Експерименти в економіці. «Кукурузництво»

Шістдесятники. Зародження дисидентського руху.

Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції – шістдесятників (цей термін вживався вже на початку 60-х років). Провідними постатями серед них були письменники і поети І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Калинець, художники А.Горська, П.3аливаха, В.Кушнір, літературні критики І. Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, діячі кінематографу С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Іллєнко та багато інших.

Поява нового покоління інтелігенції було свідоцтвом духовного відродження нації. Шістдесятники не боролися проти радянського ладу, а намагалися обновити його. Нове покоління інтелігенції вимагало гарантій вільного розвитку українського народу, його культури і мови. На початку 1960 р. у Києві виник клуб творчої молоді «Супутник». Невдовзі подібні місця зустрічі молодої інтелігенції почали відкриватися і в інших українських містах – Львові, Одесі, Дніпропетровську, Черкасах та ін.

Все це не могло не викликати незадоволення з боку влади. У грудні 1962 р. відбулися зустрічі Хрущова з творчою інтелігенцією. Шістдесятників почали звинувачувати у відході від "марксизму-ленінізму", "формалізмі", "космополітизмі", обмежувати їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них.

Однак, частина нового покоління не зреклася своїх поглядів і пішла на конфронтацію з владою. Саме шістдесятники склали ядро дисидентського опозиційного руху, учасники якого вимагали радикальних змін, виходу України із складу СРСР, проголошення її незалежності, і стали провідниками національного відродження. На Західній Україні діяла так звана «Українська робітничо-селянська спілка» на чолі з Л.Лук’яненком, що саме проповідувала подібні зміни. Після арешту усі члени спілки отримали від 10 до 15 років ув’язнення. У 1962-1963 рр. "відлига" в національно-культурній сфері припинилася.

Поставивши завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки.

Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.

Позитивні наслідки мали, зокрема, наступні економічні реформи:

§ децентралізація керівництва економікою, запроваджена у 1957р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічних районів;

§ збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;

§ підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

§ збільшення закупівельних цін на продовольство.

Необхідно зазначити, що за часів перебування Хрущова при владі відбувався новий виток індустріалізації. В умовах Науково-технічної революції прогрес визначали перш за все такі галузі виробництва, як машинобудування, приладобудування, електротехнічна, радіотехнічна промисловості і т.ін. У липні 1955 р. Пленум ЦК КПРС поставив завдання щодо підвищення технічного рівня виробництва. Для цього періоду було характерно: 1) особлива увага приділялася промисловому будівництву і виробництву засобів виробництва; 2) дуже слабка увага приділялася легкій і харчовій промисловості (як наслідок, дефіцит найнеобхідніших товарів широкого використання, м’яса, молока, масла і т.ін.); 3) будівництво промислових гігантів, електростанцій без урахування екологічних вимог.

В Україні будувалися шахти в Донбасі, були відкриті нові вугільні басейни – Львівсько-Волинський та Дніпровський. Будувалися металургійні гіганти. Створювалися гіганти нафтохімії – Лісічанський та Рубіжанський хімкомбінати.

В республіці з’явилася нова галузь – легкове автомобілебудування (ЗАЗ). Значних успіхів досягло конструкторське бюро Антонова, Львівський автобусний завод. Однак впровадження нових технологій у виробництво, поява нових галузей та видів продукції були недостатніми: республіка зберегла свою традиційну структуру виробництва (добувні галузі, енергетика, важке машинобудування).

На початок 50-х років виходить на проектну потужність Каховська ГЕС, ведеться спорудження Кременчуцької, Дніпродзержинської, Київської ГЕС.

Сільське господарство. Друга половина 50-х рр. стала періодом помітного економічного зростання, сільське господарство вперше стало рентабельним. Протягом 1953 – 1958 рр. ціни на зерно зросли майже в 7 разів, на картоплю – у 8 разів, на продукти тваринництва – у 5,5 разів.

На початку 1954 р. Пленум ЦК КПСС прийняв постанову про освоєння цілинних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу й частини Північного Кавказу. З 1954 по 1957 р. в СРСР було освоєно 37 млн. га землі, що складало 30% від всіх посівних площ. На освоєння цілинних земель з республіки було направлено 15 тис. спеціалістів, всього понад 100 тис. чоловік, головним чином молодь. Лише у 1955 р. з України на цілину було відправлено 11,4 тис. тракторів і 8,5 тис. комбайнів.

З 1955 р. валовий збір зернових культур мав зрости внаслідок значного збільшення посівів кукурудзи. За рішенням Лютневого (1955 р.) пленуму ЦК КПУ, в 1955 р. планувалось висіяти понад 5,2 млн. га. цією культурою, зокрема 4,3 млн. га. на зерно. За короткий час посіви «цариці полів» досягли понад 20% посівної площі.

За три роки виробництво сільськогосподарської продукції зросло на 25%.

У 1957 р. Хрущов запропонував втричі збільшити виробництво м’яса.

У 1958 р. було прийнято рішення про реорганізацію машинно-тракторних станцій (МТС) у ремонтно-технічні станції (РТС). Колгоспи були зобов’язані викупити техніку. У 1964 р. стало цілком очевидно, що колгоспи не в змозі розраховуватися з боргами. Держбанк списав заборгованість.

Економічне піднесення другої пол. 50-х рр. виявилося нестабільним, оскільки реформи були половинчастими (не торкнулися основ адміністративно-командної економіки), належним чином не обґрунтованими.

Сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень, нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.), що негативно позначилося на виробництві сільськогосподарської продукції.

У кін. 50-х – на поч. 60-х рр. почалося падіння темпів економічного зростання.

Дата добавления: 2014-01-07