Слайд-13

Слайд-12

Слайд-11

Слайд-10

Забезпечення єдиної державної технічної політики в сфері підтвердження відповідності базується на одному із основних нормативних документів, яким є Закон України “Про підтвердження відповідності”.

Перш за все Закон дає офіційне тлумачення всіх термінів, пов’язаних зі сферою сертифікації і підтвердження відповідності. Із всього ряду наведемо тільки два основних: це тлумачення, що ж таке сертифікація і підтвердження відповідності.

«Сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в
установленому порядку орган документально засвідчує відповідність
продукції, систем якості, систем управління якістю, систем
екологічного управління, персоналу встановленим законодавством
вимогам».

«Підтвердження відповідності - видача документа (декларація
про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення,
яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур
оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог».Закон дає вичерпну характеристику і всім іншим термінам, які вживаються при виконанні робіт із сертифікації і підтвердження відповідності, але вони не суттєві для уявлення про сам процес і більш потрібні в суто юридичному сенсі, коли виникають якісь тертя і т.і.Ну, наприклад: “продукція – будь-який виріб, процес чи послуга, що виготовляється, здійснюється чи надається для задоволення суспільних потреб”.Скажіть, будь ласка, ви ж мали своє уявлення, що таке продукція? Напевне. Це формулювання щось додало вам? Навряд чи. Але воно має бути в Законі, щоб при з’ясуванні якість колізій, пов’язаних з продукцією, сторони мали можливість посилатися на незаперечне тлумачення цього терміну. І ще один приклад. Скажіть будь, ласка, що таке постачальник. Зрозуміло, що це той, хто постачає товар чи послугу. А ось тлумачення Закону:“ постачальник – юридична або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка вводить в обіг продукцію чи безпосередньо бере в цьому участь”.Зверніть увагу, по суті, це теж саме, про що ми перед цим говорили. Але є дуже важливі нюанси, на які не всі звертають увагу. Якщо Ви придбаєте товар у когось, хто не має статусу юридичної особи, або не є суб’єктом підприємницької діяльності, ця оборудка вже не є законною, як то кажуть, з усіма, наслідками, що випливають.Що ж є об'єктами підтвердження відповідності? Згідно з цим Законом об'єктами підтвердження відповідності є
продукція, системи якості, системи управління якістю, системи
екологічного управління, персонал.

У вас може виникнути питання, а при чому тут персонал? Справа в тому, що процеси сертифікації продукції, систем якості та управління, такі як обстеження виробництва, технічний нагляд та інші перевірки, повинні виконувати висококваліфіковані фахівці, які повинні мати спеціальні на те знання та повноваження. Відповідність цих фахівців до тих вимог, яким вони повинні задовольняти, повинно бути офіційно підтверджено сертифікатом.

Важливим поняттям у сфері сертифікації є Технічний регламент.

З визначенням Технічного регламенту ви вже знайомі. Нагадаємо ще раз. Закон України “Про підтвердження відповідності” дає таке тлумачення ТР:

“Технічний регламент - закон України або нормативно-правовий
акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено
характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи
виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні
положення, дотримання яких обов'язкове. Він може також містити
вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи
етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи
способу виробництва”. Із введенням в дію технічних регламентів центральний орган
виконавчої влади з питань оцінки відповідності офіційно публікує
перелік національних стандартів, добровільне застосування яких
може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам
технічних регламентів. Виробник чи постачальник також має право
підтвердити відповідність продукції вимогам технічних регламентів
іншими, ніж відповідність стандартам, шляхами, передбаченими цими
регламентами.

Наведемо визначення ще двом термінам, суттєвим в області сертифікації:

законодавчо регульована сфера - сфера, в якій вимоги до
продукції та умови введення її в обіг регламентуються
законодавством; законодавчо нерегульована сфера - сфера, в якій вимоги до
продукції та умови введення її в обіг не регламентуються
законодавством. Сертифікація в законодавчо регульованій сфері провадиться згідно з вимогами технічних регламентів. Процедура підтвердження відповідності в законодавчо
регульованій сфері для окремих видів продукції, яка може становити
небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також
майна та охорони довкілля, запроваджується також технічними
регламентами.

Підкреслимо, виконання цих вимог Технічного регламенту, на відміну від вимог стандартів, є обов'язковою.

За результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення призначеного органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат відповідності, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності.Сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу будь-яким заявленим вимогам. Орган із сертифікації встановлює правила проведення сертифікації, визначає учасників робіт із сертифікації. Сертифікація на добровільних засадах може провадитися також органами із сертифікації, уповноваженими на провадження робіт у законодавчо регульованій сфері.

Організація проведення робіт із сертифікації

Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме: - визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні; - затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження; - призначає органи з сертифікації продукції; - веде Реєстр державної системи сертифікації. Національна Система сертифікації УкрСЕПРО започаткована практично з моменту проголошення незалежності України з метою захисту внутрішнього ринку від надходження неякісних, небезпечних товарів, а вітчизняного виробника – від недобросовісної конкуренції на вітчизняному ринку внаслідок надання односторонніх переваг для імпортерів.

Роботи із сертифікації проводяться відповідними органами і випробувальними лабораторіями.

Орган із сертифікації – орган, який проводить сертифікацію відповідності самостійно або ж здійснює нагляд за цією діяльністю, яку проводить інша організація за його дорученням.

Випробувальна лабораторія - лабораторія, яка проводить технічні операції, що полягають у визначенні однієї чи декількох характеристик даної продукції згідно з встановленою процедурою.

Орган сертифікації здійснює керівництво організацією та функціонуванням системи сертифікації. При цьому він керується діючим законодавством та нормативними актами країни з організації контролю якості визначених видів продукції, обов’язковості додержання ТР, вимогам, які висуває споживач продукції та сфера торгівлі.

Орган сертифікації повинен виконувати усі функції третьої сторони з проведення випробувань, контролю якості продукції, організації нагляду тощо.

(нагадаю ще раз: для проведення об’єктивних випробувань виробів, незалежних як від виробника, так і від споживача продукції, їх проводить незалежна організація, так звана “ третя сторона ”, що гарантує відповідність виробу визначеним вимогам якості).

Такий обсяг робіт вимагає наявності в органа сертифікації випробувальних лабораторій, спеціального штату контролерів (аудиторів) з відповідними повноваженнями, які видаються Центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності. Все це не завжди технічно доцільно і економічно виправдано. Тому орган сертифікації доручає деякі функції виконувати іншим національним організаціям, які спеціалізуються на виконанні саме таких функцій.

В загальних рисах процес сертифікації може бути поданий наступним чином. Виробник чи постачальник продукції (послуг) або посередник, що діє за їх дорученням і від їх імені (Заявник), направляє заявку на проведення сертифікації в орган сертифікації.

Орган сертифікації (ОС) розглядає заявку по суті, уточнює із Заявником цілі і задачі сертифікації, і визначає випробувальну лабораторію, яка має повноваження на проведення необхідного обсягу і видів робіт, і направляє у цю лабораторію копію заявки, щоб отримати її згоду на проведення робіт.

У разі отримання згоди ОС складає Рішення на проведення сертифікації, в якому відображається весь обсяг робіт, весь перелік нормативних документів, яким повинна відповідати продукція, після чого з Заявником укладається контракт (договір) на проведення сертифікації.

Після проведення випробувань, у випадку позитивних їх результатів, ОС складає проект Сертифікату відповідності та направляє його в центральний державний орган сертифікації продукції, який веде облік всіх сертифікатів на всі види продукції та послуги (Реєстр Держспоживстандарту).

Після узгодження документа з Реєстром орган сертифікації виписує Сертифікат і видає його Заявнику.

Як інструмент захисту споживача від недоброякісних і небезпечних товарів, що надходять на ринок України, сертифікація відіграє свою позитивну роль. Наразі сертифікація залишається єдиним засобом підтвердження відповідності в Україні.

Дата добавления: 2014-01-07