Основні показники злочинності.

Злочинність має кількісні і якісні показники, які визначаються за допомогою інформації про кількість вчинених злочинів та осіб, які їх вчинили. Ці дані називаються показниками злочинності, що характеризують її стан, структуру, рівень, динаміку, характер, географію. Наприклад, щоб дати кримінологічну характеристику окремому виду злочинності, необхідно охарактеризувати всю сукупність інформації про окремий вид, окрему групу злочинів, розкрити їх індивідуальність і специфічність.

Показники, що характеризують злочинність, поділяють на абсолютні (виражаються у абсолютних величинах) і відносних (показують співвідношення різних показників предметів і явищ). Кількісне висвітлення полягає у співставленні злочинності з часом, територією, кількістю осіб, а якісні показники характеризують поділ злочинів за статтю, віком, місцем вчинення тощо. Кількісні показники злочинності, більш детальніше, розглядаються у предметі дисципліни правової статистики.

Розглянемо показники злочинності:

- кількісні:

1. Стан злочинності – загальна кількість злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний період часу на певній території. Стан визначається наступними факторами: кількістю вчинених злочинів, кількістю злочинців, що засуджені за їх вчинення, кількістю зареєстрованих злочинів (при оцінці стану злочинності крім зареєстрованих злочинів потрібно також враховувати латентні, приховані діяння, кількість яких може у 3-5 і більше разів перевищувати кількість офіційно зареєстрованих злочинів), збитками, що нанесені злочином. Цей показник висвітлюється в абсолютних величинах.

Абсолютне число вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, має суттєве значення для ціни злочинності: дозволяє мати уяву про розміри і наслідки, визначати кадрові, матеріальні та інші ресурси, необхідні для успішної протидії злочинності, вирішувати законодавчі питання. Разом з тим абсолютний показник недостатній для оцінки стану злочинності на різних територіях або різні періоди часу. У таких випадках використовують інші показники.

Стан злочинності вивчається у різних аспектах, наприклад, за територіальною ознакою поділяється:

а) стан злочинності в цілому у державі;

б) стан злочинності в окремих регіонах (містах, областях);

в) стан злочинності районах.

За часом стан злочинності поділяється: місяць, квартал, рік і т.д.

Поруч зі станом всієї злочинності досить важливе місце займають показники, що характеризують стан різних видів злочинів (наприклад, крадіжки, хуліганства, вбивства, злочинність неповнолітніх у цілому, рецидивна злочинність, організована тощо).

2. Рівень злочинності – кількість злочинів (осіб, що їх вчинили), вчинених на певній території за певний проміжок часу у розрахунку на 100 тис. (10000, 1000) жителів. Він є об’єктивним виміром злочинності, що дозволяє співставити отримані результати і дати порівняльну характеристику стану злочинності у регіонах, що нас цікавлять або часових інтервалах.

Щоб отримати дані, придатні для конкретного порівняння у просторі та часі, використовують такий показник інтенсивності злочинності, як коефіцієнт злочинності.

Коефіцієнт (індекс) інтенсивності злочинності — це кіль­кість зареєстрованих злочинів на 10000 або 100000 населення регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності. Роз­раховують цей коефіцієнт так:

К.з. = (З/Н) • 10000 (або 100000),

де З — кількість злочинів; Н — чисельність населення регіону віком старше 14 років (вік, з якого настає кримінальна дальність); 1000 або 10000 – одинична розрахункова база (в залежності від території К.з. може розраховуватись і на 10000 або на 1000 мешканців).

Коефіцієнт злочинної активності населення відображує частоту вчинення кримінальних правопорушень мешканцями регіону, іншими словами, це кількість виявлених осіб, що вчинили злочини, з розрахунку на 10000 або 100000 населен­ня регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності, тобто

К.а. - (О. з. / Н) • 10000 (або 100000),

де О. з. — кількість виявлених осіб, що вчинили злочини.

Наприклад, щоб визначити в яких областях України рівень злочинності найвищий, необхідно розрахувати відповідні ко­ефіцієнти інтенсивності злочинності й порівняти їх. Рівень зло­чинності різних груп населення в певних регіонах можна ви­значити за допомогою коефіцієнтів, які розраховують стосовно відповідної групи і порівнюють з рівнем злочинності в регіоні загалом. Наприклад, можна визначити коефіцієнти інтенсив­ності злочинності серед неповнолітніх, чоловіків і жінок, міських і сільських мешканців, серед осіб, що раніше були засуджені.

3. Ціна злочинності — це економічні, соціальні, моральні, фізичні й інші шкідливі наслідки вчинених злочинів. Своєрідна «ціна» злочинності відображається у такому її додатковому кількісно-якісному показнику, як соціальні наслідки. До них відноситься реальна шкода заподіяна злочинністю суспільним відносинам, що виражається у сукупності негативних наслідків у результаті вчинення злочинів, а також в економічних та інших витратах суспільства, пов’язаних із протидією злочинності.

Наслідки злочинності можуть проявлятися у самих різних сферах життєдіяльності суспільства: соціально-економічній, політичній, духовній, моральній, трудовій, сімейній тощо. Природно, що не кожен збиток, що спричинений злочинністю, може бути обчислений або виражений у грошовому еквіваленті. Але всі наслідки злочинності завдають шкоди суспільству та негативно позначаються на суспільних відносинах. Соціальні наслідки злочинності можуть бути прямими, безпосередньо пов’язаними зі злочинами, і непрямими, зв’язок яких зі злочинами опосередкований через видатки на боротьбу зі злочинністю або на відшкодування нанесеного потерпілим морального збитку.

Майновий (матеріальний) збиток обчислюється у грошовому еквіваленті; збиток від насильницьких посягань оцінюється кількістю випадків смерті, заподіяння шкоди здоров’ю, яка спричинила інвалідність; кількістю робочих днів, втрачених у зв’язку із втратою працездатності потерпілих, розмірами видатків на лікування й виплату грошей за листками непрацездатності тощо. Іншими словами можна сказати, що обчис­люється цей показник за кількістю вбитих і покалічених по­терпілих, пограбованих, обкрадених і принижених внаслідок вчинення злочинів; розмірами матеріальної шкоди, завданої злочинами, і витратами держави на лікування потерпілих і по­новлення їх здоров’я; витратами на утримання відповідних установ і правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу із злочинністю.

Всебічне й глибоке вивчення злочинності не може здійснюватися без обліку її наслідків. Особливо це важливо при розробці заходів профілактики злочинів, обмеження, мінімізації шкоди від їх вчинення. Ціну злочинності необхідно визначати для харак­теристики її суспільної небезпечності, а також для розрахунку бюджетних асигнувань на боротьбу із злочинністю. Без відпо­відного фінансового забезпечення програми протидії зло­чинності неможливо реалізувати.

- кількісно-якісні показники злочинності:

1. Динаміка злочинності — кримінологічна категорія, що означає зміни у стані, структурі, ха­рактері, географії злочинності, що відбувалися протягом певного пе­ріоду. Основним показником динаміки є темп зростання або зни­ження кількості зареєстрованих злочинів. Цей показник пока­зує, у скільки разів або на скільки відсотків певна кількість злочинів або злочинців більша або менша за аналогічний показник, узятий за базу порівняння. За базу порівняння може бути взятий показник першого року періоду, за який аналізується злочинність, або показ­ник кожного попереднього року. В першому випадку темп зростання або зниження обчислюється щодо постійної бази і називається базисним, а в другому — щодо змінної бази і називається ланцю­говим. Темп зростання або зниження злочинності характеризує ін­тенсивність зміни її рівня за одиницю часу. Цей показник може бу­ти обчислений за формулою:

Зі × 100 Зі × 100

Т. б.= ––––––, або Т. л. = —–––––,

Зо 3і-1

де Зі — кількість злочинів, вчинених у певному році; Зо — кіль­кість злочинів, вчинених протягом першого року даного ряду дина­міки; Зі-1 — кількість злочинів, вчинених у попередньому році.

- якісні:

1. Структура злочинності - це внутрішня властива їй ознака яка розкриває якісно різні групи або види злочинів, з яких вона складається, вчинених за певний проміжок часу і на певній терито­рії. Структура виразно говорить про те, що являє собою злочинність у конкретних умовах, яка визначальна якість цього явища. Структура визначається співвідношенням (питомою вагою) у злочинності її видів, груп злочинів, що класифікуються за кримінально-правовими або кримінологічними ознаками. Такими ознаками можуть бути: соціальна і мотиваційна спрямованість; соціально-територіальна поширеність; соціально-груповий склад; ступінь і характер суспільної небезпеки; стабільність злочинності; ступінь організованості й інші ознаки, що обумовлені обліком її зовнішніх і внутрішніх характеристик.

Основ­ним показником структури злочинності є питома вага окремих груп або видів злочинів відносно їх загальної кількості. Питома вага — це відсоткове співвідношення частини злочинності до її загальної ве­личини. Наприклад:

Зв × 100%

П. в. = –––––––––––,

Зз

де З_в — кількість злочинів певного виду, Зз — загальна кіль­кість зареєстрованих злочинів.

У науковій та практичній діяльності виділяються різні види структури злочинності. Злочинності, як і будь-якому іншому явищу, властива просторово-часова структура. Чинники, що формують зло­чинність, певним чином «розлиті» у просторі (по регіонах, населе­них пунктах різного типу) і часі (по годинах доби, днях тижня, по­рах року). Можна побудувати структуру злочинності виходячи із ступеня суспільної небезпеки злочинів (особливо небезпечні, тяжкі, менш небезпечні, що не становлять великої суспільної небезпеки). Певний інтерес становить структура злочинності за об’єктом зло­чинних посягань і психічним ставленням винуватця до вчиненого (за розділами Кримінального кодексу України або — умисні й необережні), за ознаками особи злочинця (чоловіча, жіноча, неповнолітніх, дорос­лих, первинна і рецидивна, пенітенціарна). Виділяють також зло­чинність одинаків і групову, майнову і немайнову, у сфері сімейно-побутових відносин, галузях народного господарства (будівництво, торгівля, банківська діяльність, транспорт), організовану і професій­ну.

Аналізуючи структуру злочинності, необхідно визначити у відсотках співвідношення злочинів особливо тяжких, тяжких, середньої й невеликий тяжкості; навмисних і необережних, а також питому вагу рецидивної, професійної, групової злочинності; частку злочинності неповнолітніх тощо.

У кримінологічному плані велике значення має характер мотивації особи злочинця. Звичайно виділяють насильницькі, корисливі й корисливо-насильницькі злочини. Порівняння мотиваційної характеристики злочинності у різні періоди та у різних адміністративно-територіальних одиницях дозволяє, наприклад, зрозуміти, якого роду відхилення моральної й правової свідомості, потреб і інтересів складають основу найпоширеніших видів злочинності, і відповідно до цього найбільш точно визначити головні напрями профілактичної роботи.

Аналіз структури злочинності буде глибшим, якщо точніше вибрані його підстави. Так, якщо всю злочинність неповнолітніх прийняти за 100%, а потім установити її питому вагу із урахуванням територіальної поширеності, то можна виявити конкретні, найбільш уражені цим видом злочинів регіони. Визначаючи у такий же спосіб, але ухвалюючи за 100% злочинність неповнолітніх на певній території, можна з’ясувати, які вікові й соціальні групи мають найбільшу криміногенність й вчиняють переважну кількість злочинів.

2. Характер злочиності - це показник злочинності тісно взаємопов’язаний зі структурою злочинності та зосереджує увагу на змісті тяжких і особливо тяжких злочинів, їх домінуванні у структурі злочинності, а також розподіл злочинів за групами населення, соціально-економічними сферами тощо. Слід зазначити, що цей показник виділяють спеціально, для того, щоб визначитись з основними напрямами профілактики тих злочинів, які виділяють в особливій частині кримінології. Характер злочинності - частка найнебезпечніших злочинів у її структурі. Цей показник відображає також характеристику осіб, що вчиняють злочини. Таким чином, характер злочинності визначає ступінь її суспільної небезпеки, виходячи із сукупності у загальному обсязі злочинності особливо тяжких і тяжких злочинів, а також осіб, що їх вчинили. Питома вага тяжкої злочинності (П.в.) розраховується за формулою:

З.т.

П.в. = ------ х 100%,

З.з

де З.т. - кількість «тяжкої» злочинності;

З.з. - кількість всієї злочинності.

3. Географія злочинності - це розповсюдженість злочинів і осіб, які їх вчинили, на території держави (країн світового співтовариства) за конкретний проміжок часу. Вивчення географії злочинності допомагає: у вирішенні територіального розподілу міліції та інших правоохоронних органів; визначитись щодо різноманітності злочинних напрямів у містах, областях, районах, що дозволяє прогнозувати розвиток регіональної злочинності і вчасно застосувати заходи протидії їй.

Територіальні відмінності за обсягом, інтенсивністю, структурою, динамікою, характером злочинності тісно пов’язані із рівнем соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни, із національними традиціями, звичаями, рівнем культурно-виховної роботи, організацією побуту й дозвілля населення, якістю правоохоронної діяльності, із іншими факторами. Ці відмінності враховуються при розробці завдань суспільства щодо протидії злочинності у цілому та зокрема, найбільш важливих напрямів профілактичної діяльності.

Показник територіального розподілу злочинності (R) розраховується за формулою:

u

R = ---,

U

де u - показник кількості злочинності на одній із адміністративних територій, що входять до складу держави;

U - показник кількості злочинності на території, до складу якої входить конкретна адміністративна територія.

Дата добавления: 2014-01-07