Концепція соціального ринкового господарства

Зміст соціального ринкового господарства полягає у поєднанні економічної свободи та соціального вирівнювання. Економічна свобода полягає у можливостях людини діяти відповідно до своїх економічних інтересів і мети, самостійно обирати сферу застосування своїх здібностей, знань, професій, способів розподілу доходів, споживання матеріальних і духовних благ. Соціальне вирівнювання базується на забезпеченні такого механізму розподілу національного доходу, який виключив би надмірне збагачення незначної частини населення та надмірне зубожіння значної частини населення.

Факторами розвитку соціального ринкового господарства є:

- ефективність господарської системи;

- створення системи соціального захисту;

- існування конкуренції та вільного регулювання ринку;

- впровадження сильної державної економічної політики на основі захисту прав власності та конкуренції.

Відповідно до цих положень, концепція соціального ринкового господарства передбачає побудову особливої соціальної структури, яка має відповідати конкурентному ладу. В даній структурі виділено податкову політику, структурну політику, політику стабілізації грошового обігу та фінансів, соціальну політику. Податкова політика у процесі соціального вирівнювання повинна заохочувати і підтримувати поведінку людини у забезпеченні власного добробуту. Структурна політика покликана сприяти формуванню середнього класу шляхом розширення приватного сектора. Політика стабілізації грошового обігу та фінансів направлена на збереження валютної стабільності. Соціальна політика базується на принципах страхування, забезпечення і допомоги. Державні витрати на соціальні потреби включають:

- систему соціального страхування, яка обслуговує сферу класичних ризиків, нещасні випадки та у випадку хвороби;

- забезпечення через соціальну допомогу, яка включає індивідуальну допомогу, грошові виплати та не грошову допомогу;

- форми соціальної допомоги (житлове будівництво, допомога сім'ям та допомога для отримання освіти).

Практичне втілення ідеології соціального ринкового господарства належить Л. Ерхарду. Він розширив теоретичну проблематику та розробив практичний план реалізації концепції соціального ринкового господарства, який був реалізований у соціально-економічних реформах 50-60 pp.

Основні положення теоретичної моделі соціально орієнтованого ринкового господарства зводяться до наступного:

- метою реформи є високий рівень добробуту для всіх прошарків населення;

- шлях до досягнення даної мети проходить через вільну ринкову конкуренцію та приватне підприємництво;

- активна та відповідальна роль по створенню умов для вільної ринкової конкуренції та приватного підприємництва відводиться державі;

- високий рівень добробуту є основою для розвитку громадянських свобод та демократії.

Ці теоретичні, положення Л. Ерхард доповнив важливими практичними заходами та рекомендаціями. Перехід до соціально орієнтованого ринку пов'язаний з вирішенням ряду соціально-культурних проблем, які обумовлені змінами мислення та поведінки, стану масової свідомості та відповідним менталітетом нації. Соціальний розвиток неможливий без економічного прогресу, ефективної зайнятості, збалансування державного бюджету, соціального спрямування податкової політики та посилення державного регулювання всіх сфер суспільства. Для розвитку соціального ринкового господарства необхідно створити всі умови для вільної і самостійної діяльності населення та забезпечити надійну систему соціального захисту для тих хто в дійсності її потребує. При дотриманні цієї рекомендації соціальна політика стає замість політики на користь мільйонерів політикою для мільйонів.

Дата добавления: 2014-01-07