Судово-оперативна фотографія

8.2.

ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДОВОЇ ФОТОГРАФІЇ

8.1.

СУДОВА ФОТОГРАФІЯ

Тема 8.

Судова фотографія — метод криміналістичної техніки, що є систе­мою наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів.

Завдання судової фотографії:

* забезпечувати технічними засобами та практичними прийома­ми виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел до­казової інформації;

* здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій і їх результатів;

* удосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби зби­рання, фіксації та дослідження доказів;

* забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілак­тичній діяльності слідчого, органу дізнання.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

* слідчий у процесі розкриття та розслідування злочинів;

* оперативний працівник під час виконання оперативно-розшукової роботи;

* експерт під час здійснення експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

* представники громадських організацій та окремі особи, які бе­руть участь в охороні громадського порядку та безпеки.

Останні не знають прийомів судової фотографії і застосовують звичайну відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.

Судову фотографію прийнято поділяти на відображувальну (за С. Потаповим) і дослідну. Методи відображувальної судової фото­графії призначені для відображення матеріальних об'єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком, а судово-дослідна фотографія дає змогу виявляти ознаки, які у звичайних умовах побачити не­можливо чи майже неможливо.

Відображувальну судову фотографію називають судово-оперативною, або польовою (за Р. Бєлкіним), бо слідчий, орган дізнання чи спеціаліст застосовують її у розслідуванні злочину для фіксації слідчих і оперативних дій та їх результатів.

Судово-оперативна (відображувальна) фотографія — вид судової фотографії, що є системою прийомів застосування фототехнічних за­собів і методів фотографічної фіксації об'єктів, осіб, трупів, слідчих дій і оперативно-розшукових заходів під час розслідування злочинів.

Як правило, слідчий застосовує відкриті методи та способи вико­ристання криміналістичної техніки згідно з нормами кримінально-процесуального закону, а орган дізнання застосовує криміналістич­ну і спеціальну техніку переважно таємним способом. Останнє не су­перечить принципам законності та етичності, бо спеціальні засоби у більшості безконтактні (фото- та кінозйомка, звуко- та відеозапис) і не спричинюють фізичних страждань.

До методів судово-оперативної фотографії належать панорам­ний, вимірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репро­дукційний, макроскопічний і стереоскопічний. Зазначимо, що мето­ди судової фотографії не слід ототожнювати з видами судової зйом­ки, до якої належать орієнтувальна, оглядова, вузлова та детальна. Метод — це спосіб зйомки, а вид — реалізація й мети. Наприклад, оглядову зйомку можна виконати вимірювальним, стереоскопічним або панорамним способом. Вид зйомки залежить від завдання фік­сації.

Панорамний метод — прийом фотографування довгих об'єктів частинами шляхом переміщення фотоапарата паралельно об'єкту. Такий метод називають лінійною панорамою. Якщо об'єкт високий, застосовують метод вертикальної панорами. Панорамну зйомку можна виконати з однієї точки, повертаючи фотоапарат навкруги. Такий прийом називають круговою панорамою. Окремі знімки склею­ють у спільних точках. Одержана панорама може складатися з трьох і більше фотознімків. Довгі об'єкти можна фотографувати звичай­ним способом за допомогою ширококутної оптики (МИР-1, "Зодіак" та ін.). Для панорамної зйомки потрібні спеціальні фотокамери ("Го­ризонт", ФТ-1, ФТ-2).

Суть вимірювального методу полягає у фотографуванні об'єкта (слідів, документів, знарядь злому) разом з розташованим поруч мас­штабом (масштабною лінійкою), що дає змогу за одержаним знімком визначити справжні розміри об'єкта порівнянням його з одиницею масштабу. Цей метод називають також масштабним, а процес — мас­штабною зйомкою. Для здійснення масштабної зйомки необхідно так розмістити фотоапарат, щоб його оптична вісь була перпендику­лярна до площини розташування об'єкта.

Широкомасштабний метод застосовують переважно для детальної зйомки, фіксації документів, зброї та знаряддя, ушкоджень на тілі трупа, слідів знарядь злому. Для виконання оглядової зйомки вимі­рювальним методом користуються лінійними чи квадратними масш­табами, фішками, а також спеціальними приладами (стереофото грамметричною установкою ЗМК-120, фотоапаратом ФСМ-1).

Стереоскопічний вимірювальний фотографічний метод є класичним. Суть його полягає в одержанні стереопари знімків і їх матема­тичній обробці для визначення справжніх розмірів. Цей метод ши­роко застосовують у геодезії, космонавтиці, військовій справі та в інших сферах, коли необхідно швидко і точно визначити відстань.

У 70-х роках XX ст. стереоскопічний метод було впроваджено у слідчу практику у вигляді стереофотограмметричного методу зйом­ки місць дорожньо-транспортних пригод за допомогою пересувної установки, змонтованої на шасі автомобіля УАЗ. У салоні автомобі­ля на штативі було встановлено стереофотокамеру 5МК-І20.

На місці події перспективно-горизонтальним методом виготовля­ють кілька знімків-стереопар, які розміщують на столиках спеціаль­ного приладу "Технокарт" (стереокепіратора). Оператор в автома­тичному режимі накреслює масштабний план місця події. Викорис­тання стереофотограмметричного методу дає змогу до мінімуму скоротити час огляду (до 3-5 хв), до того ж на вимогу слідчого або суду будь-які розміри предметів і відстаней можна одержати у виг­ляді довідки спеціаліста.

Суть репродукційного методу зйомки полягає у застосуванні фото­графічних засобів та прийомів для репродукції плоских об'єктів, пе­реважно документів. У цьому разі застосовують звичайний фотоапа­рат, штатив, подовжувальні кільця, тросик або спеціальні пристрої типу "Ель", "Беларусь" та ін.

Репродукцію штрихового документа можна виконати без фото­апарата контактним (якщо текст розміщений тільки з одного боку) або рефлексним методом із використанням висококонтрастного фо­топаперу. Для цього на документ слід покласти аркуш фотопаперу, притиснути його прозорим склом і здійснити експонування (засвічу­вання); потім проявити папір і одержати негатив. З негативу контакт­ним методом друкують позитиви. Нині цей метод практично не зас­тосовують, бо за допомогою сучасної ксерокопіювальної техніки можна швидко і якісно отримувати копії будь-яких документів, у тому числі й кольорові.

Суть сигналетичного методу полягає у фотографуванні живих осіб і трупів з дотриманням певних правил. Сигналетичну зйомку інколи називають пізнавальною. Живу людину фотографують з від­стані! м по черзі у фас і правий профіль; для друкування використо­вують знімки обличчя в масштабі 1/7 натуральної величини. Під час пізнавальної зйомки трупа разом зі знімком у анфас виготовляють знімки у правий і лівий профіль.

Під час фіксації процесу та результатів слідчих дій виконують орієнтувальну, оглядову, вузлову та детальну зйомку.

Орієнтувальну зйомку використовують для прив'язки загального виду місця події до навколишньої обстановки. Якщо ділянка чи об'єкт довгі, зйомку виконують панорамним методом або з викорис­танням ширококутної оптики.

Оглядову зйомку здійснюють для фіксування безпосереднього міс­ця події ізольовано від навколишньої обстановки. Точку зйомки ви­бирають так, щоб у кадрі було зображення виключно об'єкта (на­приклад, магазину, де було вчинено крадіжку). Оглядових знімків ви­готовляють кілька, фотографуючи місце події з різних боків.

Вузлова зйомка фіксує окремі частини (вузли) місця події, наприк­лад групу слідів ніг, знарядь злому, зброї біля руки трупа тощо. Вуз­лову зйомку рекомендується виконувати масштабним способом. На­явність лінійного масштабу на фотозйомці дає змогу визначити, на­приклад, елементи ходи, відстань між слідами, розміри знаряддя злому, а також розташування загалом. Вузлову зйомку доріжки слі­дів ніг і транспортних засобів здійснюють панорамним способом (за допомогою лінійної панорами).

Детальну зйомку зйомку виконують для фіксування окремих предметів або їх ознак великим планом і обов'язково масштабним способом. Мікрооб'єкти та мікрочастинки (наприклад, волокна, порошинки, частки наркотичної сировини, вміст нігтьового ложа) фотографують великомасштабним, або макроскопічним, методом. Якщо об'єкт роз­міщується у важкодоступному місці (наприклад, на висоті), застосо­вують телеоб'єктиви МТО-500, МТО-ЮОО та ін.

Макрофотографією називають зйомку дрібних об'єктів (штрихів букв, цифр, слідів підчищення, вставок, дописувань у тексті) фото­апаратом із застосуванням подовжувальних кілець. Можна досягти збільшення до п'яти разів. Макрофотозйомка межує з детальною, адже, наприклад, відбиток сліду папілярного узору — це така сама деталь, як і вміст нігтьового ложа або волокно. Тому ці види зйомки розмежовуються тільки за ступенем збільшення.

Кінозйомка та відеозапис — процеси фіксації динамічних власти­востей об'єктів, подій, явищ, слідчих дій за допомогою кіно- чи відеокамери. Кінозйомку здійснюють на фотоматеріалах, а відеозапис — на магнітних носіях. Оскільки принципи фіксації сигналів різні, то й способи одержання зображення так само різні. Кіноплівка має бути у відповідний спосіб оброблена, і тільки після цього можна перегля­нути результати зйомки. Відеозапис дає змогу безпосередньо після або ще під час зйомки спостерігати і контролювати процес фіксації. Відеозапис, безумовно, має переваги перед кінозйомкою. Разом з тим обидва процеси мають переваги і недоліки.

Кінозйомка і відеозапис сприяють розв'язанню таких завдань:

* з документальною точністю фіксувати та досліджувати дина­мічні події, процеси, слідчі дії (експеримент, упізнання, допит, особливо коли допитуваний відмовляється визнавати свою вину або щось приховує);

* зберігати інформацію про динамічні ознаки об'єктів та відтво­рювати її в суді, під час слідчих дій, експертизи;

* фіксувати та вивчати недоступні для людського зору швидко­плинні процеси (наприклад, політ кулі, руйнування перешкод, момент зіткнення транспортних засобів);

* фіксувати події одночасно в динаміці та в часі, що дає змогу ви­рахувати момент конкретних дій, швидкість руху чи кількість подій за одиницю часу.

Слід зазначити, що кінозйомку нині практично не застосовують для фіксації слідчих дій.

Дата добавления: 2014-01-07