Опис одновимірних масивів

Прикладом найпростішого одновимірного масиву є таблиця результативності гравців футбольної команди. У цьому випадку елементами масиву будуть кількості забитих кожним із гравців голів, а індексами – номера гравців.

У випадку використання масиву в програмі він попередньо повинен бути описаний у розділі опису змінних. Це необхідно, щоб компілятор міг виділити пам’ять під елементи масиву. Але описується масив інакше, ніж звичайна змінна. Опис масиву містить у собі вказівки: зі змінних якого типу повинен складатися масив, скільки в ньому повинно бути елементів і які індекси повинні бути використані для доступу до його елементів. У загальному виді опис масиву, що складається з елементів-змінних, виглядає так:

var <ім’я_масиву>: array [<нижня границя> .. <верхня границя>] of <тип елементів>;

ü var, array і of – службові слова.

ü Array означає масив,

ü of (у цьому випадку) – з;

ü <нижня границя> і <верхня границя> – діапазон значень індексу (індекси елементів масиву, у загальному випадку, використовуються порядкового типу – зазвичай це тип integer, але можливі також типи char і boolean);

ü <ім’я_масиву> – задається відповідно до правил створення ідентифікаторів;

ü <тип елементів> – кожен зі стандартних або визначених користувачем типів.

Наведемо приклади опису масивів:

var а: array [1..20 ] of integer; b: array [‘а’ .. ‘m’ ] of real;

Зауваження. У мові Турбо Паскаль існує обмеження пам’яті, що відводить під одну змінну програми 64 Кбайта. Одне значення типу integer займає в пам’яті 2 байти, byte - 1 байт, longint - 4 байти, real - 6 байтів. Тому при описі масиву певного типу варто підрахувати загальну кількість значень у ньому й скільки він займає пам’яті. Якщо ви задаєте масив, розмір пам’яті для якого перевищує 64 Кбайта, то при компіляції програми буде видане повідомлення про помилку Error 22: Structure too large (Помилка 22: Структура занадто велика). Ось приклад визначення масиву, що приводить до помилки: var massive: array [1..32000] ofreal. Особливо варто бути акуратними при описі двовимірних (і більше) масивів. Існують прийоми, що дозволяють обійти обмеження в 64 Кбайта, але їх розгляд виходить за рамки нашого курсу.

Методи заповнення одновимірного масиву:

1) за формулою: for i:=l to n do M [ i ]:= і * і -10 {або будь-яка інша формула};

2) з клавіатури: for і:=1 to n dobeginwrite (‘Введіть М[‘, і,’]= ‘ ); readln (M [ i ]); end;

3) випадково (генератором випадкових чисел): for i:=l to n do M [ i ]:= random (n) – але тоді на початку операторного блоку потрібно записати команду randomize;

Методи виведення елементів одновимірного масиву на екран:

1) виведення у стовпчик: for i:=l to n dowriteln (M [ i ]);

2) виведення у рядок: for i:=l to n dowrite (M [ i ]:5); writeln;

Команда	Відповідь	Примітка
Fori:=l to 4 doWriteln (A [ i +5])	5 7 9 11	Друкується тільки чотири елемента масиву, тому що змінна циклу змінюється від 1 до 4, а індекс елементів масиву від 6 (1+5) до 9 (4+5)
WhileA [ i ]<0 doBegin Writeln (A [ i ]); i:= i +l; End;	-5 -3 -1	Друкуються тільки від’ємні елементи масиву, тому що умова виходу з циклу така, що коли А [ і ]>=0, він припинить свою роботу.
i:=l; repeat i:= i +l; Writeln (A [ i ]) untilA [ i ]>=0;	-3 -1 1	Елементи масиву друкуються до першого додатного значення зліва направо. 1-й елемент ма­сиву не друкується тому, що в тілі циклу спочатку змінюється індекс, і виконується друк.

Дата добавления: 2014-01-07