Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Структура витрат у управлінні запасами

Порівняння основних систем управління запасами

 

При порівнянні двох основних систем управління запасами можна зробити висновок, що кожна з них має свої переваги і недоліки.

Використання моделі управління запасами із фіксованим розміром замовлення вимагає постійного моніторингу рівня запасів на складі. Q-модель доцільно використовувати для управління запасами дорогих ресурсів, так як вона забезпечує найменший середній рівень запасів. Така модель більше підходить для ресурсів, які називають “критичними”. Адже в ній передбачається більш жорсткий контроль за запасами, а, значить, і оперативна реакція на загрозу вичерпання запасу. Однак для цієї моделі характерна більша трудомісткість обслуговування, оскільки кожна зміна обсягу ресурсу повинна реєструватися в системі управління запасами.

Таблиця 6.1

Система Переваги Недоліки
З фіксованим розміром замовлення Менший рівень максимально бажаного запасу Ведення постійного контролю наявності запасів на складах
Економія витрат на утримання запасів за рахунок скорочення площі під запаси
З фіксованим інтервалом часу між замовленнями Відсутність постійного контролю наявності запасів на складах Вищий рівень максимально бажаного запасу
Підвищення витрат на утримання запасів за рахунок збільшення площі складів

Модель управління запасами із фіксованим інтервалом часу між замовленнями має більший середній запас, оскільки ресурсів повинно вистачити до моменту наступної поставки.

 

 

Важливим питанням теорії управління запасами є визначення величини витрат на виникнення запасів. Проблемам витрат, пов’язаних із забезпеченням підприємств матеріальними запасами, у теперішній час присвячується досить багато публікацій західних авторів. Чому західні менеджери акцентують увагу на цій проблемі? Такий підхід є частковим проявом загальної тенденції фінансового менеджменту у розвинутих країнах – приділяти серйозну увагу максимально ефективному використання фірмою умов зовнішнього середовища. Якщо траєкторія розвитку підприємства відхиляється від максимально ефективної, таке відхилення розглядається як витрати.

У математичних моделях управління запасами у структурі витрат, як правило, виділяють три основні групи:

1. Витрати, пов’язані з формуванням запасів;

1.1. Витрати розміщення замовлень;

1.2. Транспортні витрати (сюди включають витрати, пов’язані з доставкою партій сировини, матеріалів, витрати на підготовчо-заключні роботи);

2. Витрати на зберігання запасів;

2.1. Витрати, пов’язані з вимиванням із обігу капіталу, інвестованого в запаси

2.2. Складські витрати складаються з витрат на зберігання, переробку і сортування сировини, витрат на оренду і утримання споруд);

2.3. Псування, старіння, крадіжки

2.4. Витрати на страхування

3. Витрати, пов’язані із виникненням дефіциту запасів (витрати від втрачених можливостей)

3.1. Втрати від зменшення випуску продукції:

– недоотримання прибутку у зв’язку з неповним використанням ринкового попиту;

– втрата частини товарообігу;

3.2. Втрати (недоотримання вигоди) від неоптимального використання цінових дисконтів постачальників

Перша група витрат пов’язана із розміщенням замовлень та поставками матеріалів. Основою процесу формування запасів є здійснення комерційних угод по закупівлі матеріалів у постачальників. Якщо підприємство функціонує у режимі частих поставок невеликими партіями, то витрати формування є досить високими. Якщо частота поставок знижується за рахунок збільшення розмірів партії поставки, то витрати формування запасів зменшуються.

Зростання витрат зберігання знаходиться у прямій залежності від зростання рівня запасів.

Третя група витрат, яку необхідно враховувати для визначення оптимального рівня поставок, зв’язана з втратами від зменшення випуску продукції та з втратами від неоптимального використання цінових дисконтів постачальників. Ці витрати не виступають у формі будь-яких прямих виплат чи розходів. Однак вони неявним чином знижують фінансові результати діяльності.

Витрати другої та третьої групи при збільшенні рівня запасів знижуються та можуть бути описані явно нелінійною залежністю.

Якщо спробувати описати поведінку сумарних витрат, пов’язаних із запасами, то виходить, що сумарні витрати визначаються взаємодією двох зустрічних процесів при зростанні рівня запасів: зростанням витрат 1-ї групи та скороченням витрат 2-ї та 3-ї групи.

При побудові математичної моделі оптимального розміру поставки робляться наступні припущення:

- Потреба в ресурсі є постійною і рівномірно розподіленою протягом відрізку часу.

- Заявка на поставку буде обов’язково виконаною.

- Запаси поповнюються від мінімального до максимального рівня миттєво.

- Ціна одиниці ресурсу та витрати на формування запасів протягом звітного періоду є постійною величиною.

Введемо такі визначення:

– q – розмір партії поставки, (од)

– Cp – витрати на транспортування однієї партії, (грн)

– Ce – вартість одиниці сировини чи матеріалів, (грн)

– Cu – витрати на зберігання одиниці сировини або матеріалів, (у % від вартості од. сировини АБО у грошових од.)

– Z – загальний обсяг всіх поставок у плануємому періоді, (один)

– Т – період виробництва і зберігання, (діб)

– Тдост – час, за який наступну партію буде доставлено, (діб)

– h0 – точка замовлення (рівень запасів,при якому слід робити наступне замовлення, (од)

Використовуючи прийняті визначення, запишемо декілька простих формул:

– q/2 – середній фізичний запас сировини чи матеріалів, (од)

– Ce*q/2 – середній запас сировини чи матеріалів у грошовому виразі, (грн)

– k = Z/q – число партій, отриманих протягом періоду Т,(б/р)

Тепер переходимо до більш складних формул:

– сумарні витрати на зберігання визначають, помноживши вартість середнього запасу на відносну величину витрат на зберігання –

(6.1)

– сумарні витрати на поставку всіх партій визначають, помноживши число поставок на витрати, зв’язані з отриманням однієї партії –

(6.2)

Цільова функція F – загальна сума витрат – складається із суми двох функцій – Fр (показує залежність витрат на транспортування від розміру партії) і Fu (характеризує залежність витрат на зберігання партії від її розміру):

(6.3)

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Основні системи управління запасами | Графічне вирішення моделі управління запасами
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 402; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.