Історія логістики. Новизна логістики як науки

Термін "логістика", відомий донедавна вузькому колу спеціалістів, є сьогодні досить поширеним. Основна причина цього явища полягає в тому, що це поняття почало широко використовуватися в нашій економіці.

Звернімося до історії терміну “логістика” та до розвитку самого поняття логістики. Історія виникнення і розвитку практичної логістики поринає корінням далеко в минуле. Логістика походить від грецького — logos — "мистецтво міркувати", і тісно пов'язана з логікою, що з'явилася на світ раніше своєї молодшої "сестри". Більшість дослідників згодні з тим, що сам термін “логістика” бере свій початок також у Древній Греції, де він означав “мистецтво рахування” чи “мистецтво розрахунків”. Ще Архімед у своїх працях згадував про десять вищих чиновників-логістів, що «курирували» фінанси, торговельну та господарську діяльність держави. Щороку логісти вибиралися за допомогою жеребкування. Коло їхніх обов'язків включало перевірку звітів чиновників, час повноважень яких підходив до кінця, і передачу даних звітів на узгодження раді почесних громадян, рішення якої було остаточним.

Професор Гамбургського університету Генрі Павеллек відзначає, що ще у період Римської імперії в армії існували служителі, що займались розподілом продуктів харчування. Вони носили титул “логісти” або “логістики”.

У першому тисячолітті нашої ери у військовому лексиконі ряду країн із логістикою зв'язували діяльність по забезпеченню збройних сил матеріальними ресурсами та утриманню їхніх запасів. Так, у часи візантійського царя Леона VI (865-912 р.н.е.) вважалося, що “завданнями логістики є належно постачати армії зброю і військове майно, своєчасно і повною мірою піклуватись про її потреби, робити правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто розпоряджатись рухом та розподілом власних збройних сил”. У військах він навіть ввів посаду — «логистас». З "легкої руки" Леона VI логістика одержала розвиток як військова наука і перекочувала в армії інших держав. В армії вона "прийшлася до двору" через те, що тут, з погляду організаційної структури, більш чітка, вибудована лінія підпорядкованості.

Структура штабу французької армії у середині XVII століття включала посаду “старшого маршала по логістиці”. Він відповідав за постачання, транспортування, вибір місця для табору і маршрути пересування.

Автором перших наукових праць по логістиці прийнято вважати французького військового спеціаліста початку ХІХ ст. барона Антуана-Анрі Джаміні (в інших джерелах – Жоміні), який визначив логістику “як практичне мистецтво руху військ”. Разом з тим Джаміні стверджував, що логістика стосується не тільки проблем транспортування, але й охоплює широке коло інших питань: планування, управління, постачання, визначення дислокації військ, будівництво шляхів, мостів тощо. Антуан-Анрі Джаміні – блискучий військовий історик і теоретик, за походженням швейцарець, з 1813 р. працював у Росії при штабі Олександра I. У 1826 р. отримав чин генерала від інфантерії. Він був військовим радником Миколи I і одним з основоположників військової академії в Санкт-Петербурзі, був особистим учителем цесаревича Олександра II, для якого і написав свою головну працю по логістиці, яка була переведена надалі на багато іноземних мов. Проте як військова наука логістика сформувалась лише до середини XIX в.

Наукою логістика стала, як ми вже бачимо, завдяки розвитку військової справи. І це не є чимось унікальним. Занадто часто у історії нашої дуже войовничої цивілізації саме потреби військових викликали до життя унікальні винаходи, розвивали фізику, хімію, біологію, транспорт, зв’язок та інші галузі науки і техніки. Потім, перевірені у війнах, нові відкриття та приладдя приходили до мирного життя. Але повернімося до логістики.

Логістика стала активно використовуватися у період Другої світової війни, і найперше у матеріально-технічному постачанні армії США на європейському театрі військових дій. Чітка взаємодія військової промисловості, тилових і фронтових баз постачання дозволила систематично і своєчасно забезпечувати американську армію поставками озброєння, палива та продовольства у необхідній кількості.

У надрах американських генштабів були розроблені (а під час війни застосовані) нові технології постачання армії. Вони були спрямовані, якщо можна так висловитися, на підвищення комфортності бойових дій: щоб снаряди не доводилося доставляти на позицію по-пластунськи і щоб після обіду жоден американський солдат не залишився без звичної чашки кави і жувальної гумки. Усе повинно було бути в потрібній кількості, у належному місці і у розрахунковий час.

Мистецтво постачання було відшліфовано на театрі військових дій настільки, що після війни практичні американці не могли не застосувати його в цивільному житті. Була заснована Рада по менеджменту логістики, яка визначила: "Логістика – це процес планування, організації і контролю руху матеріальних потоків, їхнього складування і збереження, надання відповідної інформації про всі етапи їхнього просування від місця відвантаження до місця призначення з метою забезпечення якісного задоволення запитів клієнтури".

Ось чому у 50-х роках ХХ ст. логістику спробували поставити на службу ефективності управління матеріальними потоками у економіці. Як і інші відомі методи прикладної математики, такі як математична оптимізація, сіткові моделі, логістика поступово стала переходити із військової області у сферу господарської практики. Таким чином військова галузь поступово трансформувалась у самостійний напрям наукових досліджень і форму господарської практики – логістику.

Хочеться наголосити, що логістика не є феноменом абсолютно новим і невідомим. Проблема раціонального руху матеріалів, сировини і готової продукції завжди привертала до себе увагу.

Новизна логістики як науки, укладається у наступному:

- по-перше, у зміні пріоритетів у господарській діяльності підприємства. Управління товарорухом поступово займає одне з центральних місць; застосовується процесно-орієнтований підхід. У першу чергу розглядається не продукт, а процес у вигляді потоку. Логістика націлює увагу на товарні запаси і потоки. Це не випадково, адже для багатьох підприємств матеріальний запас – це основний актив, основне джерело поповнення власних засобів, основна проблема контролю.

- по-друге, новизна логістики визначається використанням комплексного підходу до питань руху матеріальних цінностей від постачання через виробництво і до збуту. При управлінні обов'язково повинні враховуватися усі взаємозалежні сторони, усі чинники системи. Повинні бути враховані інтереси різноманітних відділів підприємства;

- по-третє, логістика використовує у господарській практиці підприємства теорію компромісів (або інакше “теорію гармонізації економічних інтересів”). Вибираються рішення, що надають позитивний вплив на скорочення загальних витрат або підвищення сумарного прибутку, хоча б і на шкоду діяльності окремих підрозділів.

Для вирішення задач у логістиці широко використовується математичний апарат: лінійне програмування, теорія черг, імітаційне моделювання, експертні оцінки, транспортні матриці, теорія управління запасами, сітьові моделі, методи прогнозування попиту.

2.3. Етапи розвитку логістики як наукової дисципліни і як господарської діяльності

У генезисі логістики ХХ в. деякі зарубіжні і вітчизняні учені виділяють такі три історичних етапи:

- Дологістичний період (з початку ХХ ст. до 1950-х років);

- Період класичної логістики (1950-1970 рр.);

- Період неологістики (з початку 1980-х років і до нашого часу).

На початку дологістичного періоду (а це перші роки ХХ ст.) управління матеріальним розподіленням носило фрагментарний характер. Транспорт і матеріально-технічне забезпечення (постачання) розглядалися як дві окремі сфери діяльності, не пов’язані одна з одною. Координація дій різноманітних підрозділів підприємств була недостатньою, і транспортна служба зовсім не була фавориткою, вона скоріш “Попелюшка” для підприємства.

У цей період відбувалося формулювання передумов становлення логістичної концепції, інструментів зниження загальних витрат і управління матеріальними потоками.

Саме на цей час припадає період розвитку нерельсового вантажного транспорту – удосконалюються та здешевлюються вантажні автомобілі, вантажні літаки. Так створюються передумови до вибору, до оптимізації перевезень. Підприємства та фірми отримують можливість вибрати найефективніший, тобто найдешевший чи найвигідніший спосіб доставки чи отримання вантажів.

У цей же час внаслідок тих самих змін у технічному оснащенні розвиваються спеціалізовані фірми-перевізники. І знов підприємству можна вибирати – мати власний парк автомобілів чи звертатися до спеціалістів.

До того ж спеціалізовані перевізники пропонують і значний перелік супутніх платних послуг. Перелік проблем розширюється – а паралельно зростає роль управлінців перевезенням вантажів. Вони починають контролювати вантажні рахунки, упаковку, експедирування вантажів, завантажувально-розвантажувальні роботи та багато чого іншого.

Період класичної логістики, початок якого припав на 60-і роки, характеризується, у першу чергу, тим, що на підприємствах замість дискретної оптимізації перевезень стали створюватись відділи логістики. Це був період становлення концепції фізичного розподілення як складової частини маркетингу, період розвитку теорії та практики логістики, пошуків нових шляхів зниження витрат у виробництві і розподіленні, розвиток комп’ютерних інформаційних технологій як засобу зниження витрат.

Не можна не відмітити, що логістика з’явилася на арені світової економіки дуже і дуже вчасно. Важливість розвитку і застосування логістики у 60-ті роки і пізніше пояснюється рядом причин, серед яких виділимо дві основні.

Перша причина – розвиток конкуренції, викликаний переходом від ринку продавця до ринку покупця.

До початку 60-х років у країнах із розвиненою ринковою економікою виробники і споживачі продукції не надавали серйозного значення створенню спеціальних систем, що дозволяють оптимізувати управління матеріальними потоками. Виробництво, оптова і роздрібна торгівля працювали без тісного ув'язування один з одним. Випущені товари, так чи інакше, потрапляли до кінцевого споживання. Система управління процесами товароруху була слабкою. Реальних зв'язків між різноманітними взаємозалежними функціями логістики не було. Така неувага до сфери управління матеріальними потоками пояснювалася тим, що основний потенціал конкурентноздатності створювався в цей період за рахунок розширення і удосконалювання виробництва.

Проте до початку 60-х років резерви підвищення цього потенціалу безпосередньо у виробництві були істотно вичерпані. Це викликало необхідність пошуку нетрадиційних шляхів створення конкурентних переваг. Реакцією суб'єктів, що господарюють, стало винайдення та використання маркетингу, як найбільш гнучкої і витонченої політики виробництва і збуту товарів і послуг. Але вже незабаром стало очевидним, що один маркетинг не в змозі вирішити всіх проблем: досягти оптимальних результатів можна лише, використовуючи маркетинг у "комплекті" із логістикою.

Підприємці стали приділяти все більше уваги не самому товару, а якості його постачання. Поліпшення роботи в сфері розподілу, не вимагаючи таких додаткових капітальних вкладень, як, наприклад, освоєння випуску нового товару, однак було спроможне забезпечити високу конкурентноздатність постачальника за рахунок зниження собівартості і одночасно підвищення надійності поставок.

Використовуючи принципи логістики, постачальники можуть гарантувати поставку точно в термін потрібної кількості товару необхідної якості і представляють для споживача набагато більшу цінність, ніж постачальники, що подібних гарантій надійності не забезпечують.

Таким чином, конкурентноздатність суб'єктів, що застосовують логістику, забезпечується за рахунок:

– різкого зниження собівартості товару;

– підвищення надійності і якості постачань (гарантовані терміни, відсутність браку, можливість поставки дрібними партіями і т.п.).

Друга причина, що пояснює необхідність застосування логістики в економіці – енергетична криза 70-х років.

Підвищення вартості енергоносіїв змусило підприємців шукати методи підвищення економічності перевезень. Причому, ефективно вирішити цю задачу лише за рахунок раціоналізації роботи транспорту неможливо. Тут необхідних погоджені дії всіх учасників сукупного логістичного процесу.

Можливість застосування логістики в економіці обумовлена сучасними досягненнями науково-технічного прогресу. У результаті НТП створюються і починають широко застосовуватися різноманітні засоби праці для роботи з матеріальними та інформаційними потоками. З'являється можливість використовувати устаткування, що відповідає конкретним умовам логістичних процесів. При цьому ключове значення для розвитку логістики грає комп'ютеризація управління логістичними процесами.

Створення і масове використання засобів обчислювальної техніки, поява стандартів для передачі інформації забезпечило потужний розвиток інформаційних систем як на рівні окремих підприємств, так і тих, що охоплюють великі території. Стало можливим здійснення моніторингу усіх фаз руху продукту – від первинного джерела сировини через усі проміжні виробничі, складські і транспортні процеси аж до кінцевого споживача. При цьому виникає можливість зниження витрат на транспортування, збереження, упаковування і т.д. за рахунок заміни транспортування надлишкових матеріалів транспортуванням інформації про них. Витрати ж на логістичні процеси достатньо значні: у кінцевій вартості товару вони досягають 70%. І так поступово світова економіка прийшла до наступного етапу у розвитку логістики.

Початком чи серединою 1980-х років можна датувати новий період у розвитку логістики – період неологістики, чи логістики другого покоління (Комп’ютеризація, ІНТЕРНЕТ, ЄС, глобалізація економіки – все це є фоном для розвитку неологістики).

Деякі автори цей період поділяють у свою чергу на два наступні:

1) 80-ті роки – період розвитку і застосування логістики у практиці, пошуку шляхів зниження витрат у виробництві і дистрибуції (розподілі) на основі концепції бізнес-логістики, поширення логістичних систем, філософії загального управління якістю і промислової логістики.

2) 1990 – т.ч. – період інтеграції логістичних функцій фірми і її логістичних партнерів у так називаний повний логістичний ланцюг: “закупівля – виробництво – дистрибуція – продажі” для досягнення мети бізнесу з мінімальними витратами; управління поряд із матеріальними також і супутніми інформаційними потоками, створення міжнародних логістичних систем, логістики як одного з найважливіших стратегічних інструментів у конкурентній боротьбі.

У розвинутих країнах світу концепція логістики остаточно сформувалася наприкінці 80-х років як розвиток ідей системного підходу до організації управління. Тепер деякі західні фахівці називають її мало не “новою філософією управління” та “третім шляхом раціоналізації”. Для таких заяв є важливі причини. У країнах Західної Європи біля 98% часу виробництва товару, з урахуванням доставки сировини і транспортування готової продукції, припадає на проходження його каналами матеріально-технічного забезпечення (здебільшого на зберігання). Власне на виробництво товару витрачається лише 2% сумарного часу, а на транспортування – 5%. Такі значні часові проміжки просто не можуть обійтися без зайвих витрат (втрат часу, грошей, якості і т.д.).

Пошук шляхів скорочення витрат йде у напрямку вдосконалення управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшенням маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів та посередників, зміни технології руху матеріальних потоків. Концепція інтеграції цих процесів і дістала назву “логістика”.

Дата добавления: 2014-01-07