Упровадженнянової ідеї, проекту або технології часто наштовхується на різні перешкоди або бар'єри. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми

Формування готовності педагога до інноваційної діяльності

Інноваційна педагогічна діяльність - це творча діяльність. Оскільки це педагогічна діяльність (учні і вчитель - суб'єкти), то це співтворчість.

Провідним методом інноваційної діяльності педагога є педагогічний експеримент - метод, який передбачає вивчення ефективності нових формі методів педагогічної діяльності.

Для педагогів, які працюють в інноваційному режимі, велике значення має вивчення передового педагогічного досвіду, особливо такого його виду, як новаторський.

Крім того, інноваційна педагогічна діяльність передбачає створення власного передового педагогічного досвіду:

- обгрунтування його актуальності;

- визначення його об'єкта та провідної ідеї;

- підведення теоретичної бази;

- розробка технології досвіду;

- демонстрація результатів через обнародування і публікацію.

Педагогічна кваліметрія визначає параметри педагогічного аналізу інноваційної діяльності, критерії оцінювання рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу та ін.

Інноваційна педагогічна діяльність структурно охоплює

зовнішні (мета, засоби досягнення, об'єкт впливу, суб'єкт діяльності, результат) і внутрішні (мотивація, зміст, операції) компоненти.

Як будь-яка педагогічна діяльність вона виконує

- гностичну,

- проектувальну,

- конструктивну,

- комунікативну,

- організаторську функції.

Головними особливостями інноваційної педагогічної діяльності є:

- особистісний (або особистісно зорієнтований) підхід (спрямований на розвиток особистості),

- гуманістична природа,

- творчий, дослідно-експериментальний характер,

- стійка мотивованість на пошук нового в організації педагогічного процесу.

Отже, інноваційна педагогічна діяльність є основою оновлення навчальних закладів, чинником розвитку освітніх систем.

ЇЇ результати — структурні та змістові зміни в роботі закладу, освітньої системи, а також створення якісно нової педагогічної практики -авторського закладу чи радикального реформування усієї освітньої системи.

Зовнішні:

- соціальні (несумісність нового з цінностями, прийнятими в суспільстві);

- організаційні (протидія керівних органів втіленню нововведень);

- методичні (брак методичного забезпечення);

- матеріально-технічні (рівень заробітної плати, відсутність необхідної техніки).

Внутрішні бар'єри - особистісні, психологічні. Вони різні в різних організаціях, на різних етапах нововведення.

Пприрода людини (педагога) різна, різні й умови, в яких вони живуть і працюють, тому й виникають психологічні бар'єри до сприйняття новацій.

Причини, які заважають особистісному вияву творчої діяльності, можуть бути такі:

- схильність до конформізму;

- боязнь видатися нерозумним і смішним у своїх судженнях;

- боязнь видатися надто екстравагантним у критиці чужих думок;

- невміння реалізовувати нові способи і форми здійснення педагогічної діяльності;

- недостатня розвиненість індивідуального творчого потенціалу;

-- відсутність потреби впроваджувати нове;

- боязнь помсти людини, чия позиція піддається критиці;

- особистісна тривожність, невпевненість у собі, знижена самооцінка;

- ригідність (негнучкість) мислення.

Уміння подолати внутрішні бар'єри є важливою ознакою готовності педагога до індивідуальної діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07