Історія розвитку патентного документу

Патентна система в Україні і за кордоном пройшла довгий шлях становлення і розвитку від охоронних грамот і привілеїв до створення сучасної системи охорони винаходів.

У Давній Греції існував звичай, за яким повар, який виготовив нове оригінальне блюдо, оцінене співгромадянами, отримував виняткове право на його приготування протягом року.

В епоху середньовіччя формою такої охорони була феодальний привілей, який давав право на використання винаходу на території даної держави. Відомо, що в 1236 році один із жителів Бордо отримав у Франції привілей на спосіб виготовлення шерстяного одягу за фламандським зразком на 15 років, підтверджений внаслідок в Англії і Саксонії. В середині століття в державах Західної Європи патентом називали документ з присвоєння чину, звання, вченого ступеня.

У нашій державі привілей як приватноправна монополія був запозичений із феодальних дарованих грамот – це привілей, який надавався в більшості випадків монастирям й рідше – окремим особам. До XVI століття більшість власників грамот мали право займатись промисловістю і торгівлею. Дарована грамота Великого князя Київського Мстислава Володимировича і його сина Новгородського князя Всеволода Новгородському Юрієвому монастирю в селище Буйці (1130 рік) є першим у нашій державі документом, в якому зафіксовано монопольні права.

З розвитком капіталізму питання про охорону винаходів різко актуалізувалися в багатьох державах світу. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий перший спеціальний патентний закон – статус про монополії (1623 р.) і перше законодавство про промислові зразки, які слугували основою сучасного авторського права.

В 1787 році в США прийнятий закон про патенти і в 1790 році вперше виданий патент. У Франції патентний закон прийнятий в 1791 році, в Німеччині – в 1877 році. Перший опис винаходів був опублікований в 1617 році у Великобританії, в 1791 році – у Франції; в 1792 році – В Німеччині. Історично в кожній державі склались свої національні системи класифікації винаходів, отримавши розповсюдження в XIX столітті в США, Великобританії, Німеччини, Японії та ін.

Зараз усі держави світу поряд з національними використовують Міжнародну класифікацію винаходів (МКВ). Існують Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ) і Міжнародна класифікація товарних знаків та послуг (МКТП).

В Україні закон про привілеї на винаходи був прийнятий у 1812 році. З 1814 року стали публікувати описи винаходів під назвою „привілеї”. В 1896 році був прийнятий новий закон про привілеї на винаходи, а також затверджено „Положення про привілеї на виготовлення і вдосконалення”, яке діяло до 1917 року. В тому ж році була введена перша класифікація винаходів. У 1913 році була прийнята нова класифікація, в основу якої була закладена спрощена німецька класифікація.

30 червня 1919 року Декретом „Положення про винаходи” в СРСР була встановлена охорона винаходів на нових принципах організації праці: передача і закріплення за державою права використання винаходу в середині держави, патентування його за кордоном, передача іншим державам і підприємствам. Винахідливою справою в державі починає займатись створений в 1918 році Комітет по справах винаходів та вдосконалення. З 1924 року свідчення про винаходи почали публікувати у „Вестнике комитета по делам изобретений” і „Сводах патентов на изобретения, выданые в СССР”. У зміненому виді „Вестник комитета по делам изобретений” існує до наших днів під назвою „Изобретения. Заявки и патенты”.

У 1955 році було відкрито Комітет зі справ винаходів, який став органом загального керівництва розвитком винахідництва, раціоналізації і патентної справи в СРСР.

Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня з 1992 року, після введення в дію „Тимчасового положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні”. З цією метою створено державне патентне відомство – Держпатент України. З 1993 року виходить офіційне видання цього національного відомства - бюлетень „Промислова власність. Винаходи. Промислові зразки. Знаки обслуговування. Сорти рослин”. Він містить офіційне повідомлення і нормативні акти, свідчення про видачу патентів і свідоцтв виноходів, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування.

Перші патенти України на виготовлення були видані в грудні 1992 року, а з червня 1994 року почалась видача охоронних документів на промислові зразки і знаки для товарів та послуг.

Міжнародне співробітництво в цій галузі базується на основних положеннях Паризької конвенції про охорону промислової власності, здійснюється в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Міжнародного центру патентної документації та інших аналогічних організацій. Існує також ряд регіональних угод в області охорони промислової власності (Європейське патентне відомство та ін.).

Основним джерелом інформації про винаходи в закордонних являється реферативний збірник „Изобретения стран мира”, який містить інформацію про винаходи, включених в мінімум патентної документації згідно Договору про патентну кооперацію. Україна є членом ВОІВ з 1970 року.

Патент являє собою грамоту, що містить наступні реквізити:

1. найменування винаходу.

2. Прізвище власника патенту.

3. Прізвище винахідника

4. Пріоритет винаходу.

5. Дата видачі патенту.

6. Термін дії патенту.

7. Текст (виклад теорії дії патенту).

8. підпис голови патентного відомства та інших посадових осіб.

9. Відбиток печатки.

Види патентів

· Національний (виданий національним патентним відомством)

· Регіональний (Європейські патенти, видані Європейським патентним відомством, євразійські патенти й патенти, видані Африканською організацією інтелектуальної власності)

Дата добавления: 2014-01-07