Причини виникнення екологічної кризи

Екологічна безпека України

Пожежі та вибухи

(слайд 33)

Вибухи та їхні наслідки - пожежі, відбуваються на об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся в основному чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов'язано з вибухами технологічних систем та обладнання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електро­проводів, машин, які знаходяться під напругою, опалювальних систем.

Більше ніж 63% пожеж у промисловості зумовлено помилками людей або їхньою некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж і вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.

(слайд 34)

З початком бурхливого розвитку активної діяльності людини в природі розпочали відбуватися незворотні процеси антропогенного характеру.

Мільйони років тому в період епохи палеоліту і мезоліту люди пристосовувались до природи з великою повагою до її сил і явищ. Основним джерелом енергії тоді була лише мускульна сила людини, якою вона не могла завдати істотної шкоди довкіллю. І природа мала змогу до активного існування та самоочищення.

Першого удару природі людина завдала в період неоліту, коли розпочало інтенсивно розвиватися землеробство та скотарство. В цей час для розширення сільськогосподарських угідь люди почали інтенсивно випалювати тисячі гектарів лісів, а розвиток тваринництва супроводжувався виданням та витоптуванням великими стадами значних трав’яних масивів, що привело до їх повної деградації. В наслідок цього виникла перша екологічна криза пов’язана з різкою зміною флори, фауни, ґрунтів та зменшенням природних біологічних ресурсів.

Наступний етап антропогенного тиску на довкілля приніс розвиток промисловості, який відбувався в період XV – XVIII ст.. концентрація великої кількості людей в перших містах супроводжувалась активним винищуванням лісів, деревина яких йшла на будівництво, паливо, виготовлення знарядь праці, транспортних засобів, меблів, тощо. А промисловість стала невпинно забруднювати атмосферу, гідросферу та літосферу.

Друга половина ХХ ст.., особливо останні 35 – 40 років – це період атомної енергетики і комп’ютеризації, яка призвела до другої глобальної екологічної кризи, основою якої стали суперіндустріалізація, суперхімізація, суперспоживання і, як наслідок, перевиснаження природних ресурсів, перезабруднення довкілля та початок деградації біосфери.

Важливою особливістю останнього періоду є поява окремих вчених та громадських організацій, які усвідомили значення природи для життя людини і розгорнули активну боротьбу за охорону природи та збереження довкілля. Наше покоління повинне залишити по собі не мертві пустелі та отруєні хімічними та радіаційними отрутами суходоли, річки і підземні води, а квітучу Землю та наповнені багатим життям континенти і океани.

Тому ми повинні зрозуміти, що сьогодні ми не вписуємося у знівечене нами довкілля, а сучасні стереотипи поведінки і мислення людей неодмінно приведуть до глобальної катастрофи. Саме такий стереотип мислення і діяльності нашого суспільства був сформульований у колишньому СРСР: „Ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї – наше завдання!”. І ми брали, силою відбирали їх у природи аж цілих 70 років не замислюючись про наслідки. Будували „світле майбутнє”, а тих хто був незгодний з такими методами будівництва „перевиховували” в тюрмах та ГУЛАГах.

Нині екологія має піднестися на рівень нової релігії, оскільки лише такий глобальний переворот у свідомості людей і така екоконверсія здатні зберегти у майбутньому цивілізацію і подовжити життя на нашій Планеті. Для цього ми перш за все повинні зрозуміти єдину істину, яку зрозумів ще 400 років тому великий англійський філософ Френсіс Бекон: „ Ми не можемо керувати природою інакше, ніж підкоряючись їй ”.

На сьогодення рівень техногенного навантаження на довкілля України залишається занадто високим. Якщо раніше найбільшу небезпеку для людини становили пестициди, кислотні дощі та розливи нафти, то нині на домінуюче місце в безпеці життєдіяльності вийшли “важкі” та “малі” метали. Спричинили це вітчизняні підприємства, які в останні роки нарощували екологічно небезпечні виробництва (металургія, гальванопокриття, електрозварювання і таке інше).

Основними представниками “ важких ” металів є: свинець, ртуть, кадмій, марганець, мідь, цинк. А до “ легких ” металів відносяться окиси заліза, хрому, нікелю та інших легуючих добавок, створених на їх основі.

У більшості промислових міст забруднення атмосферного повітря перевищує гранично допустимі концентрації диоксидів азоту, вуглецю, сірки. А найбільш негативного впливу зазнають міста: Дніпропетровськ, Донецьк, Дніпродзержинськ, Маріуполь, Кривий Ріг, Дебальцеве, Макіївка, Запоріжжя, Луганськ, Краматорськ, Київ, Одеса.

Дослідження показали, що особливу небезпеку в забруднені плодоносного шару ґрунту надає свинець, який за небезпечністю посідає третє місце після радіоактивного цезію і нікелю. При цьому, суттєвий вклад в забруднення довкілля свинцем спричинила аварія на ЧАЕС, де свинець використовувався в якості захисного перекриття над ядерним реактором (маса такого перекриття становить понад 1,5 тисяч тон свинцю). А в результаті теплового вибуху частина цього перекриття випарувалася в повітря та випала у вигляді аерозолю на ґрунт, в річки і озера, звідки свинець і понині постійно мігрує в продукти харчування. Крім того, джерелом утворення парів свинцю є фарби, бензин, а також зварювальні та паяльні матеріали.

Всі хімічні речовини, що негативно впливають на організм людини, називаються КСЕНОБІОТИКАМИ, які найбільше уражають здоров’я дітей, вагітних жінок та осіб таких професій як шофери (вплив тетраетил свинцю), зварювачі (вплив марганцю, фтору, нікелю), паяльщики (вплив олова і свинцю), сільськогосподарські працівники (вплив металоорганічних пестицидів).

(слайд 35)

Дата добавления: 2014-01-07