: 2014-01-07