Групи крові

У минулому переливання крові часто призводило до смерті, оскільки кров різних людей може бути несумісною: еритроцити донора (людини, яка дає кров) склеюються плазмою крові реципієнта (людини, яка сприймає кров). Це пов'язано з тим, що в крові людини є речовини білкової природи: аглютиногени А і В (в еритроцитах) і

аглютиніни й і р (в плазмі). У крові людини одночасно ніколи не зустрічаються аглютиноген А і аглютинін а, тому склеювання власних еритроцитів не відбувається. Аглютинація (склеювання еритроцитів) спостерігається втому випадку, коли зустрічаються однойменні аглюти­ногени й аглютиніни. За наявністю або відсутністю в крові аглютиногенів і аглютинінів всіх людей можна поділити на 4 групи.

У Росії вперше переливання крові відлюдний лю­дині здійснив петербурзький лікар Г.С.Вольф.

На початку XX ст. австрійський вчений КЛандштейнер і чеський вчений Ян Янські встановили групи крові. К.Ландштейнер сформулював два основні правила пере­ливання крові: 1 — антитіла ніколи не виробляються проти своїх власних антигенів; 2-у сироватці крові людини або тварин у нормі можуть бути антитіла тільки до антигенів, яких немає в цієї особини. Тому людям, які мають І групу крові, можна переливати лише І групу. Кров 1 групи можна переливати всім (універсальні доно­ри). Особам, які мають IV групу, можна переливати кров усіх чотирьох груп (універсальні реципієнти). Особам, які мають II і III групи можна переливати тільки їх групи, або кров І групи.

В еритроцитах більшості людей (85 %) є лише одна білкова речовина, яка вперше була виявлена у мавп (макака-резус) і тому називається резус-фактором. Якщо кров, яка містить цю речовину, перелити людині, яка її не має, то в неї утворяться специфічні антитіла. Повторне введення такій людині крові, яка містить резус-білок, може викликати аглютинацію еритроцитів і тяжкі ускладнення в організмі. Тому необхідно переливати кров однакової резус-незалежності.

Резус-фактор передається спадкове. Якщо жінка резус-негативна, а чоловік резус-позитивний, то плід може бути також резус-позитивним. Унаслідок резус-несумісності крові матері і плода плід гине ще в мате­ринській утробі або народжується дитина з гемолітичною жовтяницею.

Кров переливають прямим (від донора до реципієн­та) і непрямим способами. Для непрямого переливання використовують консервовану кров або її замінники. У деяких випадках переливають не цільну кров, а окремі складові її частини: плазму або еритроцити (для лікування недокрів'я), тромбоцити (при тяжких кровотечах).

Широко використовують замінники крові — фізіоло­гічний розчин, виготовлений на основі 0,9-відсоткового розчину хлористого натрію. До складу замінника часто вводять білки, щоб поповнювати їх втрату під час кро­вотечі.

Дата добавления: 2014-01-07