Страхування відповідальності товаровиробників

Мета цього виду страхування — захищати страхувальника у разі претензій, що їх висувають споживачі його продукції (послуг, котрі ним надаються) і за які він несе відповідальність згідно із цивільним законодавством. Природно, що розвиток страхування відповідальності за якість продукції тісно пов'язаний і розвитком правових норм, що захищають споживачів товари.

Питання про вину виробника не порушується — відповідальність виникає із самого факту шкоди, заподіяної позивачеві, тобто «відповідальність без вини». Для одержання компенсації особа, котра постраждала, має довести, що їй було завдано шкоди і що шкода є наслідком дефекту цієї продукції.

Відповідальність за шкоду покладається не лише на виробника кінцевого продукту або комплектуючих, використаних у виробництві зазначеного продукту, а й на тих, хто пропонує продукт як «свій» (наприклад, супермаркети та фірмові магазини несуть відповідальність за продукцію з нанесеним власним фірмовим знаком або своєю назвою).

За договором страхування відповідальності виробника за якість продукції страховик зобов'язується відшкодувати всі суми, які страхувальник буде зобов'язаний виплатити:

- за випадкову шкоду, завдану здоров'ю деякої особи, включаючи смерть;

- випадкові знищення і/або пошкодження майна, що трапились у період терміну страхування у визначених договором географічних межах, і причиною яких була продукція страхувальника (продана, надана, доставлена, встановлена, відремонтована, перероблена або перевірена ним).

Страховик несе відповідальність лише за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування у зв'язку з продукцією, яка покривається договором. При цьому продукція має перебувати поза контролем страхувальника, у тому числі поза приміщеннями, що належать страхувальникові або які він займає.

Страхувальник має знати, що страхове покриття надається тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода самим товарам не відшкодовується.

Розмір страхової суми виробник, як правило, визначає сам. Деякі страховики можуть встановити мінімальний чи максимальний розмір такої відповідальності. Тарифи коливаються від 0,1% до 2% страхової суми. їх розмір коливається залежнопід рівня технологічного оснащення і техніч­ного стану підприємства, надійності зберігання продукції, виду упаковки тощо. Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних затратна ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкоду­вання морального збитку, нанесеного третім особам.

Для ефективного забезпечення фінансової стійкості страхових операцій у галузі страхування, відповідальності за якість продукції і підвищення їх рентабельності повинен активно використовуватися механізм перестрахування за великими і небезпечними ризиками. Це вимагає від страхових компаній розробки і впровадження в практику єдиних правил і технологій страхування, Інтеграції в міжнародну практику страхування із даного виду. Крім того, впровадження цього виду страхування вимагає серйозної аналітичної роботи із системного аналізу тарифної політики, формування страхових резервів, оцінки фінансових показників економічної ефективності страхової діяльності, досягнення збалансованості страхового й інвестиційного портфеля за всіма видами страхування з метою прогнозування концепції страхування і підвищення платоспроможності страхових компаній.

Страхові компанії, які займаються розвитком страхування відповідальності за якість продукції (робіт, послуг) повинні мати високопрофесійні кадри із страхування й управління якістю, що дозволить гарантувати високий рівень обслуговування та ефективність роботи.

5. Страхування інших видів відповідальності підприємства (відповідальність роботодавця; відповідальність за забруднення довкілля).

Страхування відповідальності роботодавця. Підприємець може не відшкодовувати можливий збиток, нанесений життю чи здоров'ю працівникам підприємства у робочий час. Страхова компанія за певну плату може зробити необхідні виплати працівникам, які отри мали травми чи загинули внаслідок пожежі, аварії, від теплових ударів, отруєнь, електричного струму, опіків та ін. Страховик може взяти на себе в середньому по ринку від 0,11% до 3,8% цієї суми. Такий діапазон пояснюється тим, що страхові компанії значно зменшують чи збільшують тарифну ставку залежно від ризику окремо взятої професії. Так, в одній і тій самій страховій компанії страховий поліс відповідальності роботодавця на випадок нанесення фізичної шкоди пожежнику коштує 2,55%, а бібліотекарю — 0,3%.

За договором страхування відповідальності роботодавця страховики відшкодовують збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду, якої було заподіяно життю та здоров'ю службовця, і сталося це в період дії договору страхування, коли службовець працював на страхувальника, виконуючи службові обов'язки. Додатково страховики сплатять витрати страхувальника, понесені ним за згодою страхової компанії і пов'язані з розслідуванням, медичними та технічними звітами про обставини пригоди, а також із захистом у суді.

Компенсація за рішенням суду виплачується страхувальникові або за дорученням останнього — потерпілому працівникові, якщо це передбачено договором страхування. Проте в українській судовій практиці позови щодо відшкодування збитків працівникові трапляються поки що рідко. Роботодавець сам відшкодовує постраждалому збитки, не доводячи до суду. Тому в договорі страхування страховим випадком може визнаватися не лише рішення суду, а й претензія службовця.

Страхування відповідальності за забруднення довкілля. Згідно з вітчизняним законодавством забруднювач несе відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природ них ресурсів, а також за порушення законодавства про охорон) навколишнього природного середовища.

Підприємства, які є джерелами підвищеної екологічної небезпеки, звільняються від відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тільки коли доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Що ж до підприємств, не віднесених до власників джерел підвищеної екологічної небезпеки, то вони звільняються від відшкодування шкоди, якщо доведуть, що шкоду заподіяно не з їхньої вини. Особи, яким завдані збитки, мають право на відшкодування недодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Складність у визначенні умов страхування та ризиків, ще страхуються, викликана тим, що ризики, які призводять до ш бруднення навколишнього середовища, нині ніхто не в змозі точно оцінити. Страхування відповідальності за шкоду, заподіювану навколишньому середовищу, базується сьогодні на таких умовах:

• компенсувати страхувальникові усі суми, присуджені за законом постраждалим третім особам у зв'язку з настанням страхового випадку. До суми компенсацій вносяться також судові витрати;

• страхуванням покриваються лише випадкові забруднення. Навмисні дії або помилки, які можуть збільшити ймовірність шкоди третім особам, страхуванням виключаються;

• суми штрафів не включаються у страхове покриття.

Поліс страхування може покривати не тільки випадкові забруднення, але й ризик поступового забруднення. Складність полягає у визначенні характеру забруднення. Якщо страхувальник змінив кількох страховиків, важко визначити, хто та в якому розмірі повинен відшкодовувати збитки у зв'язку з поступовим забрудненням. При ризику поступового забруднення гостро постає питання про ступінь відповідальності інших можливих забруднювачів.

Тема 7.” Сільськогосподарське страхування”

1. Економічна необхідність страхового захисту в сільськогосподарському господарстві.

2. Сучасний стан страхових послуг для виробників сільськогосподарської продукції

3. Форми і види страхування майна сільськогосподарських підприємств.

4. Роль держави в розвитку страхових послуг для сільськогосподарських підприємств.

Тема ” Сільськогосподарське страхування”

1. Форми й види сільськогосподарського страхування.

2. Страхування врожаїв сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.

3. Страхування сільськогосподарських тварин.

Страхування майна сільськогосподарських підприємств

Тема ” Автотранспортне страхування”

1. Поняття автотранспортного страхування, його необхідність і значення.

2. Майнове страхування засобів автотранспорту.

3. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Моторне (транспортне) страхове Бюро України, його функції.

4. Міжнародна система “Зелена картка”.

5. Страхування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом.

Страхування транспортних засобів — вид страхування, де об'єктом виступають механізовані й інші транспортні засоби. Залежно від виду шляху транспортне страхування поділяється на наземне, річкове, морське і по­вітряне.

Наземне транспортне страхування громадян проводиться лише у добровільній формі (за винятком виїзду за кордон). На страхування прийма­ються транспортні засоби, які підлягають реєстрації в органах ДАІ.

Наземний транспорт як об'єкт підвищеної небезпеки містить ризик довкіллю, особливо життю та здоров'ю людей, а водночас сам досить час­то і легко стає об'єктом ушкодження.

Страховик здійснює добровільне страхування автотранспортних за­собів, що належать юридичним і фізичним особам, і причепів до цих за­собів, відповідного приладдя та обладнання. Як правило, на страхування приймається автотранспортний засіб і причепи до нього в технічно справ­ному стані.

За цим видом страхування страховими ризиками вважаються:

—пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок аварії та інші пошкодження, що сталися в процесі руху;

—пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок протиправних дій третіх осіб при його перебуванні або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється, чи в гаражі;

—пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок стихійних лих (буря, ураган, смерч, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід підґрунтових вод, паводок, повінь, сель, удар блискавки, просідання грунту, землетрус), падіння дерева, нападу тварин, а також пожежі чи вибуху в автотранспортному засобі;

—угон або викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього, а також крадіжка відповідного приладдя та додаткового обладнання в разі перебування або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється чи в гаражі.

Транспортні засоби страхуються за такими варіантами:

—на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу внаслідок ДТП;

—на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу, його складових частин, деталей, обладнання, при викраденні чи спробі викрадення, пошкодження внаслідок навмисних дій третіх осіб;

—на випадок пошкодження внаслідок стихійного лиха (буря, повінь, землетрус тощо);

—викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього, а також крадіжка відповідного обладнання у разі перебування або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється, чи в гаражі.

Страхова сума складає повну або частину вартості транспортного за­собу і визначається на підставі поданих заяви на страхування і документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання. Вартість транспортного засобу визначається за довідкою-рахунком торговельної організації, біржової ціни або на підставі висновків товарознавців страхової компанії.

Страхова сума не повинна перевищувати діючої вартості транспорт­ного засобу на день укладання договору з урахуванням зносу.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен повідо­мити органи ДАІ та страхову компанію.

Після надходження заяви страховику тридобовий термін оглядає об'єкт страхування, складає акт про страховий випадок у присутності страхуваль­ника, винної особи та двох свідків.

Страхові платежі залежать від строку експлуатації транспортного засобу, від стану водія. Як правило, на страхування приймається автотранс­портний засіб та причепи до нього в технічно справному вигляді. Страхова премія обчислюється страховиком залежно від страхової суми та обраних страхувальником страхових випадків — чинників, що впливають на рівень ймовірності виникнення страхового випадку: марки автомобіля, року його випуску, стажу та віку водія, наявності охоронної сигналізації і пристрою проти викрадення та розміру умовної франшизи.

Дата добавления: 2014-01-07