Характеристика основних аналізаторів, що забезпечують безпеку життєдіяльності

(слайд 69)

Найбільше значення в забезпеченні безпеки життєдіяльності мають чотири аналізатори: зоровий, слуховий, шкірний (тактильний) та вісцеральний.

Зоровий аналізатор. У житті людини зір відіграє найголовнішу роль. Достатньо сказати, що більше ніж 90% інформації про зовнішній світ людина отримує через зоровий аналізатор.

(слайд 70)

Відчуття світла виникає у результаті впливу електромагнітних хвиль завдовжки 380-780 нанометрів (нм) на рецепторні структури зорового аналізатора. Тобто першим етапом у формуванні світловідчуття є трансформація енергії подразника у процес нервового збудження. Це відбувається у сітчастій оболонці ока. Характерною рисою зорового аналізатора є відчуття світла, тобто спектрального складу світлового (сонячного) випромінювання.

Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці, відповідно до ГОСТ 12.04.026-76 встановлено чотири сигнальні кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Червоний колір сигналізує про безпосередню небезпеку; жовтий застосовується для попередження небезпеки; зелений - для знаків, що наказують робити саме так; синій - для вказівних знаків. Для транспорту зелeнe світло дозволяє рух. Фарбування у визначені різноманітні кольори для сприятливого (повноцінного) відчуття сприймання образу дуже часто використовується при будівництві будинків, квартир, офісів. Особливо велике значення має колір у доборі одягу. Психологи підтверджують, що колір одягу може впливати не тільки на настрій, а й на самопочуття людини: зелений діє заспокійливо на нервову систему, знімає головний біль, втому, дратівливість; червоний - збільшує вміст адреналіну в крові, підвищує працездатність; жовтий - стимулює мозкову діяльність; фіолетовий - поліпшує роботу серця, судин, легень, цей колір збільшує витривалість організму, жовтогарячий підвищує настрій і тому незамінний у стресових ситуаціях.

Зоровий аналізатор має деякі своєрідні характеристики, такі як інерція зору, зорове відображення (міражі, гало, ілюзії й ін.), видимість. Останнє свідчить про складність процесів, що відбуваються в зоровій системі зі сприйняття реальної дійсності, і безумовну участь у цій діяльності нашого мислення.

Основні властивості зору:

(слайд 71)

а) Гострота зору – це здатність сприймати не значні предмети.

^- відмінна гострота зору буде в центрі з кутом в 3⁰;

^- добра – з кутом в 5-6⁰;

^- задовільна – з кутом в 12-14 ⁰.

Тому, всі оперативні знаки, особливо дорожні, повинні розташовуватися в границі поля зору з кутом не більше ніж 12⁰.

б) Незвичайні зорові відчуття - це так звані міражі, галюцинації, ілюзії, які “обманюють” людину, і можуть привести до курйозних, а то й зовсім до небажаних наслідків.

Наприклад. Рух автомобіля темного кольору здається більш повільним, а відстань до нього більшою ніж насправді. А автомобілі світлого кольору здаються що знаходяться ближче, і рухаються швидше. Тому водії більш обережніші при зустрічі з автомобілями світлого кольору ніж з автомобілями темного кольору. А цим і пояснюється те, що темні автомобілі частіше потрапляють у аварії ніж автомобілі білого кольору.

Ілюзії можуть виникнути також при монотонності подразників, що викликає сонливість. Тому, щоб цього не трапилося з водіями, рекомендується на довгих прямолінійних дорогах через кожні 3 км утворювати криві ділянки, або фарбувати ділянки дороги в різні кольори та влаштовувати на них різноманітні насадження, тощо.

в) Видимість – це можливість розрізняти предмети чи їх колір при певній освітленості та прозорості середовища.

Видимість понижується в темний час доби, а також в дощ, снігопад, туман, що призводить до виникнення аварій та катастроф. Тому, при поганій видимості необхідно вживати певних заходів, що знижують можливість виникнення небезпек.

Наприклад, в туман зелений колір сприймається як жовтий, а жовтий – як червоний. Тому саме ці кольори вибрані для світлофора, так як така помилка не страшна для регулювання дорожнього руху. А червоний колір має найбільшу довжину хвилі, і в любих умовах поширюється з найменшими енергетичними витратами. Тому цей колір в любу погоду буде сприйматися як червоний.

г) Гігієнічна характеристика освітленості.

Освітлення повинно бути рівномірним і досить сильним, щоб не створювати різких тіней на робочім місці.

Організація правильного освітлення природним і штучним способом сприяє підвищенню продуктивності праці, зменшенню травматизму, та поліпшенню якості продукції.

д) Роль кольору у безпеці людини.

Кольори по різному впливають на психіку людини, і кожен колір викликає у неї певні емоції. Наприклад:

· оранжевий колір сприймається як гарячий, він бадьорить і стимулює людину до активних дій;

· блакитний колір – навпаки, заспокоює людину, регулює ритм її серця, та зменшує втому;

· червоний колір діє насторожено, нібито попереджує людину щодо небезпеки, і т.д.

Тому у червоний колір фарбують ті елементи обладнання, які запобігають появі потенційної небезпеки для людини, та на які необхідно негайно звернути її увагу у випадку появи небезпеки (Наприклад, кнопки “стоп”, важелі виключення механізмів, протипожежні щити та їх обладнання, і тому подібне)

Так як жовтий колір викликає у людини бадьорість і вона охоче звертає на нього увагу, то цей колір застосовується для попередження людини про можливу небезпеку, і ним фарбують рухомі деталі обладнання, які несуть потенційну небезпеку, і на які необхідно постійно звертати увагу людини при виконанні нею певної роботи.

Таким чином, в залежності від того яку психіку чи емоцію необхідно викликати у людини для забезпечення її безпеки, в такий колір і фарбуються ті чи інші речі, що можуть нести для неї потенційну небезпеку.

Слуховий аналізатор є другим за значенням для сприйняття людиною навколишнього середовища і її безпеки. У той час як око чутливе до електромагнітної енергії, вухо реагує на механічні коливання, пов'язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні. Коливання повітря, що діють із визначеною частотою і характеризуються періодичними появами областей високого і низького тиску, сприймаються нами як звуки.

(слайд 72)

У середовищі, що оточує людину, постійно відбуваються різноманітні механічні процеси, які викликають коливання повітря. Більшість таких коливань мають велике сигнальне значення, тобто несуть інформацію про явища, походження яких стали причиною цих коливань. Завдяки слуховому аналізатору людина сприймає (відчуває) коливання повітря.

Слуховий аналізатор становить собою спеціальну систему для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і розпізнання звукових образів. Допоміжний апарат периферійної частини аналізатора - вухо. Розрізняють зовнішнє вухо (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки), середнє вухо (молоточок, ковадло і стремені) і внутрішнє вухо (де розташовані рецептори, що сприймають звукові коливання). Процес трансформації енергії механічних коливань у нервове збудження досить складний.

Фізична одиниця, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду, називається герц (Гц). Один герц чисельно дорівнює одному повному коливанню, що здійснюється за одну секунду. Чим більша частота коливань тиску, тим вищим за висотою є звук, що сприймається.

Людина може чути звуки, при яких частота коливань тиску повітря перебуває в діапазоні від 16 Гц до 20 тис. Гц. Діапазон коливання повітря, що сприймається різними живими істотами, різноманітний. Наприклад, кажани і собаки здатні сприймати значно вищі звуки, ніж людина, тобто їм доступний діапазон хвиль звукового порядку, частота яких набагато вища, ніж у людини. Характер звуку, що суб'єктивно сприймається, залежить не лиш від частоти коливань тиску повітря. На нього впливає звуковий тиск, тобто різниця між максимальним і мінімальним значенням тиску збудженого звуком повітря.

Для оцінки суб'єктивної гучності звуку, що сприймається, запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел.

Інтенсивний шум – це акустичний стрес, який виводить людину з рівноваги, та впливає на її нервову систему, що може привести до нещасних випадків.

Шум призводить не тільки до порушення слухового аналізатора, але й до захворювання внутрішніх органів людини. Внаслідок тривалої дії шуму вегетативна (нервова) та ендокринна системи людини перестають регулювати роботу її внутрішніх органів. А від цього з’являються гіпертонічна, ішемічна, виразкова та інші хвороби.

Допустимі межі сили звуку у різних умовах становлять 45 – 35 дБ, а больовий поріг наступає при силі звуку в 140 дБ.

Згідно з вимогами ГОСТу 12.1.003-76 “Шум. Загальні вимоги безпеки”, рекомендуються наступні діапазони шумів для приміщень різного призначення:

– Для сну та відпочинку – 30 – 40 дБ;

– Для розумової праці – 45 – 55 дБ;

– Для робочих цехів, гаражів, магазинів, тощо – 56 – 70 дБ.

А постійний шумовий фон може спричинити людині наступні недуги:

– Шум до 70 дБ – порушує ендокринну та нервову системи;

– Шум до 90 дБ – порушує слух;

– Шум до 120 дБ – спричиняє нестерпний фізичний біль в вухах.

Шум, що утворюється на заняттях під час тихої розмови між студентами, вимірюється в 10 – 12 дБ, і є перешкодою для учбового процесу.

Боротьба з шумом ведеться:

(слайд 73)

ü В джерелах його утворення (удосконалення агрегатів і машин та створення їх менше шумними, і т.д.);

ü На шляхах його поширення:

– ізолюванням шумних агрегатів від загальних цехів;

– установкою шумопоглинаючих екранів;

– впровадженням на дорогах зелених насаджень, тощо.

ü Застосуванням індивідуальних засобів захисту:

– навушників;

– протишумові тампони і втулки;

– шумозахисні шоломи та проти шумний одяг, тощо

ü Організаційними заходами:

– раціональний режим праці;

– суміщення шумних і безшумних робіт;

– прийом душів і ванни;

– повноцінний сон і відпочинок, тощо.

ü Медичними заходами:

– медичний відбір за професійною придатністю;

– періодичний медичний огляд;

– медична експертиза працездатності, тощо.

Шкірний, або тактильний, аналізатор (аналізатор дотику) відіграє безумовно виняткову роль у житті людини, особливо при його взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами під час формування в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. При втраті зору і слуху людина за допомогою тактильного аналізатора, за рахунок тренування і різноманітних технічних пристосувань може «чути», «читати», тобто діяти і бути корисним суспільству. Тактильна чутливість зобов'язана функціонуванню механорецепторів шкірного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску на шкіру людини.

(слайд 74)

У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з'єднувально-тканинний (власне шкіра - дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і нервових закінчень, що розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. Наявність на шкірі волосяного покрову значно підвищує чутливість тактильного аналізатора. Механізм дії тактильного аналізатора описується загальною схемою, але він має відмінну рису, яка полягає в тому, що рецепторна площа дотику більша, ніж у інших органів чуттів. Це забезпечує шкірному аналізатору високу чутливість.

Зауважимо, що шкіра виконує чимало важливих функцій у забезпеченні життєдіяльності людського організму. По-перше, шкіра охороняє людину від шкідливих зовнішніх впливів: механічних ушкоджень, сонячних променів, мікроорганізмів і хімічних речовин. По-друге, шкіра виконує секреторну, обмінну й інші функції, бере участь у підтримці постійної температури тіла, тобто в процесах терморегуляції. Секреторна функція забезпечується сальними і потовими залозами. Обмінна функція шкіри полягає в процесах регуляції загального обміну речовин в організмі, особливо водяного, мінерального і вуглеводного.

Температурно-сенсорну систему звичайно розглядають як частину шкірного аналізатора, завдяки збігу, розташуванню рецепторів і провідникових шляхів. Оскільки людина є теплокровною істотою, то всі біохімічні процеси в її організмі можуть відбуватися з необхідною швидкістю і напрямком при визначеному діапазоні температур. На підтримку цього діапазону температур і спрямовані теплорегуляційні процеси (теплопродукція і тепловіддача). При високій температурі зовнішнього середовища судини шкіри розширюються і тепловіддача посилюється, при низькій температурі - судини звужуються і тепловіддача зменшується. Температурна чутливість має цікаві особливості при аналізі зовнішнього середовища: добре виражена адаптація і наявність температурного контрасту.

Аналізатор внутрішніх органів, або вісцеральний аналізатор, відіграє особливу роль у здоров'ї і житті людини. Якщо зовнішні аналізатори попереджають людину про явну небезпеку навколишнього середовища, то цей аналізатор визначає небезпеки прихованого, неявного характеру.

(слайд 75)

Проте ці небезпеки серйозно впливають на життєдіяльність людського організму. Для розуміння біологічної значущості внутрішнього аналізатора необхідно визначити поняття «внутрішнє середовище організму». Коли ми говоримо про поганий стан здоров'я, то це стосується передусім порушення рівноваги внутрішнього середовища організму.

Людина є складовою частиною природного середовища, і протягом тривалого періоду еволюції організм адаптувався до будь-яких змін цього середовища і перебуває в стані стійкої динамічної рівноваги. Це виражається у сталості температури тіла (36,5-37 С), тиску (приблизно 760 мм рт. ст.), вмісту води в організмі (приблизно 70%), чергуванні біоритмів тощо.

Вісцеральний аналізатор сприймає і передає в центральну нервову систему сигнали не лише про стан внутрішнього середовища, а й про діяльність внутрішніх органів людини. Цей апарат координує діяльність внутрішніх органів і приводить їх у відповідність до потреб всього організму. У наш час відомо, що внутрішні органи мають величезну кількість різноманітних рецепторів - інтероцепторів. Вони знаходяться на внутрішній поверхні судин, у слизистих оболонках, майже у всіх порожнинах внутрішніх органів, у товщині їхніх стінок і на їхній поверхні. Інтероцептори поділяються на механорецептори, хеморецептори, терморецептори, осморецептори, рецептори болю.

Потрібно зазначити, що механізм дії вісцерального аналізатора ще розкритий далеко не повністю. Це пояснюється складністю і невизначеністю відчуттів, що виникають. Проте це не зменшує значення аналізаторів внутрішніх органів для життєдіяльності всього організму людини.

Дата добавления: 2014-01-07