Тема : Правоохоронна і правозахисна діяльність

Корреляционный анализ взаимосвязей.

При анализе корреляционных взаимосвязей следует решить две задачи:

1. определить форму связи (уравнение связи);

2. установить тесноту связи.

В большинстве случаев связи в общественных явлениях изучаются по уравнению прямой:

y = a₀+a₁x, где

y - результативный фактор;

a₀ и a₁ - параметры уравнения прямой;

x - факторный признак.

Для измерения тесноты линейной связи используется линейный коэффициент корреляции (r):

`x`y -`x*`y

r=----------------

dx*dy

инейный коэффициент корреляции может принимать значения от 0 до 1 и может быть как положительной (при прямой связи), так и отрицательной (при обратной связи) величиной.

Мета заняття. Ознайомити студентів із завданнями та структурою судової влади. Дати характеристику судоустрою та судочинства. Охарактеризувати правоохоронну діяльність, правоохоронні та правозахисні органи України. Удосконалювати вміння логічно мислити, навички усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, уміння сприймати чужу думку, безболісно відмовлятися від свого хибного погляду. Формувати моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю, особистісні вольові риси. Сприяти вихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховуватиінтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямувати пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.

План лекції

1. Судова влада та її завдання. Структура судової влади. Судоустрій та судочинство.

2. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи.

3. Правозахисні органи України.

Реферати:

1. Конституційні основи судової системи України.

2. Цивільне судочинство.

3. Кримінальне судочинство.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Органи прокуратури.

2. Адвокатура в Україні.

3. Нотаріат в Україні.

Рекомендована література:

1. Конституція України.

2. Закон України „Про судоустрій України”,

3. Закон України „Про Конституційний суд України” від 16.10.1996.

4. Закон України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 //ВВР, 1991 № 53.

5. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 //ВВР, 1993 № 9.

6. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 //Голос України від 05.10.1993.

7. Законодавство України про судову та правоохоронну діяльність. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – с. 17-22, с. 181-291.

8. Котюк В. О. Основи держави і права. Навч. посібник, К.: Атака, 2001. – с. 164-177.

9. Правознавство: Навч. посібник /Т. В. Варфоломієва, В. П. Пастукв, В. Ф. Пеньківський, О. М. Пацан. – К.: Знання – Прес, 2001. – с. 160-190.

10. Правознавство: Підручник За ред. В. В. Копєйчикова, 7-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – с. 653-709.

11. Правознавство: Навч. посібник /Т. В. Варфоломієва, В. П. Пастукв, В. Ф. Пеньківський, О. М. Пацан. – К.: Знання – Прес, 2001. – с. 225-230, с. 230-240.

12. Правознавство. Тести для перевірки знань./ С.І. Куксенко. – Черкаси, 2005. – с. 106-116.

1. Судова влада та її завдання. Структура судової влади. Судоустрій та судочинство.

Судова влада -цесистема державних органів, які здійснюють правосуддя, тобто розв'язують суперечності, що ви­никають у процесі правовідносин.

Традиційно до системи судо­вих органів належать:

1) Конституційний Суд, який покликаний приймати рішення та робити висновки про відповідність Конституції право­вих актів та міжнародних дого­ворів, давати офіційне тлумачен­ня Конституції та інших законів України, а також робити виснов­ки з інших питань, передбаче­них Конституцією;

2) суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя шля­хом розгляду і вирішення в су­дових засіданнях цивільних, гос­подарських, адміністративних, кримінальних та інших справ.

Слід звернути увагу й на те, що в зв'язку зі зміною прин­ципів здійснення державної вла­ди у пострадянських країнах суди визнані органами держав­ної влади. Як наслідок, з'явила­ся точка зору, що, ставши орга­нами державної влади, суди пе­рестали бути правоохоронними органами. Але за такого підходу плутають різні аспекти характе­ристики державних органів — системно-структурний і функці­ональний.

Отже, суди, здійснюючи пра­восуддя, на засадах верховенства права покликані забезпечувати захист гарантованих Конститу­цією та іншими законами Украї­ни прав, свобод і законних інте­ресів фізичних і юридичних осіб, інтересів суспільства та держави і, таким чином, сприяти підтри­манню правопорядку. А оскіль­ки Конституція України визна­чила головним обов'язком дер­жави утвердження та забезпечен­ня прав і свобод людини, то вона істотно змінила значення й місце судових органів у системі державних органів. Вони визнані органами судової влади, а їх юрисдикція поширена на всі різновиди правовідносин.

Саме тому правосуддя в Україні здійснюється лише судами. Ви­конання цих функцій іншими органами або посадовими особа­ми, як і створення надзвичай­них та особливих судів, не до­пускається. Правосуддя здій­снюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу пе­ред законом і судом. Кожен під час вирішення його справи в суді має право користуватися право­вою допомогою, для надання якої діє адвокатура. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або пись­мової інформації про результати розгляду його судової справи. Розгляд справ у судах відбу­вається відкрито, крім випадків, передбачених законом. Перебіг судового процесу фіксується тех­нічними засобами.

Судочинство в Україні прова­диться державною мовою. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, ма­ють право в судовому процесі ко­ристуватися рідною мовою та по­слугами перекладача.

Судове рішення, яким закін­чується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набули за­конної сили, є обов'язковими для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх по­садовими особами, об'єднання­ми громадян та іншими органі­заціями, громадянами та юри­дичними особами на всій тери­торії України.

Учасники судового процесу та інші особи у випадках і по­рядку, передбачених процесуаль­ним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскар­ження судового рішення.

Згідно із Законом «Про су­доустрій України», який набув чинності 1 червня 2002 року, судова влада в Україні реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі конституційного, цивільного, гос­подарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Характеризуючи судоустрій України, насамперед слід звер­нути увагу на те, що в Законі з'явилась велика кількість най­менувань судів, зокрема: місцеві суди, місцеві загальні суди, тери­торіальні суди, спеціалізовані суди, суди окремих судових юрис­дикцій, господарські суди, місцеві господарські суди, військові суди, адміністративні суди, місцеві ад­міністративні суди, окружні суди, апеляційні суди, загальні апе­ляційні суди, спеціалізовані апе­ляційні суди, військові апеляційні суди регіонів, апеляційний суд Військово-морських сил України, апеляційні господарські суди, апе­ляційні адміністративні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди. Вищий госпо­дарський суд України, Вищий ад­міністративний суд України, суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції, суд присяж­них тощо.

Принцип територіальності, проголошений ст. 125 Консти­туції, означає, що система судів загальної юрисдикції України визначається особливостями її адміністративно-територіального устрою. Зокрема, територіальни­ми судами загальної юрисдикції є: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Ка­саційний суд України, вищі спеціалізовані суди, які є вищи­ми судовими органами спеціалі­зованих судів, та Верховний Суд України як найвищий су­довий орган у системі судів за­гальної юрисдикції.

Окремою ланкою судів за­гальної юрисдикції, які здійсню­ють правосуддя у Збройних си­лах України та інших військових формуваннях, є система військових судів, серед яких функціо­нують: військові суди гарнізонів як місцеві суди та військові суди регіонів і Військово-морських сил як апеляційні суди.

А принцип спеціалізації озна­чає, що при здійсненні право­суддя мають враховуватись особ­ливості окремих видів право­відносин, врегульованих відпо­відними процесуальними зако­нами (кодексами). Саме тому в системі судів загальної юрис­дикції функціонують загальні та спеціалізовані суди окремих су­дових юрисдикцій.

Зокрема, спеціалізованими визнаються господарські суди, що розглядають справи, які ви­никають із правовідносин у сфері господарської діяльності, адміністративні суди, які роз­глядають справи, що виникають з правовідносин у сфері уп­равлінської діяльності (вони ма­ють бути сформовані протягом трьох років), та інші суди, ви­значені як спеціалізовані.

Нині в Україні діють такі гос­подарські суди: Вищий господарський суд України, апе­ляційні господарські суди та місцеві господарські суди, яки­ми є Господарський суд Авто­номної Республіки Крим, госпо­дарські суди областей, міст Киє­ва та Севастополя. Вони здійснюють судочинство у гос­подарських справах, віднесених до їх підсудності Господарським процесуальним кодексом.

А необхідність практичної реалізації вимог Конституції щодо права людини оскаржува­ти в суді рішення, дії або без­діяльність органів державної вла­ди, органів місцевого самовря­дування, посадових та службо­вих осіб, а також вимагати від держави відшкодування мораль­них чи матеріальних збитків, зу­мовила створення системи адмі­ністративних судів — окружних (як місцевих судів), апеляційних та Вищого адміністративного суду України.

Слід взяти до уваги, що, крім господарських та адміністратив­них, Закон передбачає також можливість створення інших спеціалізованих судів, наприк­лад, трудових, земельних, по­даткових тощо.

Крім того, з метою реалізації принципу спеціалізації, згідно із Законом, у судах різних судових юрисдикцій може запроваджува­тися й спеціалізація суддів з роз­гляду конкретних категорій справ даної юрисдикції (цивіль­них, господарських, адміністра­тивних або кримінальних).

В ході характеристики судів слід звернути увагу на те, що місцеві суди як суди першої інстанції вирішують приблизно 90% справ. Апеляційні суди роз­глядатимуть апеляції на ці 90% рішень, а справи, в яких сторо­ни не погоджуються з рішенням апеляційного суду, направляти­муться до Касаційного суду, який щорічно переглядатиме близько 55 тисяч справ.

Дата добавления: 2014-01-07