У залежності від умов і обставин виникнення ушкодження травми бувають

Поняття про травми і травматизм. Види травм.

Травма ( греч. trauma – ушкодження) – це ушкодження тканин і органів, викликуване надзвичайно сильними впливами факторів зовнішнього середовища. Травми супроводжуються порушенням цілісності тканин і їхніх функцій.

У залежності від характеру фактора, що ушкоджує, розрізняють травми

- механічні (виникають при дії механічної сили);

- фізичні (виникають при впливі високих і низьких температур, електрики, променевих факторів);

- хімічні (виникають при впливі хімічних речовин);

- психічні.

- виробничі ( промислові, сільськогосподарські )

- невиробничі ( побутові; спортивні; транспортні та інші);

- навмисні.

Крім того, розрізняють травми одиночні ( ізольовані, коли мається ушкодження одного органа – перелом плеча, стегна, поранення печінки й ін.) і множинні (коли маються кілька однорідних ушкоджень, наприклад, множинні переломи), сочетанные (коли маються ушкодження опорно-рухового апарата й ушкодження внутрішніх органів) і комбіновані (виникають при впливі одночасно декількох факторів -механічного і термічн, механічн і променевого і т.д.)

Травматизм – сукупність травм, що виникають при визначених обставинах, у визначеної групи населення за обмежений проміжок часу.

Види травматизму: побутовий (в Україні найпоширеніший), виробничий, шляхово-транспортний, вуличний, військовий, спортивний, дитячий і т.д.

На частку дітей приходиться 20-30% усіх випадків травм. Травматизм серед хлопчиків звичайно вище, ніж серед дівчинок. Відзначається послідовне збільшення дитячого травматизму до 14 років, потім різке підвищення його серед підлітків (15-16 років). Найбільш частими видами дитячого травматизму є побутові і вуличні травми й у меншому ступені спортивні. Тому травматизм у дітей поєднує в собі ряд особливостей вуличного (значна вага ушкоджень, переважна поразка нижніх кінцівок і голови, перевага відкритих повареждений, множинних травм), побутового (перевага плвреждений кисті, значна частка забитих місць, поранень, опіків) і спортивного травматизму (перевага саден, подряпин, розтягань зв'язувань, рідкість вивихів, переломів, переважна поразка нижніх кінцівок, тулуби і голови, наявність найбільш характерних ушкоджень для того або іншого виду спорту – у футболістів ушкодження колінного суглоба, у лижників гвинтоподібні переломи кіст гомілки і стегна і т.д.), а анатомо-фізіологічні особливості дітей обумовлюють деякі специфічні особливості ушкоджень у них (відносна рідкість вивихів, частота поднадкостничных переломів і ін.).

Це ще раз підкреслює необхідність оволодіння кожним учителем (обобенно учителем фізичної культури, допризовної підготовки) найпростішими навичками надання першої медичної допомоги при різних травмах.

Дата добавления: 2014-01-07