Характеристика природно ресурсного потенціалу економічних районів

План

МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС

ЛЕКЦІЯ 9

1. Характеристика природно ресурсного потенціалу економічних районів.

2. Ресурсо-забезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни

Земельні ресурси. Найважливішою ланкою інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є оцінка земельних ресурсів, їх кількісні і якісні показники визначення товарної землі, придатної для виробництва сільськогосподарської продукції і, на цій основі, - по­глиблення його спеціалізації і концентрації. їх базою має стати міжгос­подарська кооперація, агропромислова інтеграція, швидке впровад­ження досягнень науки і техніки, різке збільшення машинобудівною промисловістю сільськогосподарської обробної техніки, машин і ме­ханізмів для обробки ґрунтів, впровадження передового досвіду, зміцнення прямих зв'язків виробників сільськогосподарської про­дукції з її замовниками і споживачами шляхом регіонального замов­лення на цю продукцію як переробною промисловістю, так і торгівельними організаціями.

У сільському господарстві потрібно чітко визначитися із зональ­ною і регіональною спеціалізацію, яка б відповідала особливостям природно-економічних умов виробництва.

За роки незалежності України, в зв'язку з різким спадом вироб­ництва виробів з деревини, значно скоротився обсяг заготівель дере­вини з 15,3 млн. м³ в 1990 р. до 11,3 млн м³ у 2000 р. На такий стан, як заявляють спеціалісти і науковці, вплинуло відокремлення від лісо-

Таблиця 8.4. 3. Площі лісових насаджень за групами основних лісоутворювальних порід, %

Регіони	Хвойні	Твердолистяні	М'яколистяні
Україна	46,4	42,9	10,7
Карпатський	46,1	50,5	3,4
Подиіьський	17,6	77,0	5,4
Поліський	62,9	16,3	20,8
Східний	38,5	51,5	10,0
Донецький	34,3	60,5	5,2
Придніпровський	16,2	78,8	5,0
Центральний	53,1	36,8	10,1
Причорноморський	28,5	68,8	2,7

комбінатів їх матеріально-сировинної бази, створення окремих неза­лежних лісових господарств (лісгоспів). Більшість підприємств де­ревообробної промисловості приватизовані і, через відсутність си­ровини, перепрофільовують виробництво.

Основні обсяги лісозаготівель (більше 90 %) зосереджені у п'яти найбільш лісистих регіонах. Обсяги заготовки в них лісосировини (враховуючи рубки головного користування та рубки, пов'язані з ве­денням лісового господарства) у 2000 р. становили:

1) Карпатський регіон - 2766 тис. м³ — (24,6%)

2) Подільський регіон - 1203 тис. м³ - (10,72%)

3) Поліський регіон — 3752 тис. м³ - (33,3%)

4) Східний регіон - 1434 тис. м³ - (12,7%)

5) Центральний регіон - 1455 тис. м³ - (12,9%)

Решта регіонів разом - 651 тис. м³ (5,8 %).

Наведені дані підтверджують необхідність внесення певних змін в територіальному розміщенні лісових ресурсів. Внесення цих змін має здійснюватись відповідно до вимог забезпечення сталого роз­витку, раціонального і ефективного використання лісових ресурсів, забезпечення охорони навколишнього середовища. Однак для вирі­шення цього важливого питання є нагальна необхідність значно збільшити площу лісонасаджень. За науковими і експертними оцін­ками, лісонасадження потрібно провести додатково на площі 4-4,5 млн. га. Науковці рекомендують збільшити площу лісів країни за ра­хунок використання низькопродуктивних та еродованих сільськогос­подарських угідь, розширення мережі та площі природоохоронних територій. У першу чергу збільшувати площі під заліснення треба в регіонах, де насаджень сьогодні найменше: в Донецькому, При­дніпровському та Причорноморському регіонах, зокрема, в Авто­номній республіці Крим - понад 390 тис. га, Луганській - 360 тис. га, Донецькій - 340 тис. га, Одеській - 280 тис. га, Запорізькій - 280 тис. га за рахунок низькопродуктивних земель, які є в цих регіонах.

Водні ресурси. Розподіл водних ресурсів в економічних районах не забезпечує всіх потреб щодо водоспоживання водомістких галузей господарської діяльності, тим більше територіальний розподіл водних ресурсів нерівномірний. Найбільша кількість водних ресурсів (58 %) зо­середжена в Причорноморському економічному районі, зокрема у річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба в воді не перевищує 5 % від її загальних запасів (табл. 8.4.4).

Як видно із таблиці, найбільші водні ресурси зосереджені в еко­номічних районах Дніпровського водяного басейну, зокрема в При­дніпровському, Центральному і Причорноморському районах. Най­менше забезпечені водними ресурсами Донецький, Подільський, Карпатський економічні райони та Криворіжжя.

Доступні для широкого використання водні ресурси формуються переважно в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Півден­ного і Західного Бугу, а також малих річок Приазов'я та Причорно­мор'я (табл. 8.4.5).

Усунення територіальної (регіональної) та часової нерівномірності розподілу стоку водо забезпечення в Україні відбувається за допомо­гою наявних водосховищ (1160) загальним обсягом водо ресурсів май­же 55 км³, водосховищ Дніпровського каскаду, водоканалів та понад 28 тис. ставків, що забезпечують більше половини обсягу водоспо­живання.

Балансові запаси місцевого водного стоку становлять у середньо­му 52,4 км³, а в маловодні роки - 29,7 км³. Наявні запаси підземних вод (20 км³) використовуються не повною мірою. їх ресурсна части­на, що враховується в водогосподарському балансі, складає 7 км³. В галузях економіки народного господарства використовуються морські води (в межах до 1 км³).

Вирішення проблем водопостачання економічних районів одно­часно вирішуватиме розвиток галузей економіки, що розташовані в цих регіонах.

Мінеральні ресурси. Як уже зазначалося раніше, мінеральні ресурси України розміщені в усіх економічних районах, але вони ма­ють свої особливості і специфіку розміщення, пов'язану з територіа­льним розподілом корисних копалин та способами їх використання.

Розглянемо коротку характеристику мінерально-ресурсного потен­ціалу економічних районів.

Донецький економічний район - це найбільш багатий і уні­кальний економічний район за різноманітністю корисних копалин. Головну тут роль відіграє вуглевидобування, разом з тим в великих масштабах здійснюється видобуток нерудної металургійної сирови­ни (флюсових вапняків і доломітів, вогнетривких глин, каоліну), хімічної сировини (кам'яної солі) та будівельних матеріалів (цемент­ної, гіпсової, керамічної сировини тощо). Перспективи використан­ня мінерально-сировинної бази пов'язуються з рідкісними і рідкоземельними металами, золотом, супутнім вугіллю метаном, які треба використовувати при комплексній переробці сировини.

Східний економічний район - його мінерально-сировинну спеціалізацію визначає розміщена в його межах Дніпровсько-Донець­ка нафтогазоносна зона (231 родовище газу і конденсату, видобуток газу 912 млрд. нафти і конденсату - 2,5 млн. т на рік), Кремен­чуцький залізно рудний район (видобуток руди 16 млн. т на рік) та будівельна сировина, особливо цементна. В цьому економічному райо­ні є великі поклади кам'яної солі, бурого вугілля, фосфоритів, сиро­вини для стінових будівельних матеріалів.

Придніпровський економічний район. Він один з найбільших у світі гірничопромислових регіонів з потужним комплексом збага­чувальних та металургійних підприємств. Видобуток залізних руд становить тут понад 10 млн. т на рік. У цьому ж районі зосереджено весь видобуток марганцевих руд та видобуток уранових, нікелевих, графітових руд, до 50% титанових руд, 95% бурової 10%кам'яного вугілля. Тут розташовані чотири гірничо-збагачувальні комбінати, Завалівський графітовий комбінат, Побузький нікелевий завод.

Центральний економічний район. Цей район достатньо за­безпечений будівельною сировиною з виробництва місцевих будівель­них матеріалів (стінових і в'яжучих, камінь і граніт, облицювальні вироби). Найбільші обсяги видобувних робіт здійснюються на півдні Черкаської області в межах Ватутінського гірничопромислового рай­ону, де зосереджено видобуток бентонітових глин (Черкаське родо­вище), первинних і вторинних каолінів та бурого вугілля.

Поліський економічний район. У цьому регіоні зосереджені найбільші родовища торфу (1278 родовищ, з яких 279 розробляються) та будівельного каменю (95 родовищ, з яких 52 розробляються). Найбільші родовища каменю зосереджені у Житомирській області, де виділяється однойменний гірничопромисловий район. У межах Волинсь­кої області частково знаходиться Львівсько-Волинський кам'яновугіль­ний басейн, а на сході в Чернігівській області - нафтовидобувний, де експлуатується 20 родовищ з видобутком нафти до 0,5 млн. т.

У Поліському регіоні розташовані унікальні родовища титанових руд (Іршанське родовище, Житомирська область), родовища бурш­тину в Рівненській області. Перспективні є родовища рідкісних ме­талів (Пержанське берилієве), титанових руд у корінному заляганні, міді, фосфоритів (розробка яких ведеться), базальтів та інших корис­них копалин.

Подільський економічний район. Він спеціалізується, в пер­шу чергу, на будівельній мінеральній сировині, зокрема цементній (мергелі, вапняки), будівельному камені, для виробництва вапна (в тому числі і для цукрової промисловості), гіпсовій сировині. В Хмель­ницькій та Вінницькій областях розташовані унікальні родовища каолінів (Турбівецьке, Глухівецьке). В цьому регіоні є родовища бен­тонітових глин, граніту, глауконіту. В Хмельницькій області виявлені поклади сапонітових глин, що можуть використовуватися як меліорант і кормова добавка.

Карпатський економічний район. Цей регіон є одним з найбільш насичених мінеральними ресурсами. У Передкарпатському гірничопромисловому регіоні є 43 родовища нафти (29 розробляються) і 61 родовище природного газу (40 з них розробляються). Не­зважаючи на виснаженість родовищ, перспективи розвитку регіону є значними. За оцінкою спеціалістів, родовища нафти можуть мати за­паси більше як 0,5 млрд т. На північному заході Львівської області розташована більша частина Львівсько-Волинського кам'яновугіль­ного басейну. Великі об'єкти гірничопромислового комплексу ство­рені на базі розробок сірчаних руд і калійних солей, цементної сиро­вини (вапняків). Перспективним є Загайпільське сірчане родовище, що в Коломийському районі Івано-Франківської області. Унікальні родовища кам'яної солі є в Солотвино Закарпатської області. Тут є родовища бентонітових глин, поліметалевої, глиноземної (Біганське), золоторудної сировини. У 2002 р. почато розробку Мужіївського та Саулякського родовища золоторудної сировини. Карпатський ре­гіон належить до унікальних у масштабах Європи за кількістю родо­вищ і якістю мінеральних лікувальних та питних вод, а також ліку­вальних грязей.

Причорноморський економічний район. У цьому регіоні по­ширені вапняки, будівельний камінь, керамічні глини, будівельні піски, що повністю забезпечують місцеву будівельну індустрію. Ми­колаївський глиноземний завод працює на імпортних бокситах, але є перспектива працювати на сировині власній. На півночі Одеської об­ласті виявлені перспективні золоторудні об'єкти, у межах Криму нафтогазові родовища. Проте більш перспективні є шельфи Чорного та Азовського морів, де почали розроблятися перші родовища.

Дата добавления: 2014-01-07