Аргентина

Куба

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Куба. Столиця - Гавана (понад 2,2 млн осіб). Площа - 111 тис. км² (102-ге місце у світі). Населення - понад 11 млн осіб (65-те місце). Державна мова - іспанська. Грошова одиниця - кубинське песо.

Географічне положення. Острівна держава, розташована в Центральній Америці на однойменному острові. Він є найбільшим серед Великих Антильських островів. Біля нього декілька невеликих островів, які належать Кубі. На суходолі сусідів немає. Оточена водами Карибського моря та має берегову лінію 3500 км. На півночі найближче до Куби знаходяться США та Багамські Острови, на заході - Мексика, півдні - Ямайка, сході - Гаїті. Географічне положення в цілому середньо сприятливе.

Історія виникнення та розвитку. Близько 4 тис. років до н. є. на Кубі поселилися перші індіанці. У VII-IX ст. почалося переселення на острів індіанців з Північної Америки. Після появи біля берегів Куби X. Колумба наприкінці XV ст. уже з 1511 р. почалася колонізація острова іспанцями. Протягом XVI ст. місцеве індіанське населення було практично винищено. Почалося завезення на плантації рабів з Африки. Під час війни за незалежність іспанських колоній Америки Куба незалежності не отримала. Це сталося лише 10 жовтня 1898 p., після чого почалася війна з Іспанією та конфронтація між нею й США за контроль над Кубою. Лише 20 травня 1902 р. на світ з'явилася офіційно визнана незалежна Республіка Куба.

Вся подальша історія Куби аж до Фіделя Кастро була історією протекторату та прямих воєнних інтервенцій США, повстань і переворотів. Після збройної боротьби з режимом Р.-Ф. Батисти загони повстанців під керівництвом Ф. Кастро захопили столицю у 1959 р. З того часу Ф. Кастро є незмінним керівником Куби. Це світовий рекорд утримування влади в країні однією особою за останній період історії світу.

З цього часу почалася переважно економічна блокада Куби з боку США. Куба взяла на себе місію поширення комуністичних ідей у Латинській Америці, брала участь у війнах в Африці (Ангола та Ефіопія). Сотні тисяч кубинців на човнах, надувних матрацах, плотах, викрадених літаках і вертольотах намагалися втекти до США. Нині на Кубі обережно впроваджуються елементи демократії та ринкового господарства.

Державний устрій і форма правління. Куба є унітарною державою, соціалістичною республікою. Глава держави та уряду Фідель Кастро. Законодавча влада належить Національній асамблеї народної влади. Термін її повноважень - 5 років. Реально влада в країні належить Комуністичній партії Куби на чолі з братами Кастро. Всі 601 член парламенту є комуністами. Куба поділяється на 15 провінцій.

Природні умови та ресурси. Більша частина Куби рівнинна. Лише на південному сході височать гори Сьєрра-Маестра з найвищою точкою країни (1974 м). Великих річок немає. Клімат тропічний пасатний. Температури в середньому, літа до +28 °С, зими - до 4-22 °С. Опадів за рік випадає від 800 мм на рівнині та до 2200 - у горах. Протягом року є вологий і сухий періоди. За період дощів (травень - жовтень) випадає понад 80 % опадів. У цей час відбуваються руйнівні тропічні урагани.

Ліси збереглися практично лише в горах. Рослинний і тваринний світ небагатий.

Серед мінеральних ресурсів переважають руди кольорових металів. За запасами нікелю Куба посідає 2-ге місце у світі. Є родовища мідних, цинкових, залізних та марганцевих руд. Серед хімічної сировини переважають фосфорити та кам'яна сіль. Будівельні матеріали представлені найвідомішим в Америці родовищем мармуру.

Багата Куба й на природні рекреаційні ресурси.

Населення. Середня густота населення перевищує 100 осіб на 1 км^а і по території розміщене досить рівномірно. Коефіцієнт народжуваності становить 12 %о, смертності - 7 %о. Таким чином природний приріст населення порівняно невеликий - 5 %о. Частка міського населення досягла 75 %. Окрім Гавани більше міст-мільйонерів на Кубі немає. Представників європейської раси у країні близько 70 %, мулатів та метисів - близько 17, негрів - 13 %.

Господарство. Агропромисловий комплекс (сільське господарство та переробні галузі харчової та легкої промисловості) домінує. В країні переважають великі сільськогосподарські кооперативи. Основними сільськогосподарськими культурами, за якими Кубу знають у світі, є цукрова тростина та тютюн. З них виготовляють цукор, ром і відповідно знамениті сигари. Відома Куба також своїми плантаціями цитрусових. Вона спеціалізується на вирощуванні грейпфрутів. Вирощують також ананаси, банани, каву, какао, манго тощо. Основною продовольчою зерновою культурою є рис. На території країни значні плантації кокосових горіхів. Тваринництво, зокрема птахівництво, відіграє допоміжну роль. У прибережних районах значним додатком до харчового раціону є риба.

Розвинута багатогалузева гірничовидобувна промисловість, особливо розвинутий видобуток нікелевих руд (одне з провідних місць у світі). Відома Куба також розробками родовищ руд інших кольорових металів і залізної руди. Зростає інтенсивність використання родовищ нафти та газу. Далеко за межі Америки експортується кубинський мармур.

На базі родовищ руд кольорових і чорних металів розвивається чорна та кольорова металургія. Вони, у свою чергу, служать основою поширення різних галузей машинобудування. У будівельній індустрії найрозвинутішою галуззю є цементна. Розвинута також і хімічна промисловість.

У зовнішніх зв'язках провідне місце належить морському транспорту з такими найбільшими портами країни, як Гавана та Сантьяго-де-Куба. Довжина залізничних магістралей близько 5 тис. км. Автомобільні шляхи мають протяжність 15 тис. км. У Гавані є міжнародний аеропорт.

Культура та соціальний розвиток. На Кубі однією з найкраще розвинутих у світі є галузь охорони здоров'я. На одного лікаря країни припадає 270 осіб (у СІНА - 420, Німеччині - 320). Понад 95 % населення письменне. Витрати на освіту становлять близько 7 % ВНП. Тривалість життя жінок становить 73 роки, чоловіків - 75 років.

У країні значна мережа національних парків. У столиці Гавані дуже велика кількість музеїв, зокрема: декоративного мистецтва, народного мистецтва, національний, антропологічний, наполеонівський, мистецтва XVIII ст. тощо. В Гавані безліч пам'яток архітектури XVI-XX ст. Є музеї та історичні пам'ятки і в інших містах. У списку ЮНЕСКО - 2 об'єкти.

Республіка Куба визнала незалежну Україну 6 грудня 1991 р. Протокол про встановлення дипломатичних відносин між двома державами підписано 12 березня 1992 р. Існує близько 20 різних документів, якими регулюються двосторонні відносини.

3. Країни Південної Америки

Надзвичайно динамічний регіон, де відбувається процес масштабного освоєння внутрішніх територій, прискореними темпами розвивається економіка, відбуваються швидкі зміни в соціальній сфері. Процес трансформації суспільства випереджає швидкість змін у свідомості людей, що породжує гострі протиріччя та конфлікти. Серед країн Південної Америки регіональними лідерами є Бразилія та Аргентина.

3.1. Бразилія

Загальні відомості. Офіційна назва - Федеративна Республіка Бразилія. Столиця - Бразиліа (понад 2 млн осіб). Площа - понад 8,5 млн км² (5-те місце у світі). Населення - близько 180 мли осіб (5-те місце). Державна мова - португальська. Грошова одиниця - реал.

Географічне положення. Бразилія займає майже половину всього материка Південна Америка, його східну та центральну частини. Східна частина країни мас вихід до Атлантичного океану. На півночі Бразилія межує з Венесуелою, Суринамом, Гайаною та Гвіаною. На північному заході має кордон з Колумбією. Із заходу до Бразилії прилягають Перу та Болівія. Південно-західним сусідом є Парагвай. На півдні країна межує з Аргентиною та Уругваєм. Величезна територія Бразилії не має однозначної оцінки рівня сприятливості різних її частин для розвитку господарства та життя населення. Найкраще географічне положення в південно-східних приморських частинах країни.

Історія виникнення та розвитку. З давніх-давен територія нинішньої Бразилії була заселена різними індіанськими племенами. З початку XVI ст. почала колонізуватися португальцями. До 1815 р. була колонією Португалії. З 1815 до 1822 р. проголошена королівством, яке перебувало в унії з метрополією. З 1889 р. Бразилія стала республікою. Наприкінці XIX - на початку XX ст. відбулося масове переселення з Європи, переважно з Південної, та швидке зростання населення. Протягом XX ст. Бразилія пережила політичну та соціально-економічну нестабільність, військові режими, спроби реформування економіки, величезний зовнішній борг, періоди «економічного дива» і занепадів, широкомасштабне освоєння внутрішніх районів і Амазонії.

Державний устрій і форма правління. Бразилія - федеративна держава, президентська республіка. Законодавчу владу має двопалатний парламент. Він складається з палати депутатів (432 особи) і федерального сенату (81 особа). Термін їх повноважень - 4 роки. Глава держави та уряду - президент. Країна поділяється на 26 штатів і 1 федеральний округ.

Природні умови та ресурси. Основними формами рельєфу Бразилії є Амазонська низовина на півночі та Бразильське плоскогір'я в інших частинах країни. Найвища точка Бразилії гора Бандейра (Прапор) має висоту 2890м.

Бразилія розташована аж у чотирьох кліматичних поясах: екваторіальному, субекваторіальному, тропічному та субтропічному. У зимовий період з півночі на південь середні температури липня змінюються від 4 29 С до +16 °С. В Амазонії, де панує екваторіальний клімат, середні температури повітря впродовж усього року становлять +27 °С-----1-29 °С і кількість опадів досягає 3000 мм.

Річкова сітка країни найгустіша у світі. Тут протікає безліч дуже довгих і повноводних річок, в тому числі найповноводніша річка світу - Амазонка. В нижній течії її ширина досягає до 80 км. Великих озер у країні немає.

Ґрунтовий покрив не дуже різноманітний. Переважають різні підвиди червоно-жовтих і червоних латеритних ґрунтів.

Рослинний і тваринний світ Бразилії за нинішнього покоління методично та масово винищується. Ліси навіть не вирубуються, а просто випалюються. Надзвичайна видова різноманітність лісів Амазонії, де донині відкриваються все нові види рослин, дуже швидко зникає. Те саме відбувається і з тваринами. Птахи, особливо папуги, масово вивозяться, переважно до США, відстрілюють ягуарів і оцелотів заради гарного хутра, виловлюють риб для акваріумів, навіть хижих піраній. Очищення боліт призводить до знищення анаконд. На Бразильському нагір'ї все ще можна зустріти пуму, мурахоїда, броненосця, гривастого вовка, страуса нанду.

Значною є мінерально-сировинна база країни. Бразильське нагір'я багате на рудні корисні копалини: залізну і марганцеву руду, боксити, олово, вольфрамову руду, золото. Є унікальні родовища дорогоцінного каміння та алмазів. На півдні розвідані поклади кам'яного вугілля, а на шельфі - нафти та природного газу.

Населення. Середня густота населення в Бразилії невелика - понад 21 особа на 1 км², хоча нерівномірність його розміщення - одна з найбільших у світі. Майже половина всіх жителів проживає на 7 % території країни. Це вузька смуга Атлантичного узбережжя. Бразилія належить до найбільш урбанізованих держав світу. У містах живе понад 81 % населення. Досить високий тут і природний приріст населення - 12 %о. У Бразилії більше десяти міст-мільйонерів, а Сан-Паулу належить до найбільших міст світу. Майже 55 % населення становлять креоли (нащадки європейських переселенців). Близько 40 % мулати і метиси, 5 % - африканці.

Господарство. Нинішня Бразилія за обсягом ВНП належить до десяти провідних держав світу. На наших очах вона перетворюється на постіндустріальну державу, де частка сфери послуг уже перевищила 50 %.

Основними галузями промисловості є гірничодобувна, металургійна, машинобудівна, хімічна, деревообробна, легка та харчова. Машинобудівна випереджає всі інші галузі: випускає автомобілі та морські судна, мікрокомп'ютери, трактори та літаки. Найбільшими центрами машинобудування є Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро. Машинобудування забезпечує металами чорна та кольорова металургія. За виробництвом спеціальних сталей та алюмінію Бразилія належить до провідних держав світу. Багатогалузева хімічна промисловість випускає добрива, синтетичні волокна та каучук, пластмаси і барвники, каустичну соду та кислоти. В країні потужна легка промисловість, особливо текстильна та шкіряно-взуттєва. Харчова промисловість представлена навіть на європейському ринку м'ясними консервами.

Сільське господарство Бразилії за деякими видами своєї продукції має світове значення. Країні належать перше місце у світі за вирощуванням кави, цукрової тростини та апельсинів, друге місце - за обсягами збирання бананів, маніоку, сої, третє місце - кукурудзи тощо. За поголів'ям великої рогатої худоби Бразилія на другому місці у світі, свиней та птахів - на третьому.

Основний вид транспорту - автомобільний. Довжина автомобільних доріг - 2 млн км, залізничних магістралей - 130 тис. км. Широко використовуються ріки для внутрішнього сполучення та океан - для зовнішнього. Постійно зростає значення авіаційного транспорту як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях.

Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою є 8-річнаосвіта. Письменних понад 82 %. На 100 тис. жителів припадає 1075 студентів. Найбільшими університетами є Університет штату Сан-Паулу та Федеральний університет Ріо-де-Жанейро.

До історико-культурної спадщини належать архітектурні ансамблі столиці та колоніальні квартали середньовічних міст східного узбережжя.

Федеративна Республіка Бразилія визнала незалежність України 26 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома державами встановлені шляхом обміну листами між міністерствами закордонних справ України та Бразилії 11 лютого 1992 р. У Києві працює посольство Бразилії.

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Аргентина. Столиця - Буенос-Айрес (близько 3 млн осіб). Площа - близько 2,8 млн км² (8-ме місце у світі). Населення - понад 38 млн осіб (31-ше місце). Державна мова - іспанська. Грошова одиниця - аргентинське песо.

Географічне положення. Аргентина знаходиться в південно-східній частині Південної Америки. На заході більш як на 5 тис. км простягається кордон з Чилі. На півночі країна межує з Болівією, на північному сході - з Парагваєм, Бразилією та Уругваєм. Зважаючи на величину площі Аргентини, географічне положення її окремих частин можна оцінювати по-різному. Як і у Бразилії, найкраще воно на східному узбережжі.

Історія виникнення та розвитку. До початку XVI ст., коли біля східного узбережжя Аргентини з'явилися іспанці, її територія була малозаселена. У це важко повірити, але ще в 1869 р. в Аргентині жило лише 1,8 млн осіб. З XVI ст. нинішня територія країни входила до віце-королівства Перу. У 1776 р. тут було створене королівство Ла-Плата. Воно й стало організаційно-територіальною основою для проголошення в 1816 р. незалежності. У другій половині XIX ст. відбулися війна з Парагваєм, внаслідок якої було захоплено частину його території, експансія на південь, встановлення найдовшого кордону з Чилі. Закінчення формування території держави та утвердження центральної влади, відкрили шляхи для масової імміграції з європейських держав, швидкого розвитку економіки, використання природно-ресурсного потенціалу. У цей час і з'явився вираз «багатий, як аргентинець», який нині викликає хіба що посмішку. Після економічної кризи 1929 -1933 pp. країна увійшла у надто довгий період політичної та економічної нестабільності, який триває й донині.

Держаний устрій і форма правління. Аргентина - федеративна держава, президентська республіка. Глава держави та уряду президент. Законодавча влада належить Конгресу. Він складається з двох палат (палати депутатів і сенату). Депутатів обирають на чотири роки. Загальна кількість депутатів - 257. Адміністративний поділ Аргентини: 22 провінції, федеральна територія (Вогняна Земля), столичний округ.

Природні умови та ресурси. Північна та східна частини Аргентини рівнинні, західна та південна - гірські. На північному сході знаходиться велика Ла-Платська низовина. На північному заході здіймається найвища вершина не лише Аргентини, а й усієї Південної Америки, гора Аконкагуа (6960 м).

Аргентина знаходиться в трьох кліматичних поясах - тропічному, субтропічному та помірному. Країна ніби стіною захищена високими Андами від впливу Тихого океану, але повністю відкрита для Атлантичного. Тому з віддаленням від останнього в західному напрямку кількість опадів поступово зменшується від 1600 мм до 100 мм. На крайньому півдні вже відчувається охолоджуючий вплив Антарктиди. Взимку тут середні температури найхолоднішого місяця становлять +1 °С, а влітку - лише +10 °С.

На північному сході, де випадає багато опадів, спостерігається найгустіша річкова сітка. Великі, повноводні та судноплавні річки Парана, Парагвай та Уругвай течуть з півночі на південь та впадають в Атлантичний океан. В Андах є декілька великих льодовикових озер.

Ґрунтовий покрив країни в цілому різноманітний. Переважають доволі родючі коричнево-червоні та червоно-бурі ґрунти саван. Далі на південь вони змінюються найродючішими червонувато-чорними ґрунтами прерій. Західніше, ближче до Анд, де опадів менше, панують сіро-коричневі ґрунти та сіроземи.

Розмаїтий і рослинний світ. У тропіках все ще трапляються вологі тропічні ліси з багатою флорою та фауною. Область Гран-Чако вкрита специфічним сухим рідколіссям. Савани й вологі лучні степи пампаси або повністю розорані, або ж інтенсивно використовуються як пасовища. У Патагонії на півдні переважає чагарникова напівпустеля.

Тваринний світ на значній частині Аргентини майже повністю винищений інтенсивною господарською діяльністю. У чагарникових напівпустелях та в гірських районах збереглися пуми, лами, страуси нанду, броненосці. Є такі цінні хутрові звірі, як віскаша, видра уільїн, нутрія.

Геологічно територія Аргентини вивчена ще недостатньо. Тому тут можливі відкриття нових перспективних родовищ корисних копалин. Нині ж розвідані досить значні запаси руд кольорових металів, особливо міді, а також нафти та природного газу.

У цілому головними природними ресурсами є родючі ґрунти, великі запаси гідроенергії, особливо на гірських річках, рекреаційні ресурси.

Населення. Середня густота населення ледве перевищує 14 осіб на 1 км². Воно концентрується переважно в приатлантичній смузі. Внутрішні частини заселені досить слабко (до 1 особи на 1 км²). Аргентина належить до найурбанізованіших держав світу. Понад 90 % її населення живе в містах. Крім столиці є ще два міста-мільйонери (Кордова та Росаріо). При народжуваності 20 %о смертність сягає 8 %о, таким чином в Аргентині спостерігається доволі значний природний приріст населення - 12 %о. Переважають нащадки переселенців з Європи, переважно іспанців та італійців (85 %). Решта 15 % - метиси та індіанці.

Господарство. Аргентина одна з найрозвинутіших аграрно-індустріальних держав Америки. її економіка швидко перебудовується відповідно до вимог часу. Постійно зростає частка сфери послуг, де вже нині зайнято більше половини економічно активного населення.

Для промисловості Аргентини характерна надконцентрація підприємств у столиці, де виробляється понад 50 % всієї продукції. Базою індустрії є потужна енергетика. Вона використовує нафту та газ на теплових електростанціях. Зростає значення гідроенергетики. Розвивається атомна енергетика.

Базою машинобудування є чорна та кольорова металургія. Перша працює переважно на привізній сировині, тому тяжіє до портових міст. Виплавляються якісні сталі, виробляється прокат і безшовні труби. Кольорова металургія виробляє свинець, цинк, алюміній і олово.

Серед галузей машинобудування найпоширенішим є транспортне та сільськогосподарське. Розвинуті судно- та авіабудування. Зростає випуск обладнання для харчової промисловості, верстатів, виробництво продукції електротехніки та електроніки.

Хімічна промисловість використовує для переробки як природну сировину (нафту та газ), так і сировину та відходи сільського господарства й лісової промисловості. Виділяються лакофарбова, парфумерна та фармацевтична.

Серед галузей легкої промисловості виділяється виробництво шкіри та взуття. Взуття Аргентини одне з найкращих у світі завдяки використанню місцевого квебрахового екстракту для дубління шкіри.

Потужна харчова промисловість базується на розвиненому сільському господарстві. За обсягами вирощування пшениці, кукурудзи та сої Аргентина займає одне з перших місць у світі. В цілому сільське господарство спеціалізується на виробництві зерна та м'яса. За випуском цієї продукції Аргентина посідає перше місце в Латинській Америці. В Буенос-Айресі, який нерідко називають «столицею м'яса», розташовані декілька великих м'ясокомбінатів і підприємства олійної та борошномельної промисловості.

Протяжність залізничних колій - понад 35 тис. км, автомобільних доріг - 55 тис. км. Усі головні магістралі розходяться від столиці, як павутина від павука. Зростає значення трубопровідного та авіаційного транспорту.

Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою освітою в Аргентині є 7 класів. На 100 тис. осіб припадає 3293 студенти. В країні більш як 50 університетів. У Буенос-Айресі є університет, де навчається понад 250 тис. студентів. Середня тривалість життя чоловіків становить 72 роки, жінок - до 79. У столиці безліч музеїв, картинних галерей, театрів тощо. У списку ЮНЕСКО - З об'єкти.

Аргентинська Республіка визнала незалежну Україну 5 грудня 1991 р. Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Аргентиною підписаний 6 січня 1992 р. У Києві функціонує посольство Аргентини.

Висновки

Америка як частина світу поділяється на три доволі відмінні регіони: Північна Америка, Центральна Америка і Південна Америка. Тут ще продовжується політичне і економічне домінування США, однак воно поступово послаблюється. Виникає все більше держав, які намагаються брати на себе роль регіональних лідерів. Найбільшою мірою це стосується Бразилії.

В наш час в усіх регіонах Америки проходять дуже складні, не позбавлені гострих суперечностей процеси регіональної інтеграції. На теренах Північної Америки утверджується регіональне інтеграційне утворення НАФТА, Південної - МЕРКОСУР.

У цілому Америка є надзвичайно динамічною частиною світу. Тут відбуваються процеси масштабного освоєння внутрішніх територій, прискореними темпами розвивається економіка, відбуваються кардинальні зміни в соціальній сфері.

ТЕМА 6. КРАЇНИ АФРИКИ

1. Країни Північної Африки

Єгипет

2. Країни Західної Африки

2.1. Нігерія

3. Країни Центральної Африки

4. Країни Східної Африки

4.1. Кенія

5. Країни Південної Африки

5.1. Південно-Африканська Республіка

1. Країни Північної Африки

Регіон складається з семи арабських країн, які об'єднуються в один регіон не лише на основі географічної близькості. їх поєднує спільна історія та значною мірою єдина етнічна належність до арабського світу. Важливою рисою є також ісламське підґрунтя у виділенні цього регіону. Найпотужнішою країною регіону є Єгипет.

Дата добавления: 2014-01-07