Регіональні особливості галузевої структури економіки

Вивчення особливостей територіальної організації галузевої струк­тури економіки передбачає глибокий аналіз спеціалізації комплексно­го розвитку господарства економічних районів на основі всебічного знання природних умов, розселення, трудових ресурсів. Структура гос­подарства країни, регіону, району характеризується за складом та співвідношенням основних сфер, галузей та видів господарської діяль­ності, а також за співвідношенням об'єктів різних видів, їх системних інтеграцій, за співвідношенням суб'єктів господарювання, форм влас­ності на засоби виробництва, обсягом виробництва продукції галузя­ми. Це складне багатовекторне поняття характеризує загальну побудо­ву господарського комплексу, його позитивні і негативні особливості.

Галузева регіональна структура господарства безпосередньо відоб­ражає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, порівнюються показники економі­чної ефективності виробництва. Пропорції і виробничі зв'язки між галузями утворюють галузеву структуру економіки, яка свідчить про ступінь розвитку суспільного поділу праці і, разом з тим, його коопе­рацію.

За даними статистики у промисловості виокремлюються 280 галу­зей і понад 500 окремих виробництв¹. їх класифікація полягає у гру­пуванні підприємств за галузями з метою:

Ц$ забезпечення наукового аналізу міжгалузевих зв'язків і пропорцій; зіставлення показників під час аналізу економічної ефектив­ності виробництва, господарства і зростання продуктивності праці.

Спеціалізовані галузі поділяються за основними ознаками одно­рідності, коли галузі випускають ідентичну продукцію (наприклад, галузі паливно-енергетичної промисловості), спільності у викорис­танні сировини (галузі машинобудування, лісової та харчової промис­ловості), за характером технології (галузі хімічної промисловості).

За економічним змістом і за формою, а також за організацією ви­робництва, галузі економіки можуть бути різними. Коли ми візьмемо окрему галузь промисловості, то навіть в ній виявляються не порівнювані фактори: наприклад харчова і паливна промисловість виділяються за цільовим призначенням продукції, а інші - за вихідною сиро­виною чи матеріалами (машинобудування, металообробка; лісова де­ревообробка й целюлозно-паперова промисловість); треті - за єди­ною технологією (на підприємствах хімічної індустрії вихідна сиро­вина обов'язково змінює свій хімічний склад).

Як ми уже знаємо, народногосподарський комплекс поділений на дві сфери господарства: виробничу і сферу послуг. До сфери матері­ального виробництва належать галузі, в яких результат затраченої праці втілений в певні матеріальні блага, тобто виготовлення необхідної про­дукції для споживання. Вони також забезпечують транспортування, зберігання, розподіл та реалізацію готової продукції, без чого завер­шені виробничо-технологічні цикли існувати не можуть. Підприєм­ства безпосередньо виробничої сфери виробляють матеріальну про­дукцію та енергію (промисловість, будівництво, сільське господарство, лісо виробничий комплекс, рибна промисловість). Опосередковано ви­робничі сфери забезпечують нормальне функціонування виробницт­ва (транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення, збут, заготівля).

У галузях сфери послуг корисна діяльність виражається не у вироб­ництві матеріальних благ, а у виробництві послуг населенню чи сус­пільству в цілому. Послуги, що зорієнтовані на індивідуальні запити лю­дини, включено до під сфери обслуговування населення, а ті галузі, що обслуговують суспільство в цілому, утворюють під сферу обслуговуван­ня суспільства.

Як було уже сказано, у промисловості використовується дуже ве­лика кількість галузей і окремих видів виробництв. Тому галузі народ­ного господарства прийнято поділяти на укрупнені (комплексні га­лузі). За кваліфікацією Держкомстату України, до промисловості на­лежать 17 укрупнених (комплексних) галузей, які складаються з про­стих галузей. Вони показані на рис.7.2. Так, наприклад, машинобуду­вання і металообробка включає близько 60 галузей, хімічна і нафтохі­мічна -15, будівельних матеріалів - 15 тощо. В більшості, галузі по­діляють на підгалузі. Так, у машинобудуванні і металообробці розрізняють понад 100 підгалузей виробництва. У вугільній промисловості розрізняють кам'яновугільну і буровугільну. Найдрібнішою одиницею галузевої структури господарства виступає вид виробництва.

В Україні на загальнодержавному рівні введена «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009-96 (КВЕД) відповідно до класифікації видів економічної діяльності, прийнятої статистичною комісією Євро­пейського Союзу (NACE).

За цією класифікацією економічна діяльність - це процес поєднан­ня дій, які дають змогу одержати відповідний набір продукції чи по­слуг. Вид економічної діяльності встановлюється таким чином, щоб об'єднати ресурси (устаткування та обладнання, наявність технології, робочу силу, сировину та матеріали) для створення виробництва пев­ної продукції та надання послуг. Види економічної діяльності за своїм складом дуже неоднорідні. Серед них є прості види, які представлені одним видом виробництва (рибне господарство) і, в той же час, є дуже складні види, що об'єднують десятки й сотні виробництв (авто­мобільна промисловість).

Класифікація видів економічної діяльності поділяє галузі і виробниц­тва на секції та підсекції, які позначаються спеціальними літерами, а також розділи, групи, класи та підкласи, які виділяють цифровими ко­дами. Кожний вид економічної діяльності має міжнародний код секції) позначений латинськими літерами.

Структура економіки України характеризується рядом особливос­тей: низька частка галузей сфери послуг (45 %); висока частка промисловості і, особливо, сільського господарства у внутрішньому ва­ловому продукті - відповідно 38 % і 11,2 %, тоді як у країнах Європи: промисловість - 23-28 %, сільське господарство - 1-3 %.

Промисловість України історично орієнтована на розвиток чорної металургії (на базі родовищ кам'яного вугілля і залізної руди в Донбасі і Придніпров’ї), яка і сьогодні має дуже велику питому вагу. Сьогодні вона формує значну частину експорту, одночасно є великим спожи­вачем дорогих паливно-енергетичних ресурсів та основним джере­лом забруднення навколишнього середовища.

Галузева структура виробництва країни має свої певні регіональні особливості. В кінці минулого століття у ряді регіонів (Одеській, Львівській, Херсонській областях, А. Р. Крим, Києві, Севастополі) на послуги припадає більше половини виробництва валової доданої вар­тості, що свідчить про те, що постіндустріальний розвиток в Україні значно посилився.

В окремих регіонах у структурі валової доданої вартості питома вага промисловості становить більше половини. Це такі індустріальні об­ласті, як Донецька, Дніпропетровська, Запорізька. У восьми областях (Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Кіровоградська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська) у сільському господарстві виробляється більше валової доданої вартості, ніж у промисловості. У видобувних галузях промисловості вирізняються Дніпропетровська, Донецька, Івано-Франківська, Луганська, Полтавська, Сумська області, де найбільше сконцентрована частка видобувного виробництва. У структурі видобувної промисловості домінує частка видобування енер­гоносіїв (вугільна, нафтогазова промисловість).

Вище наведені особливості галузевої структури економіки в різних регіонах великою мірою пов'язані з такими основними факторами, як територіальне розміщення природно-сировинних ресурсів, забезпе­ченість паливно-енергетичними ресурсами, наявність робочої сили (трудових ресурсів), наявність споживачів готової продукції. Ці факто­ри і сьогодні значною мірою впливають на розміщення продуктивних сил. Потрібно також врахувати один із головних факторів, що збільшує витрати на одиницю продукції, - це транспортні перевезення як си­ровинних матеріалів, ресурсів, так і готової продукції.

Ще значними залишаються диспропорції в соціально-економічно­му розвитку регіонів. Це стосується співвідношення між максималь­ним та мінімальним показниками виробництва промислової продукції на душу населення в різних регіонах.

Сьогодні воно досягає майже у 12 разів. Це явище треба обов'язко­во враховувати при збільшенні обсягів виробництва промислової про­дукції в окремих регіонах. Сьогодні спостерігається значна асиметрія та розпорошеність у регіональному розподілі інвестицій в основний капітал, в тому числі і за рахунок коштів державного бюджету. Так, наприклад, в Донецьку, Київську, Луганську, Одеську області та м. Київ спрямовується понад 65 % від загального обсягу державних капіта­ловкладень, тоді яку 7 інших регіонів-менш як 1 % на кожний¹. Для соціальної справедливості варто було б перейти на метод розподілу державних капіталовкладень в розрахунку на душу населення, що про­живає в даному регіоні. Сьогодні цей показник становить по окремих регіонах один до десяти. Це стосується і заробітної плати, яка в індус­тріальних регіонах значно перевищує середню по країні.

Дата добавления: 2014-01-07