Необхідність вирізняти медіуми

Пошук журналістами конфлікту.

Особливості зовнішньоорганізаційної комунікації

Зовнішнє середовище — сукупність соціальних інститутів, з якими вступає в інформаційний обмін працівник організації, який і є носієм інформації про організацію.

Це такі інститути, як сім'я, друзі, церква, клуб, асоціація або спілка за інтересами, преса.

Отож, ставлячи завдання зробити організацію видимою (значу­щою) у суспільстві, намагаючись переконати громадськість у небайдужості до громадських потреб, вибудовуючи взаємовигідні відно­сини з клієнтами та партнерськими організаціями, слід пам'ятати, що негаразди всередині організації (у нашому випадку морально-психологічного плану) можуть звести нанівець усю кампанію.

Уже згадувалося про те, як компанія "Макдональдс" зажила сла­ви експлуататора власного персоналу. Саме ображені працівники компанії обнародували прикрі для неї факти, що призвело до численних акцій протесту: пікетів, бойкотів тощо.

Розроблюючи стратегію відносин із пресою, передусім необхідно чітко усвідомлювати потреби журналістів.

Постійна суперечність полягає в тому, що інформація, яку волі­ють отримати журналісти, яку, користуючись професійним сленгом, легше "продати", тобто до неї легше привернути увагу широкої аудиторії, відрізняється від інформації, яку б хотіли побачити опуб­лікованою урядовці.

Журналісти зацікавлені подати більше, ніж просто офіційні по­відомлення про офіційні заходи або рішення. Преса намагається роз­крити мотиви прийняття того чи іншого рішення, а також викрити його вади. Особливо принадним для журналістів є пошук конфліктів і суперечок у процесі прийняття цих рішень. У центрі уваги мас-ме­діа перебуває особистість, а не політика, і перевага надається конф­лікту, а не консенсусу. Саме це, за усталеним поглядом працівників мас-медіа, робить подію гідною називатися новиною. Водночас слід зазначити, що така філософія суттєво позначається на компетент­ності журналістів. Д. Чейні, керівник апарату Білого дому за прези­дентства Д. Форда, справедливо зазначав, що журналістам легше зо­середитися на тому, як розгортатиметься особистий конфлікт, наприклад, між міністром оборони та державним секретарем у питанні політики контролю над роззброєнням, аніж говорити про політику, яку більшість із репортерів не розуміють.

Важливо пам'ятати засадничий постулат: преса не є однорідною. Тип медіуму відображений у тематиці та стилі викладу. За найпрос­тішою класифікацією преса поділяється на якісну та популярну, або таблоїдну. Якісна преса характеризується інформаційною насиче­ністю та детальним аналітичним підходом до суспільних подій, а та­кож орієнтацією на освічену та респектабельну аудиторію. Попу­лярна преса вирізняється передусім розважальною функцією, нама­ганням привернути увагу сенсаційністю, яскравим стилем подання невибагливої інформації, яка не потребує вдумливого ставлення. "Скандал, секс, спорт" — ось тематичне спрямування популярної преси.

Помічено, що якісна преса хоче діалогу та детального викладу. Натомість популярні видання цінують короткий влучний вислів, що здатний стати заголовком, і цікавий фоторакурс.

Саме через обізнаність із потребами преси чимало журналістів отримують запрошення на роботу керівниками прес-служб або реч­никами. Особливо помітна ця тенденція у Британії. Так, після пере­моги лейбористської партії на парламентських виборах 1997 р. прес-секретарем прем'єр-міністра Т. Блера став головний редактор найти-ражнішої таблоїдної газети "Сан" А. Кемпбелл.

В Україні позитивним прикладом вмілої роботи президентського речника може бути діяльність Д. Маркова (1994-1997), у минулому журналіста радіо, який вирізнявся відкритістю й прагненням все­бічно задовольняти потреби преси. Наприклад, він перший спробу­вав організувати систематичні зустрічі президента з провідними жур­налістами, які б транслювались у прямому телевізійному ефірі.

Дата добавления: 2014-01-07