Кредитування підприємств через відкриття кредитних ліній міжнародними валютно-кредитними організаціями

Співробітництво України з міжнародними валютно-кре- дитними організаціями (МВКО) розпочалося зі схваленням у червні 1992 р. Закону України «Про вступ України до Міжнародного ва­лютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Між­народної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій». Цього ж року було підписано Указ Президента від 14.07.1992 № 379/92 «Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвит­ку». Згідно з названими документами підприємства дістали мож­ливість залучати довготермінові кредити під державні гарантії.

Кредити під державні гарантії залучаються для розвитку пріори­тетних галузей економіки. Порядок отримання таких кредитів зафік­совано в положенні «Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зо­бов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення» (поста­нова Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 № 414).

Можливість отримати такий кредит реалізується через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розви­тку (ЄБРР), що надаються банками-агентами. Банки оформляють внутрішні кредитні угоди, договори застави та/або поруки, здійс­нюють контроль за порядком кредитування і виконанням проекту під гарантію Кабінету Міністрів України (КМУ). Як правило, банки відкривають за дорученням підприємств безвідкличні документаль­ні акредитиви на користь експортерів. На основі цих акредитивів оплачуються поставки обладнання чи надаються послуги. Після то­го як об'єкт кредитування введено в дію, позичальники починають погашати борги в терміни і в обсягах, передбачених угодами.

У процесі кредитування міжнародними банками українські банки-агенти можуть надавати підприємствам-позичальникам до­помогу щодо складання бізнес-плану, інвестиційної програми проек­ту або техніко-економічного обґрунтування позички.

Банк-агент може надати підприємству допомогу в разі, коли останньому бракує:

• стартових коштів для сплати авансового платежу — 15 % від загальної суми імпортного контракту;

• коштів на сплату страхової премії на користь іноземної стра­хової компанії;

• коштів для сплати належних платежів кредитору.

У таких випадках банк-агент може залучити кредит в іншого банку, але за обов'язкової умови, що погашення позички на авансо­вий та інші платежі субординовано з позичкою під гарантію уряду.

У листопаді 1998 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову «Про заходи щодо додаткового забезпечення гарантійних або ін­ших зобов'язань Кабінету Міністрів України, які надаються в за­безпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів, та вдоскона­лення системи відшкодування ними витрат Державного бюдже­ту». Згідно з цим документом банки-агенти дістали змогу надава­ти зустрічні гарантії за кредитами, гарантованими урядом.

За кредитування під державні гарантії підприємства-позичаль- ники є підконтрольними з боку банку, який контролює їхні гро­шові потоки.

Основними міжнародними кредиторами державних підприємств є Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розви тку (ЄБРР).

За рахунок позичок Світового банку фінансуються проекти у ву­гільному секторі, енергетичній галузі, сільському господарстві, со­ціальній та управлінській сферах, медицині. Прикладом може бути, програма Світового банку, що передбачає структурну перебудову вугільної промисловості: закриття збиткових і переобладнання не­рентабельних шахт, очищення навколишнього середовища, праце­влаштування та перепідготовку працівників галузі. Проект розпоча­то у грудні 1996 р. Виплата основного боргу починається 2002 року

1 триватиме до кінця 2013 р. Уповноваженим представником Украї­ни з обслуговування кредитної лінії Світового банку є Міністерство фінансів. Загальна сума кредиту становить 300 млн доларів США.

Європейський банк реконструкції та розвитку кредитує здебіль­шого великі проекти, спрямовані на підтримку енергетичної галу­зі, транспорту і міської інфраструктури. До таких проектів, напри­клад, належать: реконструкція аеропорту «Бориспіль», телеко­мунікація ІТУР (Італія—Туреччина—Україна—Росія), реконструк­ція Старобешівської теплоелектростанції, комерціалізація залізнич­ного транспорту, модернізація аеронавігаційної системи тощо.

За рахунок коштів ЄБРР здійснюються короткострокове та дов­гострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

Короткострокове кредитування здійснюється для реалізації експортних контрактів та придбання імпортної продукції з метою дальшого її використання в процесі виробництва.

Довгострокове кредитування виконується для фінансування основних засобів (придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання).

Типові умови кредитування такі:

— мінімальна сума кредиту — 50 тис. дол. США;

— максимальна сума кредиту — визначається для кожного уповноваженого банку індивідуально;

— термін короткострокового кредиту — від 6 до 12 місяців;

— максимальний термін довгострокового кредиту — 5 років;

— максимальна відстрочка погашення основної суми боргу —

2 роки (тривалість пільгового періоду);

— орієнтовна відсоткова ставка за користування кредитом — 15% річних.

У кредитному договорі встановлюються терміни сплати відсот­ків за кредитом ЄБРР. Протягом усього строку кредитування під­приємство надсилає в банк щомісячні та щоквартальні повідом­лення про хід виконання робіт згідно з бізнес-планом.

За рахунок коштів ЄБРР кредитуванню підлягають тільки фі­нансово окупні та забезпечені заставою проекти. При цьому вар­тість застави не повинна бути меншою за 140 % суми загальної кредитної заборгованості в разі підтримки позичальником коефі­цієнта обслуговування боргу.

Кредитні кошти не спрямовуються: на рефінансування вже існуючих зобов'язань приватних підприємств або на фінансуван­ня придбання цінних паперів діючих підприємств і нерухомості; на реалізацію проектів, пов'язаних з ігровим бізнесом, виробниц­твом або продажем зброї тощо.

Підприємство здійснює платежі згідно з умовами кредитної угоди, укладеної з банком.

Для отримання кредиту за рахунок коштів ЄБРР підприємст- во-позичальник подає в уповноважений банк відповідні пакети документів (рис. 13).

Пакети документів підприємства-позичальника

Рис. 7.13. Документи, які подає підприємство для отримання кредиту ЄБРР

Крім цих документів, підприємство-позичальник подає в банк бізнес-план, на підставі якого оцінюється ефективність запропо­нованого проекту.

За позитивної оцінки фінансового стану підприємства та про­екту укладається кредитна угода між уповноваженим банком та позичальником.

Підприємства України мають можливість отримувати кредити за рахунок коштів Світового банку, Агентства США з міжнарод­ного розвитку, Фонду «Євразія», а також коштів урядів зарубіж­них країн. Переважно кредити надаються малим та середнім під­приємствам через уповноважені банки України. Загальний огляд кредитної підтримки малих та середніх підприємств України за рахунок коштів міжнародних організацій, а також коштів урядів окремих країн подано в табл. 10^і.

Під час кредитування підприємств міжнародними валютно- кредитними організаціями виникають певні труднощі. По-перше, це оцінка вартості майна, що надається в заставу. Вартість акти­вів у заставі оцінює Фонд державного майна України. Ця оцінка є остаточною і в майбутньому не коригується. Тому на практиці невиконання зобов'язань за підприємством-позичальником та за відшкодування витрат державного бюджету за гарантіями уряду вартість майна, що продається на аукціоні, виявляється нижчою від початково встановленої.

По-друге, це проблема визначення достатньої суми застави, коли підприємство-позичальник не має високоліквідних активів.

По-третє, це проблема валютного ризику за одержання іно­земних позичок. Наприклад, якщо валютою позички є долар США, а основним постачальником обладнання за проектом — виробни­ки країн Європи, то перед підприємством може постати проблема покриття валютного ризику.

2.2. Кредитування експорту вітчизняних підприємств за рахунок ресурсів міжнародних фінансово-кредитних інститутів

У підґрунтя проектного кредитування підприємців за­кладено ідею фінансування інвестиційних проектів за рахунок доходів, які даватиме новостворене або реконструйоване підпри­ємство в майбутньому. За рахунок цих доходів забезпечується фінансування і поверненість інвестицій. Інакше кажучи, основ­ним забезпеченням наданих банком кредитів є сам інвестиційний проект. Банківське проектне кредитування підприємств у світовій практиці вважається актуальним для країн і регіонів, які потре­бують розширення або модернізації виробничих потужностей ка­піталомістких галузей промисловості, наприклад підприємств добувної й переробної промисловості.

Проектне кредитування суттєво відрізняється від інших форм кредиту і має як певні переваги, так і недоліки.

Перевагами можна визнати таке:

• дуже широке коло кредиторів, якими можуть бути підприєм­ства, постачальники, покупці продукції, інвестиційні, лізингові компанії, венчурні фірми-інвестори;

• можливість використання кількох джерел залученого капіталу;

• залучення широкого кола кредиторів сприяє організації ними консорціуму;

• суттєвою перевагою для підприємця є отримання кредиту без відображення заборгованості у своєму балансі, оскільки вона відноситься на баланс спеціальної компанії (рис. 14).

Об'єктом проектного кредитування є інвестиційний проект. Для того щоб забезпечити успішне фінансування інвестиційного проекту, потрібно:

1) розробити концепцію проекту;

2) оцінити його ефективність;

3) підготувати техніко-економічне обґрунтування планування інвестицій;

4) підготувати бізнес-план практичної реалізації проекту.

Рис. 14. Рух коштів за проектного кредитування

За реалізації великих інвестиційних проектів ураховуються екологічні, економічні, політичні та інші чинники, нехтування якими може призвести до тяжких наслідків. Важливим моментом проектного кредитування є оцінка економічної ефективності і со­ціальних наслідків інвестиційних проектів.

Цим питанням приділяється велика увага, і на оцінку проекту витрачаються значні кошти. Наприклад, витрати на передінвес- тиційні дослідження становлять до 1 % від вартості проекту; до­слідження інвестиційних можливостей — 0,25—1,5 %; техніко- економічні дослідження — 1,0—3,0 % для невеликих і 0,2—1,0 % для великих проектів.

Основним документом, який обґрунтовує доцільність і ефек­тивність інвестицій за проектного кредитування, є техніко-еконо- мічне обґрунтування інвестицій. Інформація, яка міститься в тех- ніко-економічному обґрунтуванні, використовується інвесторами і кредиторами для прийняття рішення про надання кредиту та фі­нансування проекту. За певних переваг проектне кредитування має й недоліки. Вартість проектного кредитування вища за вар­тість звичайного кредитування, бо відсоток за проектним креди­туванням складається з ринкової відсоткової ставки, комісії за зобов'язання надати позичку і за резервування коштів, а також із надбавки до ставки, тобто маржі, яка виплачується банку за згоду взяти на себе частину проектних ризиків.

Банк має право вимагати різноманітну інформацію щодо про­екту, залучати незалежних експертів для проведення експертизи.

Різновидом проектного кредитування є проект розвитку екс­порту (ПРЕ), що здійснюється уповноваженими банками України спільно з МБРР. Проект розвитку експорту спрямовано на спри­яння розвитку експортних можливостей вітчизняних виробників товарів чи послуг через кредитування, а також надання їм техні­чної допомоги (гарантованого фінансування).

Уповноважений банк фінансує вітчизняних виробників това­рів (послуг), їхні конкретні, ретельно підготовлені проекти роз­витку експорту. Підприємства та проекти підлягають ретельному аналізу і відбору, а також всебічній кредитній оцінці.

Основними напрямками реалізації ПРЕ є:

-кредитування проектів розвитку експорту вітчизняних під­приємств (на пільгових умовах);

-надання технічної допомоги (грантів) експортерам для ство­рення та розвитку необхідної експортної інфраструктури, удос­коналення зовнішньоекономічної діяльності, організаційного та функціонального розвитку експортного маркетингу, просування товарів та послуг на експорт, навчання фахівців, залучення кон­сультантів тощо.

Проекти розвитку експорту вітчизняних підприємств, які по­винні бути безпосередніми виробниками, товарів (послуг), фінан­суються за рахунок кредитних коштів, наданих уповноваженому банку МБРР.

За рахунок кредитних коштів уповноважений банк не може фінансувати:

♦ зобов'язання підприємств перед бюджетом;

♦ придбання цінних паперів (паїв) підприємств, у тому числі участь у приватизації державних підприємств;

♦ лізингові контракти;

♦ ігровий бізнес, виробництво міцних алкогольних напоїв, ви­робництво або продаж озброєння та боєприпасів тощо.

Уповноважений банк може прокредитувати оплату контрак­тів, укладених підприємством з іноземними або місцевими ви­робниками (з конвертацією валюти кредиту в національну ва­люту) щодо:

♦ придбання необхідної сировини, енергоносіїв, комплектува­льних виробів, напівфабрикатів, запасних частин, оплати ро­біт (послуг) тощо (крім виплат заробітної плати і сплати вартості місцевих комунальних послуг);

♦ придбання необхідних технологій, обладнання, устаткуван­ня, здійснення інших закупівель, що мають інвестиційний харак­тер, будівельних і монтажних робіт, оплати консалтингових по­слуг тощо.

За рахунок коштів кредитної лінії МБРР можуть бути сплачені:

♦ 100% вартості товарів (робіт, послуг) іноземного походження;

♦ 80% вартості товарів (робіт, послуг) вітчизняного виробництва.

Фінансування здійснюється через:

♦ короткострокове кредитування (на строк до 18 місяців) для поповнення оборотних коштів;

♦ довгострокове кредитування (на строк до 5 років) інвести­ційних проектів.

Кредит може бути наданий підприємству для здійснення кон­кретного проекту, обгрунтованого в бізнес-плані та плані розвит­ку експорту. Підприємства, що мають намір отримати кредит за рахунок коштів МБРР, мають відповідати таким вимогам:

♦ стабільно (прибутково) працювати протягом кількох остан­ніх років;

♦ мати частку державної власності меншу ніж 50 %;

♦ фактично здійснювати експортну діяльність і планувати її роз­виток або, якщо раніше підприємство не здійснювало такої діяльно­сті, проект її започаткування має бути детально обґрунтованим;

♦ протягом усього строку реалізації проекту підтримувати значення коефіцієнта обслуговування боргу не нижче за 1,5;

♦ передбачати власний внесок у розмірі не менше 30 % зага­льної вартості проекту (кошти, основні засоби, матеріально-тех­нічні запаси, технології, ноу-хау тощо);

♦ протягом усього строку реалізації проекту розвитку експорту підтримувати співвідношення власних та залучених коштів (ви­ключаючи суму кредиту, що його підприємство планує залучити для здійснення проекту розвитку експорту) не більше ніж 30: 70.

Необхідною умовою розгляду заявки на кредитування проекту розвитку експорту є надання підприємством бізнес-плану та пла­ну розвитку експорту. Проект повинен:

♦ бути обґрунтованим та фінансово самоокупним;

♦ передбачати реалізацію частини вироблених товарів (послуг) на експорт;

♦ забезпечувати приріст обсягу грошових надходжень від реалізації продукції (послуг) на експорт у сумі, що перевищує розмір кредиту;

♦ відповідати чинному законодавству України, а також вимо­гам МБРР та стандартам України щодо охорони навколишнього середовища, а також не належати до тих галузей, кредитування яких забороняє МБРР;

♦ бути Підтвердженим необхідними дозволами, висновками, по­годженнями тощо, які надані відповідними органами державної влади та/або місцевого самоврядування.

Проект (бізнес-план та план розвитку експорту) затверджуєть­ся до початку фінансування вповноваженим банком та погоджу­ється з МБРР.

Визначаючи постачальників товарів (робіт, послуг), з якими перед­бачається укладення контрактів з оплатою за рахунок коштів ПРЕ, підприємство має дотримуватись принципів МБРР щодо забезпечен­ня відкритої та чесної конкурентної боротьби за ці контракти.

МБРР вимагає використання чітких та об'єктивних критеріїв оцінки підприємством пропозицій постачальників товарів (робіт, послуг) і не допускає будь-якої дискримінації щодо постачальни­ків (вітчизняних чи іноземних). Підприємство має переконати упов­новажений банк, що придбання товарів (робіт, послуг) викону­ється відповідно до звичайної ринкової (комерційної) практики.

Фінансування проекту розвитку експорту за.рахунок кредит­них коштів МБРР здійснюється через оплату контрактів, укладе­них підприємством. Контракти повинні передбачати оплату това­рів (робіт, послуг) за фактом їх поставки (виконання, надання) або акредитивну форму розрахунків.

Банк вимагає від підприємств надання адекватного ліквід­ного забезпечення виконання ними зобов'язань з повернення кредитних коштів. Предметом забезпечення зобов'язань мо­жуть бути активи підприємства (або його майнових поручите­лів) — нерухоме майно, рухоме майно (механізми та інші ви­робничі активи), перевідступлення грошових надходжень під­приємства в національній і іноземній валютах, а також застава акцій, банківські гарантії та поруки, страхування та активи згід­но з чинним законодавством.

Дисконтована вартість майнового забезпечення зобов'язань за кредитом (застава) має бути не меншою ніж 200 % від загальної суми заборгованості позичальника за кредитом та суми відсотків, що будуть нараховані за повний рік користування кредитом (180 % — для кредитів терміном понад один рік).

Погашення заборгованості за кредитом здійснюється після за­кінчення пільгового періоду. Максимально можлива відстрочка виплати суми основного боргу (пільговий період) становить:

• 9 місяців — для короткострокових кредитів на поповнення оборотних коштів;

• 18 місяців — для довгострокових кредитів, які надаються для здійснення інвестиційних проектів.

Заборгованість погашається щомісяця (щокварталу або кожні півроку) рівними частинами у валюті кредиту.

За користування кредитом підприємство сплачує такі платежі:

— відсотки за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця, починаючи з дати отримання кредиту. Слід урахо­вувати, що відсоткова ставка за користування кредитом зале­жить від:

® поточного фінансового стану підприємства;

• ризиків здійснення проекту;

® належного виконання етапів проекту;

«ринкової кон'юнктури тощо;

— разову комісію (плата за управління кредитом та обслуго­вування позичкового рахунка), розмір якої становить 0,75 %— 5 % від суми кредиту, що надається;

— плату за невикористання частини кредиту або кредитної лінії, яка становить 1,5 %—2 % річних від суми невикористаної частини кредиту.

Конкретні умови надання кредиту узгоджуються сторонами та регулюються кредитною угодою.

Програма технічної допомоги експортерам є складовою ПРЕ. Технічна допомога (гарантоване фінансування) надається діючим підприємствам, що здійснюють або планують здійснювати експорт товарів (послуг) власного виробництва, уповноваженим банком з коштів Фонду розвитку експорту, який створено за рахунок коштів МБРР. Обсяг технічної допомоги підприємству-експортеру не мо­же перевищувати суми, еквівалентної 125 тис. доларів США і ста­новити більше ніж 50 % загальної вартості заходів, здійснених підприємством і спрямованих на розвиток його експортної діяль­ності. Цю допомогу підприємство може отримати, якщо воно своєчасно сплачує платежі за кредитом та погашає його.

Програма технічної допомоги експортерам передбачає фінансу­вання експортно орієнтованих заходів і спрямована на розвиток чи вдосконалення тактики та стратегії виходу на нові ринки збуту, по­ліпшення конкурентних позицій підприємств на зовнішніх ринках.

За рахунок коштів гранту можуть бути сплачені такі зовніш­ньоекономічні заходи підприємств-експортерів:

• дослідження ринків;

• стратегічне та поточне планування;

• удосконалення споживчих якостей виробів, методів та засо­бів контролю готової продукції (сертифікація продукції, адапта­ція виробів до специфічних вимог певних груп споживачів, пе­редпродажна підготовка виробів тощо);

• удосконалення методів та засобів контролю за дотриманням тех­нології виробництва (сертифікація виробництва, консалтинг тощо);

• навчання (підвищення кваліфікації) фахівців, що розробля­ють стратегію та тактику здійснення експорту (маркетинг, ціно­утворення, збут, просування тощо);

• експортний маркетинг та розвиток експорту (рекламні захо­ди, участь в ярмарках та виставках, ділові поїздки, міжнародний аудит тощо);

• залучення консультантів.

Фінансування проекту розвитку експорту відбувається в кіль­ка етапів.

На першому етапі для проведення попередньої оцінки фінан­сового стану підприємства та економічної ефективності проекту слід подати такі документи:

• клопотання про отримання кредиту;

• анкету заявника на отримання кредиту;

• форми №1,2 підприємства (за три останні роки та за чотири останні квартали діяльності), форму № 3 за останній рік діяльності;

• резюме проекту розвитку експорту підприємства.

Після того як уповноважений банк прийме рішення щодо до­цільності (можливості) продовження роботи над проектом, під­приємство розробляє бізнес-план та план розвитку експорту.

На підставі цих документів уповноважений банк проводить попередню експертизу фінансового стану підприємства, його проекту розвитку експорту, достатності забезпечення тощо.

Про результати попередньої експертизи та доцільність продо­вження роботи над проектом уповноважений банк письмово спо­віщає керівництво підприємства.

На другому етапі для проведення поглибленого аналізу фінан­сового стану підприємства та проекту в уповноважений банк до­датково подають такі документи: і

1) проектну документацію:

«бізнес-план проекту розвитку експорту підприємства;

«план розвитку експорту підприємства (після того як уповно­важений банк приймає рішення щодо можливості кредитування, підприємство подає переклад бізнес-плану та плану розвитку експорту англійською мовою);

• копії контрактів, проектів контрактів, протоколів про наміри що­до придбання підприємством обладнання, устаткування, матеріалів, комплектувальних деталей, сировини тощо, які фінансуються в рам­ках реалізації проекту, у тому числі за рахунок кредитних коштів;

• копії прайс-листів, комерційних пропозицій, контрактів, про­токолів про наміри тощо фірм-конкурентів, які виробляють ана­логічні товари (послуги);

• копії контрактів, проектів контрактів, протоколів про наміри щодо реалізації товарів та послуг, вироблених завдяки залученим кредитним коштам, у тому числі на експорт;

• копії дозволів та/або ліцензій на види діяльності, які мають стосунок до проекту (якщо діяльність підлягає ліцензуванню);

«резолюції компетентних органів щодо проектних рішень (відгуки проектних організацій, довідки бюро технічної інвента­ризації, акти погодження з архітектором тощо);

• довідку-висновок Держкомприроди або його регіонального відділення про екологічну оцінку проекту;

• висновок санітарно-епідеміологічної станції про погодження проекту;

• висновок пожежної інспекції;

• державний акт на право користування земельними ділянками;

2) документи щодо застави:

»детальний перелік майна, що може бути надане в заставу із зазначенням його балансової вартості, року будівництва або ви­пуску, місця розташування, характеристики тощо;

•документи, що підтверджують право власності на предмет застави (свідоцтво про власність, свідоцтво про те, що обладнан­ня перебуває на балансі власності підприємства-заявника тощо);

•»довідка-характеристика Бюро технічної інвентаризації та до­відка нотаріальної контори про те, що предмет застави є вільним від будь-яких зобов'язань;

»оцінка незалежною експертною фірмою вартості застави (на вимогу уповноваженого банку);

• документ про страхування предмета застави (на вимогу упов­новаженого банку);

3) іншу документацію'.

«банківські довідки про рахунки підприємств з наведенням їх реквізитів, залишків коштів, кредиторської заборгованості тощо;

• аудиторський висновок, що підтверджує результати госпо­дарської діяльності за останній календарний рік (на вимогу упов­новаженого банку).

Коли уповноважений банк залучає до експертизи проектних рішень сторонніх експертів, витрати на ці цілі відшкодовує під­приємство на договірній основі.

На третьому етапі —- після затвердження проекту кредитним комітетом уповноваженого банку та погодження його з МБРР готуються кредитна угода та договір (договори) застави. Для під­готовки та укладання кредитної угоди та договору (договорів) за­стави підприємство подає до уповноваженого банку оригінали або нотаріально засвідчені копії таких документів:

а) установчі документи:

• свідоцтво про реєстрацію;

«статут;

• установчий договір;

б) документи щодо застави:

• державний акт на право користування земельними ділянками;

• документ про право власності на виробничі потужності та/або договір (договори) оренди (оригінали);

• ліцензії на види діяльності;

• картку зі зразками підписів і відбитком печатки (оригінал).

• документ, що підтверджує право власності на предмет заста­ви (свідоцтво про власність або свідоцтво про те, що обладнання перебуває на балансі даного підприємства);

• довідку-характеристику та довідку нотаріальної контори про те, що предмет застави є вільним від будь-яких зобов'язань (оригінали);

• на окрему вимогу банку: документ про страхування предме­та застави;

в) інші документи:

• лист заявника, погоджений з керівництвом банків, в яких відкрито поточний, позичковий, валютний та інші рахунки заяв­ника; лист про надані представникам уповноваженого банку пра­ва отримувати інформацію про стан і рух коштів на затверджені для фінансування(згідно зтбізнес-планом проекту розвитку експорту).

Сплата відбувається відповідно до за­явок підприємства за рахунок коштів кредитної лінії ПРЕ.

Згідно з чинним порядком уповноважений банк вимагає від підприємств, що отримали кредит на суму понад 1 млн дол. США, проведення щорічного аудиту (протягом усього строку здійснен­ня проекту розвитку експорту).

Отже, можна цілком підставно стверджувати, що проектне кредиту­вання сприяє розвитку експортного потенціалу підприємств України.

Дата добавления: 2014-01-07