Лекція 7. Позакласна робота з економіки

План

Навчально-виховного процесу з економіки

1. Урок як основна форма організації навчального процесу з економіки.

2. Структура уроку з економіки.

3. Типи уроків з економіки та їх особливості.

4. Складання планів роботи вчителя.

5. Підготовка вчителя до уроку та його планування.

6. Підготовка та проведення практичних занять та екскурсій.

=1=

Основною формою організації навчально-виховного процесу з економіки є урок. За статистикою, саме уроку відводиться 98% усього навчального часу.

Урок - це динамічна варіативна форма організації навчальних занять на основі взаємодії учителя і учнів, при якій зберігаються часові рамки, постійний склад учнів і певна дидактична організація, яка включає зміст, форми, методи та засоби навчання, які систематично застосовуються для вирішення завдань навчання, виховання та розвитку учнів у процесі навчання.

Основними ознаками уроку як форми організації навчальної діяльності є:

- постійний склад учнів;

- регламентованість часом та включення до розкладу;

- систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності та соціальних відносин забезпечується через взаємодію вчителя та учнів.

- використання різноманітних форм організації навчально-виховного процесу ' (фронтальних, парних, групових, індивідуальних) і методів навчання (традиційних, активних, інтерактивних).

До будь-якого уроку можна визначити спільні вимоги, що витікають із дидактичних принципів навчання:

1) чітка спрямованість щодо визначення мети уроку; вона триєдина - пізнавальна, розвиваюча, виховна. Мета уроку -основа ефективної діяльності вчителя та учнів, що визначає характер їхньої взаємодії;

2) конкретно поставлені завдання на уроці, які визначають обсяг знань, умінь і навичок учнів, а також розвиток їхнього наукового світогляду;

3) доступність навчального матеріалу, викладання його змісту з урахуванням вікових особливостей учнів;

4) генералізація навчального матеріалу, виділення головного у змісті та його зв'язок з попередньо отриманими знаннями;

5) науковість змісту уроку, тобто навчальний матеріал не повинен суперечити сучасному рівню економічних знань, і одночасно, має викладатися на доступному для учнів рівні із наведенням зрозумілих для учнів прикладів. Добираючи навчальний матеріал до уроку, треба враховувати такі чинники: мету уроку, знання і вміння набуті учнями на уроках економіки, знання учнів з основ інших наук;

6) урок повинен спонукати учнів до самостійної творчої діяльності, активізувати процес пізнання через роботу з різноманітними джерелами знань, насамперед із статистичними даними і їх графічним відображенням у вигляді графіків і діаграм;

7) поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи учнів, диференціація навчання;

8) повна стовідсоткова зайнятість учнів протягом всього уроку. За допомогою різноманітних педагогічних і психологічних прийомів вчитель не повинен допускати відволікання учнів від навчально-виховного процесу;

9) основний навчальний матеріал має бути засвоєний більшістю учнів за час, відведений на вивчення теми уроку. Це можливо лише за умови, що вчитель поєднує вивчення нового матеріалу з багаторазовим його повторенням, використовуючи різні методи, методичні прийоми, засоби навчання, систематично корегує та контролює знання на даному і наступних уроках;

10) урок повинен бути логічно взаємопов'язаний в усіх своїх частинах, а також входити за своїм змістом, разом із попередніми і наступними уроками, як складова частина до великої теми чи розділу.

Кожний урок повинен бути чітким щодо організації його проведення. Така чіткість уроку передбачає своєчасну і якісну підготовку наочних посібників і засобів навчання; своєчасний і організований початок і завершення уроку; реалізацію навчальної програми; планування вчителем навчального процесу; старанність і активність учнів.

=2=

До структурних компонентів уроку економіки відносять: організаційний момент, актуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності, взаємодія вчителя і учнів з вивчення нового матеріалу, узагальнення і систематизація знань, підведення підсумків уроку і пояснення домашнього завдання.

Організаційний момент - початковий елемент кожного уроку. Якість уроку значною мірою залежить від того, наскільки організовано він починається. Вчитель психологічно та організаційно готує учнів до виконання відповідної роботи: перевіряє присутність учнів, їх підготовку до уроку (наявність робочого зошити, підручника тощо). За часом організація уроку не повинна перевищувати хвилини. Велике значення має дисциплінованість самого вчителя. Урок повинен починатися разом із дзвоником. Запізнення вчителя розхолоджує учнів і негативно впливає на їхню готовність до початку уроку. Якщо з перших хвилин учні не бачать вимогливості вчителя, не відчувають себе членами трудового колективу, який має певні навчальні завдання, то це може призвести до порушення дисципліни на уроці і до низької активності учнів.

Актуалізація опорних знань. Завдання цього структурного компоненту уроку полягає в тому, щоб організувати та цілеспрямувати пізнавальну діяльність учнів, відновити в пам'яті навчальний матеріал, життєвий досвід, підготувати їх до сприйняття нового матеріалу. Мета вчителя на даному етапі уроку - з'ясувати ступінь засвоєння навчального матеріалу та виявити прогалини у знаннях учнів. Перевірка рівня засвоєння знань, умінь і навичок учнів, які вони отримали на попередніх уроках, може здійснюватися різними методами, формами та засобами. Вчитель може застосувати індивідуальне усне опитування, але воно є не досить ефективним, тому що із-за браку часу можливо опитати тільки 1-2 учнів, оскільки економічні питання дуже масштабні і їхнє висвітлення потребує багато уваги. У цей час інша частина учнів займатиметься своїми справами.

Для ширшого охоплення класу можна проводити фронтальне опитування, коли у повторенні навчального матеріалу бере участь більшість учнів. При цьому запитання ставляться конкретні, які не вимагають детальної відповіді. Для деяких учнів вчитель може підготувати індивідуальні завдання із використанням роздаткового матеріалу (короткі запитання, тести, економічні задачі, завдання для аналізу статистичних даних, діаграм, графіків). Для досягнення максимальної ефективності цієї частини уроку доцільно комбінувати різні форми перевірки знань. Орієнтовний термін проведення актуалізації опорних знань 10-15 хвилин. Оцінювання учнів рекомендується здійснювати відразу після відповіді.

Мотивація навчальної діяльності починається з короткої вступної розповіді або бесіди вчителя про практичне значення тих знань, що будуть вивчатися. Так, наприклад, вивчення теми «Позичковий процент» вчитель може розпочати з нагадування учням про те, що наші потреби безмежні, а ресурси для їх задоволення обмежені. У зв'язку з цим, будь-яка людина рано чи пізно замислюється над тим, щоб задовольнити хоча б одну із своїх потреб за рахунок позичених грошей у банківської установи. Але в якому банку буде вигідніше взяти позику? Для цього потрібно проаналізувати умови на яких банк надає кредит, порівняти позичкові проценти і вирахувати кінцеву вартість товару, який буде придбано на запозичені кошти, із урахуванням плати за кредит.

Під час розповіді вчитель повинен контролювати все: передусім свою емоційність при розповіді - вираз обличчя, жести, артикуляцію тощо. Важливо показати, що розповідь вчителя цікава не тільки учням, але і йому самому. Тоді вона краще сприймається дітьми і ефективність навчально-виховного процесу різко підвищується. Протягом усього уроку, бажано, щоб вчитель впливав на емоції учнів, заохочував їх до свідомого та зацікавленого сприйняття навчального матеріалу.

Мотивація навчальної діяльності і актуалізація опорних знань як структурні компоненти уроку можуть мінятися місцями в залежності від дидактичної мети уроку.

Взаємодія вчителя і учнів з вивчення нового матеріалу. Типовою проблемою цього етапу є прагнення вчителя пояснити все, наполягання на тому, щоб учні якомога більше записали. На інші види роботи часу не вистачає. Адже надиктовування тексту відбирає багато зусиль, учні виконують малопродуктивну роботу, і переживають при цьому негативні емоції, які асоціюються з вивченням предмета. Чим більше надиктовуємо, тим менше учень розуміє, його головне завдання - встигнути записати. Чим більше дитина пише, тим більше враження, що предмет складний і нецікавий.

Натомість подання нового матеріалу бажано здійснювати окремими смисловими блоками, кожен з яких є логічною основою для наступного та продовженням попереднього, бо учні не можуть відразу сприйняти і усвідомити навчальний матеріал відповідного уроку. При цьому використовуються таблиці, графіки й інші види наочності. Разом з цим, ознайомлення із змістом кожного смислового блоку бажано супроводжувати його закріпленням, аналізом та багаторазовим повторенням, використовуючи різні методи, форми й засоби навчання та педагогічні прийоми. Вивчення кожного смислового блоку спирається на вже знайомі поняття, процеси, факти. Основні поняття теми уроку доцільно розкривати на конкретних прикладах із життєвого досвіду учнів.

Виклад нового матеріалу завершується корекцією та закріпленням знань. Корекція та закріплення знань може бути яв окремим структурним компонентом уроку, так і складовою частиною етапу взаємодії вчителя і учнів з вивчення нового матеріалу, коли після пояснення навчального матеріалу окремого смислового блоку здійснюється його повторення і закріплення.

Повторення навчального матеріалу бажано провести на уроці кілька разів на різних рівнях засвоєння із використанням різних методів, прийомів та засобів навчання, в тому числі із використанням ЛОС, СЛС.

Для перевірки ступеню засвоєння знань учням можна запропонувати розв'язування задач, виконання вправ, складання схем і запитань один одному, наведення прикладів, роботу з підручником і статистичними матеріалами (знайти показники, підтвердження, довести тощо). Краще, коли це буде робота в парах, індивідуальна чи в малих групах.

Даний етап уроку дуже важливий і їм не можна нехтувати, бо без систематизації та відповідного упорядкування нових знань учень самостійно не знайде їм місця у структурі наявного досвіду й інформації.

Підведення підсумків уроку - обов'язковий компонент уроку, без якого неможливо вивчати новий матеріал. Вчитель проводить аналіз характерних помилок, допущених учнями на уроці. У співбесіді з учнями вчитель виділяє основні питання, поняття, терміни, які учні мали засвоїти на даному уроці. Без підведення підсумків урок не можна назвати закінченим. Ця частина уроку формує в учнів уміння генералізувати вивчений матеріал, відбирати головне, готує їх до виконання домашнього завдання.

Пояснення домашнього завдання здійснюється наприкінці уроку. Вчитель повинен пояснити особливості його виконання, врахувати обсяг, можливості його засвоєння окремими групами учнів, використання додаткової літератури тощо. Для кращого засвоєння теми можна запропонувати навести приклади з досвіду батьків або підготувати цікаві матеріали з додаткових джерел. В деяких випадках учитель дає індивідуальні завдання учням, як встигаючим, так і учням із низькою успішністю. Бажано, щоб домашні завдання були спрямовані на розвиток самостійної творчої роботи учнів, а не на просте відтворення отриманих знань.

=3=

Уроки, що є складними педагогічними утвореннями, як і всі складні явища, можуть бути поділені на типи за різними ознаками. Урок здавна був об'єктом класифікації, але до цього часу ця складна проблема не вирішена і в педагогіці єдина типологія уроків відсутня.

В дидактиці за різним критеріями розрізняють такі типи уроків:

- за способом проведення (урок-лекція, урок-бесіда, урок-практичне заняття тощо);

- за характером пізнавальної діяльності (урок первинного закріплення знань, урок утворення нових понять тощо);

- за ступенем самостійності учнів (урок самостійної роботи, урок вчителя з учнями тощо).

Але більшість науковців розрізняють типи уроків за дидактичною
метою. Кожен тип уроку має свою структуру (з яких структурних
компонентів складається урок), послідовність (в якій послідовності
ці компоненти входять у заняття), зв'язок (як вони між собою
пов'язані).

При викладанні економіки використовують такі основні типи
уроків: вступний, комбінований, урок вивчення нового матеріалу,
урок формування вмінь і навичок, урок застосування знань, умінь і
навичок, урок узагальнення і систематизації знань, урок контролю і
корекції знань, умінь і навичок.

Зупинимось на характеристиці кожного типу уроку.

Вступний урок проводиться, як правило, на початку нового ' навчального року. Він служить вступом до вивчення шкільного курсу економіки. Значення вступного уроку полягає у формуванні в учнів позитивної мотивації на подальше засвоєння навчального матеріалу, а саме викликає зацікавленість, показує значення курсу економіки у практичній діяльності людини та суспільства. Основним методом навчання на вступному уроці є пояснювально-ілюстративний у вигляді лекції чи бесіди.

Комбінований урок найбільш поширений у практичній діяльності вчителів економіки. Саме типова структура такого заняття дає змогу реалізувати багатопланові завдання вивчення предмета, урахувати індивідуальні можливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності.

Основна мета комбінованого уроку - вивчення нового матеріалу, закріплення пройденого, формування економічних знань, умінь і навичок.

Типова структура комбінованого уроку включає всі основні структурні компоненти: організаційний момент, актуалізацію опорних знань, мотивацію навчальної діяльності, взаємодію вчителя і учнів з вивчення нового матеріалу, узагальнення і систематизацію знань, підведення підсумків уроку і пояснення домашнього завдання. Бажано, щоб протягом етапу вивчення нового матеріалу бесіда або розповідь вчителя була чітко структурована за невеликими смисловими блоками У кожному з цих блоків можна виділити три частини: - ознайомлення (вивчення), закріплення (повторення), засвоєння.

Зазначена типова структура комбінованого уроку не є стійкою. Вона може змінюватися вчителем залежно від теми, що вивчається, або взаємозв'язків між наступною та попередньою темами уроків. Тому структурні компоненти уроку можна змінювати місцями та встановлювати різні часові терміни їх проведення.

Комбіновані уроки доцільно проводити під час вивчення невеликих тем або коли зміст попереднього уроку тісно пов'язаний з поточним і повторення його змісту логічно переходить у вивчення нового матеріалу. Недоліком цих уроків є постійний повтор, тобто, коли схема уроку перетворюється на стереотип, що може призвести до зниження ефективності навчально-виховного процесу. Особливо небезпечно, коли комбінований урок є основним типом уроку при викладанні більшості навчальних дисциплін в загальноосвітньому навчальному закладі.

В останній часи в наукових дослідженнях все більше превалює думка про необхідність відмови від комбінованого уроку на користь уроку вивчення нового матеріалу із паралельним закріпленням знань.

Урок вивчення нового матеріалу виключає такий структурний компонент як актуалізація опорних знань. Уроки цього типу використовуються при вивченні великих за обсягом тем, основними завданнями яких є вивчення загальних понять і основних проблем економіки, які потребують для засвоєння різних джерел економічних знань. Цьому типу уроку найкраще відповідають такі теми: історичний погляд на економічний розвиток країн, економічний процес і економічні системи, організаційно-правові форми підприємств, соціальна політика держави, сучасні моделі ринкової економіки. Основними завданнями таких уроків є вивчення певного обсягу теоретичних відомостей, формування понять. Основними методами навчання при цьому є: пояснювально-ілюстративний, проблемно-пошуковий, дослідницький. Вони покликані формувати в учнів уміння і навички самостійної творчої діяльності.

На уроках вивчення нового матеріалу бажано використовувати графічну наочність (ЛОС, СЛС), які служить учням алгоритмом засвоєння навчального матеріалу. Вивчення нового матеріалу пропонується учням на основі його генералізації з багаторазовим повторенням на різних рівнях засвоєння. При цьому учні виконують ряд конкретних завдань, що мають за мету закріплення знань, умінь і навичок. Не варто проводити уроки вивчення нового матеріалу у вигляді лекції, оскільки учні спроможні запам'ятати при цьому тільки 15% нового матеріалу.

Основний структурний компонент уроку - вивчення нового матеріалу - бажано поділити за змістом на кілька основних смислових блоків, кожен з яких має такі складові: стисла розповідь або бесіда вчителя; розробка спільно з учнями графічної схеми змісту уроку; виділення основних понять; кількаразове повторення нового матеріалу; узагальнення вивченого. Після вивчення окремих смислових блоків уроку проводиться узагальнення всієї теми уроку за допомогою графічних схем; визначаються основні поняття та питання теми, що вивчається. На етапі узагальнення і систематизації знань учням можна запропонувати самостійну роботу: дати відповіді на тестові завдання, розв'язати економічну задачу, що буде сприяти закріпленню нового матеріалу.

Проаналізувавши рівень засвоєння навчального матеріалу окремими групами учнів, вчитель починає пояснення домашнього завдання.

Домашнє завдання пропонується не тільки за змістом підручника, але й за додатковими джерелами економічної інформації. Головне при цьому - домашнє завдання повинно враховувати можливості окремих груп учнів і бути посильним для виконання.

Урок формування вмінь і навичок. Основним на цих уроках є виконання практичних робіт під чітким керівництвом вчителя з метою застосування набутих знань на практиці.

Структура уроку формування вмінь і навичок складається із таких компонентів: організаційний момент, актуалізація опорних знань, яка стосується практичної роботи, мотивація навчальної діяльності, робота учнів з виконання практичної роботи із поточним інструктажем вчителя, підведення підсумків уроку і пояснення домашнього завдання.

Наприклад, проведення практичної роботи «Визначення умов прибутковості підприємства» має на меті закріпити теоретичні знання учнів про витрати виробництва та їх види, собівартість продукції і доходи підприємства, види прибутку і рентабельність виробництва. При виконанні даної практичної роботи в учнів формуються вміння розраховувати собівартість продукції, визначати рентабельність виробництва, застосовуючи раніше здобуті знання.

Хід виконання такої роботи можна поділити на чотири етапи:

1 етап. Уся практична робота за розробленими попередньо алгоритмами виконується вчителем на дошці. Вчитель роз'яснює порядок виконання завдань, а учні занотовують його у своїх робочих зошитах і задають питання для повторення незрозумілих чи важких дій. Наприкінці пояснення вчитель звертається до класу із запитанням, чи всі все зрозуміли. У разі необхідності ще раз повторюється хід виконання роботи. Завдання вибирається аналогічне тому, що буде на інших етапах практичної роботи.

2 етап. Вчитель дає завдання всім учням класу з пропозицією не
тільки виконати його, але й пояснити хід виконання. Це буде
додаткове повторення алгоритму роботи для всіх учнів. Ті хто,
правильно виконав роботу та зміг пояснити порядок її виконання,
отримують оцінки.

3 етап. На перших двох етапах роботи вчитель домагається, аби
якомога більша кількість учнів зрозуміла технологію виконання
практичної роботи, а потім переходить до групових або
індивідуальних завдань. Бажано, щоб кожне завдання було
диференційованим відповідно до складу групи або із урахуванням
індивідуальних особливостей учнів. Виконуючи завдання, учні
допомагають один одному повністю зрозуміти та засвоїти необхідні
уміння і навички. Відбувається багаторазове повторення алгоритму
виконання практичної роботи.

4 етап. Переважно на другому уроці кожна група захищає свою роботу біля дошки перед усім класом. Всі інші записують виконання та хід роботи у зошити. Поки пройде захист всіх груп, кожен учень кілька разів повторить всю технологію виконання практичної роботи. Це допомагає остаточно закріпити уміння та навички, виявити характерні помилки, вчить аналізувати свою роботу і роботу однокласників. Головним результатом є те, що сформовані вміння і навички після багаторазового повторення стають стійкими та довго не забуваються учнями. Перевага для вчителя при виконанні практичної роботи за запропонованим алгоритмом полягає в тому, що йому немає потреби перевіряти всі роботи учнів, аналізуючи їх на наступному уроці. Все це роблять самі учні. Вчитель протягом третього і четвертого етапів виконує роль консультанта. Оцінюються всі виконавці практичної роботи або деякі із них за вибором вчителя.

Урок застосування знань, умінь і навичок. На уроках цього типу основне місце займає самостійна робота учнів, мета якої показати наскільки вони вміло і самостійно використовують свої знання під час виконання тієї чи іншої роботи.

Самостійна робота учнів на уроках цього типу охоплює практичні роботи, виконання яких потребує значного обсягу знань, наприклад розрахувати податки та збори за різними системами оподаткування. Тобто такі практичні роботи є узагальненням одержаних знань на практиці, використанням цих знань у практичній діяльності.

Такі практичні роботи виконуються на окремих уроках протягом 45 хвилин і включають наступні структурні елементи: повторення теоретичних знань, на яких ґрунтується завдання роботи, пояснення алгоритму виконання і безпосереднє виконання роботи. Наприкінці уроку вчитель збирає зошити, в яких виконувались завдання, і перевіряє їх в позаурочний час. На наступному уроці він аналізує результати виконання роботи і повідомляє оцінки.

Урок узагальнення і систематизації знань проводять, коли виникає потреба у систематизації знань з окремих розділів шкільного курсу економіки, наприклад «Вступ до економіки», «Домашні господарства і підприємства», «Національна економіка».

Головними завданнями уроків даного типу є:

- оволодіння уміннями на основі фактичного та статистичного матеріалу виявляти загальні закономірності між окремими економічними категоріями;

- виявлення шляхів використання отриманих знань у практичній діяльності;

- перевірка якості засвоєння попередньо вивченого навчального матеріалу.

Такий тип уроку складається із наступних структурних компонентів: організаційний момент, мотивація навчальної діяльності, узагальнення і систематизація знань, підведення підсумків уроку і пояснення домашнього завдання.

Для проведення таких уроків бажано використовувати велику кількість додаткової літератури, наочних посібників, в тому числі схем, діаграм, графіків, таблиць, кінофільмів, відеофільмів тощо. Методи та методичні прийоми проведення цих уроків різноманітні, їх використання цілком залежить від досвіду і творчих можливостей вчителя.

Урок корекції і контролю знань, умінь і навичок має на меті виявлення прогалин у знаннях учнів та їх усунення. Уроки корекції та контролю включають уроки, перевірки і обліку знань, самостійні та контрольні роботи. Такі уроки проводяться наприкінці вивчення великої теми або розділу, завершуючим етапом якого є тематична атестація.

Урок перевірки та обліку знань проводиться в тому випадку, якщо вчитель вважає, що не всі учні класу засвоїли навчальний матеріал із відповідної теми. Його основними структурними елементами є:

- постановка завдань уроку;

- пояснення порядку перевір=ки та обліку знань;

- вимоги до відповідей та норми оцінювання;

- проведення перевірки та обліку знань (основна частина уроку);

- підведення підсумків та оцінювання знань учнів;

- домашні завдання відповідно до результатів уроку.

Під час опитування учнів бажано ставити запитання у порядку логіки попереднього вивчення навчального матеріалу. Якщо на якесь питання учні не можуть відповісти, вчитель сам дає детальну відповідь, пояснюючі основні поняття. Таким чином він виправляє свої ж помилки, які допустив на етапі вивчення нового матеріалу. Це сигнал, що цьому питанню було приділено мало уваги. Запитання можна сформулювати у вигляді вікторин, тестів, ребусів, кросвордів тощо.

Специфікою уроків корекції знань з економіки є те, що вчитель перевіряє також уміння учнів вирішувати економічні задачі, при необхідності повторюючи алгоритм їх вирішення.

Готуючись до цього уроку, вчитель повинен враховувати можливості класного колективу. Він виявляє рівень засвоєння необхідних знань учнями і всім класом. Обговорення основних положень, понять, термінів теми, що вивчається, буде додатковим повторенням для тих учнів, які цього потребують. Саме те, що урок корекції знань передує уроку контролю, є додатковим чинником, який змусить учнів бути особливо уважними та запам'ятовувати правильні відповіді.

Самостійні та контрольні роботи з економіки виконують функцію контролю за якістю знань учнів. Самостійна робота пропонується учням для поточної перевірки у процесі вивчення великої за кількістю годин теми. Вона відрізняється від практичної роботи тим, що при її виконанні учні не звертаються за допомогою до вчителя, а працюють самостійно, спираючись на вже відпрацьовані алгоритми. Вчитель контролює правильність виконання роботи і виставляє оцінку. Самостійні роботи узагальнюють вміння та навички, закріплюють їх. Вчитель, добираючи завдання для самостійної роботи або розробляючи їх власноруч, повинен враховувати здібності окремих учнів або груп учнів, якщо передбачає групову форму перевірки знань та умінь.

Контрольні роботи пропонуються всьому класному колективу або окремим учням при поточному чи підсумковому оцінюванні учнів вчителем, адміністрацією школи, органами управління освітою. Під час складання завдань треба враховувати орієнтовний термін їх виконання учнями. Він має бути не більше 30-40 хвилин.

Прагнення вчителів досягти найкращих результатів у розв'язанні освітніх завдань спонукає їх до створення нестандартних уроків, структура яких не може бути підведена під алгоритм класичного уроку, а тому їх важко класифікувати. Вони складають окрему групу. До таких уроків можна віднести наступні:

- інтегровані уроки;

- уроки-конференції;

- уроки-диспути;

- уроки-дослідження;

- уроки-полеміки;

- уроки-конкурси учнівських проектів;

- уроки-подорожі;

- рольові та ділові ігри;

- уроки-презентації;

- уроки-інсценізації;

- уроки-тренінги тощо.

Нестандартні уроки розширюють і поглиблюють зміст і обсяг навчального матеріалу на основі самостійної творчої діяльності учнів на уроках і в позаурочний час.

Кожний нетрадиційний урок має свою композицію та свій сценарій. Розширюючи основні питання змісту теми, що вивчається, учні готують самостійні виступи з використанням додаткової літератури. Важливим психологічним чинником, який спонукає учнів брати активну участь у проведенні цих уроків, є бажання самовизначитись, розкрити свій інтелектуальний потенціал не тільки перед вчителем, але й перед однокласниками, розповісти щось нове і захопити своєю розповіддю весь клас. Не останню роль відіграє також можливість отримати гарну оцінку. Вчитель попередньо сповіщає учнів, що за самостійні виступи буде ставити тільки оцінки достатнього та високого рівня. У разі невдалого виступу нижчі оцінки не ставляться.

Особливу увагу треба звернути на організацію нестандартного уроку й тривалість виступів. Знаючи, що увага дітей на розповіді товариша може бути зосереджена не більше 5-6 хвилин, не варто розтягувати виступи учнів на більший термін. Після кожної доповіді рекомендується провести її обговорення протягом 3-4 хвилин. Це сприятиме кращому запам'ятовуванню змісту, змінюватиме вид розумової діяльності, створюватиме психологічний комфорт у класному колективі, готуватиме до більш уважного сприйняття наступної доповіді. На таких уроках не слід розглядати більше ніж 3-4 доповіді учнів. Наприкінці уроку вчитель аналізує всі виступи, оцінює їх, пов'язує їхній зміст з попереднім навчальним матеріалом. Вчитель повинен розуміти, що нестандартні уроки - це в першу чергу імпровізації, де потрібно швидко реагувати на висловлювання учнів та їх опонентів. Роль вчителя як організатора на такому уроці особлива. Саме від нього залежить психологічне сприйняття учнями навчального матеріалу, формування на уроці взаємовідносин у класі. Нестандартні уроки дуже різноманітні за своєю структурою. В залежності від форми роботи, яку обирає вчитель, участь у них бере від половини до, практично, всього класу. Все залежить від творчої особистості вчителя.

=4=

Відповідно до навчальної програми для загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженою Міністерством освіти і науки України, вивчення економіки здійснюється один раз на тиждень в 11-му класі.

Згідно з розкладом уроків в ЗНЗ вчитель складає календарний план своєї роботи. Нова навчальна програма надрукована таким чином, що вчитель може не витрачати зайвий час на переписування її змісту, а лише проставляти в ній календарні терміни викладання кожного розділу або теми. Для цього з лівого боку кожної сторінки програми виділена колонка, де зазначається дата проведення уроку (записи бажано робити простим олівцем, щоб наступного року можна було відредагувати терміни проведення уроків).

Збіг термінів виконання практичних робіт означає, що вони виконуються на уроках, становлячи їх невід'ємну частину. Для виконання деяких практичних робіт відводяться окремі уроки.

Вчитель на власний розсуд може збільшувати або зменшувати кількість годин на вивчення окремих тем, але такі зміни не можуть впливати на загальну суму годин, відведених на вивчення всього курсу економіки. Тому ці зміни можливі тільки в межах кількості годин, визначених навчальною програмою на рік.

Дата проведення уроку	Кількість годин	Зміст навчального матеріалу

Крім календарного плану роботи студентам-практикантам під час проходження виробничої педагогічної практики та молодим вчителям зі стажем роботи в загальноосвітньому навчальному закладі до п’яти років рекомендується складання календарно-тематичного плану. Складання календарно-тематичного плану є підготовкою до розробки планів окремих уроків теми. Календарно-тематичний план роботи - це, практично, міні-плани кожного уроку, в їх послідовності та взаємозв'язку.

Під час складання календарно-тематичного плану необхідно враховувати такі особливості:

- які нові теоретичні та фактичні знання, поняття учні можуть засвоїти під час вивчення даної теми, на яких уроках теми;

- які уміння та навички необхідно сформувати або закріпити;

- на які базові знання, уміння і навички учнів треба спиратись вчителю при поясненні нового матеріалу;

- які методи, прийоми, форми роботи та засоби навчання треба використати для урізноманітнення навчання;

- як розподілити вивчення навчального матеріалу за смисловими блоками, щоб виділити години для вступних уроків, уроків застосування знань, умінь і навичок, узагальнення і систематизації знань, корекції і контролю;

- якими повинні бути результати вивчення теми для розвитку пізнавальних здібностей, формування наукового світогляду, виховання учнів.

Наводимо зразок форми для складання календарно-тематичного плану роботи вчителя економіки.

=5=

Щоб забезпечити високу якість уроків, вчитель повинен до них систематично готуватися. Ця підготовка включає постійну роботу вчителя над своєю освітою і підготовку, яка проводиться безпосередньо перед вивченням даної теми і кожного уроку, який входить до її складу.

Робота вчителя над своєю освітою включає насамперед удосконалення власних знань з предмету. Гарний вчитель економіки систематично працює над економічною літературою, знайомиться з новими книгами економічної тематики, читає спеціальні економічні журнали («Фінанси України», «Економіка України», «Економіка, фінанси, право», «Банківська справа»), вивчає статистичні щорічники.

Також вчитель повинен удосконалювати свою педагогічну майстерність. Для цього йому необхідно систематично знайомитись із новими книгами з методики викладання економіки в школі, з методичними рекомендаціями щодо організації навчально-виховного процесу з економіки в школі, з якими можна ознайомитись в журналі «Географія та основи економіки в школі», газеті «Основи економіки в школі». Для збагачення досвіду вчителя велике значення має відвідування ним уроків інших вчителів економіки.

Удосконалюючи свої знання, вчитель ніколи не повинен випускати із зору таку важливу задачу своєї роботи, як підготовка до уроків. Саме ґрунтовна підготовка вчителя до уроку разом із його педагогічною майстерністю є складовими формули ефективного уроку економіки.

Підготовка уроку - це своєрідна розробка комплексу заходів з вибором оптимальної структури організації навчально-виховного процесу, яка забезпечує найкращий кінцевий результат. При цьому необхідно, щоб вчитель міг вільно орієнтуватися у навчальному матеріалі і добре знав фактичний зміст даної теми.

У дидактиці розрізняють два етапи підготовки вчителя до уроку: попередній і безпосередній.

Попередня підготовка вчителя до уроку включає розробку системи уроків. Кожна тема програми - це система взаємопов'язаних уроків. Тому перед підготовкою окремих уроків необхідно розробляти тему в цілому. Насамперед вчитель продумує доцільну послідовність викладу навчального матеріалу в темі як із боку логіки розгортання змісту, так і з боку забезпечення свідомого і міцного засвоєння учнями знань і вмінь. На цій основі матеріал теми розбивається по урокам, встановлюється їх послідовність, визначається тип кожного із них і основний метод навчання. Це робиться таким чином, щоб кожний урок був логічним етапом у вивченні навчального матеріалу і разом із тим був цілісним за своїм змістом і навчальними задачами.

У відповідності до навчальних задач, змісту і методів навчання визначаються наочні посібники необхідні для кращого усвідомлення учнями навчального матеріалу, які повинні бути завчасно підготовлені.

Безпосередня підготовка вчителя до уроку полягає у конкретизації календарно-тематичного плану роботи стосовно до кожного уроку і передбачає складання планів-конспектів окремих уроків. Тут вчитель має більш детально ознайомитись з тим, як викладено відповідний матеріал у підручнику з економіки, зіставити його з наявним рівнем підготовки учнів та існуючими дидактичними можливостями.

Готуючись до проведення уроку, вчитель повинен:

- здійснити відбір змісту навчального матеріалу з урахуванням мети і завдань даного уроку;

- виділити труднощі, що можуть виникнути у процесі вивчення нового матеріалу;

- вибрати найдоступніші форми і способи пояснення нових (особливо важкозрозумілих) понять, термінів, економічних законів;

- визначити систему найефективніших методів та прийомів навчання;

- спланувати взаємодію з учнями на різних етапах навчального пізнання в межах уроку;

- підібрати необхідні засоби унаочнення до даного уроку.
Технологічний ланцюг безпосередньої підготовки вчителя до

уроку передбачає такі конструктивні дії:

1) вибір раціональної структури даного уроку з визначенням його по елементної будови;

2) чітке планування матеріалу уроку з визначенням його обсягу, виділення в ньому головного, вибір змісту демонстраційного матеріалу, розподіл навчальних завдань з урахуванням їх рівня труднощів;

3) передбачення видів роботи учнів на уроці (різні форми організації навчання, різні види навчально-пізнавальної діяльності, різні варіанти опитування, елементи самостійної роботи);

4) раціональний розподіл часу на окремі етапи уроку з визначенням шляхів логічного переходу між ними.

Під час планування уроку умовно можна виділити три взаємопов'язані між собою стадії: визначення мети уроку, розробка відповідного дидактичного апарату для його проведення, встановлення структури даного уроку з передбаченням можливих навчальних ситуацій.

Визначаючи мету уроку, бажано пам'ятати про єдність освітніх, розвиваючих і виховних завдань, які спрямовані на формування чіткої системи знань, умінь і навичок з економіки. Визначити мету уроку - це означає встановити:

1) які поняття, закономірності, ідеї повинні формуватися у учнів на уроці;

2) які уміння і навички із раніше набутих учнями повинні удосконалюватися на уроці і які уміння повинні бути дані їм вперше;

3) яка робота щодо виховання учнів повинна бути проведена в процесі їх навчання на уроці.

Мету уроку вчитель визначає на основі навчальної програми, враховуючи при цьому роль даного уроку в системі уроків всієї теми. Мета завжди повинна відповідати темі уроку.

Наприклад, мета уроку «Організаційні типи підприємств» може бути визначена так:

освітня: продовжити формувати знання про підприємство, ознайомити учнів з основними організаційними типами підприємства;

розвиваюча: тренувати вміння класифікувати підприємства за різними ознаками, розвивати вміння працювати в групах, формулювати і відстоювати власну думку;

виховна: виховувати економічну культуру, толерантність та критичність.

Визначивши мету уроку, вчитель встановлює тепер обсяг і зміст нового матеріалу, який необхідно викласти на уроці. При цьому він використовує різноманітні джерела інформації: шкільний підручник з економіки, методичні рекомендації щодо вивчення даної теми, довідники, статистичні щорічники, збірки задач з економіки, а також матеріал, який накопичується в процесі роботи над курсом. Ретельно продумуються методи навчання, добирається необхідна наочність.

Відібраний навчальний матеріал повинен бути науковим за своїм змістом, доступним і цікавим для учнів. Вчитель продумує цей матеріал з боку його ідейної спрямованості і виховного значення.

Необхідно виділити основне питання, зміст якого відображав би головну ідею всього уроку і був би «віссю», яка скріплювала б увесь фактичний матеріал. Без такої «вісі» урок ніколи не буде цільним за своїм змістом.

Обсяг і зміст навчальної програми розкриваються в шкільному підручнику з економіки, який служить важливим джерелом знань для учнів і разом з тим використовується вчителем при відборі матеріалу для уроку.

Між змістом матеріалу, який повідомляється на уроці, і змістом шкільного підручника повинна бути відповідність, але не може і не повинно бути повного співпадіння.

Чим може відрізнятися матеріал уроку від змісту підручника з економіки?

Вчитель повинен, керуючись навчальною програмою курсу, відібрати із підручника найголовніший матеріал, який має найбільше значення для освіти і виховання учнів. Цей матеріал може бути поданий на уроці ширше і детальніше, ніж в підручнику, проілюстрований додатковими фактами, графіками, діаграмами. Наприклад, пояснюючи поняття «альтернативна вартість» доцільно проілюструвати розповідь вчителя за допомогою кривої виробничих можливостей.

Особа увага повинна бути приділена на уроці матеріалу, засвоєння якого викликає у учнів найбільші утруднення. З іншого боку, викладенню легких для засвоєння і другорядних питань може бути приділено менше уваги, ніж в підручнику.

Навчальний матеріал на уроці бажано давати на інших прикладах, ніж в підручнику. Необхідно як повніше використовувати на уроці свіжі наукові факти, які ще не встигли попасти в підручник; сучасні дані із подій, які відбувалися нещодавно; життєвий досвід учнів. Методика викладу матеріалу в значній мірі залежить від його змісту. Тому насамперед потрібно розділити увесь відібраний для уроку матеріал на окремі логічні змістовні частини, виділивши основні вузлові питання і згрупувавши навколо них пов'язані із ними другорядні питання.

Коли остаточно визначена структура уроку, тоді розробляються і моделюються різні навчальні ситуації. Вчитель може продумати дії, спрямовані на: активізацію уваги учнів під час вивчення нового матеріалу; створення сприятливої психологічної атмосфери в ході уроку; пробудження пізнавального інтересу учнів у процесі вивчення нової теми. Все це в комплексі допоможе уникнути негативного ставлення до навчання з боку учнів.

Виклад нового матеріалу необхідно побудувати таким чином, щоб забезпечити самостійну і активну роботу учнів на уроці. Слід завжди враховувати, що учні повинні знати із раніше вивченого матеріалу з економіки і інших шкільних предметів, що може бути їм відомо із власного досвіду.

Потрібно також продумати, які питання і в чому саме можуть викликати утруднення і що більше всього в даному матеріалі їх може зацікавити.

Це дозволить вчителю визначити характер роботи учнів на уроці: де можна застосувати евристичну бесіду, розв'язання проблемної ситуації, яку самостійну роботу можуть виконати учні і які вправи та економічні задачі їм можна запропонувати для повторення і закріплення на уроці. Після цього вже можна підійти до вибору методів викладу і засобів унаочнення по кожній частині матеріалу з урахуванням її змісту.

Наступний крок вчителя у підготовці до уроку - намітити послідовність викладу навчального матеріалу. Вона може бути такою ж, як і в підручнику, але може і суттєво відрізнятися.

В підручнику поданий короткий виклад всього матеріалу. Учні готують за підручником параграф, вже до того пророблений в класі; за підручником вони головним чином закріплюють знання і приводять їх в систему. На уроці ж матеріал учням повідомляється вперше. Тому при визначенні послідовності його викладу, потрібно виходити не тільки із логіки розгортання змісту теми, але й із логіки процесу засвоєння, із урахуванням обраних методів навчання.

Далі продумуються характер і методи закріплення нового матеріалу на уроці і зміст домашнього завдання. Щоб краще пов'язати повторення і перевірку знань з новим матеріалом, який повідомляється на уроці, доцільно розробляти зміст і методику після розробки викладу нового матеріалу. На закінчення встановлюється послідовність етапів уроку і час, який необхідний для їх проведення. Цим визначається структура уроку.

Кінцевим результатом підготовчої роботи вчителя до уроку є складений поурочний план, форма і обсяг якого може бути різною в залежності від специфіки конкретної теми та досвіду вчителя.

Поурочний план складають орієнтовно за такою формою:

- клас;

- дата;

- тема уроку;

- мета: навчальна, виховна, розвиваюча;

- пізнавальні задачі.для учнів;

- тип уроку;

- методи навчання;

- засоби навчання;

- структура уроку із зазначенням послідовності етапів уроку і часу, який заплановано витратити на їх проведення;

- хід уроку. До кожного із етапів уроку наводиться план їх проведення, а саме перелік основних і додаткових питань при актуалізації опорних знань із зазначенням форми опитування (фронтальне, індивідуальне); хід викладу нового матеріалу із зазначенням змісту його основних частин і методів навчання, які будуть застосовуватися; перелік запитань при закріпленні; формулювання домашнього завдання; підсумок уроку.

Але молодим вчителям і студентам-практикантам рекомендується складати більш розгорнуті плани-конспекти уроків. В розгорнутих планах-конспектах в частині актуалізації опорних знань доцільно написати допоміжні питання, які можуть бути задані учням в ході опитування, і стисло очікувані відповіді. В частині вивчення нового матеріалу важливо детально розробити і записати хід бесіди (питання і очікувані відповіді), а також формулювання висновків і узагальнень.

=6=

Практичні роботи. Навчання економіки потребує проведення практичних робіт. Їж мета – допомогти застосувати теоретичні знання на практиці, більш глибоко осмислити вивчений матеріал, міцніше його засвоїти, а також сприяти формуванню практичних вмінь і навичок.

Практичній роботі зазвичай передує вивчення теоретичного матеріалу і демонстрація вчителем прийомів її виконання. Так, проведенню практичної роботи № 1 «Аналіз кривих попиту і пропозиції. Визначення ринкової ціни і факторів, які на неї впливають» передує ряд уроків, на яких учні дізнаються, що таке попит, пропозиція, як будуються криві попиту і пропозиції, за запропонованими вчителем даними пробують будувати криві попиту і пропозиції, аналізувати їх, визначати ринкову ціну тощо.

Тільки після цього учні виконують практичну роботу № 1 щодо аналізу кривих попиту і пропозиції, визначення ринкової ціни. При її виконання учням доводиться самостійно користуватися теоретичними знаннями і застосовувати прийоми роботи, засвоєні на уроках. Виконання даної практичної роботи бажано запланувати на весь урок.

Прийоми проведення практичних робіт з учнями досить різноманітні в залежності від місця даної роботи в навчальному процесі і мети, яку ставить вчитель при її проведенні.

Це можуть бути роботи для закріплення отриманих знань, застосування отриманих теоретичних знань на практиці. В деяких випадках практичні роботи можуть передувати вивченню теоретичного матеріалу і підводити до нього учнів. Наприклад, виконання практичної роботи № 4 «Характеристика податкової системи України» дозволить підготувати учнів до сприйняття теоретичного матеріалу, а саме з'ясувати вплив податків на ринкову рівновагу.

Таким чином, практичні роботи проводяться при вивченні економіки з різною метою, але спільним для них є те, що перед кожною із них вчитель ретельно інструктує учнів, демонструє прийоми і порядок роботи, вказує, яким навчальним матеріалом слід користуватися, слідкує за процесом виконання роботи, не допускаючи відступів в процесі виконання від вказаних вимог.

У проведенні практичної роботи можна виділити три основних

етапи:

1-й етап-підготовчий - вчитель перед проведенням практичної роботи проводить вступний інструктаж. Його тривалість визначається змістом і завданнями, які учні повинні виконати. Теоретичні знання учнів, які потрібні для виконання практичної роботи, доцільно перевіряти методом бесіди.

2-й етап - виконання роботи - протягом виконання учнями практичної роботи вчитель проводить поточний інструктаж. У процесі такого інструктування вчитель виявляє характерні помилки, які допускають учні, проводить додатковий індивідуальний інструктаж.

3-й етап - завершуючий - у кінці заняття вчитель аналізує якість виконання практичної роботи, оголошує і мотивує оцінки.

Навчальні екскурсії - це форма організації роботи з учнями, під час якої вони спостерігають за процесами і явищами у виробничих умовах.

Протягом екскурсії учні отримують образні і змістовні уявлення, необхідні для створення багатьох географічних понять. Виконання практичних завдань на екскурсіях підвищує увагу і інтерес учнів до вивчаємого, сприяє активізації сприйняття, а це призводить до більш глибокого засвоєння і міцного запам'ятовування. На екскурсіях набуваються важливі уміння і навички.

За своїм характером екскурсії поділяються на програмні -навчальні, проведення яких передбачається програмою, і позапрограмні, які організуються в плані позакласної роботи. Терміни проведення навчальних екскурсій узгоджуються з вивченням програмного матеріалу на уроках. Підготовка до них проводиться, як правило, на уроках. Необхідність проведення екскурсій визначається як особливостями змісту курсу економіки, так і специфікою засвоєння.

Навчальні екскурсії проводяться як перед вивченням теми, так і після її проходження. Якщо екскурсія проводиться перед вивченням програмного матеріалу, то її мета - створення необхідних уявлень для формування економічних понять на уроках. На екскурсіях, які проводяться після вивчення теми, відбувається в основному закріплення, конкретизація, удосконалення знань, вироблення вмінь і навичок.

Однак досить важко провести навчальну екскурсію на якій учні тільки б повторювали і удосконалювали вміння або, навпаки, набували тільки нові знання. Тому найбільш розповсюдженою формою є змішана (за дидактичними цілями) екскурсія. Поряд із повторенням і удосконаленням знань, вмінь і навичок учні набувають нові уявлення, виробляють навички, отримують нові знання.

Організація і проведення екскурсій складається із таких етапів: підготовчого, проведення екскурсії, підведення підсумків.

Підготовчий етап включає підготовки і вчителя, і учнів. Вчитель, готуючись до екскурсії, відбирає питання для повторення або намічає, які уявлення учні отримають для формування нових понять у майбутньому, обирає об'єкти для екскурсії і всебічно їх вивчає.

В період підготовки до екскурсії вчителю доцільно провести запис про те, які питання потрібно розглянути і що саме показати учням на екскурсії.

При підготовці екскурсії на підприємство вчителю необхідно відвідати його, подивитись на виробництво, поспілкуватись з працівниками підприємства. Із адміністрацією вчитель домовляється про час проведення екскурсії і про виділення екскурсовода.

Однак виділенні спеціалісти-екскурсоводи без підготовчої роботи з ними роботи можуть допустити окремі промахи, відхилитись від наміченої мети екскурсії. Підготовча робота з екскурсоводом полягає в тому, щоб зробити його пояснення цілеспрямованими. Для цього можливо завчасно поспілкуватися з екскурсоводом стосовно мети, задач, плану екскурсії, зазначити на що саме слід звернути увагу учнів під час розповіді тощо.

Але найбільший навчальний ефект буває тоді, коли екскурсію проводить сам вчитель. Він чітко уявляє собі навчальні завдання екскурсії, підготовленість учнів. Усе де дає змогу йому бути лаконічним, акцентувати увагу учнів на основному.

При попередньому знайомстві з підприємством вчителю необхідно визначити місткість приміщень. При цьому слід звернути увагу на те, щоб всі учні могли слухати екскурсовода (або вчителя), бачити все, що він показує, не створюючи штовханини і перепон у роботі підприємства. Тому перед екскурсією вчитель визначає, яка максимальна кількість учнів може одночасно відвідати об'єкт. В більшості випадків підприємства можуть одночасно відвідувати не більше 25 осіб.

На цьому ж етапі відбувається також і підготовка учнів до екскурсії. Для того, щоб зміст екскурсії був сприйнятий учнями міцно і свідомо, в класі перед екскурсією повторюють основні поняття і терміни, необхідні для засвоєння матеріалу протягом екскурсії.

Щоб підвищити активність учнів під час екскурсії, вчитель готує для них різні індивідуальні завдання, наприклад: визначити переваги і недоліки підприємства, обсяг виробництва продукції на рік у натуральному і вартісному вираженні, середньорічну вартість основного капіталу і середньорічну чисельність працюючих тощо.

Проведення екскурсії починається зазвичай вступною бесідою. Вчитель коротко розповідає про особливості підприємства, відповідає на питання, нагадує правила поведінки, вказує ще раз, на що саме слід звернути увагу як потрібно вести записи.

Вступна бесіда пробуджує інтерес до вивчення, сприяє зосередженню уваги екскурсантів. Проводиться вона або на попередніх екскурсії уроках, або в день її проведення. Час, який відводиться на вступну бесіду на екскурсії, не повинен перевищувати 10-15 хвилин, бо подальше його збільшення може перетворити вступну бесіду в лекцію, і вона буде не тільки не цікавою, але й стомлюючою для учнів. При розробці вступної бесіди потрібно чітко окреслити коло питань, які необхідно в ній висвітлити. Це особливо стосується тих випадків, коли екскурсію проводить екскурсовод. Вчитель завчасно з ним домовляється, на які питання йому слід звернути увагу учнів у вступній бесіді.

Проведення екскурсії спеціалістом має багато переваг. Він завжди може відповісти на непередбачені планом питання учнів, які можуть виникнути у них при ознайомленні з об'єктом. Його пояснення будуть переконливими для угав- Однак спеціаліст-екскурсовод інколи вдається до зайвої деталізації і тим самим відхиляється від основної мети екскурсії, при поясненні нерідко допускає методичні промахи. Це частіше всього відбувається тоді, коли вчитель не домовився і не пояснив екскурсоводу, на які аспекти у функціонуванні підприємства слід звернути увагу учнів.

При проведенні екскурсії спеціалістом заключну бесіду доцільно проводити самому вчителю. Це надасть йому можливість із великої кількості уявлень, знань, отриманих учнями на екскурсії, виділити головні, необхідні для засвоєння сутності зв'язку явищ і предметів у функціонуванні даного об'єкту.

Вчитель може самостійно провести екскурсію на підприємство в тому випадку, якщо у нього є достатній досвід екскурсійної роботи при всебічному, знанні об'єкта екскурсії. Тому вчителю, який розпочинає педагогічну роботу і не має достатнього досвіду, краще підготувати спеціаліста - працівника об'єкта, на якому буде здійснюватись екскурсія. Однак необхідно враховувати те, що яким би досвідченим не був би екскурсовод, сам вчитель у вступній і заключній бесідах найкраще пов'яже отримані на екскурсії знання з програмним матеріалом.

Протягом заключної бесіди вчитель звертає увагу учнів на найголовніше згідно із метою і завданнями екскурсії. Важливо, щоб зміст заключної бесіди полягав не просто в повторенні того, що учні вже побачили і почули протягом екскурсії, а розвивав їх розумові здібності. Наприклад, після ознайомлення з об'єктом господарювання учням пропонуються питання, у відповідях на які вони повинні проаналізувати сучасний стан даного об'єкта, запропонувати шляхи його подальшого розвитку.

Наприкінці заключної бесіди вчитель або екскурсовод відповідають на запитання учнів, які у них виникли підчас екскурсії, дається завдання по оформленню звіту.

Підведення підсумків екскурсії може відбуватись відразу або через деякий час. Бажано надати перевагу другому варіанту, який надасть можливість учням осмислити ще раз все те, що вони побачили і дізнались на екскурсії і, як результат, свідомо підготувати звіт про виконану роботу. Найкращі і добре оформлені звіти слід зачитати перед учнями класу. Це, з одного боку, дає можливість показати, як потрібно оформлювати звіт, і, з іншого боку, сприяє відтворенню більш повного уявлення про вивчений об'єкт.

Звіти учнів супроводжуються схемами, рисунками, фотографіями, таблицями, графіками, діаграмами. Зібрані матеріали на екскурсії, звіти учні оформлюють у навчальні теки, стенди, які служитимуть навчально-наочним посібником у викладанні.

Результати екскурсії будуть ефективні лише в тому випадку, якщо вчитель зможе максимально використати зібрані, матеріали у викладанні. Міцність і свідомість, знань, отриманих на екскурсії, досягається шляхом повторення екскурсійного матеріалу. Тому на найближчому (після екскурсії) уроці або узагальнюючому уроці необхідно закріпити найбільш головне і істотне, пов'язав це із змістом програмного матеріалу. Також повторюються вузлові питання навчальної екскурсії.

Якщо екскурсія проведена до вивчення програмних тем, пов'язаних з нею, то при вивченні відповідних розділів програми вчитель пов'язує їх з екскурсійними матеріалами. Він зазвичай ставить перед учнями питання, які змушують їх пригадати побачене і почуте на екскурсії, ті чи інші питання ілюструє матеріалами, зібраними учнями.

Дата добавления: 2014-01-07