Сон. Фізіологічне значення сну

Сон — специфічний стан центральної нервової систе­ми, який супроводжується складними фізіологічни­ми процесами. Під час сну втрачається активний зв'я­зок з навколишнім середовищем. Електро­фізіологічними дослідженнями встаноаіено наявність двох фаз сну. У стані повільного сну, який настає відразу після засинання, сповільнюються частота ди­хання і скорочення серця, знижуються тонус скелет­них м'язів, температура тіла, сповільнюється обмін речовин і енергії. Через 1 —1.5 години повільний сон змінюється швидким — дихання і скорочення серця стають швидкими, активізується діяльність внутрішніх органів, спостерігаються окремі ми­мовільні скорочення деяких груп м'язів. Швидкий сон триває 10—15 хвилин. За 7—8 годин сну настає 4—5 змін його циклів. Згідно з уявленнями І.П.Павлом, сон за своєю фізіологічною суттю є гальмуванням, яке поширюється по корі,й підкіркових утвореннях мозку. При цьому активний сон розвивається під впливом гальмівних умовних подразників, а пасивний — при обмеженні потоку аферентних імпульсів у кору великого мозку. У стовбурі головного мозку знаходяться центри, з якими пов'язані неспання і сон. Підтримання стану неспання пов'язане з активізуючими впливами, шо йдуть в кору великого мозку з ретикулярної формації стовбура мозку. Розсічення мозку вище ретикулярної формації викликає у тварин безперервний сон.

Настання сну пов'язують зі збудженням структур, розташованих у ділянці згір'я. Ці структури пригнічують активність ретикулярної формації. Зміна неспання і сну повторює добовий природний ритм — зміну дня і ночі, до якого пристосувалися живі організми. Ще одна причина сну — втома. Сон може настати умовно­рефлекторне, а також при гуморальній регуляції зміни сну і неспання — при дії біологічно активних речовин, вміст яких змінюється протягом доби.

Сновидіння. І.М.Сєченов називав сновидіння небувалими комбінаціями колишніх вражень.

На загальному фоні гальмування кіркових клітин, мабуть, залишаються ділянки, то перебувають у стані активності. Уві сні нормальні функціональні відносини між окремими групами клітин кори великого мозку по­рушуються (більшість же з них перебуває в стані гальмування). Цим поясннх ться незвичайний, часом фан­тастичний характер сновплінь. Сновидіння — це комбі­нація вражень, яка виниклі піл час сну і зберігається в мозку.

Інтенсивність кіркового гальмування під час сну не залишається постійною. Подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ, які діють на сплячу людину, можуть приводити окремі ділянки кори в несплячий стан. Звичайно перед засинанням людина намагається усуну­ти всі подразники, які можуть заважати міцному сну: гасить світло, вимикає радіо, тощо. Проте усунути всі подразники неможливо. Під час сну подразнення про­довжують надходити в центральну нервову систему від рецепторів шлунка, кишечнику, серця, нирок та інших внутрішніх органів. Якщо перевантажити шлунок перед сном їжею, то майже завжди сон супроводжується кош­марними сновидіннями. Незручне положення тіла також може стати джерелом подразнень, які надходять до кори півкуль головного мозку і збуджують певні групи її клітин. Унаслідок цього в мозку розгальмовуються сліди пережитих у минулому вражень, з яких і будуються наші сновидіння. Отже, сновидіння є результатом своєрідної діяльності незагальмованих ділянок кори головного моз­ку, змінами відображень навколишньої дійсності.

Дата добавления: 2014-01-07