Питання 1. Поняття і завдання дізнання та досудового слідства

Заключення

Тема 11: Організація дізнання та досудового слідства.

Навчальні та виховні цілі: Сформувати у студентів уявлення щодо таких понять як орган дізнання (особа, яка проводить дізнання), досудове слідство і встановити їх спільні та відмінні ознаки. Визначити систему органів дізнання в Україні відповідно до кримінально-процесуального законодавства, звернувши увагу на існуючі сьогодні різні точки зору вчених щодо місця та ролі дізнання у процесі розслідування злочинів. Висвітлити питання історії створення слідчих апаратів ОВС. Визначити та схарактеризувати діючу систему органів досудового слідства в Україні.

Навчальні питання:

1. Поняття і завдання дізнання та досудового слідства.

2. Загальна характеристика дізнання. Органи дізнання.

3. Загальна характеристика досудового слідства. Органи досудового слідства.

Здійснення правосуддя можливе лише за умови розкрит­тя злочину та встановлення об'єктивної істини у кожній кримінальній справі. Це досить складне завдання, виконання якого потребує використання різноманітних методів і засобів дослідження події злочину, застосування системи слідчих дій, негласних оперативно-розшукових заходів, що в сукупності складають провадження досудового розслідування.

Досудове розслідування – це здійснювана відповідно до вимог кримінально-процесуального закону діяльність слідчо­го та органу дізнання, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку й використання доказів, попередження, за­побігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охо­рону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Досудове розслідування включає в себе досудове слідство та дізнання. Дізнання та досудове слідство можна розглядати у двох аспектах. По-перше, як одну із стадій кримінального судочинства, яка слідує за порушенням кримінальної справи і передує стадії попереднього розгляду справи суддею. Дане поняття дізнання та досудового слідства більш детально охоплюється кримінально-процесуальним правом і вивчається у рамках дисципліни „Кримінальний процес”.

По-друге, дізнання та досудове слідство можна розглядати як врегульовану законом діяльність спеціально уповноважених органів з розкриття злочинів, викриттю винних, обґрунтованому притягненню їх в якості обвинувачених, з встановлення всіх обставин кримінальної справи, виявленні причин та умов вчинення злочинів. Саме це поняття дізнання та досудового слідства більш прийнятне при вивченні навчальної дисципліни „Судові та правоохоронні органи України”.

Сутність дізнання та досудового слідства полягає у вста­новленні на основі доказування (збирання, закріплення, дослі­дження та перевірки доказів) об'єктивної істини, а також у по­передженні злочинів та запобіганні спробам підозрюваних протидіяти встановленню істини.

Доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнан­ня, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для пра­вильного вирішення справи.

Доказ являє собою єдність фактичних даних і їх процесу­альних носіїв. Доказові матеріали (фактичні дані) набувають статусу доказів лише тоді, коли вони мають відношення до предмета доказування, отримані з надійних джерел інформації і закріплені в передбаченому законом порядку та є достовірни­ми і фактичними даними.

З огляду на презумпцію невинуватості, закріплену у ст. 62 Конституції України, всі сумніви в справі, а отже, і сумніви щодо допустимості використання у доказуванні фактичних даних, повинні тлумачитись і вирішуватися на користь обви­нувачуваного, підозрюваного і підсудного.

Відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу до окремих видів доказів належать: показання свідка; показан­ня потерпілого; показання підозрюваного; показання обвину­вачуваного; речові докази; протоколи слідчих і судових дій; протоколи з відповідними додатками, складеними уповнова­женими органами за результатами оперативно-розшукових за­ходів, та іншими документами; інші документи; висновок екс­перта.

Особа, яка провадить дізнання, згідно зі ст. 66 КПК Ук­раїни, у справах, які перебувають в її провадженні, має право викликати в порядку, установленому законом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту, або як експертів для на­дання висновків; вимагати від підприємств, установ, ор­ганізацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів та документів, які можуть встановити необхідні у справі фак­тичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю щодо юридич­них та фізичних осіб у порядку та обсязі, установлених Зако­ном України „Про банки і банківську діяльність”. Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, ус­танов й організацій.

Особа, яка проводить дізнання та слідство у справах, що пе­ребувають в її провадженні, у передбачених законом випадках, має право доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

Завданнями органів дізнання та досудового слідства є:

1. Швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних. Держав зацікавлена у тому, щоб усі злочини у найкоротші строки були розкриті, а усі винні у вчиненні злочинів були виявлені і покарані. Реалізація даного завдання підвищує авторитет органів дізнання та досудового слідства, а разом із цим і авторитет держави в очах громадськості.

2. Всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин кримінальної справи. Дані вимоги передбачені кримінально-процесуальним законодавством і зобов’язують органи дізнання та досудового слідства досліджувати будь-які можливі версії про обставини і характер вчиненого злочину, усі обставини, що мають значення для справи, а також безпристрасно оцінювати усі зібрані докази.

Проведення дізнання та досудового слідства із дотриманням всебічності, повноти та об’єктивності є однією із умов вірних рішень, які приймаються по кримінальній справі.

3. Виявлення та процесуальне закріплення доказів для наступного їх використання в процесі судового розгляду справи. Дане завдання полягає у тому, що органи дізнання та досудового слідства збирають матеріали про сам злочин, про особу, яка його вчинила, чим і забезпечується реалізація кримінальної відповідальності.

4. Законне і обґрунтоване притягнення осіб в якості підозрюваних та обвинувачених при недопущенні притягнення до кримінальної відповідальності невинних. Органи дізнання та досудового слідства керуються у своїй діяльності законами та іншими нормативними актами, притягуючи до кримінальної відповідальності тільки осіб, у відношенні яких є докази, що підтверджують їх вину у вчиненні злочину. Однак остаточне вирішення питання про винність особи відноситься до компетенції суду.

5. Забезпечення виконання процесуальних дій шляхом застосування запобіжних заходів до підозрюваного, обвинуваченого і недопущення злочинної діяльності з його сторони. Запобіжні заходи (підписка про невиїзд, взяття під варту і т.д.) застосовуються при наявності достатніх вважати, що підозрюваний, обвинувачений будуть намагатися ухилитися від слідства, перешкоджати встановленню істини чи продовжувати злочинну діяльність.

6. Визначення розміру шкоди, нанесеної злочином, і прийняття заходів, що забезпечують її відшкодування. Тим самим забезпечується реалізація не тільки каральної, але й відновлювальної функції кримінальної відповідальності, яка полягає у тому, що забезпечується відновлення майнового стану потерпілої особи, який був у неї до вчинення злочину.

7. Виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину та прийняття заходів з їх усунення. Органи дізнання та досудового слідства повинні не тільки реагувати на вже вчинені злочини, але й запобігати вчиненню злочинів у майбутньому. З цією метою проводиться певна робота з вивчення та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Дізнання та досудове слідство – дві форми процесуальної діяльності компетентних органів з розкриття злочинів, викриттю винних, встановленню всіх обставин кримінальної справи та вирішення інших завдань, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. Ці дві форми діяльності мають низку загальних рис та відмінностей.

До загальних рис відносяться:

§ єдині завдання з питання боротьби зі злочинністю;

§ однаковий обов’язок порушити кримінальну справу у межах своєї компетенції за наявності ознак складу злочину;

§ здійснення діяльності на основі кримінального та кримінально-процесуального законодавства;

§ рівне доказове значення встановлених фактів і т.д.

Однак дізнання та досудове слідство мають цілу низку суттєвих відмінностей. Так дізнання – основана на законі розшукова, доказова та правозастосовча діяльність, наділених процесуальними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, спрямована на виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинів, розшук та викриття винних.

Досудове слідство представляє собою діяльність слідчого у порушеній і прийнятій ним до свого провадження кримінальній справі, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, встановленні об’єктивної істини, здійсненні правозастосовчих дій з метою забезпечення правильного застосування закону, захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб, створення умов для здійснення правосуддя.

Основна відмінність дізнання та досудового слідства полягає у суб’єктах, які їх здійснюють. Так органи дізнання визначені у статті 101 Кримінально-процесуального кодексу, а органи досудового слідства у статті 102 КПК. При цьому органи дізнання здійснюють функцію дізнання як додаткову функцію, яка не є основною у їх діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07