Тема: Міжнародна міграція робочої сили

1. Види та напрямки міжнародного руху робочої сили.

2. Наслідки міжнародної міграції трудових ресурсів.

3. Державне регулювання міграції робочої сили.

1. Як ми вже говорили, торгівля та рух факторів виробництва певною мірою можуть заміщувати один одного. Так, замість того щоб постачати на експорт трудоінтенсивні товари, країна, яка має надлишковий запас фактору праця, може перемістити частину своїх громадян до країн-імпортерів її продукції для роботи по виготовленню там своїх товарів. Як правило, в економічному плані це приносить більшу вигоду, ніж торгівля трудомісткими товарами.

Розрізняють внутрішню міграцію, яка відбувається між регіонами однієї країни, та зовнішню, що охоплює декілька країн. Наука “Міжнародна економіка” розглядає лише зовнішню міграцію.

Завдання на семінар: основні види міжнародної міграції (еміграція, імміграція; зворотна, незворотна; переселенська, трудова).

Рухом робочої сили в міжнародних масштабах керують ті ж стимули, що і потоками товарів і капіталів: вони спрямовуються туди, де за інших рівних умов вища ціна на них.

Міжнародна трудова міграція – один з найбільш складних елементів в міжнародних економічних відносин, оскільки на відміну від руху товарів і капіталів, цей процес залучає живих істот.

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з країни в країну строком більш ніж на рік.

Причини міжнародної міграції робочої сили:

- економічні (національні різниці в оплаті праці, безробіття, діяльність МК, які сприяють поєднанню робочої сили з капіталом, здійснюючи або рух робочої сили до капіталу, або рух капіталу до трудонадлишкових районів);

- позаекономічні (політичні, національні, релігійні, расові, сімейні).

Міжнародна міграція робочої сили пов’язана з певними витратами і у той же час несе певний виграш. Витрати міграції – економічні (витрати, пов’язані з переїздом з однієї країни в іншу; витрати на пошук роботи в іншій країні); соціальні (адаптація в новій країні, вивчення звичаїв, порядків та чужої мови). Виграш: економічний (більша зарплата, краща освіта для дітей та медичне обслуговування) та позаекономічний (політична свобода, свобода віросповідань).

Міжнародний ринок робочої сили охоплює різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні кордони. Міжнародний ринок праці об’єднує національні і регіональні ринки робочої сили. Міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції.

Напрямки міжнародних міграційних потоків часто змінюються. До початку ХХ ст. більше половини усіх мігрантів переселялася до США. Інша половина розподілялася між британськими домініонами (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський союз) і країнами Латинської Америки (Аргентина, Бразилія). Після другої світової війни збільшилися масштаби міжнародної міграції робочої сили, а також змінилися її пріоритетні напрямки.

Основні сучасні напрями міжнародної міграції робочої сили:

1) з країн, що розвиваються, до розвинутих країн;

2) між розвинутими країнами;

3) між країнами, що розвиваються;

4) міграція кваліфікованих спеціалістів з розвинутих країн до країн, що розвиваються (НІК,ОПЕК); причини такої міграції: економічні (висока зарплата), життєві (подивитися світ, спробувати свої сили).

Отже, розвинуті країни є основним напрямком імміграції, а країни, що розвиваються – джерелом еміграції.

2. Переваги та недоліки міжнародної міграції робочої сили

Країна-експортер робочої сили
Переваги	Недоліки
Надходження переказів емігрантів; відповідне зменшення витрат держави на суспільні блага (освіта, охорона здоров’я, допомоги по безробіттю); інвестування мігрантів при їх поверненні на батьківщину; скорочення безробіття.	Від’їзд висококваліфікованих кадрів веде до скорочення технологічного потенціалу, загального наукового та культурного рівня; недоотримання податків.
Країна-імпортер робочої сили
Переваги	Недоліки
Підвищення конкурентоздатності вітчизняних товарів внаслідок зменшення витрат виробництва, пов’язаних з меншою ціною іноземної робочої сили; освіта, кваліфікація іммігрантів дає країні суттєву економію на професійній підготовці; додаткові податкові надходження з працюючих іммігрантів; зростання виробництва і зайнятості внаслідок припливу іноземних робітників та їх попиту на вітчизняну продукцію; поліпшення демографічної ситуації.	Додаткове навантаження на державний бюджет (сплата допо-мог по безробіттю, збільшення витрат на охорону порядку, утри-мання суспільних шкіл); можлива соціальна напруга в суспільстві (якщо іноземці займають робочі місця, на які претендують місцеві).

Дата добавления: 2014-01-07