Состав і призначення основних модулів

По конструктивному виконанню більшість контролерів, що серійно випускаються, діляться на моноблочні (у яких у єдиному конструктиві розміщені всі його основні частини: центральний процесор, пам'ять, пристрої введення/виводу, пульт керування й програмування, блок живлення та ін.) і модульн, що одержали найбільше поширення.

Функціонально-конструктивну схему модульного ПЛК розглянемо на прикладі контролера SIMATIC S7-300 фірми Siemens (рис.8.1.). На профільній рейці (ПР) розміщаються: центральний модуль (ЦМ), який завжди є присутнім у ПЛК, праворуч від нього за допомогою шинних з'єднувачів (ШС) – до восьми периферійних модулів (ПМ), а ліворуч – зовнішнє джерело живлення (Внеш.ИП). Модуль підключення (МП) забезпечує, при необхідності, можливість приєднання до ЦМ спеціальними кабелями (від 1 до 10 м) до трьох ПР розширення (таким чином, максимальна кількість ПМ може досягати тридцяти двох). Усі модулі легко встановлюються на ПР (Din-Рейку) і фіксуються гвинтами. Формування внутрішньої шини ПЛК проводиться за допомогою ШС. Наявність фронтальних клемних блоків (КБ) дозволяє легко підключати периферійні пристрої (входи/виходи) об'єкта керування й робити при необхідності заміну самих ПМ. У якості основних периферійних модулів (ОПМ) у ПЛК завжди присутні сигнальні модулі введення/виводи дискретних і (або) аналогових сигналів. У якості допоміжних периферійних модулів (ВПМ) у різних моделях ПЛК можуть застосовуватися різні функціональні (ФМ) і комунікаційні модулі (КМ), состав і кількість яких може варіюватися в широких межах.

Рис. 8.1. Конструкція модульного ПЛК

Дата добавления: 2014-01-07