Психічні властивості

(слайд 69)

До властивостей людини як особистості належить усе те, що:

- зумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси);

- виявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предметами навколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поведінка в конфліктних ситуаціях).

(слайд 70)

Властивостей людини - безліч, та всі вони характеризуються умовами їх появи, ступенем прояву та можливостями вимірювання.

Властивості можна класифікувати за трьома основними ознаками:

1. Атрибути - це невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров'я, мова, спрямованість).

2. Риси - це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо).

3. Якості - це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).

(слайд 71)

Властивості людини становлять неперервну єдність із внутрішнім і зовнішнім середовищем.

Людина має певний каркас постійних властивостей (атрибути та риси), який «зафарбовується» певними якостями.

Стать - сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості.

(слайд 72)

Відмінність статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні. Це можна довести такими ознаками:

- дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей (від лат. verbalis - словесний);

- хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просторовими здібностями;

- міжпівкульні зв'язки у жінок більш чисельні, і тому вони краще синтезують інформацію обох півкуль; саме цей факт пояснює феномен жіночої інтуїції;

- жінки мають вищі показники щодо лінгвістичних функцій, пам'яті, аналітичних здібностей, які пов'язують з більшою активністю лівої півкулі мозку;

- перевага правої півкулі у чоловіків вирізняє їхні творчі, художні здібності, дає можливість краще орієнтуватись у просторі;

- «жіноче» має забезпечити незмінність нащадків від покоління до покоління, тобто воно орієнтоване на збереження вже наявних ознак; саме це пояснює більшу психічну стій кість жінок;

- «чоловіче» пов'язане з необхідністю адаптації до нових, невідомих умов, що пояснює їхню більшу психологічну індивідуальність: серед чоловіків частіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;

- жінки легше пристосовуються на індивідуальному рівні до зовнішнього світу;

- у чоловіків значно меншою є здатність виживання у несприятливих умовах.

Вік - поняття, що характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя.

(слайд 73)

Відлік віку починають від народження до фізичної смерті. Можна виділити чотири підвиди віку: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Психологічний вік тісно пов'язаний з поняттям психологічного часу, а саме, з тим, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік.

Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, ніж вони є, і так само - інших. Після 40 років спостерігається зворотна тенденція - люди сприймають себе молодшими, ніж вони є. І чим старшими вони стають, тим більше «молодшають», і лише біологічний вік нагадує про справжні роки. Головна особливість психологічного віку - це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття сучасного, а через нього - і на поведінку людини.

Людина сприймає сучасність через вплив минулого. Зв'язок між майбутнім і сучасним може змінювати поведінку людини сьогодні. Так, молоді люди легше задовольняються тимчасовою роботою, ніж люди у пізній зрілості, оскільки вони здебільшого орієнтуються на майбутнє: «ще устигнеться».

Вікова психологія визначає, що дорослою людина стає після 25 років (розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рішення і дії).

Розрізняють такі періоди розвитку дорослої людини:

- рання зрілість (25-35 років) - залучення до всіх сфер людської діяльності, соціальна та професійна адаптація, перша психологічна криза переоцінки життєвого шляху;

- середня зрілість (35-45 років) - пошуки відповіді на основні питання: що таке життя? Про що мріяв? Що досягнуто? Переоцінка цілей і досягнень, криза середини життя усвідомлення, що не все реалізовано, цілі не досягнуті;

- пізня зрілість (45-60 років) - занепокоєність, глибинне оновлення особистості, за умов заспокоєності відбувається концентрація інтересів на собі, з'являється надмірна турбота про себе; за умов активної праці - занепокоєність спостерігається висока продуктивність, наявність другого піку творчості в 50-60 років;

- похилий вік (60-70 років);

- старість (70-90 років);

- довгожитель (після 90 років).

Знання психологічних особливостей кожного вікового періоду (нестійкість і максималізм молоді; висока працездатність і професіоналізм дорослої людини; підвищена образливість, інтерес до спілкування, втомлюваність людей старшого віку) - необхідна умова для забезпечення ефективної діяльності й результативної поведінки.

Якщо спостерігати за людьми, то можна побачити, що вони відрізняються один від одного своєю поведінкою: по-різному виявляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища. Так, одні відзначаються врівноваженістю поведінки, діють помірковано, не показують зовні своїх почуттів, інші У тих самих обставинах нервують, емоційно збуджуються та вибухають вулканом почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакт з іншими людьми, життєрадісні, а інші - навпаки, замкнуті та стримані. І це стосується суто зовнішніх проявів, незалежно від того, наскільки ця людина розумна, працелюбна, смілива, які її прагнення та інтереси. Є люди, які легко переходять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються до змінених умов життя; інші ж цю зміну життєвих умов переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Різним буває й індивідуальний темп перебігу психічної діяльності: швидкий, повільний, млявий. Ці індивідуальні особливості проявляються в розумовій та практичній діяльності.

Сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динамічну та емоційну сторони поведінки, діяльності і спілкування людини, називаються темпераментом.

(слайд 74)

Темперамент - це атрибут, який визначає індивідуальність людини.

У деяких видах діяльності від типу темпераменту (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) може залежати не лише хід виконання, але й кінцевий результат. Деякі види діяльності висувають жорсткі вимоги до темпу та інтенсивності дій, а тому вимагають спеціального відбору за цими якостями.

Отже, в нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливостях індивідуального стилю. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності суттєво посилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідна додаткова мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами - подразниками.

При визначенні типу темпераменту доцільно користуватися такими формулами:

1. «Довіряй, але перевіряй», тому що сангвінік має:

- плюси - життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість;

- мінуси - схильність до зарозумілості, незібраність, легковажність, поверховість, надтовариськість, ненадійність; схильність до обіцянок, які не завжди виконує, вимагає контролю.

2. «Ні хвилини спокою», тому що холерик має:

- плюси - енергійність, захопленість, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість;

- мінуси - запальність, агресивність, невитриманість, нетерплячість, конфліктність, здатність спрямовувати свою активність на колектив і «розкласти» його зсередини.

3. «Не підганяй», тому що для флегматика характерні:

- плюси - стійкість, постійність, активність, терплячість, самовладання, надійність; його не треба підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу;

- мінуси - загальмованість, байдужість, «товстошкірість», сухість, неможливість працювати в режимі дефіциту часу;

4. «Не нашкодь», тому що у меланхоліка:

- плюси - висока чутливість, м'якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуття;

- мінуси - низька працездатність, підозрілість, вразливість, замкненість, соромливість; на нього не можна кричати, надто тиснути, давати різкі та жорсткі вказівки, оскільки він надто чутливий до інтонації і дуже вразливий.

При організації робочих пар враховують, що найбільш ефективна робота у парах: холерик - сангвінік; сангвінік - меланхолік; меланхолік - флегматик.

Але не завжди людина має один із чотирьох зазначених типів темпераменту. Існує багато різноманітних поєднань і переплетень.

Від типу темпераменту залежить, як сама людина реалізує свої дії. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впливає на швидкість відтворення i мiцнiсть запам'ятовування, перебіг розумових операцій, стiйкiсть i переключення уваги тощо.

На базі темпераменту в людини формуються її якості i риси, i багато в чому - життя.

(слайд 75)

Риси людини - це стiйкi особливості поведінки, що повторюються в різних ситуаціях.

(слайд 76)

Вони суттєво впливають на життєдiяльнicть людини та її безпеку.

Інтелект (розум, розуміння) у загальному розумiннi - це розумoвi здiбностi людини. Сутність інтелекту полягає у здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, i вiдповiдно до них діяти.

(слайд 77)

Інтелект дає змогу забезпечити реалiзацiю здатностi людини до оцінки ситуацiї, прийняття рішення та вiдповiдної поведінки. Інтелект має особливе значення в нестандартних ситуаціях.

Процес інтелектуального розвитку людини безперервно пов'язаний iз періодами розвитку її психіки впродовж усього життя.

До найважливіших характеристик інтелекту належать: глибина, критичність, гнучкість, широта розуму, швидкість, оригiнальнiсть, допитливість.

Життєдiяльнiсть людини та будь-яка дiяльнiсть, зокрема, неможлива без вiдповiдальностi її суб'єкта.

Вiдповiдальнiсть - це поняття, яке вiдображає об'єктивний, конкретно-історичний характер взаємин мiж особистicтю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаємних вимог. Вiдповiдальнiсть визначає ставлення людини до обов'язку i до наслiдкiв своєї поведінки.

Тягар вiдповiдальностi часто зумовлює постійну тривогу i стурбованість та нaвiть неврологiчнi прояви. Вiдповiдальна повдiнка виявляєься у вчинках, дiях, позицiях, рiшеннях, нaмipax, планах людини. Є люди, якi бiльшою мiрою беруть відповідальність за події, що відбуваються у їхньому житті, на себе. Iнші мають схильність приписувати вiдповiдальнiсть за все зовнiшнiм чинникам, знаходячи причину в інших людях, у своєму оточенні, у своїй долі. Люди першого типу вважають себе вiдповiдальними за свою безпеку, здоров'я, а якщо вони xвopi, то звинувачують себе i вважають, що їхнє одужання багато в чому залежить від власних дiй. Люди другого типу вважають, що здоров'я i хвороби - це результат випадковий, i сподіваються, що одужання настане внаслідок дій інших людей.

У різних видах дiяльностi та ситуаціях людина проявляє вiдповiднi психiчнi властивостi - базовi риси.

Серед базових рис - одні бажанi, а iншi - не дуже. Але однi риси переважають в однiй дiяльностi, iншi - в iншiй.

Певнi риси людини суттєво впливають на її життєдiяльнiсть. Саме тому бажано, щоб обрана сфера дiяльностi мала позитивну кореляцію, тобто підсилювалась наявними рисами особистості.

Знання власних рис - це не лише шлях до ефективної діяльності, а й можливість уникнути не6езпек або зменшити їхню дію на організм людини, зберегти здоров'я.

Характер - це сукупність певних сталих рис особистостi, що формуються i проявляються в її дiяльностi i спiлкуваннi та зумовлюють типові для неї способи поведінки.

(слайд 78)

Щоб стати рисою характеру людини, риса повинна бути: досить виразною, тicнo пов'язаною в одне цiле з iншими рисами, систематично виявлятися в різних видах дiяльностi, ситуаціях, обставинах.

Існує декілька пiдходiв класифiкацiї характеру людини, але найважливiшою є класифiкацiя за її ставленням до певних аспектiв дiяльностi:

- до працi - працелюбство, стараннicть, вiдповiдальнiсть, iнiцiативнiсть, наполегливість, схильність до творчості, або протилежні - пасивність, безвiдповiдальнiсть, лiнощi тощо;

- до iнших людей, колективу, суспiльства - товариськicть, чуйність, уважність, колективізм - i замкненicть, презирство, iндивiдуалiзм;

- до самого себе - самоповага, гордість, самокритичність самолю6ство, самовпевненість, егоїзм;

- до речей - акуратність, бережливість, щедрість - неохайність, недбалість, скупість.

Отже, ланцюги дiй (поведiнка) та звичок формують характер, а той, у свою чергу, визначає результативність i ефективність життєдiяльностi людини та її безпеки.

Якості людини - це тi її властивості, які виявляються по-рiзному залежно вiд умов, ситуацій. Якості людини значною мірою впливають на життєдiяльнiсть людини. До якостей людини належать здiбностi, пам'ять, характер, мислення тощо.

(слайд 79)

Здiбностi - це психофiзiологiчнi властивостi людини, які реалізують функції вiдображення навколишнього cвіту i регуляцiї поведінки: відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довiльнi реакції, дiї, увага). Здiбностi характеризують людину як особистiсть.

(слайд 80)

Розрiзняють загальнi, спецiальнi та психомоторнi здiбностi.

(слайд 81)

Загальнi - притаманнi багатьом людям, спецiальнi - це тaкi властивостi, якi дають змогу досягти високих результатiв в якiйсъ галузi дiяльностi. Особливi здiбностi, що виявляються в творчому разв'язаннi завдань, називають талантом, а людей, яким вони притамaннi, - талановитими. Найвищий ступiнь у розвитку здiбностей - генiальнiсть.

Психомоторнi здiбностi характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами.

Види рухових реакцiй:

- ceнcopнi реакцiї як реакції на зовнiшнiй вплив, у яких реалiзований зв'язок сприйняття та адекватного руху;

- сенсорна координацiя, що включає координацію pyxiв руки, обох рук та рук i ніг.

Психомоторнi здiбностi впливають на безпеку дiяльностi людини, особливо пов’язаної з виробництвом в умовах автоматизацii та механiзацii. При цьому велике значення мають тaкi ознаки pyxiв та реакцiй: швидкiсть реакцiй, швидкiсть руху, точнiсть pyxiв, координованiсть, темп pyxiв, ритми pyxiв (перiодичнiсть), надiйнiсть. Для підвищення рівня сенсорної та рухової активності важливу роль вiдiграє увага.

Природнi можливостi розвитку здiбностей кожної людини називають нахилом. Iндивiдуальна своєрiднicть нахилів кожної людини характеризує здатнicть людини до розвитку певних здібностей. Нахили розвиваються у процесi виховання, навчання та практичноi дiяльностi. До нахилiв належать психiчнi процеси i ступінь їхнього прояву.

Притаманнi з народження кожнiй людинi особливостi й психiчних процесiв, таких як пам'ять, мислення, увага, приводять до появи у неї вiдповiдних особливих психiчних якостей. У свою чергу психiчнi якостi людини суттєво впливають на характер психічних процесів, психічних cтaнiв, які визначають ступінь безпеки чи небезпеки поведінки. Кожна людина має певний обсяг пам’яті, точнiсть вiдтворення та здатнiсть пригадати отриману раніше iнформацiю. Iндивiдуальнi вiдмiнностi в мисленнi людей характеризуються різним ступенем глибини, послiдовностi, самостiйностi, критичностi, гнучкостi, швидкостi тощо. Надзвичайно важливим для забезпечення безпеки життєдiяльностi людини є тaкi психiчнi якостi, як iнтенсивнicть i стiйкicть уваги.

Але людина не є простою сумою cвoїх якостей, а виступає як складна система, яка сформувалася внаслiдок їх розвитку та взаємодії. Людина є складною саморегулювальною системою, спроможною залежно вiд створених ситуацій гнучко використовувати свої можливості для досягнення результату та уникати при цьому небезпек.

Дата добавления: 2014-01-07