Хімічно небезпечні об’єкти

Радіаційно небезпечні обєкти

Потенційно небезпечні об’єкти – це об’єкти, руйнування яких може привести до виникнення надзвичайних ситуацій природного або техногенного походження.

Потенційно небезпечні об’єкти України

(слайд 4)

(слайд 5)

До таких об’єктів відносяться об’єкти, на яких використовуються, зберігаються чи транспортуються радіаційні, токсичні, вибухові та легкозаймисті речовини, небезпечні біологічні препарати та гідротехнічні споруди і транспортні засоби.

В залежності від виду небезпечних чинників ці об’єкти поділяються на:

– радіаційно небезпечні об’єкти (РНО);

– хімічно небезпечні об’єкти (ХНО);

– пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти;

– газо-, нафто- та продуктопроводи;

– об’єкти комунального господарювання;

– гідротехнічні споруди;

– залізничний транспорт та залізничні станції.

(слайд 6)

Радіаційно небезпечні об’єкти становлять особливу небезпеку, так як людина не відчуває на собі початкову дію радіації і безпечно поводиться в зоні радіаційного опромінення.

(слайд 7)

Тому на РНО необхідно впроваджувати спеціальні профілактичні заходи щодо нормування радіаційного фону та захисту населення і виробничого персоналу від надмірного опромінення.

На території України нині діють наступні НРО:

– 5 атомних електростанцій з 16-ю енергетичними ядерними реакторами (Рівненська, Чорнобильська, Хмельницька, Південноукраїнська, Запоріжська);

– 2 дослідних ядерних реактора;

– понад 8000 організацій і підприємств, які використовують у своїй практиці радіаційні речовини;

– „Східний гірничо-збагачувальний комбінат” з видобування та переробки уранової руди на Кіровоградському, Жовтоводському (Дніпропетровська обл.) та Смоленському (Миколаївська обл.) рудниках;

– пункти поховання радіаційних відходів міжобласного спеціалізованого комбінату державного об’єднання „Радон” (Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Київська, Львівська, Одеська обл.. та Чорнобильська зона відчуження).

(слайд 8)

Нині ядерна промисловість України накопичила досить значну кількість радіаційних відходів (РАВ), а саме:

– АЕС – 70000 м³ РАВ;

– уранодобувна і переробна промисловість – близько 65 млн. тонн РАВ;

– медичні, наукові та інші підприємства, що використовують джерела іонізуючого випромінювання – майже 5000 м³ РАВ;

– зона відчуження Чорнобильської АЕС – понад 1,1 млрд. м³ РАВ;

Хімічно небезпечні об’єкти – це об’єкти, які можуть викликати масове ураження людей і довкілля сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

(слайд 9)

До таких об’єктів відносяться;

– підприємства по виготовленню та використанню СДОР;

– нафтопереробні комплекси;

– холодильні установки, водонапірні станції та очисні споруди, де використовується хлор або аміак;

– транспортні засоби та залізничні станції і порти, на яких концентруються СДОР при їх перевезенні;

– склади і бази, на яких зберігаються отрутохімікати.

(слайд 10)

Нині на території України розташовано 1810 ХНО, які використовують понад 283 тис. тонн СДОР, у тому числі – 9,8 тис. тонн ХЛОРУ та 178,4 тис. тонн АМІАКУ. Ці об’єкти поділяються на 4 ступені небезпеки, які залежать від чисельності населення, що мешкає на території їх можливої зони ураження:

– І ступінь – 76 об’єктів (мешкає понад 75 тис. чоловік);

– ІІ ступінь – 60 об’єктів (мешкає від 40 до 75 тис. чоловік);

– ІІІ ступінь – 1134 об’єктів (мешкає менше 40 тис. чоловік);

– ІV ступінь – 540 об’єктів (СДОР не виходить за межі об’єкта).

Нині в зоні можливого хімічного зараження знаходиться 321 адміністративно-територіальна одиниця (АТО), де мешкає близько 20 млн. чол. (38,5% всього населення України). З них за ступенем хімічної небезпеки віднесені:

– І ступінь – 154 АТО (можливе ураження 50% мешканців);

– ІІ ступінь – 47 АТО (можливе ураження від 30 до 50% мешканців);

– ІІІ ступінь – 108 АТО (можливе ураження від 10 до 30% мешканців);

Дата добавления: 2014-01-07