Внутрішніх справ

Алергія - стан зміненої реактивності організму у вигляді підвищення його чутливості до повторних впливів певних речовин або до компонентів власних тканин. В основі алергії лежить імунна відповідь, що протікає із пошкодженням тканини.

Умови безпечного проживання та перебування на загазованих територіях.

Загазованість геологічного середовища та причина підвищення вмісту у ґрунтах метану, сірководню, вуглекислого газу, радону.

Моретруси та цунамі – причини та наслідки, прогноз та попередження, способи забезпечення екологічної безпеки.

СРС

Питання для дискусії

1. Чому для України важливо, щоб Асамблея регіонів Європи визнала регіоналізм не тільки в межах ЄС, а й за його межами?

2. Чому формування Єврорегіонів має три основних напрямки? Що це за напрямки? Чому саме такі?

3. Які напрямки та цілі транскордонного співробітництва?

При першому зануренні в організм антигену, який у даному випадку називається алергеном, помітних змін в Організмі не відбувається, але накопичуються антитіла або імунні лімфоцити до цього алергену.

Через певний проміжок часу, на фоні високої концентрації антитіл або імунних лімфоцитів, повторно введений той самий алерген викликає іншу дію виражені розлади життєдіяльності, а іноді й загибель організму.

Виділяють алергічні реакції негайного тилу та алергічні реакції уповільненого тину. Алергійні реакції негайного типу складають дві групи алергій, які отримали назву анафілаксія та атопія.

Анафілаксія - алергійна реакція негайного гину, що виникає при парентеральному введенні алергену. Прикладами анафілаксії є анафілактичний шок, сивороточна хвороба та ін.

Агонія - виникає при утворенні особливих гуморальних антитіл, що отримали назву реагинів. Характерним представником атонії є поліноми, тобто захворювання, що виникають під впливом пилка роелпн риніти, кон'юнктивіти, сінна лихоманка та бронхіальна астма.

Алергійні реакції уповільненої дії розвиваються поступово після впливу специфічного алергену. У їх виникненні головна роль належить взаємодії алергену із сенсибілізованими лімфоцитами. Прикладом є бактеріальні алергії, контактні алергії (проявляються запальними процесами шкіри). аутоалергіями (велика група захворювань, в основі яких лежить конфлікт між імунною системою та власними тканинами організму).

Особливе значення для реактивності організму мас нервова система, у першу чергу кора головного мозку. Сказане слово може бути надзвичайно хвороботворним подразником і словом утіхи, словом, яке вселяє надію на зцілення і цілюще впливає на організм.

У виникненні хвороби велике значення має індивідуальна реактивність. Люди з різними типами вищої нервової діяльності по-різному реагують на однакові подразнення. Одні люди при рівних умовах отримують інфекційне захворювання, а інші ні; одні важко переносять хворобу, а інші легко. Ге саме стосується і неінфекційних хвороб: один і той самий хвороботворний фактор може викликати у різних осіб різні захворювання, які будуть протікати у них по різному. Наприклад, психічна травма може викликати гіпертонічну хвороб), базедову хворобу, цукровий діабет та інші захворювання.

Хвороби людини залежать від особливостей його нервової системи.

Хвороба порушення нормального психосоматичного стану і здатності людини оптимально задовольняти систем} матеріальних і духовних потреб.

Поняття «хвороба» адекватне поняттю «патологічний стан» і протилежне поняттю «норма».

Причиною хвороби називають фактор, що викликає захворювання і надає йому специфічних рис.

Етіологія - вчення про причини та умови виникнення хвороб.

Причини хвороб поділяють на екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні, ті які виникаючі» в

самому організмі внаслідок певних особливих його властивостей), а також на ті які безпосередньо

викликають захворювання і ті. що сприяють виникненню хвороб.

Зовнішні причини хвороб:

- Фізичні - охолодження, перегрівання всього організму або його окремих частин, тепловий або сонячний удар, радіація, рентгеновські промені, вплив електричного струму, блискавок, коливання атмосферного тиску;

- Механічні - впливи, що викликають забиття, поранення, переломи кісток, вивихи суглобів, розтягнення зв'язок, струсу мозку;

- Хімічні - різні Отрути;

- Біологічні - хвороботворні збудники, комахи і тварини, які є перенощиками збудників інфекційних захворювань, паразити, неповноцінне харчування;

- Психогенні - шкідливий вплив на ЦНС людини і його психіку. Постійні хвилювання, тяжкі переживання, психічні травми:

- Соціальні - війни, соціальні конфлікти, криміногенні ситуації.

Внутрішні причини хвороб це спадковість, конституція, вік. стать, тобто причини успадковані від батьків, а також ті, Що виникли в організмі протягом життя.

Для того, щоб мати уявлення про патологічні процеси в організмі, важливо знати не лише причину виникнення хвороб, але і те, яким чином хвороботворний агент потрапляє в організм і як виникають різні хвороботворні явища.

Вчення про розпиток хвороби і механізми на і патологічних процесів називають патогенезом.

Етіологія хвороби може бути однією, а патогенез різним. Наприклад, інфекція, що викликає запалення легень, може бути одного виду, а шляхи проникнення її до легень різними (через лімфатичну систему, кровоносну систему, через бронхи).

Щоб визначити хворобу, поставити діагноз, необхідно знати ознаки або симптоми хвороб. Вчення про симптоми хвороб називається симптоматологією або семіотикою.

У протіканні хвороби розрізняють чотири основні періоди:

1) Прихований, або латентний;

2) Продромальний;

3) Клінічний - період вираженої хвороби;

4) Завершаючий період - період видужування, реконвалесценції.

Початком хвороби необхідно вважати момент впливу на організм будь-якого хвороботворного агенту. 'Завдяки захисним пристосувальним реакціям організм} проходить деякий період перш ніж почнуть проявлятися ознаки хвороби. В цей перший, так званий латентний період людина почуває ееое цілком здоровою і веде звичайний спосіб життя. Прихований період хвороби може тривати від кількох хвилин до кількох місяців і навіть років. Так. при отруєннях сильними отрутами він може тривати всього кілька хвилин, а при враженні променевою енергією, наприклад променями Рентгена. - кілька місяців. При багатьох хронічних захворюваннях внутрішніх органів, наприклад, при атеросклерозі, емфіземі легень, гастриті тощо, хвороба може протікати роками. При інфекційних хворобах прихований період називається інкубаційним.

Другим, продромальним періодом, називається період від моменту появи перших ознак хвороби до повного розпалу хвороби.

При деяких захворюваннях після прихованого періода хвороба починає швидко розвиватися, і в цих випадках продромальний період буває коротким, триваючи всього кілька годин. При інших захворюваннях патологічний процес розвивається поступово. Протягом кількох днів з'являються різні його ознаки, наприклад підвищення температури, які із кожним днем підсилюються. Третій, клінічний період, період повного розвитку хвороби із характерними для неї симптомами, який змінюється четвертим періодом, періодом видужування, причому цей перехід від розвитку хвороби до видужування іноді характеризується великою швидкістю (гак звана криза), а іноді н&ступас протягом кількох днів (лізіс).

Видужування - відновлення порушених функцій хворого організму, його пристосування до існування в оточуючому середовищі і повернення до трудової діяльності.

У цьому значенні видужування називають реабілітацією (від латинського rе знову, habilis -придатність)

За своїм протіканням хороби поділяються на гострі і хронічні.

До гострих хвороб відносять ті. що протікають швидко і з більш вираженими симптомами, а до хронічних більш Швидко і з нерізко вираженими симптомами. До гострих хвороб відносять різні інфекційні хворобі (ангіну, дифтерію, кір. скарлатину, правець тощо). Більшість внутрішніх хвороб, викликаних інфекцією, також мають гостру течію: запалення легень, плеври, бронхів, шлунку, кишечника. До гострих захворювань відносять також більшість нещасних випадків, і отруєння у тому числі.

Гострі захворювання можуть протікати від 1 дня до 2-3 місяців, а іноді до півроку. Деякі з них. якщо причина їх виникнення не знешкоджена, а також при зниженій стійкості організму, в якому виникли значні фізіологічні та морфологічні зміни, переходять у хронічні. Так. у хронічу форму можуть перейти гострий бронхіт, гастрит, колії, нефрит, ендокардит та інші хвороби. Туберкульоз може протікати гостро і може переходити у хронічну форму. Деякі хронічні хвороби, із самого початку розвиваються поступове, без гострого періоду, і без різко виражених симптомів. Гак можуть виникати хронічні бронхіти, гастрити, коліти тощо.

Перехідні форми хвороб між гострими і хронічними називають підгострими. Хронічні хвороби можуть давати загострення і тимчасово переходити в гострий стан, наприклад виразкова хвороба, хронічні коліти. Деякі хвороби часто дають рецидиви (повторні захворювання), оскільки людина, що їх перенесла, мас більшу схильність до повторного захворювання. До таких хвороб відносять ревматичний ендокардит та ін.

Деякі хронічні хвороби протікають у вигляді гострих нападів, наприклад бронхіальна астма, жовчокам'янна хвороба та інші.

У протіканні будь-якої хвороби можуть виникати різні ускладнення, тобто до основної хвороби

може приєднатися нова хвороба внаслідок сформованих в організмі умов, які сприяють її

виникненню (загальне ослаблення, зниження імунітету, різні зміни у вражених органах). Так

запалення легень може ускладнитися абсцесом або гангреною. скарлатина запаленням нирок. виразка шлунку гострим перитонітом.

Існує багато класифікацій хвороб:

За причинами виникнення - спадкові, інфекційні, травми:

За особливостями патогенезу хвороби обміну речовин, алергічні, шок;

За ушкодженням органів хвороби серця, легень, нирок тощо;

За віковим принципом хвороби новонароджених (мікропедіатрія). дітей (педіатрія), людей похилого віку (геріатрія); Загальноприйнята соматичні, нервові, психічні.

Кафедра кримінального процесу

Дата добавления: 2014-01-07