Цілі інвестора можуть не збігатись з національними, може мати місце дискримінація національного сектора, посилюючись правовими заходами макроекономічного стимулювання

І. Підприємства з ПІІ, як канали передачі технологій, часто стають закритими анклавами у національній економіці і слабо пов'язані з іншою її частиною, на яку падають витрати по забезпеченню функціонування анклавів.

Міжнародні інвестиції- це довгострокове вкладення міжнародного капіталу в економіку країни у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі в капіталі. В залежності від ступеню реального здійснюваного контролю за діяльністю створених підприємств іноземні інвестиції мають як зазначалось вище дві форми - прямій портфельні (ПІІ).

Інвестування має велике значення для обох країн: експортери капіталу отримують прибуток, який вивозять з країни, або використовують для інвестицій на місці. Імпортери капіталу мають можливість ефективно і раціонально використовувати зовнішні джерела коштів і технологій національних інтересах. ПІІ суттєво впливають на трансформацію економіки країн, у яких відбувається перехід до ринкових відносин, становлять реальний шлях використання та впровадження сучасної техніки та методів управління.

Необхідно зазначити, що значне прискорення темпів зростання ПІІ - одна з визначаль-них характеристик інтенсифікації глобалізаційних процесів, транснаціоналізації системи міжнародних фінансів. Лише в період від 1990 до 2003 року загальний обсяг ПІІ в світовій економіці зріс з 1954 млрд. до 7123 млрд. дол. До того ж ця динаміка супроводжувалася розширенням потоків іноземних портфельних інвестицій і загалом випереджуючим зрос-танням обсягів зовнішньої торгівлі. Важливо враховувати: темпи відповідного зростання ПІІ істотно перевищують кумулятивні (внутрішні + зовнішні) вкладення в основний капі-тал, що прийнято вважати одним із найважливіших індикаторів інтернаціоналізації відтво-рювальних процесів. Якщо 1999 року частка ПІІ в загальному обсязі капіталовкладень у світі становила 4,3%, то в 2003-му -10,1%.

Не можна сказати, що в попередні роки наша країна цілком випадала з цього процесу. Якщо на кінець 1999 р. ПІІ в Україну дорівнювали 2,8 млрд. дол., то на 1 липня 2005 р. - 9,1 млрд. Лише за один 2004 р. їхній обсяг зріс на 1930,3 млн. дол. (23%). Однак ці показники істотно поступаються динаміці ПІІ в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). 2004 року в загальному обсязі капітальних інвестицій в Україні ПІІ становили лише 3,6%, тоді як у країнах ЦСЄ - близько 15%. Лідером серед тамтешніх країн є Чехія, де на душу населення припадає 2,6 тис. дол. ПІІ, тоді як у Польщі - 1,2 тис, а в Україні - лише 192 дол. Ці показники у пропорційному відношенні сьогодні є не набагато кращими.

Складові елементи інвестиційного ринку – ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК – має дві складові:

- Ринок об’єктів реального інвестування, містить: Ринок прямих капітальних вкладень; Ри-нок об’єктів приватизації; Ринок нерухомості; Ринок інших об'єктів реального інвестування.

- Ринок інструментів фінансового інвестування, містить: Фондовий ринок; Грошовий ринок.

В Україні іноземне інвестування є одночасно і економічною і політичною проблемою. Інвесторів в Україні приваблюють:

- вигідне географічне положення;

- потенційно великий ринок;

- висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна;

- низький курс національної валюти;

- можливість вивозу прибутку.

Причини, які перешкоджають інвестуванню в Україну:

- прив'язаність української економіки до колишніх республіках СРСР;

- незбалансованість економіки;

- нерозвинена інфраструктура;

- не конвертованість національної валюти;

- недостатньо гнучка податкова система;

- низька культура праці;

- невідповідність управлінських форм світовим;

- економічна і політична нестабільність, що зумовлює відповідні ризики.

Шляхи розв'язання проблем:

- утворення сприятливого інвестиційного клімату (податкові пільги, правове забезпечення інвестицій);

- сприяння інвестицій у провідні галузі промисловості;

- розвиток системи страхування іноземних фірм;

- активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні;

- створення умов для активізації вітчизняного бізнесу;

- поглиблення ринкових реформ;

- удосконалення існуючого законодавства в галузі «Зовнішньоекономічна діяльність» та забезпечення контролю за його дотриманням.

В Україну інвестиції здійснюють такі групи - транснаціональні корпорації (головне завдання яких полягає у розширенні своїх представництв), середні та невеликі фірми (які знаходяться в скрутному фінансовому становищі, прагнучі швидко отримати надприбуток або відмити незаконні гроші на українському ринку), власники венчурних капіталів.

Середня сума внесків іноземних інвесторів незначна, великі інвестори прийдуть до України тоді, коли будуть створені належні умови і гарантії їх нормальної роботи та буде розроблена надійна система страхування іноземних інвестицій.

Слід зауважити також наступне. Коментуючи наслідки світової фінансової кризи журнал, Тhe Financial Times зазначив: «Значення прямих іноземних інвестицій у розвитку економік, які формуються, важко переоцінити. Однак спрощений підхід до цієї проблеми може мати фатальні наслідки. Лише підготовлені та майстерні навігатори зможуть вести свій корабель у цьому океані».

В контексті викладеного, порівняльні особливості залучення іноземних інвестицій прямих і портфельних (ПІІ) у нац. економіку (у формі табл) такі:

_____________________ Недоліки ______________________

Дата добавления: 2014-01-07