Уніфікована нормативно-правова база, яка регламентує порядок та правила контролю за експортом культурних об'єктів країн - членів ЄС

Процедура принятия решений

Для решения слабо структурированных проблем используется методология системного анализа, системы поддержки принятия решений (СППР). Рассмотрим технологию применения системного анализа к решению сложных задач.

Процедура принятия решений согласно [2] включает следующие основные этапы:

1. формулировка проблемной ситуации;

2. определение целей;

3. определение критериев достижения целей;

4. построение моделей для обоснования решений;

5. поиск оптимального (допустимого) варианта решения;

6. согласование решения;

7. подготовка решения к реализации;

8. утверждение решения;

9. управление ходом реализации решения;

10. проверка эффективности решения.

Для многофакторного анализа, алгоритм можно описать и точнее:

1. описание условий (факторов) существования проблем, И, ИЛИ и НЕ связывание между условиями;

2. отрицание условий, нахождение любых технически возможных путей. Для решения нужен хотя бы один единственный путь. Все И меняются на ИЛИ, ИЛИ меняются на И, а НЕ меняются на подтверждение, подтверждение меняется на НЕ-связывание;

3. рекурсивный анализ вытекающих проблем из найденных путей, т.е. п.1 и п.2 заново для каждой подпроблемы;

4. оценка всех найденных путей решений по критериям исходящих подпроблем, сведенным к материальной или иной общей стоимости.

У 2001 році Європарламент розглянув та схвалив Регламент Комісії (ЕЕС) N 3911/92 про контроль за експортом культурних об'єктів з територій країн-членів ЄС, які діють на всій території ЄС та встановлюють перелік культурних об'єктів, що підпадають під особливий контроль під час їх переміщення в треті країни.

В першій главі статті 2 Регламенту зазначається, що перед тим, як культурний об'єкт має бути вивезений з території країни, сторона, що його вивозить, повинна отримати т.зв. експортну ліцензію, яка визнається усіма країнами - членами ЄС. Об'єкти, що були визначені експертами держави такими, що становлять художню, історичну та археологічну цінність і не є культурними об'єктами відповідно до пунктів Регламенту, підпадають під норми національного законодавства в галузі експорту.

В січні 2002 року Єврокомісія підготувала звіт з метою впровадження уніфікованих правил і директив до юридичної практики країн ЄС, в якому зазначається, що уніфіковані правила діють разом із положеннями міжнародних договорів і конвенцій, що регулюють дану сферу (зокрема, Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу і передачі права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 року).

У питаннях надання дозволів (ліцензій) на право вивезення культурних цінностей діє уніфікована для країн-членів ЄС нормативно-правова база. Визначальними у цій сфері документами є:

- Регламент N 3911/92 від 09.12.1992 р. "Про вивезення культурних цінностей" з відповідними додатками від 31.12.1992 р.;

- Регламент N 752/93 від 30.03.1993 р. "Щодо застосування Регламенту N 3911/92", що стосується умов запровадження, видачі та використання бланків ліцензії (дозволу) на експорт культурних цінностей": визначає форму стандартної ліцензії (аналог нашого Свідоцтва);

- Регламент N 2469/96 від 16.07.1996 р. "Щодо змін до додатків до Регламенту N 3911/92";

- Регламент N 1526/98 від 16.07.1998 р. "Щодо змін до Регламенту N 752/93 для застосування Регламенту N 3911/93": визначає ще два види експортної ліцензії:

- спеціальна відкрита ліцензія;

- генеральна відкрита ліцензія;

- Регламент N 974/2001 Ради ЄС від 14.05.2001 р. "Щодо змін до Регламенту N 3911/92";

- Регламент N 656/2004 Комісії ЄС від 07.04.2004 р. "Щодо змін до Регламенту N 752/93 для застосування Регламенту N 3911/92".

- Регламент №116/2009 Комісії ЄС від 10.02.2009 р. «Про експорт культурних цінностей». Кодифікована версія регламенту скасовує Регламент 3911/92 із змінами і визначає вимоги до ліцензії на вивезення культурних цінностей за межі митних кордонів ЄС.

У експортній ліцензії може бути відмовлено, якщо це особливий об’єкт КЦ для певної країни. Кількість митниць, через які експортуються КЦ, обмежена.

Ліцензія видається відповідними компетентними органами країн - членів ЄС, а форми та анкети для заповнення можна отримати, зокрема, в центральних адміністраціях митної служби країни. Країна сама вправі визначати кількість митних офісів з повноваженнями про видачу бланків експортних ліцензій.

В ЄС розроблено три типи ліцензій для експорту культурних цінностей:

1) "Стандартна ліцензія" (Standart licence):

- видається на тимчасове вивезення або вивезення з метою відчуження окремих культурних об'єктів.

- оформлюється на декілька об'єктів однакової категорії культурних цінностей, які направляються/повертаються в одне і те ж саме місце призначення,

- в іншому випадку оформлюються окремі ліцензії на кожний об'єкт.

- Дійсна протягом 12 місяців з дати оформлення.

- Культурні цінності, що вивозяться з метою експонування, також потребують експортну ліцензію.

- оформлюється у 3 примірниках: 1 - зберігається в органі, що видав ліцензію; 2 – подається разом з декларацією на митниці вивезення, завірений печаткою митного органу, і зберігається у власника ліцензії;

3 – завіряється на митниці вивезення і супроводжує вантаж до його прибуття до митного органу виїзду з ЄС; митний орган кінцевого виїзду з ЄС проставляє свою печатку і відправляє цей примірник в організацію, що видала ліцензію.

2) "Відкрита спеціальна ліцензія" (Specific open licence):

- оформлюється для тимчасового, але багаторазового експорту з ЄС специфічних культурних цінностей фізичною або юридичною особою з метою їхнього використання в третій країні (наприклад, музичний інструмент).

- Особа або організація-експортер повинна надати гарантії стосовно повернення об'єкта в країну у відмінному стані.

- Ліцензія даного типу дійсна 3 роки від дати її видачі.

- Всі об’єкти мають транспортуватися одночасно в одне й те саме місце і повертатися разом.

3) "Загальна (генеральна) відкрита ліцензія" (General open licence):

- оформлюється для постійного і багаторазового експорту культурних цінностей фізичною або юридичною особою для експонування в третій країні.

- Об`єкти, що експортуються, становлять частину постійної колекції музеїв та подібних установ.

- Як правило, оформлюється у 2-х примірниках. Перший примірник залишається в установі, що видає дозвіл, другий - подається власником митному органу держави при вивезенні культурної цінності.

- дійсна протягом 3 років

Дата добавления: 2014-01-07