Показатели, характеризующие состояние эффективности использования основных фондов

Уява.

Неустойка и штраф - взимаются только в случаях, предусмотренных законом или договором(статья «штрафные санкции»). Если этого нет в контракте, то взыскать их практически невозможно.

Срок исковой давности - срок устанавливаемый для защиты права по ис-ку лица, право которого нарушено. Он не может быть изменен по соглашению сто-рон(ст.195-197 ГК РФ). В России он составляет 3 года, при этом при ряде обстоя-тельств он может быть сокращен или увеличен - специальный срок ИД (ст.198 ГК РФ). Он может быть сокращен до 6 месяцев только в случаях, если предъявле-ны иски о взыскании неустоек и штрафов и недостатках проданных вещей.

В России таким судом является Международный коммерческий арбитражный суд (МКАС) при Торгово-промышленной палате РФ, который пользуется большим авто-ритетом в мире, Выездные заседания этого суда через региональные ТПП прово-дятся во многих городах России.

Ad hok - разовые (изолированные) суды, создаваемый для рассмотрения одного дела (их деятельность регламентируется «Арбитражным регламентом ЮНСИТРАЛ»).

В контракте необходимо предусмотреть порядок обращения в арбитражный суд:

1. Не только упомянуть о рассмотрении спора в арбитражном суде, но и конкретно указать избираемый суд (может быть указан международный арбитражный суд стран экспортера или импортера, или любой третьей страны);

2. Установить точный срок, в течении которого после выявления несоответствия де-йствий партнера с условиями контракта можно обращаться в суд;

3. Указать на обязанности сторон (подчиниться решению суда и т.д.).

Следует иметь в виду что, если стороны контракта не предусмотрели в нем арбитра-жную оговорку или не назвали АС, то тогда будет действовать коллизионная норма и, как правило, дело будет рассматриваться в АС страны ответчика

Процедура рассмотрения спора а МАС связана с определенными расхо-дами, поэтому в контракте желательно уточнить вопрос о том, кто и какие расходы будет нести( их может нести виновная сторона; расходы могут делить поровну обе стороны, или вопрос о расходах может быть передан на усмо-трение АС).

Выбор АС в качестве места рассмотрения спора означает, что ни одна из сторон ко-нтракта уже не в праве обращаться в другие суды, а его решение считается окончате-льным и обжалованию не подлежит.

Единственным и немаловажным исключением из этого общего правила является по-ложение международной Конвенции об арбитраже (Москва 1972 г.)о том, что выигра-вшая в АС сторона может обратиться в гражданский суд виновной стороны за содейст-вием в исполнении решений арбитражного суда, если виновная сторона уклоняется от исполнения указанного решения.

В этом случае гражданский суд, не рассматривая сущность спора, должен примять решение, которое обязывает виновную сторонк выполнить решение АС, причем гра-жданский суд имеет возможность подкрепить свое решение административными сан-кциями вплоть до принудительного удержания с виновной строн требуемых сумм в ка-честве компенсации за причененный партнеру ущерб, определенный решением АС.

МКАС при ТПП РФ является самостоятельным постоянно действующим арбитра-жным учреждением (третейским судом), осуществляющим свою деятельность в соответствии с Законом РФ «О международном коммерческом арбитраже» №5338-1 от 07.07 1993г. (Положения о МКАС при ТПП РФ утвержденного законом )

МКАС при ТПП РФ работает по своему утвержденному «Регламенту», согласно которо-го он принимает на рассмотрение споры из договорных и иных гражданско-правовых отношений, возникающих при осуществлении внешнеторговых и иных видов междуна-родных внешнеэкономических связей, если коммерческое предприятие хотя бы одной из сторон находится за границей. А также споры предприятий с иностранными инвести-циями и международных организаций, созданных на территории РФ между собой, а ра-вно как и их споры с другими субъектами права РФ.

Арбитражные расходы и сборы при рассмотрении дел в МКАС:

1. При подаче искового заявления, для покрытия расходов возникающих до начала арбитражного разбирательства взимается «регистрационный сбор» в размере 500$;

2. «Арбитражный сбор» - сбор,взимаемый по каждому поданному иску, для покрытия общих расходов связанных с деятельностью МКАС (гонорары арбитров, вознаграждение секритариата и т.д.).Размер сборов зависит от цены иска и состав-ляет от 1,4 до 40 тыс.$ и >;

3. «Дополнительные расходы» - прочие издержки и расходы которые несет МКАС (экспертиза, перевод, расходы свидетелей, командировочные расходы и пр.). По факту;

4. «Издержки сторон »- расходы понесенные сторонами в связи с защитой своих интересов при разбирательстве в МКАС, помимо расходов перечисленных выше.

Субъектам ВЭД необходимо помнить:

а) срок рассмотрения дел вМКАС от 3-х месяцев до 1 года;

б) из-за бездеятельности истца в течение 6 месяцев дело в МКАС прекращается;

б) консультация высоко квалифицированного адвоката стоит от 500 $ в час или за весь процесс от10 % и более от суммы иска, а минимальный гонорар арбитра 2 тыс $;

в) недействительными считаются сделки, в т.ч.: «ничтожные» - недействительные в исполнении, и «оспоримые» - когда по иску сторон сделка признается недействительной.

г) решение МКАС при ТПП РФ не является окончательным(если это положение не преду-смотрено контрактом) и есть возможность по формальным сторонам его обжаловать.;

Начало срока ИД определяется только по инициативе истца, а его прерыва-ние и приостановление возможно в случаях: предъявления иска в установленном порядке; и 2. признание долга.

Согласно ст. 8 Конвенции ООН «Об исковом сроке давности» (Нью-Йорк 1994г) он установлен в 4 года и так же может быть либо сокращен, либо продлен.

Правовое обеспечение международного контракта и ответственность сторон.

1. Предварительный договор ( договор запродажи)- соглашение о заключении в буду-щем какого-либо договора, по которому могут быть востребованы только убытки сторон;

2. Оферта (предложение) - юридически связывает стороны в течении срока, ука-занного в ней;

3. Акцепт (согласие) - должен быть полным, безоговорочным, явно выраженным, т.к. молчаниене является знаком согласия. Допускается несущественное отклонение акцепта от оферты.

4. Убытки и упущенная выгода. Для их доказательства требуется: а) установить и до-казать факт нарушения договора; б) наличие материального ущерба; в) доказать причинную связь межд у а ) и б); г) вину должника

При этом следует иметь ввиду, что суды исходят из: 1) презумции невиновности должника; и 2) при осуществлении ВЭД, согласно ГК РФ, к контрагентам АС при-меняются повышенные требования.

Для взимания штрафа необходимо доказать: 1) факт нарушения; 2) вину долж-ника; 3) необходимо учитывать право (законодательство ) различных государств. Так например в английском праве нет понятия «штраф», а есть понятие «админи-стративное наказание».

6. Соотношение убытков и неустойки. По российскому законодательству может применятся как то, так и другое. Зачитывается и убыток и штраф. Принятые меры могут быть: альтернативные, штрафные и исключительные.

- базуючись на оперуванні конкретно-чуттєвими образами, має при цьому риси опосередкованого узагальненого знання;

- бере участь у формуванні нових понять, і в той же час є наочно-чуттєвим результатом мислення;

- це вид пізнання, що формує і нові конкретно-чуттєві образи та поняття і здійснює перехід від чуттєвого до раціонального, узагальнюючи і вербалізуючи чуттєві образи, а також надаючи конкретно-наочного характеру формам мислення, синтезуючи чуттєве відображення та мислення в єдину систему;

Уява - це специфічний сплав чуттєвого та раціонального в пізнанні, де чуттєвість є основою, матеріалом для творення образів уяви, а мислення відіграє програмуючу роль, дає змогу логічно "добудувати" цілісний і загальний образ дійсності.

- це пов'язаний з перетворенням наочної ситуації за допомогою мислення спосіб вирішення пізнавальних проблем і формування нового знання, нових образів дійсності: ідей, цілей діяльності, ідеальних образів майбутнього.

4.3. Пізнання як творчий процес.

Пізнання, даючи адекватне відображення дійсності і озброюючи людину знаннями законів її функціонування та розвитку, які необхідні для цілеспрямованого перетворення дійсності, теж має бути творчим процесом.

Шляхи реалізації пізнавальної творчості проявляються:

- в розкритті природи об'єкта;

- в пошуку методів та форм реалізації процесу пізнання;

- в розумінні, інтерпретації та осмисленні досліджуваних явищ;

- в перевірці істинності та достовірності отриманих знань та їх практичному застосуванні.

В процесі пізнання об'єктивні зв'язки та процеси відображаються в специфічно людських пізнавальних формах: поняттях, судженнях, ідеях, концепціях, теоріях і т.д. Іншими словами, справи природи людина перекладає на свою власну мову.

4.4. Інтуїція.

Творчість у пізнанні проявляється і в тому, що пізнання творить і самі форми відображення, розробляючи відповідну логіку, засоби та методи, а також через реалізацію усіх пізнавальних здатностей людини: форм чуттєвого відображення, раціонального пізнання, творчої уяви, але найбільш яскраво - інтуїції.

Інтуїція - це такий спосіб одержання нового знання (форма пізнання), коли за неусвідомленими в даний момент часу ознаками і, не усвідомлюючи шляху руху власної думки, суб'єкт робить наукове відкриття, одержує нове об'єктивно істинне знання про дійсність.

Інтуїція:

- це кульмінаційний момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної проблеми, які до цього були у відокремленому стані, об'єднуються в єдину систему;

- має такі основні характеристики: безпосередність, несподіваність, неусвідомленість шляхів одержання нового знання.

Неусвідомленість характеризує інтуїцію як процес, а несподіваність та безпосередність - як результат.

Слід розглядати інтуїцію в єдності з логічними засобами та формами пізнання, вона виступає елементом, що об'єднує весь ланцюг доведення в цілісність, є необхідним елементом осмислення і розуміння.

У кожному акті інтуїції в прихованому вигляді присутня логіка, не усвідомлена, але така, що обумовлює можливість пояснення змісту інтуїтивно отриманого знання. Діалектика логіки й інтуїції наочно проявляється в діалектиці пояснення та розуміння як необхідних моментів пізнавального процесу.

4.5. Розуміння та пояснення.

Розуміння - це процес і результат духовно-практичного та пізнавального освоєння дійсності, коли зовнішні об'єкти залучаються до осмислення людської діяльності, виступають її предметним змістом.

Розуміння:

- це форма практичного і пізнавального освоєння дійсності, яка розкриває і відтворює смисловий зміст об'єкта;

- це насамперед осмислення знання, вияв та реконструкція його смислу, а також оцінка через суспільнозначимі цінності людської життєдіяльності та культури.

При цьому оточуюча людину реальність виступає перед нею як носій смислу та значення, які необхідно освоїти, осягнути, інтерпретувати, що неможливо здійснити виключно засобами раціонального пізнання.

Пояснення - це розкриття сутності предметів та явищ шляхом з'ясування причин їхнього виникнення та існування, наявності законів їхнього функціонування та розвитку.

Пояснення:

- це важливий стимул розвитку пізнання, його категоріального та концептуального апарату, а також основа розробки критеріїв та оцінок адекватності знання;

Будь-яке пояснення будується на основі того чи іншого розуміння дійсності, яке характеризує цілісність знання, його осмисленість і певну оцінку.

Найрозвинутішою формою пояснення є наукове пояснення, яке грунтується на основі осмислення теоретичних законів виникнення, функціонування та розвитку об'єктів.

Основою наукового пояснення є загальні категоріальні схеми, які відображають різноманітні взаємозв'язки та взаємозалежності дійсності.

3нання, пояснення та розуміння - це необхідні моменти взаємодії людини з навколишнім світом, за допомогою яких вона накопичує певну інформацію про об'єкти, що включені в суспільну практику.

Пізнання в цілому і всі його форми, етапи залежать від рівня розвитку практики, хоч ця залежність не є раз і назавжди встановленою, незмінною.

Література:

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. - М., 1991. - С. 5-99, 132-167, 185-198, 263-279.

2. Андрос Е.И. Истина как проблема познания и мировоззрения. - К., 1984. - С. 3-58, 83-136.

3. Горский Д.П. О критериях истины. (К диалектике теоретического знания и общественной практики). // Вопросы философии. - 1998, - № 2. - С. 28-39.

4. Загадка человеческого понимания. - М., 1991. - 352 с.

5. Крымский С.Б., Парахонский Б.А., Мейзерский В.М. Эпистемология культуры. (Введение в обобщенную теорию познания). - К., 1993. - С. 3-83.

6. Лекторский В.А. Объект, субъект, познание. - М., 1980. - 323 с.

7. Лобастов Г.В. Так что же есть истина? // Филос. науки. - 1991. - № 6. - С. 47-61.

8. Ойзерман Т.И. К вопросу о практике как критерии истины. // Вопр. филос. - 1987. - № 10. - С. 98-112.

9. Ойзерман Т.И. Принцип познаваемости мира. // Филос. науки. - 1990. - № 10. - С. 3-12.

10. Хабермас Юрген. Познание и интерес. // Филос. науки. - 1990. - № 1. -С. 88-99.

11. Хайдеггер М. О сущности истины. // Филос. науки. - 1989. - № 4. - С. 88-104.

12. Хазиев B.C. Философское понимание истины. // Филос. науки. - 1991. - № 9. - С. 54-60.

13. Шевченко B.I. Концепція пізнання в українській філософії. - К., 1993. - 168 с.

14. Ярошевець B.I. Людина в системі пізнання. — К., 1996. — 208 с.

Дата добавления: 2014-01-07