Теплорегуляція

Функції шкіри

Шкіра як поверхневий орган регулює взаємовідно­сини організму із зовнішнім середовищем, виконуючи такі функції:

—захисна функція полягає утому, що шкіра захищає організм від різних шкідливих впливів навколишнього середовища. У шкірі утворюється лізоцим — білкова
речовина, антибіотик тваринного походження, який має здатність руйнувати деякі мікроби. Шкіра захищає організм від різних ушкоджень, ультрафіолетових про­
менів (завдяки тому, що в ній розміщені пігментні клітини, які виробляють під впливом сонячних променів особливий пігмент, здатний затримувати ультрафіолетове
проміння);

—виконує функцію органа чуття — сприймає тепло, холод, тиск та доторки;

—видільна функція шкіри здійснюється через сальні й потові залози. Сальні залози виділяють сало, яке зволожує і пом'якшує волосся та шкіру. Потові залози
виділяють піт, до складу якого входять: вода (98 %), міне­ральні солі (хлористий натрій, калій та ін.), органічні продукти розпаду — сечовина, аміак, різні кислоти
(молочна, оцтова, мурашина тощо). Потовиділення — процес рефлекторний і регулюється центральною нерво­вою системою;

—бере участь у процесах терморегуляції організму, що здійснюється шляхом розширення або звуження її судин та зміни інтенсивності потовиділення, тобто
фізичної терморегуляції:

- дихальна функція шкіри становить не більше 1 % від усього газообміну.

Крім того, у шкірі відбувається депонування жирів, а за певних умов — води, мінеральних солей, вітамінів, особливо вітаміну О, який тут і утворюється, та інших речовин.

Теплопродукція залежить від інтенсивності обміну: у стані спокою людини вона невелика, під час роботи підвищується, інтенсивність обміну речовин (а отже, і теплопродукція) залежить від температури: на холоді вона вища, ніж у теплі.

Основна частина тепла (82 %) виділяється організ­мом через шкіру, через органи дихання — 12 %, на зігрівання прийнятої їжі й води — 4,6 %, із сечею і калом - 1,3 %. Віддача організмом тепла здійснюється теплопроведенням, тепловипромінюванням і випаровуванням поту з поверхні шкіри. Чим вища температура шкіри, тим більша тепловіддача. Кровопостачання шкіри регу­люється рефлекторно. У шкірі є багато рецепторів, які сприймають теплове і холодове подразнення. Збуджен­ня, що виникає в рецепторах, надходить у судинноруховий центр головного мозку, який регулює кровопос­тачання шкіри розширенням і звуженням її судин. Імпульси від судиннорухового центру до кровоносних судин шкіри передаються по вегетативних нервах.

За високої температури навколишнього середовища, а також при посиленій теплопродукції судини нутрощів звужуються, а судини шкіри розширюються, унаслідок чого кров швидко переносить тепло з місць теплопро­дукції до місця тепловіддачі. За низької температури і невисокої теплопродукції, навпаки, шкіра блідне, її судини звужуються, основна маса крові циркулює по внутрішніх органах і тепловіддача різко зменшується.

Втрата тепла під час випаровування поту в дітей більша, ніж у дорослих, оскільки в них більша поверхня шкіри на 1 кг ваги тіла. Потовиділення під пахвами за підвищення температури настає в дітей десь у 7 років, а при розумовому напруженні воно починається в середньому шкільному віці, поступово збільшуючись з віком.

Стала температура тіла людини зумовлюється тим, що центральна нервова система регулює, з одного боку, інтенсивність утворення тепла, а з іншого — інтенсивність тепловіддачі.

Встановлено, що в підгорбиковій ділянці проміжно­го мозку є окремі ядра, які контролюють теплоутворен­ня і тепловіддачу, — це центр теплорегуляції.

Збудниками центру теплорегуляції є температура крові та рефлекторні впливи. Якщо температура крові, яка проходить у проміжному мозку, підвищена, то центр теплорегуляції збуджується і в діяльності організму на­стають зміни, які сприяють зниженню температури. За зниження температури крові центр теплорегуляції реагує підсиленням інтенсивності процесів, які зумовлюють підвищення температури. Під дією різних змін темпера­тури на шкіру в її рецепторах виникають збудження, які надходять у центр теплорегуляції. Звідти імпульси йдуть по відцентрових нервах до органів, пов'язаних з тепло­утворенням (м'язи, печінка, тощо) і тепловіддачею, та викликають зміну їх діяльності. Імпульси із центру теп­лорегуляції до органів теплоутворення і тепловіддачі пе­редаються по симпатичних нервах. Центр теплорегуляції підгорбикової ділянки головного мозку перебуває під кон­тролем кори великих півкуль.

Таким чином, через шкіру відбувається вплив на весь організм і гуморальне (тому що шкіра є місцем утворення деяких ферментів, імунних тіл і специфічних начал росту — вітастеринів), і рефлекторно. Через кору головного мозку подразнення шкіри впливає на рівновагу вегета­тивної нервової системи, на морфологічні особливості крові, її фізико-хімічний склад, на функцію внутрішніх органів тощо.

ТЕМА IX. АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ ОРГАНІВ ВИДІЛЕННЯ

1. Вікові особливості виділення

У процесі обміну речовин постійно утворюються кінцеві продукти обміну жирів, білків і вуглеводів. Кінцевими продуктами обміну жирів і вуглеводів є вуглекислий газ та вода. При розпаді білків утворюються сечовина, сечова кислота, креатинін, фосфорно- і сірчанокислі солі та інші продукти.

Продукти обміну білків і нуклеопротеїдів можуть вид­ілятися тільки в розчиненому стані через спеціальний ви­дільний орган — нирки, а також частково через шкіру і слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Через нирки виділяється також більшість отруйних речовин.

Нирки підтримують певну сталу реакцію крові. При нагромадженні в крові кислих або лужних продуктів об­міну через нирки збільшується виділення надлишків відповідних солей. У підтриманні сталості реакції крові важливу роль відіграє здатність нирок синтезувати аміак, який з'єднує кислі продукти, заміщаючи в них натрій і калій. При цьому утворюються амонієві солі, які виводяться у складі сечі, а натрій і калій зберігаються для потреб організму.

Дата добавления: 2014-01-07