Учення І.П.Павлова про дві сигнальні системи дійсності

Динамічний стереотип

Динамічний стереотип — це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються у визначеному, закріпленому в часі порядку і є на­слідком складної системної реакції організму на складну систему позитивних (тих, що підкріплюють­ся) і негативних (або гальмівних) умовних подраз­ників.

Вироблення стереотипу — приклад складної синтезу­ючої діяльності кори, він є основою утворення звичок у людини, формування певної' послідовності в трудових операціях, набуття вмінь і навичок.

Ходьба, біг, стрибки, катання на лижах, гра на роялі, користування під час їди ложкою, виделкою, ножем, письмо — усе це навички, в основі яких лежить утворення динамічних стереотипів у корі великого мозку.

У дітей віком 1,5—3 роки легко відбувається послідов­не утворення багатьох стереотипів без їх зміни. Утворення стереотипів з наступною їх переробкою для дітей цього віку — значно важче завдання, що виявляється в про­довженні часу їх утворення.

У віці 6—6,5 років послідовне утворення багатьох стереотипів без їх зміни відбувається ще швидше і легше, ніж у дітей 1,5—3 років.

У дітей молодшого шкільного віку дуже швидко, порівняно з дорослими, утворюються нові й відновлю­ються попередні стереотипи. У дітей середнього (12—14 років) і старшого (15—16 років) шкільного віку утво­рення динамічного рухового стереотипу відбувається в основному так само, як у молодших школярів, тобто спочатку збудження іррадіює, що виявляється в значній тривалості рухів і великих коливаннях їх амплітуди, а потім воно концентрується, зменшуються прихований період і тривалість рухів, вирівнюється їх амплітуда.

Стереотипи зберігаються багато років і становлять ос­нову поведінки людини. Стереотипи дуже важко піддаються

переробці. Тому труднощі переробки стереотипів змушують звертати особливу увагу на правильність прийомів виховання і навчання дітей з перших років життя.

Визнаючи той факт, що вища нервова діяльність людини складніша, ніж у тварин, І.П.Павлов водночас вказував, що основні фізіологічні закономірності діяльності кори головного мозку, найзагальніші основи вищої нервової діяльності однакові у вищих тварин і в людини. Це означає, що найскладніша діяльність кори великих півкуль головного мозку людини здійснюється шляхом аналізу та утворення тимчасових зв'язків (синтезу), у ній відбуваються процеси іррадіації та кон­центрації збудження і гальмування, процеси взаємодії індукції цих процесів та формування складних динамічних стереотипів. Звичайно, виявляються всі ці основні зако­номірності в людини складніше, ніж у тварин.

Якщо у тварин умовні рефлекси виробляються на без­посередні сигнали дійсності — зорові, слухові, нюхові, смакові і тл., то в людини умовні рефлекси утворюються ще й на словесні подразники, тобто на слова.

Сукупність безпосередніх сигналів (звуків, кольорів, запахів тощо) І.П.Павлов назвав першою сигнальною сис­темою дійсності, яка властива всім тваринам і людині. Словесні подразники утворюють другу сигнальну систе­му, властиву людині. Слово, мовні сигнали можуть не тільки змінювати безпосередні сигнали, а й узагальнювати їх, виділяючи окремі ознаки предметів і явищ, встанов­лювати їхні зв'язки.

Виникнення другої сигнальної системи внесло новий принцип удіяльність великого мозку людини. І.П.Павлов писав, що коли наші відчуття і уявлення, які належать до навколишнього світу, є першими сигналами дійсності, конкретними сигналами, то мова, передусім кінестетичні подразнення, які йдуть в кору від мовних органів, є другими сигналами, сигналами сигналів. Вони являють собою абстрагування від дійсності й припускають уза­гальнення, що й становить додаткове спеціально людсь­ке явище мислення, яке створює спочатку загальнолюдсь­кий емпіризм і, нарешті, науку — зброю вищого орієн­тування людини в навколишньому світі та в собі самій. У складній взаємодії першої і другої сигнальних систем провідна роль належить другій сигнальній системі. Вона регулює діяльність першої сигнальної системи і безумовні рефлекси. Людина може свідомо загальмувати умовні й безумовні рефлекси. Слово як умовний по­дразник соціального порядку, на відміну від умовних подразників тварин, може стати набагато сильнішим фак­тором впливу, ніж безумовні подразники. Завдяки другій сигнальній системі можливе узагальнення, абстрактне мис­лення, що є спеціально людським, вищим мисленням.

Дата добавления: 2014-01-07